Записки з українського мовознавства
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: висвітлення та популяризація сучасних наукових студій у сфері української лінгвістики, дослідження класичних і новітніх напрямів мовознавства, пропаганда наукових досягнень Одеського національного університету імені І. І. Мечникова в галузі теоретичного та прикладного українського мовознавства. Рецензування монографій, наукових збірників, словників, підручників і навчальних посібників, присвячених вивченню мов.
Сайт видання: http://zum.onu.edu.ua
Переглянути
Нові надходження
Документ Phonologische Kompetenz und digitale Lernumgebungen im Deutschunterricht als Fremdsprache(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2026) Azarowa, Inessa I.; Boguslawskij, Sergij S.; Verbytska, Tetyana D.; Азарова, Інесса Ігорівна; Богуславський, Сергій Сергійович; Вербицька, Тетяна Діомидівна; Azarova, Inessa I.; Bohuslavskyi, Serhii S.Ziel der vorliegenden Studie ist die Analyse der Bedeutung der phonologischen Kompetenz für die Entwicklung der mündlichen Sprachkompetenz von Lernenden sowie die Bestimmung des Potenzials digitaler Lernumgebungen bei der Förderung phonetischer und phonologischer Fertigkeiten. Die theoretische Grundlage der Untersuchung bildet ein integrativer Ansatz, der kognitiv-linguistische Modelle der Sprachverarbeitung, Erkenntnisse der Zweitspracherwerbstheorie sowie moderne Konzepte der Fremdsprachendidaktik miteinander verbindet. Die phonologische Kompetenz wird als ein komplexes dynamisches System verstanden, das Prozesse der auditiven Wahrnehmung, der artikulatorischen Sprachproduktion sowie der sozialen Interaktion im kommunikativen Kontext umfasst. Die empirische Grundlage der Studie bildet eine qualitative Analyse von Lehr- und Lernprozessen, die Audioaufnahmen des Unterrichts, mündliche Präsentationen der Lernenden sowie Interaktionsmaterialien aus digitalen Lernplattformen einschließt. Im Mittelpunkt der Untersuchung stehen drei zentrale Komponenten: die phonologische Wahrnehmung, die artikulatorische Produktion sowie die kommunikative Verständlichkeit der gesprochenen Sprache. Die Ergebnisse der Studie zeigen, dass digitale Lernumgebungen ein erhebliches Potenzial für die Entwicklung der phonologischen Kompetenz besitzen. Der Einsatz digitaler Plattformen ermöglicht einen wiederholten Zugang zu authentischen Audiomaterialien, unterstützt autonomes Lernen und bietet automatisiertes Feedback zur Aussprache. Von besonderer Bedeutung sind die Möglichkeiten, die eigene Sprachproduktion aufzuzeichnen, zu analysieren und mit Referenzmodellen zu vergleichen. Dadurch werden die metasprachliche Reflexion gefördert und ein bewusstes Verständnis der phonetischen Besonderheiten der deutschen Sprache entwickelt. Gleichzeitig zeigt sich, dass digitale Technologien die Lehrkraft nicht ersetzen, sondern deren Rolle verändern, indem sie die Bedeutung der pädagogischen Begleitung sowie der Individualisierung des Lernprozesses stärken.Документ Реалізація категорії емотивності в сучасному німецькому політичному дискурсі(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2026) Никифоренко, Ірина Валеріївна; Nykyforenko, Iryna V.У статті розглядаються питання, присвячені актуальній проблемі вираження емоційності в сучасному німецькому політичному дискурсі. Німецька мова має багату палітру засобів вираження емоцій. Мета статті — визначити основні засоби реалізації категорії емотивності в сучасному німецькому політичному дискурсі. Матеріалом послугували окремі звернення та виступи федерального канцлера Німеччини Фридриха Мерца за 2025–2026 роки. Методологічну основу роботи становлять описовий метод та контекстуальний аналіз, доповнені елементами дискурс-аналізу та прагмалінгвістичного підходу. З опорою на існуючі дослідження при використанні методів порівняння, аналізу та систематизації в ній розглянуто засоби вираження емоцій та реалізації категорії емотивності у фонетичному, лексичному та синтаксичному аспектах. Емоційний компонент у політичному мовленні завжди відіграє особливу роль, бо він посилює виразність висловлювання, допомагає структурувати зміст та спрямовує інтерпретацію подій адресатом. Німецький політичний дискурс є показовим, адже його відрізняють стриманість та орієнтація на раціональність, тому способи вираження емоцій тут набувають особливої аналітичної цінності. Модальність у політичному дискурсі розподіляє емоційні акценти; фонетичний рівень пов’язаний насамперед з інтонаційними структурами; у лексичному плані основними засобами є іменники, прикметники, дієслова, фразеологічні звороти та ідіоматичні висловлювання, а також частки та вигуки; з граматичної точки зору найбільший інтерес становлять морфологічні ознаки, а також синтаксис речень. У сучасному німецькому суспільстві існують культурні нюанси, які мають бути враховані у політичному дискурсі для вираження емоцій. В результаті дослідження встановлено, що ввічливість та стриманість становлять одну з культурних особливостей вияву німцями емоцій. Проведений аналіз показує, що мовні засоби вираження емоцій займають структуроутворююче місце у політичному дискурсі. Емоційність мови у політичному дискурсі є критерієм мовної культури, її вивчення робить внесок у розуміння засобів вербального впливу: з одного боку, провідними є мовні засоби, які використовуються для посилення емоційного змісту та надання тексту емотивності, з іншого боку, є засоби переконання. Використання результатів дослідження на практиці викладання німецької мови дозволить поглибити розуміння значення та ролі категорії емотивності в сучасному німецькому дискурсі, зокрема політичному.Документ Нейролінгвістичні предикати як впливові елементи медійних фразем: кінестетичні маркери(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2026) Лакомська, Інна Валеріївна; Lakomska, Inna V.