Бачення стилю в межах персоналістського дискурсу
Вантажиться...
Дата
2024
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
2414-0627
E-ISSN
2415-7562
Назва тому
Видавець
Назарчук С. Л.
Анотація
У пропонованій статті ми звертаємося до одного з напрямів у сучасній академічній теорії літератури — персоналістського дискурсу, що тяжіє до металінгвістики, яка вивчає слово, тобто мову, у його конкретній і живій цілокупності, а не мову як специфічний предмет лінгвістики. Метою дослідження стає позначення особливостей даного дискурсу та пояснення, яким є бачення стилю в межах персоналістського дискурсу. Об’єктом дослідження є персоналістська теорія літератури, персоналістський дискурс; предмет дослідження — стиль у межах персоналістського дискурсу. Для реалізації поставленої мети було застосовано такі методи: метод аналізу інформації, метод синтезу, описовий метод. На відміну від літературознавчої граматика, що тяжіє до точності і конкретності, конституюється на межі з лінгвістикою, персоналістський дискурс конституюється на межі з металінгвістикою. Для персоналістської теорії літератури стиль стає способом буття творчої індивідуальності, а точніше, способом буття людини-автора в її творінні. Персоналістський дискурс наділяє стиль «об’єднувальною енергією». Стиль виступає у персоналістському дискурсі як формотворчий центр, що конкретизує відношення. Для розуміння сутності стилю, персоналістами були розмежовані композиційні та архітектонічні форми. Характерно, що архітектонічні форми не є формами у персоналістському дискурсі, а є «змістом естетичної діяльності», тобто розуміються як суто змістовні. Отже, ототожнюючи в художньому стилі «естетичне» та «змістовне», М. М. Бахтін визначає його як «сукупність прийомів формування й завершення людини та її світу». У художньому стилі взаємозв’язані «внутрішній стиль» і зміст, що розкривається в образах. Для персоналізму — «художній стиль працює не словами, а моментами світу, цінностями світу і життя», це «спосіб обробки» людини та її світу, тобто спосіб «естетичного завершення». Авторка статті доходить висновку, що без завершувальної здатності образу «естетичне завершення» неможливе. У персоналістському дискурсі вся проблематика, що є сприйняттям, інтерпретацією художнього тексту, переноситься у сферу міжсуб’єктних відносин. Об’єктом у персоналізмі стають саме відносини між суб’єктами висловлювання — діалогічні відносини. У персоналістській теорії літератури конститутивним моментом художньої творчості є автор-творець. Але персоналізм позбавляє художній стиль головного — внутрішнього ядра, тобто образу, тому уявлення про стиль у персоналістському дискурсі постестетичне. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю прояснення множинності концепцій стилю в їх своєрідності у сучасній теорії літератури та сучасній лінгвістиці. Одна з фундаментальних ознак художньої творчості позначається поняттям «стиль». Перш за все, стиль — це визначальний спосіб виявлення естетичної сутності поетичного мистецтва. Але ж існують досить різні розуміння стилю Перспективою подальших досліджень є виявлення смислового наповнення категорії стилю у межах різних теоретико-літературних дискурсів.
