Електронний архів-репозитарій
Одеського національного університету імені І. І. Мечникова
ISSN:2310-7731
Вітаємо на цифровій платформі elONUar, що забезпечує накопичення, систематизацію, обробку, зберігання та надання у відкритий доступ електронних версій наукових, науково-дослідних, навчально-методичних праць та кваліфікаційних робіт наукових та науково-педагогічних співробітників, аспірантів та студентів Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, а також електронних версій університетських друкованих видань.
Супровід та підтримка здійснюються Науковою бібліотекою університету
Нові матеріали для розміщення надсилайте на e-mail dspace@onu.edu.ua
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Філософсько-методологічні проблеми розробки систем підтримки рішень у медицині
(Акваторія, 2024) Ляшенко, Вікторія; Lyashenko, Viktoriia
У статті здійснено філософсько-методологічний аналіз проблем, що виникають на етапах розробки та функціонування систем підтримки рішень (СПР) у медицині. Наголошено, що хоча СПР істотно полегшують клінічну практику, забезпечують підтримку в діагностиці, лікуванні та зменшенні помилок, їхня ефективність значною мірою залежить від концептуальних засад, закладених у структуру системи. Увагу зосереджено на п’яти ключових компонентах СПР (базі знань, інтерфейсі, методах вирішення задач, пояснювальній здібності та здатності набувати знання) та проаналізовано гносеологічні та методологічні труднощі, пов’язані з кожним із них. Розглянуто питання обґрунтованості знання, узгодженості термінології, ролі експертної оцінки, проблеми формалізації та оновлення інформації. Зазначається необхідність міждисциплінарного підходу до створення СПР. Окреслено напрямки подальших досліджень у розвитку СПР та показано, що філософсько-методологічне забезпечення є не лише теоретично значущим, а й практично необхідним для побудови надійних і адаптивних СПР у сучасній медицині.
Природа ідеї порядку
(Акваторія, 2024) Москвін, Ілля Олегович; Moskvin, Illia O.
У статті здійснюється огляд ідеї порядку і його природи як засадничого принципу організації буття. Автор обґрунтовує позицію, згідно з якою порядок не є похідною мислення чи мови, а виступає іманентною природою дійсності, що передує будь-якому пізнанню й існуванню та формує саме буття. Розглядаються різні способи розуміння потенційної природи порядку – онтологічний, гносеологічний, лінгвістичний та релігійний – з метою оглянути можливі простори для визначення природи порядку. У дослідженні припускається, що порядок та його природа не просто атрибут дійсності, а й передумова її актуалізації. Дійсність і людина обмежені даним порядком. Відповідно до цього, позначається, що природа порядку має універсальні категорії, які конституюють будь-яку дійсність і буття. Однак, оскільки ця природа за межами допустимих позначень, пізнати її можливо лише за умови зміни способу дослідження. А саме – необхідно відійти від логіки як основного методу викриття та відтворення «схованого» порядку, адже вона обумовлена самим же порядком.
Sacred texts as a source of the Buddhist visual tradition: the Japanese iconometric corpus
(Акваторія, 2024) Zolotarova, Kristina S.; Золотарьова, Крістіна Сергіївна
Buddhist sacred sculpture is based on classical sacred Buddhist texts that have a history of hundreds of years of existence and transformation. The need to create such instructional texts was dictated by the necessity to preserve and transmit tradition and craftsmanship (waza no denshō, 技の伝承), including the reproduction of the ritual for creating images (sacred sculptures), from master to disciple (shishi sōjō, 師資相承). Iconometric texts are present in the cultures of most countries where Buddhism was widespread, but due to their large number and content, it is more appropriate to study them according to their country of dissemination. In this case (the first publication in a series), the focus is on the Japanese corpus, which includes: Shosetsu fudōki (諸説不同記, IXth–Xth c.), Jikkanshō (十巻抄, XIIth c.), Besson zakki (別尊雑記, XIIth c.), Kakuzenshō (覚禅抄, XIIth–XIIIth c.), and Asabashō (阿娑縛抄, XIIIth c.).
Ре-енчантмент у добу постностальгії: трансформації сакрального в постсекулярній культурі
(Акваторія, 2024) Маслов, Іван; Maslov, Ivan
У статті досліджується феномен ре-енчантменту в культурному полі пізньої модерності як реакція на втрату стабільних символічних структур. Запропоновано трактування ре-енчантменту не як повернення трансцендентного, а як культурну техніку репрезентації сакрального в умовах постсекулярності. Аналіз охоплює три модуси ре-енчантменту – онтологічний, естетичний та симулятивний – із акцентом на їхню взаємодію з постностальгією, меморіальними практиками, неоритуальними формами та ідеологічними інструментами сакралізації. Особлива увага приділяється українському контексту, де ностальгія та сакральне набувають статусу культурно-політичних механізмів у ситуації війни та травматичної втрати. Методологічно стаття поєднує критичний аналіз дискурсу, феноменологію культури та естетичну теорію. Показано, що ре-енчантмент функціонує як структурно амбівалентне явище – між символічною компенсацією і програмованою симуляцією сенсу.
Щодо наукової складової свідомо ненаукової картини світу
(Акваторія, 2024) Шевцов, Сергій Павлович; Shevtsov, Sergii P.