У статті розглянуто сугестійні особливості фразеологізмів, що вживаються у мові українських масмедіа, які визначено як актуальний сегмент сучасних лінгвістичних досліджень. Об’єктом статті стали медійні фраземи з репрезентативними маркерами впливу, предметом — їхня морфолого-семантична специфіка. Мета розвідки полягала у з’ясуванні та виявленні основних способів реалізації та функціонування фразем із нейролінгвістичними предикатами, зокрема кінестетичними, як активаторами впливової потужності медійних фразеологічних одиниць. Фактичним матеріалом були фразеологізми, зафіксовані в текстах українських електронних медіа. Для досягнення поставленої мети у роботі використано такі загальнонаукові методи, як описовий, метод спостереження та аналіз, що в цілому уможливило систематизацію матеріалу. Також застосовано методику нейролінгвістичного програмування (предикатні характеристики), що дало змогу виокремити характерні мовні маркери впливу. У результаті дослідження доведено, що в медійному дискурсі нейролінгвістичні предикати слугують потужними сугестивними активаторами. Їхня основна функція полягає в тому, щоб апелювати до сенсорного досвіду аудиторії. Медійні фразеологізми, насичені такими предикатами, миттєво викликають певні емоційні, фізичні чи когнітивні реакції, роблячи текст більш переконливим та впливовим. У процесі аналізу встановлено актуальні групи кінестетичних предикатів (сенсорну, смакову і ольфакторну) у складі фразеологічних одиниць та виокремлено їхню частиномовну приналежність та семантику. Серед кінестетичних предикатів найбільшою активністю вирізняються номени на позначення сенсорного сприйняття, що в основному виражаються прикметниками та дієсловами, залишаючи на периферії іменники та прислівники. Меншим ступенем актуальності вирізняються лексеми на позначення смакових характеристик, найактивніше представлені прислівниками. Предикати ж, які виражають нюхове сприйняття, вживаються з мінімальною продуктивністю, що пояснюється семантичною специфікою зафіксованих лексем, представлених здебільшого дієсловами. Результати проведеного дослідження акцентують на тому, що використання предикатів кінестетичної репрезентативної системи дозволить не лише покращити сприйняття будь-якого медіатексту, а й значно підвищити його впливовий ефект. Перспективою подальших досліджень визначено вивчення впливової функції медійних фразем у різножанрових дискурсах, зокрема рекламному та політичному, де фразеологічні одиниці набувають все більшої частотності, оскільки підсилюють емоційність мовлення.Документ Метафоричні моделі в оповіданні Євгена Гуцала «Пролетіли коні»(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2026) Дмитрієв, Сергій Вікторович; Dmytriiev, Serhii V.У статті здійснено комплексне лінгвістичне дослідження функціонування метафоричних моделей в оповіданні Євгена Гуцала «Пролетіли коні». Проаналізовано систему метафоричних утворень як одну з базових складових ідіостилю письменника та засіб концептуалізації його мовної картини світу. Дослідження охоплює типологічну характеристику метафор за структурно-семантичними, функціональними та когнітивними ознаками. Досліджуються механізми метафоризації художнього дискурсу та функціональне навантаження метафоричних моделей у створенні психологічної характеристики образів-персонажів, репрезентації історичної пам’яті, моделюванні екзистенційного простору та формуванні складових гуманістичної концептосфери художнього тексту. Особливу увагу зосереджено на ключових концептуальних моделях «ЛЮДИНА – МЕХАНІЗМ», «ТЕХНІКА – ЖИВА ІСТОТА», «ДУША – ПРОСТІР», «ПАМ’ЯТЬ – ВОГОНЬ», «ЖИТТЯ – ШЛЯХ» та архетипній моделі складової картини світу українського народу «КОНІ – ЖИТТЯ / МОЛОДІСТЬ / ІСТОРИЧНИЙ РУХ». У статті робиться спроба аргументації твердження про те, що система метафоричних моделей є одним із основних механізмів організації художнього дискурсу Євгена Гуцала, що виступає основним інструментом забезпечення глибокої психологізації тексту, символізації історичного досвіду та репрезентації індивідуально-авторської мовної картини світу. Метою дослідження є комплексний аналіз метафоричних моделей в оповіданні Євгена Гуцала «Пролетіли коні», визначення закономірностей їх функціонування, дослідження когнітивних механізмів творення, функціонального навантаження і ролі в формуванні художнього світу твору та ідіостилю письменника. Обʼєктом дослідження є система метафоричних моделей оповідання Євгена Гуцала «Пролетіли коні», їх структурна організація, семантика та системні зв’язки. Предметом дослідження є функціонування метафоричних моделей у художньому тексті твору, їх когнітивні, стилістичні та дискурсотвірні особливості. Джерельною базою дослідження є текст оповідання Євгена Гуцала «Пролетіли коні». У статті використано відповідний комплекс методів дослідження: дескриптивний, структурно-семантичний, функціонально-стилістичний, контекстуальний, елементи когнітивно-дискурсивного аналізу, а також метод концептуального моделювання.Документ Лексико-стилістична асиметрія в контексті південнослов’янської рецепції українських барокових текстів (на матеріалі перекладів С. Бакачича)(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2026) Стоянова, Дарина Федорівна; Stoianova, Daryna F.Статтю присвячено аналізу лексико-семантичної й стилістичної асиметрії, що виникає в процесі перекладу української барокової прози Й. Ґалятовського, здійсненого афонським ієромонахом XVII ст. С. Бакачичем для духовних потреб південних слов’ян. Об’єктом дослідження обрано текст збірки марійних чудес, що входить до додатка київського видання книги Й. Ґалятовського «Ключ розумѣніѧ» — «Казаня приданыя до книгы «Ключ разумыніѧ» названои» (Київ, 1660), та її рукописний переклад, виконаний С. Бакачичем. Предметом дослідження визначено лексико-стилістичні трансформації та асиметричні відповідності, що виникають у процесі трансляції українського барокового тексту в мовно-естетичну писемну традицію південних слов’ян досліджуваної доби. Матеріалом дослідження слугує рукописний п’ятий (Венеціанський) автограф С. Бакачича другої половини XVII ст., що входить до колекції Джузеппе Праги і зберігається в орієнтальному фонді Національної бібліотеки Святого Марка у Венеції під шифром Marc. MS. Or. 297, а також