Записки з романо-германської філології
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: У виданні публікуються оригінальні результати досліджень мови, мовлення, жанрології та стилістики романо-германських мов у монографічному, зіставному, перекладацькому та навчально-методичному аспектах.
Повні тексти видання доступні на сайті Нб за посиланням:
http://lib.onu.edu.ua/zapiski-s-romano-germanskoj-filologii/
Переглянути
Нові надходження
Документ Перекладацькі трансформації у ракурсі сучасного українського перекладознавства(Астропринт, 2024) Матузкова, Олена Прокопівна; Стращенко, Д. В.; Matuzkova, Olena P.; Strashchenko, D. V.Дана стаття присвячена проблематиці дослідження перекладацьких трансформацій с точки зору сучасного українського перекладознавства. Головна мета дослідження полягає в описанні та систематизації поглядів українських науковців на визначення та типологію перекладацьких трансформацій як необхідних перетворень у процесі міжмовної комунікації. Поставлена мета унеобхіднила вирішення низки завдань. Було розглянуто актуальні напрями лінгвістичних та перекладознавчих досліджень перекладацьких трансформацій, проаналізовано основні визначення терміну «трансформація» та запропоновано власне визначення, описано базові класифікації перекладацьких трансформації, визначено місце кожної окремої трансформації в класифікаціях, рекомендовано власна стандартизована класифікація перекладацьких трансформацій. У представленій роботі перекладацька трансформація трактується як спосіб перекладу, який полягає в зміні формальних або семантичних компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі, для якого характерне відхід від семантико-структурного паралелізму між оригіналом та перекладом. Багаточисельність класифікацій перекладацьких трансформацій свідчить про прагнення дослідників до постійного пошуку шляхів удосконалення системи категоризації цього феномену теорії та практики перекладу. Різноманітність визначень та класифікацій перекладацьких трансформацій у сучасному українському перекладознавстві створює широкий спектр можливостей для перекладу, але й водночас сприяє плутанині та невизначеності. Тому у статті було запропоновано власне уніфіковане визначення та класифікацію перекладацьких трансформацій. Всі перекладацькі трансформації рекомендовано поділяти на такі типи: лексичні: транскрипція, транслітерація, калькування, лексико-семантичні заміни (конкретизація, генералізація, модуляція); граматичні: дослівний переклад(нульова трансформація), членування речень, об’єднання речень, граматичні заміни (заміни граматичних форм, частин мови, членів речення, типів речення); лексико-граматичні: антонімічний переклад, описовий, компенсація.Документ Проблематика дослідження реалій у сучасному українському перекладознавстві(Астропринт, 2024) Матузкова, Олена Прокопівна; Марченко, Валерія Вікторівна; Matuzkova, Olena P.; Marchenko, V. V.Дана стаття присвячена проблематиці дослідження реалій с точки зору сучасного українського перекладознавства. Головна мета дослідження полягає в описанні та систематизації поглядів українських науковців на визначення та типологію реалій як національно маркованих лексичних одиниць. Поставлена мета унеобхіднила вирішення низки завдань. Було розглянуто актуальні напрями лінгвістичних та перекладознавчих досліджень реалій, проаналізовано основні визначення терміну «реалія» та запропоновано власне визначення, описано базові класифікації реалій, визначено місце кожної окремої реалії в класифікаціях. Мовна категорія «реалія» у представленій роботі трактується як засіб культурно національної ідентифікації, якій передається із покоління в покоління і лежить в основі виняткового світовідчуття представників певної національної спільноти. Національно забарвлена лексика є важливим компонентом міжкультурної комунікації, тому збереження етнічної ідентичності та історичної правдивості