Стаття пропонує аналіз казки зі збірки 1001 ночі як приклад можливості виокремлення специфічної картини світу, яку цей текст містить. Наявність у тексті казки картини світу, яка може вважатися науковою, обумовлена тим фактом, що така картина світу заснована на певному праворозумінні, вона може дати певну інформацію про правову та соціальну орієнтацію того часу (ісламське право часів мамлюцького султанату у Єгипті), що веде до можливості встановити основні онтологічні засади сприйняття світу того часу. Особливість ісламського права дозволяє розглядати його як науку, яка поєднує соціальний світ із загальним устроєм всесвіту. Аналіз показує, що тогочасне розуміння всесвіту вбачає прямі причинні зв’язки між матеріальним (і соціальним) світом та вищим світом (Богом). Ці світи утворюють єдиний простір, хоча їхня єдність не доступна безпосередньому спогляданню. Казка, вірогідно, створена з метою затвердження певної ідеології. Головна мета такого тексту полягає в поширенні погляду, що виконавчі інститути мамлюцького султанату діють в повній узгодженості з ісламським правом та волею Бога. За нібито звичним кримінальним сюжетом розгортається намагання влади затвердити свою легітимність через доведення того факту, що її виконавчі органи діють відповідно до волі вищих сил.
Концепція політичного Карла Шмітта
(Акваторія, 2024) Кіпаренко, Костянтин Сергійович; Kiparenko, Kostiantyn S.
Автор статті звертається до ширшого контексту, в якому поняття політичного Карла Шмітта набуває свого повного змісту, а саме до концепції політичного як такого. Концепція політичного Шмітта виходить за межі окремого поняття, тому що інтегрує критику ліберальної демократії з боку Шмітта, політичну теологію Шмітта, власне визначення поняття політичного Шмітта, а також теорії суверенітету, надзвичайного стану та партизана Шмітта. Ось – декілька ключових аспектів концепції політичного Шмітта:
Дихотомія друга і ворога: Шмітт стверджує, що політичне визначається через конфлікт, де ворог грає критичну роль у визначенні ідентичності спільноти. Ця дихотомія є динамічною, оскільки змінюється у контексті різних криз і нових загроз.
Суверенність: Суверен – це особа, спроможна приймати виключні рішення у надзвичайних ситуаціях. Для Шмітта, суверен не лише управляє, а й формує нову політичну реальність, що доповнює традиційне розуміння політичної влади.
Надзвичайний стан: Важливою складовою концепції є надзвичайний стан, який демонструє, як політичний порядок може оновлюватися завдяки кризам. Це підкреслює, що право часто підпорядковане політиці, і легітимність може виходити за межі формальної законності.
Партизанська війна: Цей новий тип конфлікту підриває традиційні уявлення про політику, вимагаючи переосмислення і механізмів підконтрольності. Партизанська війна як форма опору ставить під сумнів класичні моделі війни і миру, змушуючи політичні спільноти адаптувати свої стратегії.
Критична рецепція П. М. Біциллі культурно-історичних поглядів Шпенглера
(Акваторія, 2024) Ковальова, Ніна Іванівна; Левченко, Віктор Леонідович; Kovalova, Nina I.; Levchenko, Viktor L.
У статті розглянута науковий доробок П. М. Біциллі, який значний час своїй діяльності викладав в університеті та інших вищих навчальних закладах Одеси. Акцентуються його концептуальні положення, що перебували у тренді тих змін, які відбувались в царині гуманітаристиці протягом ХХ століття, в науках про культуру зокрема. Автори звертають увагу на методологічні розробки Біциллі, який стверджує необхідність позбавлення від спекулятивних конструкцій, з одного боку, та позитивістського спрощення в дослідженнях культури. Він будує своєрідну концепцію морфології культури, перегукуючись тим самим з культурно-історичними поглядами О. Шпенглера. Біциллі піддає критичному аналізу концептуальні засади філософії культури Шпенглера і одночасно спирається на елементи категоріального апарату, що використовує Шпенглер. До статті додаються авторські переклади українською двох рецензій Біциллі на основні твори Шпенглера.
Міф як форма проєктивності: неокантіанська концепція Е. Кассірера
(Акваторія, 2024) Сумченко, Ірина В'ячеславівна; Готинян-Журавльова, Віталія Віталіївна; Sumchenko, Iryna V.; Hotynian-Zhuravlova, Vitaliia V.
У статті досліджується філософська інтерпретація міфотворчості в межах неокантіанської концепції Е. Кассірера, де міф розглядається як форма проєктивності – символічна структура, за допомогою якої суб’єкт активно проєктує смисл на реальність, а не пасивно відображає її. Також аналізуються ключові характеристики міфу, такі як його емоційна інтенсивність, наративна структура та метафорична природа. Особливу увагу приділено актуальності концепції Е. Кассірера для аналізу сучасних явищ, зокрема політичної міфології та міфотворчості в цифрову добу, демонструючи її інструментальну цінність для розуміння сучасних символічних структур.
Immanuel Kant’s ‘experiment of pure reason’
(Акваторія, 2024) Raikhert, Kostiantyn V.; Райхерт, Костянтин Вільгельмович
The paper exposes the specificity of Immanuel Kant’s concept of the ‘experiment of pure reason’ as outlined in the preface to the second edition of his ‘Critique of Pure Reason’. Kant considered the experiment of pure reason a synthetic method of metaphysics, which could be regarded as a scientific method if metaphysics were considered a genuine science of speculative pure reason. This method involves generating a conjecture that could catalyst a revolution in metaphysics and elevate it to an authentic science through which reason (Vernunft) can concise the world, much like mathematics or natural science (physics). The essence of the experiment of pure reason is to distinguish between things as phenomena, that is, the objects of experience and understanding (Verstand) and things in themselves, which, although unknowable, give rise to the principle of the unconditioned that harmonises the parts of human cognition.
Далекі та близькі мандри інтелектуальними просторами Європи
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Новікова, Людмила Володимирівна; Novikova, Liudmyla V.
Рец. на кн.: Іваненко О. А. Інтеграція регіональних науково-освітніх осередків Наддніпрянської України до європейського інтелектуального простору (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / О. А. Іваненко. – Київ : Ін-т історії України НАН України, 2024. – 555 с.