стародрук київського видання 1660 р. додатка до «Ключа розумѣніѧ» Й. Ґалятовського. Застосовано такі методи дослідження: компаративно-текстологічний метод, трансформаційний аналіз, контекстуально-стилістичний аналіз, лінгвокультурний метод. У роботі проаналізовано приклади лексико-стилістичної асиметрії, що полягають у свідомій відмові перекладача від відтворення специфічних староукраїнських елементів (полонізмів, латинізмів, народнорозмовних ідіом і метафор). З’ясовано, що з метою подолання лексико-стилістичної асиметрії С. Бакачич застосовував стратегію стилістичної субституції, деметафоризації та конфесійного заміщення локально маркованих барокових зворотів і запозичень стійкими літургійними формулами високого регістру, біблійною фразеологією та лексемами візантійсько-православної традиції, які були семантично вкоріненими в православному балканському середовищі. Доведено, що такий підхід дозволив перекладачеві подолати міжсистемні розбіжності, нейтралізувати західні й живомовні впливи українського барокового оригіналу, підвищити його стилістичний регістр та успішно адаптувати бароковий наратив до вимог традиційної церковної писемно-літературної системи безюсового правопису південнослов’янського ареалу Slavia Orthodoxa.Документ Сакральні мотиви в українській мілітарній ергонімії(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2026) Карпенко, Олена Юріївна; Карпенко, Максим Юрійович; Karpenko, Olena Yu.; Karpenko, Maksym Yu.За останні чотири роки в українській ономастичній системі з’явився новий тренд: надання власних назв військовим угрупуванням їхніми членами без спеціальної процедури їх формалізації. Ці власні назви швидко мігрують в офіційні контексти та стають відомі широкому загалу. Метою статті є аналіз українських мілітарних ергонімів сакрального походження, з’ясування їхньої природи, шляхів формування та функційного навантаження. Об’єктом дослідження є україномовна ергонімія, предметом — сакральний сектор україномовної мілітарної ергонімії. Фактичний матеріал дослідження було зібрано з відкритих джерел (засобів масової інформації, онлайн-платформ) протягом 2022–2026 років. Кількість зібраних власних назв військових угрупувань ЗСУ становить 650 одиниць, з яких 60 входить до сакрального сектору. Масштаб відповідних денотатів різний: від корпусу чи бригади до екіпажу окремого військового транспорту. Орфографія та графічні особливості репрезентації онімів збережено згідно з оригіналом, тому поряд зі стандартною передачею власних назв з великої літери знаходимо або відсутність початкової великої літери або те, що вся назва подається великими літерами. Мову оригіналу також збережено, а саме: українську (337), англійську (275), латинську (21), німецьку (5), норвезьку (4), білоруську (3), французьку (3), іспанську (1), грецьку (1). В цілому майже 10% зібраних ергонімів переважно утворено шляхом трансонімізації теонімів, демононімів, агіонімів, топонімів, хрононімів, хрематонімів, ергонімів, міфозоонімів і міфонімів, пов’язаних із десятьма релігійно-міфологічними системами: давньогрецькою, давньоримською, давньослов’янською, давньоперською та скандинавською міфологіями, іудаїзмом, християнством, індуїзмом, шаманізмом і сінтоїзмом. Зі свого боку підкласи цих власних назв уже дозволяють говорити про мотивацію вибору ергоніма на позначення військового підрозділу. У мілітарній ергонімотворчості домінантні позиції займають трансонімізація теонімів (28) та трансонімізація міфозоонімів (13). Трансонімізація міфоперсонімів (5), демононімів (3), хрематонімів (3), топонімів (2), хрононімів (2), агіонімів (1), ергонімів (1), а також онімізація апелятива (2) трапляються значно рідше. Певні сакральні функції виявилися найбільш затребуваними в українському військовому ергоніміконі, бо сакральні ергоніми майже завжди символізують силу, перемогу, війну, помсту, смерть або, навпаки, відродження, захист і порятунок. Мілітарні ергоніми слугують своєрідними оберегами, мовними амулетами, символічно залучають силу персонажа-покровителя.Документ Сучасні іменні варіанти: антропонімійні гнізда та структурно-словотвірні моделі (за результатами анкетування)(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2026) Дружинець, Марія Львівна; Druzhynets, Mariia L.Стаття присвячена актуальній проблемі — антропонімійній деривації, зокрема іменній варіантності. Мета розвідки: дослідити сучасні варіанти улюблених імен на основі анкетування респондентів, проаналізувати їхні структурно-словотвірні особливості та антропонімійні гнізда. Завдання дослідження: виявити закономірності формування іменних варіантів; дослідити сучасні варіанти особового іменника, провівши анкетування; представити антропонімійні гнізда варіантів чоловічих і жіночих імен; розглянути способи творення емоційно-оцінних варіантів; проаналізувати структурні модифікації іменних варіантів; встановити чинники, які відіграють головну роль в формуванні варіантів особового іменника. Об’єкт дослідження — сучасні іменні варіанти улюблених імен одеситів. Предметом дослідження є антропонімійні гнізда та способи творення, структурні модифікації (суфіксація, усічення, редуплікація, усічувально-суфіксальне творення) сучасних варіантів улюблених імен, зафіксованих в анкетах респондентів м. Одеси. Фактичний матеріал дослідження — результати анкетування респондентів (здобувачів ОНУ імені І. І. Мечникова, вчителів, учнів КЗ «Рішельєвський науковий ліцей» та їхніх батьків), отримані через Google Forms. Джерельною базою дослідження є 100 анкет, зібраних за допомогою Google Forms. Для досягнення мети та виконання завдань дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи: аналіз і синтез для здійснення теоретичних узагальнень і систематизації фактичного матеріалу; індукція та дедукція з послідовним уточненням про антропонімійні гнізда онімів, їхні дериваційні процеси; описовий метод, який забезпечує збір, систематизацію та підготовку даних до подальшої обробки; зіставний метод, який допомагає порівняти словотвірні моделі чоловічих і жіночих імен, варіанти досліджених імен із