є головною вимогою в роботі перекладача, оскільки відкидання або систематичне уподібнення реалій призводить до часткової або повної втрати кореляції з першоджерелом. Різноманіття класифікацій реалій та способів їх відтворення українською мовою свідчить про прагнення дослідників до постійного пошуку шляхів удосконалення системи категоризації цих слів, яка дозволить ефективно відтворювати місцевий колорит з урахуванням національних та культурних особливостей відповідної групи. Загалом, вивчення реалій в контексті їх визначення,семантичного розмежування, типології взагалі та встановлення способів перекладу потребує подальшого детального розгляду, оскільки ці питання не можна вважати цілком регламентованими. Подібна невизначеність національно маркованих слів становить перешкоди для здійснення якісного та художньо вартісного перекладу, який слугує містком, що налагоджує зв’язки між різними культурними середовищами та забезпечує обмін знаннями, досвідом, цінностями.Документ Екфразис у романі «The Raffael Affair» («Загадка Рафаеля») Ієна Пірса(Астропринт, 2024) Дубровська-Томченко, Є. В.; Dubrovska-Tomchenko, Y. V.У статті досліджується поняття екфразису як літературного прийому, що створює міждисциплінарний зв’язок між візуальними та вербальними модусами у мистецтві. Особлива увага приділяється дефініції терміну «екфразис» Дж. Хеффернана та двом класифікаціям самого феномену, запропонованим вченими Л. Лувель (narrativizing, maieutic, hermeneutic, subversive, elegiac, affective) та Т. Луньовою (референтно-дескриптивний, медіумно-дескриптивний, роз‘яснювально-тлумачний, інтерпретувально-тлумачний). Власний аналіз різних типів екфразису проведено в межах художнього дискурсу на прикладі детективного роману «Загадка Рафаеля» (The Raffael Affair) британського письменника Ієна Пірса. Важливість та актуальність дослідження полягає у можливості вивчення взаємодії різних типів екфразису у художньому тексті, що відкриває нові перспективи аналізу міждисциплінарних зв‘язків між літературою та образотворчим мистецтвом.Документ Besonderheiten des perzeptiv-artikulatorischen Spracherwerbs im DaZ-Bereich in Österreich(Астропринт, 2024) Vasylchenko, Olena H.; Verbytska, Tetiana D.; Васильченко, Олена Германівна; Вербицька, Тетяна ДіомідівнаDer vorliegende Artikel ist den Besonderheiten des Erwerbs phonetischer Fähigkeiten von Deutsch als Zweitsprache-Lernenden in Österreich gewidmet. Im Fokus der Untersuchung stehen Schulkinder mit der Erstsprache Ukrainisch, die 2022 nach Wien gekommen sind und in das österreichische Schulsystem integrieren mussten. Bei der Thematisierung der Aneignung des Deutschen als Zweitsprache wird ein besonderes Augenmerk auf die sprachliche Situation in Österreich gelegt, die von Dialekt-Standard-Kontinuum-Prozessen stark geprägt ist. In diesem Zusammenhang gehen wir zuerst auf die Begrifflichkeiten ein, wobei der Unterschied zwischen dem Deutsch als Fremdsprache und Deutsch als Zweitsprache — Lernen geklärt wird. Danach setzen wir uns mit dem Terminus Dialekt-Standard-Kontinuum auseinander. Das Modell des Dialekt-Standard-Kontinuums beruht darauf, dass der mündliche Sprachgebrauch meist weder eindeutig dialektal noch eindeutig als standardsprachlich interpretiert werden kann. Große Aufmerksamkeit erregen in Interaktionsverläufen besondere Merkmale, die als saliente Features bezeichnet werden. Die phonetisch-phonologische Ebene des österreichischen Deutsch zeichnet sich durch Variation auf segmentaler Ebene besonders stark aus, wo z. B. der Wechsel vom standardsprachlichem /a/ zu dem s.g. verdumpften [ɔ] stattfindet und Diphthong [aḙ] überoffen als [ӕ:] ausgesprochen wird, wobei es um die Wiener Monophthongierung geht. Anschließend wird die Forschungsfrage formuliert und das methodische Design der geplanten Untersuchung beschrieben. Zur Beantwortung der Forschungsfrage soll zuerst