In the proposed article, we turn to one of the directions in the modern academic theory of literature — personalist discourse, which gravitates towards metalinguistics, that studies the word (or the language), in its concrete and living entirety, and not the language as a specific subject of linguistics. The purpose of the research is to indicate the features of this discourse and to explain what the vision of style is within the framework of the personalist discourse. The object of research is the personalist theory of literature, the personalist discourse; the subject of research is style within the limits of personalist discourse. The following methods were used to achieve the goal: information analysis method, synthesis method, descriptive method. In contrast to literary grammar, which strives for accuracy and specificity and personalist constituted on the border with linguistics, personalist discourse is constituted on the border with metalinguistics. For the personalist theory of literature, style becomes a way of being of creative individuality, or more precisely, a way of being of a person-author in his work. Personalist discourse gives style a "unifying energy". Within the personalist discourse style becomes a formative center that concretizes the relations. To understand the essence of style, personalists distinguished between compositional and architectural forms. It is characteristic that architectural forms are not forms in the personalist discourse, but are the "content of aesthetic activity" and understood as purely meaningful. So, equating "aesthetic" and "meaningful" in the artistic style, M. M. Bakhtin defines it as "a set of techniques for the formation and completion of a person and its world". In the artistic style, the "internal style" and the content revealed in the images are interconnected. For personalism, "artistic style works not with words, but with moments of the world, values of the world and life", it is a "way of processing" a person and its world, a way of "aesthetic completion". The author of the article concludes that "aesthetic completion" is impossible without the finalizing ability of the image. In the personalist discourse, all problems related to the perception and interpretation of the artistic text are transferred to the sphere of intersubjective relations. The object in personalism is precisely the relations between the subjects of the statement — dialogical relations. In the personalist theory of literature, the constitutive moment of artistic creativity is the author-creator. But personalism deprives the artistic style of its main essence — inner core, the image, that is why the idea of style in the personalist discourse is post-aesthetic. The relevance of the research is determined by the need to clarify the multiplicity of style concepts in their originality in modern literary theory and modern linguistics. One of the fundamental features of artistic creativity is denoted by the concept of "style". First of all, style is a defining way of revealing the aesthetic essence of poetic art. But there are quite different understandings of style. The perspective of further research is to reveal the semantic content of the category of style within the limits of various theoretical and literary discourses.
In the proposed article, we turn to one of the directions in the modern academic theory of literature — personalist discourse, which gravitates towards metalinguistics, that studies the word (or the language), in its concrete and living entirety, and not the language as a specific subject of linguistics. The purpose of the research is to indicate the features of this discourse and to explain what the vision of style is within the framework of the personalist discourse. The object of research is the personalist theory of literature, the personalist discourse; the subject of research is style within the limits of personalist discourse. The following methods were used to achieve the goal: information analysis method, synthesis method, descriptive method. In contrast to literary grammar, which strives for accuracy and specificity and personalist constituted on the border with linguistics, personalist discourse is constituted on the border with metalinguistics. For the personalist theory of literature, style becomes a way of being of creative individuality, or more precisely, a way of being of a person-author in his work. Personalist discourse gives style a "unifying energy". Within the personalist discourse style becomes a formative center that concretizes the relations. To understand the essence of style, personalists distinguished between compositional and architectural forms. It is characteristic that architectural forms are not forms in the personalist discourse, but are the "content of aesthetic activity" and understood as purely meaningful. So, equating "aesthetic" and "meaningful" in the artistic style, M. M. Bakhtin defines it as "a set of techniques for the formation and completion of a person and its world". In the artistic style, the "internal style" and the content revealed in the images are interconnected. For personalism, "artistic style works not with words, but with moments of the world, values of the world and life", it is a "way of processing" a person and its world, a way of "aesthetic completion". The author of the article concludes that "aesthetic completion" is impossible without the finalizing ability of the image. In the personalist discourse, all problems related to the perception and interpretation of the artistic text are transferred to the sphere of intersubjective relations. The object in personalism is precisely the relations between the subjects of the statement — dialogical relations. In the personalist theory of literature, the constitutive moment of artistic creativity is the author-creator. But personalism deprives the artistic style of its main essence — inner core, the image, that is why the idea of style in the personalist discourse is post-aesthetic. The relevance of the research is determined by the need to clarify the multiplicity of style concepts in their originality in modern literary theory and modern linguistics. One of the fundamental features of artistic creativity is denoted by the concept of "style". First of all, style is a defining way of revealing the aesthetic essence of poetic art. But there are quite different understandings of style. The perspective of further research is to reveal the semantic content of the category of style within the limits of various theoretical and literary discourses.
Опис
Ключові слова
дискурс, персоналістський дискурс, художній текст, автор, стиль, discourse, personalistic discourse, artistic text, author, style
Бібліографічний опис
Любецька В. В. Бачення стилю в межах персоналістського дискурсу / В. В. Любецька // Записки з українського мовознавства : зб. наук. пр. – Одеса : Назарчук С. Л., 2024. – Вип. 31. – С. 221–230.
УДК
81’42