варіантами, зафіксованими в словниках та варіантами імен різних регіонів України; спостереження та анкетування для фіксації загальних тенденцій функціонування аналізованих імен; прийом кількісних підрахунків, що зводиться до підрахунку частоти вживання мовних одиниць, які в нашому дослідженні представлені особовими іменами. Таким чином, найширші антропонімійні гнізда чоловічих імен мають 6 варіантів (ім’я Іван), 5 варіантів (Тимофій, Олексій), 4 варіанти (Володимир, Гліб, Михайло, Ілля, Роман); найширші антропонімійні гнізда жіночих імен – 9 варіантів (Ольга), 8 варіантів (Тетяна), 7 варіантів (Галина, Катерина, Олександра, Наталія). При творенні варіантів жіночих імен, як і чоловічих, превалює словотвірний спосіб творення. Розмовно-побутові варіанти, утворені цим способом, мають емоційне забарвлення, здебільшого зменшено-пестливе. Для вираження наявних в антропонімах емоційно-оцінних відтінків в м. Одесі використовуються такі різновиди словотворення, як суфіксація, усічення (афереза, синкопа, апокопа), усічено-суфіксальний спосіб, редуплікація. Найпродуктивнішим способом творення розмовних варіантів особових імен є суфіксація, зокрема, для чоловічих імен найчастотнішими є суфікси -к(о), -ик (-ік), -чик, а для жіночих — -к(а), -очк(а), -ус(я), -ас(я), -єньк(а).Документ Назви воза в говірках Одещини і Миколаївщини: спільне і відмінне(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2026) Стрій, Людмила Іванівна; Сеник, Ганна Володимирівна; Strii, Liudmyla I.; Senyk, Hanna V.У статті розглянуто назви воза у двох суміжних поліетнічних областях — Одеській і Миколаївській на матеріалі відповідних діалектних словників. При досить широкому ареалогічному дослідженні традиційних транспортних назв південний регіон України залишився досі поза увагою науковців, і метою нашої роботи є скасування цієї лакуни. Наше порівняння номінацій воза на Одещині і Миколаївщині репрезентує значні відмінності, які стосуються головним чином лінгварію, семантичної сторони, а також кількості зафіксованих транспортних назв, хоча і незначної (33–38). У говірках Бузько-Інгульського межиріччя наявні такі фонетичні, лексичні, словотвірні варіанти назв, яких немає на Одещині: васаж, каруцика, драб, драби, тарка, кочія, ленійка, полугарбок, фіра та ін. Спільних вокабул нараховано 5 (васаг, каруца, балагура, мажара, водовозня). За функціональною ознакою в обох регіонах вози використовують: 1) для перевезення людей (біда, бєдка, качалка, дріжки та ін.). 2) для пересування вантажів; вантажні, у свою чергу, можна поділити на три групи: а) для перевезення снопів, соломи та ін. (безтарка, мажара, шарабан, драбинчак); б) для транспортування різних лісоматеріалів (биндір, тарбан, тічка, коток, розпуски); в) для перевезення зерна, солі та інших сипких матеріалів (бестарник, балагура, мажара). В основному з-поміж них переважають поліфункціональні вози, але є й монофункціональні, спеціалізовані (молошник, водовозка, котига). За лінгвістичними параметрами — наявні запозичені найменування (васага, каруца, мажара, камньон та ін.), а також питомі, власні (возовик, тарка, молошник та ін.). Однією з важливіших лінгвістичних ознак є монолексемність, і навіть аналітичні дволексемні найменування шляхом універбації стають синтетичними, однолексемними (літерний віз — літерняк, драбинчастий віз — драбинчак). Усі ці параметри характеризують номінації воза як етноспецифічні мовні одиниці, які зберігають наслідки культурної діяльності українського народу.Документ Неореалістичні погляди на іншомовну лексику в українському мовленні(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2026) Рева-Лєвшакова, Людмила Володимирівна; Reva-Lievshakova, Liudmyla V.Метою дослідження є аналіз функціонування іншомовної лексики в українському мовленні, визначення особливостей її використання, адаптації та ролі в сучасному мовному просторі з позицій неореалістичних поглядів і міркувань. Об’єктом дослідження є сучасне українське мовлення в контексті активного функціонування іншомовної лексики. Предметом дослідження виступають неореалістичні погляди на семантичну роль іншомовної лексики, особливості її використання, адаптації та функціонування в українському мовному середовищі. У процесі аналізу застосовано описовий, соціолінгвістичний, порівняльний методи дослідження. У роботі вперше досліджується функціонування, вплив, життя, використання іншомовної лексики в сучасному українському мовленні з позицій неореалістичних поглядів на лексичні запозичення. Особливу увагу приділено аналізу іншомовної лексики з погляду синтезу наукових знань. Зроблено спробу систематизації основних тенденцій функціонування іншомовних запозичень, визначено їхню роль у процесах мовної модернізації та комунікативної адаптації української мови до умов глобалізації. Неореалістичні підходи до аналізу мовних запозичень ґрунтуються на визнанні природності мовних змін і функціональної доцільності іншомовних елементів. Іншомовна лексика є невід’ємною складовою сучасного українського мовлення та відображає міжкультурні взаємодії. Також іншомовна лексика активно функціонує в різних сферах українського мовлення, проходить процес адаптації до мовної системи та виконує важливі комунікативні функції. Водночас надмірне й невмотивоване використання запозичень може негативно впливати на мовну культуру та витісняти національні мовні ресурси. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні новітніх тенденцій функціонування іншомовної лексики в цифровому середовищі, аналізі мовної поведінки різних соціальних груп, а також у дослідженні процесів адаптації англіцизмів та інших запозичень у сучасній українській мові.Документ Особливості реалізації бурлескної метамовної комунікативної особистості освітянина в інформаційному суспільстві(Назарчук С. Л., 2025) Труба, Ганна Миколаївна; Truba, Hanna M.