sprachwissenschaftliche Fachliteratur herangezogen werden. Für die Umsetzung des empirischen Teils wird eine Kombination aus quantitativen und qualitativen Methoden geplant. Dank dieser Vorgehensweise können Transfererscheinungen aus der Erstsprache sowie besondere Merkmale der österreichischen Aussprache, die auf den Aneignungsprozess des Deutschen auf der phonetischen Ebene einen Einfluss haben, festgestellt, analysiert und systematisiert werden. Mit dieser Arbeit wird einerseits ein Beitrag zur Grundlagenforschung geleistet. Andererseits geht es anschließend um die Entwicklung der Förderungsvorschläge bei der Deutschaneignung sowie perzeptiv-artikulatorischer Teilkompetenzen für Schülerinnen und Schüler mit der Erstsprache Ukrainisch.Документ Переклад фразеологічних одиниць(Астропринт, 2024) Болдирева, Анжела Євгенiївна; Яровенко, Людмила Степанівна; Boldyreva, Anzhela Ye.; Yarovenko, Liudmyla S.Дана стаття присвячена дослідженню окремого лексичного аспекту перекладу – перекладу фразеологічних одиниць. Тут надаються погляди українських відомих вчених-перекладознавців на фразеологію, її особливі характерні риси, розглядаються класифікації способів перекладу фразеологізмів. На сьогодні фразеологія залишається однією з найменш досліджених галузей мовознавства, яка привертає значну увагу науковців, як в теоретичному, так і в практичному аспектах. Щодо перекладу фразеологічних одиниць, дослідники продовжують працювати над забезпеченням адекватності їх перекладу, а також над подоланням труднощів, пов’язаних із передачею їх семантичних і стилістичних характеристик. У цьому контексті фразеологізми часто класифікують як важкі для перекладу або навіть як такі, що не підлягають перекладу. Проблема передачі фразеологічних одиниць з однієї мови на іншу є актуальною, що обумовлює її детальне висвітлення у спеціалізованих посібниках з перекладу, працях, присвячених дослідженню міжмовних взаємозв’язків, а також в окремих наукових монографіях. Дослідження фразеології на основі сучасних матеріалів є особливо цікавим, оскільки сучасний світ розвивається надзвичайно динамічно, і зміни відбуваються не лише в масштабах років, а й днів чи навіть годин. Нові події глобального значення залишають помітний слід у формуванні новітньої історії, що, у свою чергу, впливає на розвиток мови, зокрема на її фразеологічний склад. Протягом тривалого періоду розвитку англійської мови в її складі сформувалася значна кількість стійких виразів, які мають глибокі історичні корені та особливе культурне й комунікативне значення. Проте фразеологічний склад англійської мови залишається таким же динамічним, як і її історія. У контексті глобалізації англійська мова набула ще більшого поширення, а нові поняття та цінності, що виникають у межах англомовної культури, істотно впливають на її фразеологічний компонент. Це створює додатковий інтерес для вивчення особливостей перекладу таких фразеологізмів українською мовою.Документ Асоціативно-метафорична мотивація футбольних термінів в німецькій мові(Астропринт, 2024) Богуславський, Сергій Сергійович; Чумаков, О. М.; Мельничук, О. Л.; Bohuslavskyi, Serhii S.; Chumakov, O. M.; Melnychuk, O. L.У статті розглядається асоціативно-метафорична мотивація футбольних термінів у німецькій мові, що базується на концептуальній метафорі та процесах когнітивної інтеграції. Досліджено, що німецька футбольна термінологія активно використовує метафоричні моделі з різних донорських сфер, зокрема ВІЙНА, ТЕАТР, ПОЛІТИКА, ЦЕРКВА, ЛЮДИНА, АРТЕФАКТ. Застосування знаків цих концептуальних сфер пов’язане з когнітивною аналогізацією футбольних дій, сценаріїв гри та соціальних процесів. Метафоризація футбольних термінів здійснюється через механізми структурно-метафоричної, дифузно-метафоричної та гештальтної мотивації. Зокрема, сфера ВІЙНА активно наповнює футбольну терміносистему термінами, що відображають боротьбу за перемогу (Abwehr, Angriff, Bombe, Bomber). Ці терміни демонструють сприйняття футболу як бойового протистояння, де команди виступають як ворогуючі сторони. Донорська зона ТЕАТР визначає видовищний аспект футболу, формуючи терміни Arena, Debut, Regisseur, що підкреслюють драматичну складову гри, роль гравців як виконавців і тренерів як режисерів футбольного дійства. У свою чергу, сфера ПОЛІТИКА сприяє створенню назв організаційних структур футболу (Präsident, Präsidium, Kommission), що демонструє паралелі між управлінськими аспектами політики та футбольної діяльності. Аналогічно, сфера ЦЕРКВА формує терміни, що позначають особливу місію гравців (Aufgebot, Spiritus rector), підкреслюючи їхню роль у формуванні командного духу. Також значна кількість термінів запозичена зі сфер повсякденного життя, таких як ЛЮДИНА (Abstauber, Schütze, Ausputzer) та АРТЕФАКТ (Hammer, Kerze), що відображає практичне сприйняття футбольної реальності крізь призму повсякденного досвіду. Загалом, асоціативно-метафорична мотивація відіграє важливу роль у збагаченні німецької футбольної термінології, сприяючи її образності та концептуальній насиченості. Використання концептуальних метафор дозволяє не лише передавати зміст спортивних подій, а й відображати соціокультурні особливості мовного світобачення носіїв німецької мови. Таким чином, футбольна термінологія виступає не просто набором професійних термінів, а складним когнітивним феноменом, що відображає світогляд, емоційність та символічне осмислення спорту в німецькому суспільстві.Документ Неологізми у сучасному українському мовознавстві: визначення, класифікація, переклад(Астропринт, 2024) Безпалова, Катерина Вікторівна; Коваленко, Ольга Володимирівна; Bezpalova, Kateryna V.; Kovalenko, Olha V.Дане дослідження представляє аналіз сучасної української теоретичної наукової літератури, за допомогою якої було визначено поняття неологізму і його відмінність від інших видів новоутворень в мові, розглянуті особливості функціонування неологізмів, класифікації та перекладу. Неологізмами слід вважати нове слово або стійке словосполучення, нові або за формою або за змістом, або за формою і за змістом, що володіють семою новизни протягом певного періоду часу. Це одиниці, які увійшли в лексико-семантичну систему мови, мовну сферу та не існували в попередній період в тій же мові, підмові, мовній сфері, утворені за словотвірними законами відповідної мови, підмови або запозичені з іншої мови у зв’язку з потребою у спілкуванні, або які перейшли з пасивного складу мови. Неологізми можна поділити на загальномовні й індивідуальні (авторські). В ході аналізу способів перекладу неологізмів з англійської мови на українську було встановлено, що універсального прийому перекладу неологізмів не існує. Особливості перекладу кожного нового слова залежать від того, до якого типу слів воно належить (терміни, назви, синоніми до слів, які вже мають відповідності в мові тощо). Як правило, один і той же неологізм можна перевести різними способами, однак через деякий час один з варіантів витісняє інші. Основними критеріями, які повинні бути прийняті до уваги перекладачем при пошуку відповідності англійському неологізму в мові перекладу, є стислість і однозначність тлумачення. Головне, запропонований перекладачем варіант повинен бути зрозумілий одержувачу перекладу. При передачі неологізмів з англійської на українську мову використовується ряд основних прийомів: транслітерація; транскрибування; калькування; описовий переклад, або експлікація, пряме включення. В перекладі також можуть бути задіяні семантична деривація та функціональна заміна. До факторів, які впливають на інтерпретацію і переклад авторських неологізмів відносяться, перш за все, структура слова, потім контекст і, нарешті, фонові знання перекладача.