У статті представлено спробу концептуалізувати феномен бурлескної метамовної комунікативної особистості (БмКО) освітянина в умовах інформаційного суспільства. Встановлено, що трансформація мовної поведінки у цифровому середовищі зумовила перегляд традиційних уявлень про мовну особистість і актуалізувала поняття комунікативної особистості як динамічного мовного суб’єкта, що функціонує в умовах віртуалізованої публічної взаємодії. Особливу увагу зосереджено на мережевому освітньому дискурсі, де освітяни дедалі активніше продукують контент і виступають як мовні модератори та творці професійних інтерпретацій реальності. Проаналізовано один із домінантних типи метамовних комунікативних особистостей (мКО) освітян — бурлескну. У той час як елітарна мКО репрезентує академічну норму, раціональність і традицію, бурлескна — виступає її опозицією, активно використовуючи іронію, гротеск, стилистичну гіперболу, інтертекстуальні посилання, елементи маскультури, мем-культуру й аудіовізуальні ефекти з метою привернення уваги, емоційної взаємодії та самоідентифікації. Об’єктом дослідження постає професійна мовна особистість, а предметом — бурлескна метамовна комунікативна особистість освітянина у мережі. Методологію дослідження становить поєднання якісного дискурс-аналізу, методів порівняльної лінгвістики, моделювання та контент-аналізу. Емпіричну базу склали 1000 акаунтів освітян у соціальних мережах та близько 40 000 текстів різного типу. Запропоновано оновлене визначення бурлескної мКО та окреслено її основні параметри в межах п’яти вимірів: лінгвістичного, комунікативного, психологічного, соціокультурного та візуально-аудіального. Зроблено висновок, що бурлескна комунікативна особистість виконує в освітньому мережевому дискурсі адаптивну, інтегративну та інноваційну функції, формуючи нову парадигму професійної присутності викладача в інформаційному просторі.Документ Специфіка реалізації заперечення у фразеологізмах української мови(Назарчук С. Л., 2025) Лакомська, Інна Валеріївна; Lakomska, Inna V.У статті розглянуто особливості вербалізації заперечної семантики фразеологізмів, що визначено як актуальний аспект сучасних лінгвістичних досліджень. Об’єктом дослідження були фраземи із заперечною семантикою, предметом — їхня морфологічна та лексико-семантична специфіка. Мета розвідки полягала у з’ясуванні та виявленні основних способів реалізації фразем із заперечним значенням. Фактичним матеріалом були фразеологічні одиниці, зафіксовані у лексикографічних працях. Для досягнення поставленої мети у роботі витлумачено поняття заперечення як лінгвістичне явище та визначено потужний потенціал фразеологізмів, що виконують функцію актуалізаторів комунікативного впливу. Мета і завдання роботи визначили необхідність застосування таких загальнонаукових методів, як описовий, метод спостереження та аналіз, що в цілому уможливило систематизацію матеріалу. Методика компонентного аналізу прислужилася у виявленні особливостей семантичної структури заперечних фразем. У результаті дослідження з’ясовано, що у фраземіці значення заперечення реалізується експліцитно й імпліцитно. Фраземи з експліцитним запереченням вживаються в контексті переважно із заперечною часткою «не» або тільки із граматичним запереченням, реалізуючи відповідні значення, виражені заперечними займенниками, сполучниками та прислівниками із заперечною семантикою. Відповідні фразеологічні одиниці реалізують такі заперечні значення: ніскільки, анітрохи, ніколи, нізащо, нічого, ніде, ніяк, а також можуть виражати відсутність чогось/когось або неможливість виконання дії /реалізації чогось. До імпліцитної форми уналежнено фраземи, у яких заперечне значення можна виявити лише під час аналізу семантики стійкого вислову. З’ясовано, що метою такого заперечення є прихований вплив на співрозмовника. Такі фразеологічні одиниці найактивніше слугують для заперечення наявності чогось та різних модальних значень, важливих для орієнтації людини в житті: відомість, доречність, подібність, вірогідність, можливість, результативність, значущість. Перспективою подальших досліджень визначено вивчення впливової функції заперечних фразем у різножанрових дискурсах, зокрема медійному, де фразеологічні одиниці набувають все більшої частотності, оскільки підсилюють емоційність та емфатизацію інформаційного мовлення.Документ Комунікативний імідж політика в аспекті проблематики політичної лінгвоперсонології(Назарчук С. Л., 2025) Завальська, Любов Володимирівна; Zavalska, Liubov V.Дослідження виконано в межах новітнього мовознавчого напряму — політичної лінгвоперсонології. Схарактеризовано специфіку політичної лінгвоперсонології як нової галузі лінгвістики та визначено її риси в зіставленні з теорією мовної особистості, політичною лінгвістикою та лінгвоперсонологією. Виокремлено поняття комунікативного іміджу як стрижневе для політичної лінгвоперсонології та продемонстровано його специфіку на матеріалі комунікативної поведінки українських політиків. Матеріалом для аналізу послугували промови та висловлювання українських президентів, що набули прецедентного характеру та стали елементами комунікативного іміджу. Мета дослідження — обґрунтувати поняття комунікативного іміджу як одного із засадничих у новому науковому напрямі політичної лінгвістики — політичній лінгвоперсонології — та визначити особливості комунікативного іміджу українських політиків. Об’єктом дослідження є український президентський дискурс, реалізований у публічних промовах, виступах і спілкуванні українських президентів. Предметом дослідження є мовленнєва діяльність українських президентів та їхні іміджеві висловлювання. Матеріалом для аналізу слугували висловлювання та виступи українських президентів Леоніда Кравчука (1991–1994), Леоніда Кучми (1994–2004), Віктора Ющенка (2005–2010), Віктора Януковича (2010–2013), Петра Порошенка (2014–2019) та Володимира Зеленського (з 2019 чинний Президент України). Доведено, що комунікативний імідж політика є одним з основних понять політичної лінгвоекспертології та становить комплекс типових моделей поведінки і використаних мовних засобів у мовленні певного політика. Особливе значення комунікативний імідж має для політичних лідерів, до мовленнєвої поведінки яких висуваються підвищені вимоги. Спонтанне мовлення політиків показує ті риси мовних особистостей, що приховані у підготовленій комунікації та виявляє реальний комунікативний імідж політиків.Документ Дебати так дебати, або комунікативна поведінка українських політиків у передвиборчих перегонах(Назарчук С. Л., 2025) Кондратенко, Наталія Василівна; Kondratenko, Nataliia V.У статті проаналізовано особливості комунікативної поведінки українських політиків на передвиборчих президентських дебатах як одного з мовленнєвих жанрів політичного дискурсу. Простежено динаміку жанру передвиборчих дебатів в Україні від 1994 до 2019 року та визначено сутнісні характеристики жанру дебатів кандидатів у Президенти України. Методологійним підгрунтям дослідження обрано комунікативно-дискурсивний підхід, що поєднує дискурсивний, лінгвопрагматичний, контекстуальний та компонентний види аналізу. Матеріалом для аналізу послугували відеозаписи та стенограми дебатів кандидатів у Президенти України у 2004, 2014 і 2019 роках. Мета дослідження — схарактеризувати специфіку комунікативної поведінки українських політиків під час дебатів кандидатів у Президенти України. Об’єктом аналізу слугував український політичний дискурс, а саме його різновид — електоральний дискурс, представлений жанром передвиборчих дебатів кандидатів у Президенти України. Виокремлено та проаналізовано засадничі ознаки комунікативної поведінки політиків під час дебатів кандидатів у Президенти України: декларативність, діалогічність, аргументативність, театральність, інтелектуальність, провокативність та агресивність. Дебати розглянуто як агонально-аргументативний жанр політичного дискурсу з ознаками інтерактивності, спонтанності, полілогу та сугестивності, орієнтований на переконання аудиторії. Доведено, що вибір комунікативної стратегії поведінки кандидата може суттєво вплинути на громадську думку і результат виборів. Перспективи дослідження полягають у комплексному дослідженні українського виборчого дискурсу загалом і виборчих дебатів зокрема.Документ Нейролінгвістична природа густаторних предикатів(Назарчук С. Л., 2025) Ковалевська, Тетяна Юріївна; Швець, Юлія Вікторівна; Kovalevska, Tetiana Yu.; Shvets, Yuliia V.Мета дослідження — визначення нейролінгвістичної природи густаторних предикатів як актуальних маркерів впливового потенціалу текстових площих. Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання: описано явище нейролінгвістичної предикатності; доведено предикатну маркованість густаторної лексики; пояснено нейролінгвістичну специфіку густативів; схарактеризовано їхню роль у формуванні впливової експансії. Обʼєктом пропонованої статті є густаторна лексика, предметом — її нейролінгвістична специфіка. Джерельну базу дослідження становлять твори українських письменників, фактичним матеріалом послугували близько 200 густативів. У статті застосовано як загальнонаукові (описовий — для характерологічної кваліфікації фактичного матеріалу; аналіз і синтез — для деталізації й подальшого узагальнення отриманих результатів; кількісний аналіз — для визначення пріоритетних показників фактичного матеріалу), так і спеціальні методи дослідження, до серед останніх застосовано насамперед компонентний аналіз — для визначення семантичної структури аналізованих одиниць; метод предикатної ідентифікації — для унаочнення відповідних складників семантичної структури густативів; метод Мілтон-модельної ідентифікації — для встановлення їхнього сугестійного потенціалу. У процесі дослідження доведено, що густаторна лексика виступає одним із найвагоміших складників створення тестової сугестійності завдяки своїй предикатній константності, яка практично завжди передбачає візуальну чи кінестетичну маркованість. Це, у свою чергу, активує нейролінгвістичні механізми максимально активного сприйняття такої лексики, употужнюючи її впливовий потенціал. Встановлено, що предикатним пріоритетом сприйняття густативів є смакова і візуальна модальність, проте в опосередкованих інтерактивах вона може виступати в комплексі з ольфакторним та рідше — аудіальним сегментом. Серед актуальних дискурсивних презентацій густативів найвищу активність виявляє рекламний і художній дискурс, де густативи максимально реалізують свій впливовий потенціал. Перспективи дослідження пов’язуємо з розширенням спектру аналізованої лексики, представленої у різножанрових дискурсах, а також здійсненням поглибленого психо- і нейролінгвістичного аналізу її сприйняттєвої специфіки.Документ Імплікативна аргументація в промовах Президента України Володимира Зеленського(Назарчук С. Л., 2025) Джиджора, Євген Володимирович; Dzydzhora, Yevhen V.Стаття присвячена імплікативній аргументації в політичній риториці Президента України В. Зеленського. Метою публікації є виявлення видів імплікативної аргументації у виступах українського Президента. Об’єктом вивчення виступають міжнародні та внутрішні відеозвернення В. Зеленського упродовж перших місяців повномасштабного російського вторгнення в 2022 році. А предметом — види імплікативних суджень в аргументаційній частині виступу. Імплікація представляє собою логічну операцію утворення складного умовного судження внаслідок поєднання двох простих висловлювань, де одне виступає причиною, а друге — наслідком. Традиційна логічна схема імплікативного судження — «якщо…, то…». У ході дослідження виявлено два різновиди причинно-наслідкових суджень в риториці В. Зеленського. У своїй аргументації український Президент застосовує умовно-стверджувальну та умовно-заперечну імплікацію. Умовно-стверджувальна імплікація може бути побудована за традиційною логічною схемою «якщо…, то…». Однак в деяких випадках Президент трансформує її в ситуативні варіанти: «що швидше…, то швидше…», «що довше…, то більше…», «що швидше…, то краще…», «що раніше…, то вигідніше…». Теж саме спостерігається і з умовно-заперечною імплікацією. Традиційна амбівалентна схема «якщо не…, то…» / «якщо…, то не…» у В. Зеленського може трансформуватися в «краще зараз…, ніж потім…», «якби…, то не…». Характерно, що в деяких промовах Президента Зеленського умовно-стверджувальна імплікація поєднується з умовно-заперечною. Це свідчить про використання оратором широкого діапазону імплікативних способів побудови риторичної аргументації.