Документ Англійські адвербальні дієслова руху в оригіналі та способи їх відтворення в українському перекладі(Астропринт, 2024) Яровенко, Людмила Степанівна; Болдирева, Анжела Євгенiївна; Yarovenko, Liudmyla S.; Boldyreva, Anzhela Ye.Проаналізовано парадигматичні і синтагматичні характеристики адвербіальних дієслів (АД) руху в оригіналі та досліджено способи їх відтворення у українському перекладі. Аналіз словникових статей АД продемонстрував у більшості з них розгалуженість їх семантичних структур та наявність в них інтегральної семи руху, яка може бути принциповою або факультативною. Синтагматичний потенціал АД досить широкий, виходячи з різноманіття дистрибутивних моделей, які було зафіксовано. Було зареєстровано три способи їх перекладу: варіантні відповідності, перекладацькі трансформації та нульовий переклад (з найменшою частотністю). Домінуючим способом перекладу виявився переклад на рівні трансформацій (контекстуальних замін). Встановлена така комбінаторика варіантів перекладу: a) передача семи руху в структурі оказіонального відповідника; б) «погашення» семи руху та актуалізація семи іншої дії; в) актуалізація семи руху в дієсловах, в яких вона не є лексикографічно закріпленою. Встановлена кореляція між чинниками, що обумовлюють перекладацькі стратегії. Найбільш впливовим чинником виявилось контекстуальне оточення АД з випадками включення контекстуальних сем у семантичну структуру АД. Контекст, як широке поняття, передбачає обов’язкове урахування наступних параметрів: розбіжностей у семантичних об’ємах слів та у сполучуваності слів у ВМ та МП. Крім того, необхідно приймати до уваги фактор відповідності перекладного еквівалента до літературних норм цільової мови. Досить значущим також є праве оточення АД, яке розширює їх семантику та конкретизує спосіб руху. Його переклад здійснювався за допомогою прийменників, прислівників та різноманітних префіксів у якості заміни англійських прийменників. Встановлено, що для досягнення адекватного перекладу перекладач вдавався до різноманітних лексичних та граматичних трансформацій, а саме конкретизації значення, модуляції, заміни частин мови, пермутації, додавання та антонімічного перекладу. Найбільшу складність для перекладу склали індивідуальні (авторські) АД зі стилістичними обертонами. Переклад — синтез об’єктивних та суб’єктивних чинників. Особистість перекладача, його професіоналізм визначають якість фінального продукту.Документ Структури та семантичні особливості британських топонімів(Астропринт, 2024) Савранчук, Ірина Петрівна; Тхор, Неоніла Максимівна; Savranchuk, Iryna P.; Tkhor, Neonila M.Стаття присвячена огляду структурних та семантичних особливостей британських топонімів. Вивчення топонімів допомагає краще розуміти мовний образ світу, відтінюючи етнічний досвід і культуру. Топоніми мають важливе значення як засоби передачі історичної, культурної та іншої інформації через покоління, що робить їх дослідження актуальним у лінгвістиці. Власні назви британських територій є дуже різноманітними, оскільки країна протягом багатьох століть була місцем розвитку різних цивілізацій і народів, кожен з яких зробив свій внесок у мову через свої власні назви. У даній роботі було досліджено 200 топонімів з трьох регіонів Великої Британії. За походженням досліджені топоніми поділяються на власні та запозичені. Власні назви переважають у Англії, тоді як у північних регіонах та заході країни зустрічаються топоніми скандинавського походження. Уельс та Шотландія характеризуються переважно кельтськими назвами. Запозичені топоніми виокремлюються за чотирма мовними джерелами: кельтським, латинським, скандинавським і нормансько-французьким. Англійська мова містить більше запозичень, оскільки відкрита для прийому слів інших мов завдяки контактам з іншими культурами та колоніальній спадщині. Загалом, люди, які називали географічні об’єкти, керувалися особливостями ландшафту, де знаходився даний об’єкт. Ця категорія топонімів зустрічається у всіх трьох частинах Британії та має багато підгруп. Виникнення цієї групи є логічним наслідком того, що предки британців називали своє оточення відповідно до того, що бачили. При створенні та виборі топонімів можна спостерігати певну прагматичну спрямованість, яка залежить від різних чинників, таких як історичний контекст надання назв, рівень культурного розвитку, соціальні, політичні, релігійні або патріотичні мотиви осіб, які надають географічним об’єктам певні імена. Цей шар лексики викликає зацікавленість дослідників, оскільки він може збирати лінгвістичний, соціокультурний і історичний досвід.