Документ Науковий стиль мовлення: методичні колізії викладання іноземцям(Назарчук С. Л., 2025) Рева-Лєвшакова, Людмила Володимирівна; Машарова, Ярослава Василівна; Reva-Lievshakova, Liudmyla V.; Masharova, Yaroslava V.Статтю присвячено проблемі викладання наукового стилю мовлення, який упроваджено в навчання іноземців підготовчого відділення ОНУ імені І. І. Мечникова. Введення цієї дисципліни мало на меті розширення мовного кругозору іноземного слухача задля кращої його підготовки до мовного середовища й студентського життя на факультеті. Питання викладання наукового стилю досі остаточно не розв’язане, тому воно залишається актуальним для ведення полеміки й активного обговорення. У статті звертається увага на важливі мовні засоби наукового стилю: володіння науковою лексикою, правильне вживання синтаксичних конструкцій, логічне будування речень у тексті, вдале використання цитат. Розуміння науковості — це складний і тривалий шлях пошуку істини, висування ідей, переосмислення попередніх теорій та роздумів над власними задумами, припущеннями або переконаннями. Розмаїття прикладів наукового стилю залежить від нахилів студентів до тієї чи іншої галузі знань — відповідно до їхніх уподобань, здібностей, прагматичного вибору, впливу сім’ї чи запитів рідної країни щодо підготовки певних спеціалістів. Один із вагомих чинників наукового стилю мовлення — правильність слововжитку — сприяє усвідомленню важливості тонкощів логічного конструювання речень у тексті, що базується на мовних законах будови як малих, так і великих синтаксичних одиниць. Застосування різноманітних форм навчання має перспективу для подальшої праці іноземців над курсовими, дипломними та дисертаційними роботами. Науковий стиль мовлення, попри складність, полемічність і дискусійність, посідає важливе місце в комплексі всього навчального процесу, який проходить іноземний слухач у підготовчий період перед вступом до закладу вищої освіти. Велике значення має вибір майбутнього студента, його визначення з профілем навчання та майбутньою професією. Тому науковий стиль мовлення може орієнтуватися на економічний, філологічний, хіміко-медичний, фізико-математичний або інший навчальний профіль. Для цього фахівці, які працюють з іноземцями, створюють і розробляють значний мовний матеріал задля уникнення або злагодження різноманітних методичних колізій як у викладанні, так і в навчанні. Упроваджувати викладання й методично розробляти програми з наукового стилю мовлення для іноземців необхідно задля досягнення важливої мети — якісного навчання української мови як іноземної.Документ Метафоричні моделі в новелі Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном»(Назарчук С. Л., 2025) Дмитрієв, Сергій Вікторович; Dmytriiev, Serhii V.У статті досліджується, функціонування метафори в тексті новели Г. Тютюнника «Три зозулі з поклоном» як ключового мовного інструменту. Дослідження охоплює типологію та класифікацію метафор, розглядаючи їх за ступенем розгорнутості та новизни. Особлива увага приділяється механізмам метафоризації, що лежать в основі перенесення значень — за схожістю ознак, функції, синестезії, а також через антропоморфізацію. Окремо розглядається функціональне навантаження метафор, зважаючи на роль у передачі експресивності, розкритті психології персонажів, створенні естетичного враження та символізації; аналізується взаємодія метафори з іншими мовними засобами, та когнітивний аспект, через формування концептуалізації емоцій, часу й природи в свідомості автора та його героїв. Усе це дозволяє зрозуміти, як автор, через метафоризацію, майстерно формує власний ідіостиль, розкриває внутрішній світ персонажів і передає глибинні смисли, використовуючи унікальні особливості української мови. Метою дослідження є комплексний аналіз функціонування метафори як ключового мовного засобу, що формує художній світ твору, розкриває внутрішній світ персонажів та передає глибинні смисли оповідання. Це включає вивчення типології метафор, механізмів їх творення, функціонального навантаження, взаємодії з іншими тропами та когнітивних процесів, які відображають світосприйняття автора та героїв. Обʼєктом дослідження обрано систему метафоричних утворень (метафоричні моделі), сукупність, взаємозв’язок та функціонування всіх метафоричних виразів та роль у формуванні художнього світу, передачі смислів та відображенні авторського світогляду в новелі Г. Тютюнника «Три зозулі з поклоном», а предметом — їхнє функціювання в художньому дискурсі ідіостилю письменника. Джерельною базою нашого дослідження є твори Г. Тютюнника в 2-х томах. У роботі використовується комплексний підхід використання методів дослідження: поєднання традиційних лінгвістичних методів (описовий, структурно-семантичний, функціональний, контекстуальний, стилістичний) з елементами когнітивної лінгвістики. Дослідження метафоричних моделей цього твору дозволяє проаналізувати мову автора як інструмент створення художнього світу, розкриття психології героїв та передачі універсальних смислів. Дослідження важливе для поглиблення вивчення ідіостилю Григора Тютюнника, збагачення мовознавчої методології аналізу метафори, ширшого осмислення культурного коду української літератури як складової української національної картини світу.Документ Структурні особливості конотативних топонімів у сучасній українській мові(Назарчук С. Л., 2025) Стрій, Людмила Іванівна; Сеник, Ганна Володимирівна; Strii, Liudmyla I.; Senyk, Hanna V.У статті розглянуто способи творення неофіційних тополексем, їхнє конотативне значення та стилістичне забарвлення. Метою дослідження є структурно-семантичний аналіз конотативних топонімів загального узусу і молодіжного сленгу, що функціонують в інтернет-комунікації та в інших формах неофіційного спілкування, а також відображені в словниках жаргонної лексики і молодіжного сленгу. За семантикою всі неофіційні, у тому числі й молодіжні, еквіваленти офіційних назв міст є експресивно насиченими, нетривіальними, такими, що мають у своїй семантиці конотації різного значення. За структурою вони можуть бути однослівними, складними або ускладненими словосполученнями: Лохнеса, Чорноморська Пальміра, перлина біля моря (Одеса). Більшість із неоднослівних номінацій, а саме перифраз, позитивно характеризує ці топооб’єкти, підкреслюючи сталі або індивідуально виділені когнітивні ознаки. Конотація подекуди характеризує й офіційні назви українських міст і сіл: Бовдури, Крижопіль, Зачепилівка та ін. Найактивнішим способом творення конотативних неофіційних тополексем, зокрема топосленгізмів, виявився спосіб скорочення — відтинання частини слова, скорочення за абревіатурним типом, буквена абревіація: Крам (Краматорськ), Херс (Херсон), Хмель (Хмельницьк), Фриско (Івано-Франківськ), ЗП (Запоріжжя). Сленгові молодіжні назви треба сприймати на тлі «базових» офіційних назв як експресивно-оцінні або словесно-ігрові їхні еквіваленти із зниженим (частіше) соціально-мовленнєвим статусом. Значну роль у словотворі відіграють топоформанти -к/-івк(а), -ах(а), суфіксоїд -сіті: Македонівка (Макіївка), Констаха (Костянтинівка), Кривбассіті (Кривий Ріг). Гумористично-іронічного ефекту, «сміхового оприлюднення світу», характерного більшою мірою для молодіжного сленгу, досягають деривати, для яких моделлю слугують іноземні топоніми, що називають величні, всесвітньовідомі, ідеальні (на думку номінатора) заморські мегаполіси: Криво-де-Жанейро (Кривий Ріг), Ріо-де-Житомир, Сан-Харцизько, Волна-Вегас (Волноваха), Х’юстон (Донецьк). Важливою рисою неофіційних тополексем є створення семантико-стилістичних парадигм, синонімічних рядів, котрі досягають інколи значної кількості; що віддзеркалює системну організацію цього ономастичного простору. Усе зазначене свідчить про неосяжні словотвірні можливості української мови в царині конотативних тополексем.Документ Імажоніми як репрезентанти мовної особистості Марії Примаченко(Назарчук С. Л., 2025) Романченко, Алла Петрівна; Romanchenko, Alla P.Мета дослідження — з’ясувати особливості вербально-семантичного, лінгвокогнітивного, емоційно-афективного рівнів мовної особистості М. Примаченко. Для досягнення мети необхідно розв’язати такі основні завдання: кваліфікувати основні жанри картин, теми та проблеми, що їх висвітлювала авторка; схарактеризувати імажоніми за образно-семантичним й емоційно-оцінним критеріями. Обʼєктом дослідження є імажоніми М. Примаченко, а предметом — їхні семантичні та лінгвокогнітивні параметри. Фактичним матеріалом послугували 211 назв картин образотворчого мистецтва. У роботі використано такі методи дослідження: індукція та дедукція залучені для вивчення мовленнєвої поведінки авторки; компонентний аналіз уможливив дослідження семантичних компонентів імажонімів; контекстуально-інтерпретаційний метод сприяв встановленню особливостей номінування картин; кількісні підрахунки дали змогу визначити частотність основних лексичних складників імажонімів. Образно-семантичне класифікування імажонімів як фрагмент аналізу вербально-семантичного рівня мовної особистості уможливило їхній поділ з огляду на пряме, переносне та переосмислене значення й сприяло з’ясуванню потреби вдаватися до метафоричних назв. Лінгвокогнітивний рівень мовної особистості М. Примаченко відбив фольклорно-міфічний, поетично-алегоричний, морально-філософський та національно-культурний складники її індивідуальної картини світу. Аналіз емоційно-афективного рівня мовної особистості авторки забезпечив поділ назв картин на імажоніми-емоції, імажоніми-побажання/вітання, імажоніми-ностальгізми, імажоніми-іронізми, імажоніми-пошанування, що маніфестують особливості її емоцій та почуттів. Перспективи дослідження вбачаємо у висвітленні лінгвокультурологійного аспекту назв картин та в зіставленні їхньої специфіки з імажонімами інших майстрів.Документ Асоціативний експеримент: ядро та периферійна зона сучасних українських прізвищ непрозорої семантики(Назарчук С. Л., 2025) Дружинець, Марія Львівна; Druzhynets, Mariia L.Стаття присвячена вивченню асоціативного поля сучасних українських прізвищ непозорої семантики. Мета розвідки — дослідити сучасні прізвища непрозорої семантики в асоціативному аспекті, обґрунтувати стан та особливості прізвищевої системи на сучасному етапі розвитку. Завдання дослідження: а) висвітлити сутність та різновиди асоціативного експерименту; 2) проаналізувати особливості сприйняття сучасних прізвищ непрозорої семантики, провівши вільний асоціативний експеримент; 3) окреслити асоціативне поле досліджуваних прізвищ, вказавши ядро, ближню та далеку периферії. Об’єктом дослідження є сучасні прізвища непрозорої семантики. Предметом дослідження — асоціативні параметри досліджених прізвищ. Джерельною базою дослідження послугували реальні списки прізвищ здобувачів спеціалізації «Українська мова та література» філологічного факультету ОНУ імені І. І. Мечникова. Реципієнтами для вільного асоціативного експерименту стали 30 осіб, з них 20 жінок та 10 чоловіків у віковій категорії від 18 до 77 років. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше окреслено асоціативне поле сучасних прізвищ непрозорої семантики, виокремлено їх ядро, далеку та ближню периферії. Таким чином, у результаті дослідження встановлено, що структура кожного асоціативного поля слів-стимулів сучасних прізвищ непрозорої семантики досить неоднорідна. Одні стимули мають достатньо впорядковані асоціативні поля, інші — розмиті та неоднорідні. В асоціативному полі деяких стимулів відсутні ядрові реакції, що свідчить про несформованість асоціативного значення; більшість реакцій знаходиться в зоні далекої периферії. Периферія завжди вказує на вияви індивідуального в асоціативному полі, є структурним компонентом значення. Індивідуальні реакції можуть стати ядром асоціативного значення, демонструють різнобічне бачення та сприймання українцями того чи іншого поняття. Безперечно, на асоціації, які виникають на прізвища непрозорої семантики, за результатами нашого соцопитування, впливають вік, стать, професія респондентів.