Документ Художня література як синтез мультимодусних засобів подання нарративної інформації(Астропринт, 2024) Пожарицька, Олена Олександрівна; Pozharytska, Olena O.Попри безліч наукових відкриттів, зроблених у XX і XXI століттях у царині лінгвістики, певні глобальні проблеми досі потребують свого вирішення чи підходу до них на новому рівні наукового та суспільного розвитку. Серед них можна назвати проблему чіткого визначення художньої літератури. Це завдання стало ще складнішим у зв’язку з появою таких нових літературних форм, як цифрова література, комікси, фанфікшн, нарративні відеоігри та ін. Таким чином, актуальність статті випливає з лінгвогносеологічної важливості визначення самого терміна «художня література» у світі домінуючих комп’ютерних технологій, що забезпечують все більше нових способів передачі інформації. Наша робота також мотивується відсутністю серйозних нових розробок, які пропонують об’єктивні критерії для дефініції сучасного художнього твору. Отже, дослідження має на меті уточнити, що саме розуміти під художньою літературою в наш час, і схарактеризувати особливості репрезентації нарративу в сучасній художній літературі. Розвідка базується на постулатах теорії інформації та нарратології у поєднанні з класичними методами лінгвістичного аналізу. Отримані у процесі дослідження результати підсумовані у наступних висновках. Художня література — це твір мистецтва, побудований навколо певного нарративу. Його естетична складова визначається останнім та комунікативною метою, яку ставить перед собою автор. Нарратив тут кодифікується за допомогою вербальних (а іноді й невербальних) знаків і представляє екстралінгвістичну ситуацію, що викликає інтерес читача, оскільки відображає або не має нічого спільного з його/її власним когнітивним досвідом, дражнить його/її здатність до прогнозування сюжету і впливає на його/її картину світу в процесі опосередкованої комунікації з автором. Саме існування цілої низки модусів, що об’єктивують один і той самий нарратив (або його близькі інваріанти) — кіно, комікси, фанфікшн, ігрові книги, відеоігри тощо, — посилює занурення читача у твір та той вплив, який справляє сам нарратив, уможливлюючи мультиекзистенцію читача та генеруючи в його/її свідомості новий квазі-всесвіт, подібний до гештальту твору.Документ «Тектоніка почуттів» Е.-Е. Шмітта в парадигмі «розмовного театру»(Астропринт, 2024) Подковирофф, Нанушка; Podkovyroff, NanouchkaУ статті аналізується п’єса Е.-Е. Шмітта «Тектоніка почуттів» у парадигмі «розмовного театру», який став доволі популярним у Франції з 80-х років ХХ століття. «Розмовний театр» продовжив традиції абсурдистського та авангардистського театру, тенденцією звернення до лінгвістичного експерименту, зміни мови сцени, що є актуальним і в наш час. Діалог у розмовному театрі фактично є дією, новим способом осягнення реальності, де завдяки мовному експерименту розширюється простір дії, змішуються ілюзії та реальність, конфлікт базується на зауваженні, яке в подальшому пояснює розрив стосунків між персонажами, розв’язується він теж у діалозі. Психологічний портрет персонажів розкривається не в ситуаціях та вчинках, а в мовленні, яке надає п’єсі театральності.Документ Особливості перекладу фахово орієнтованого мовлення(Астропринт, 2024) Никифоренко, Ірина Валеріївна; Богуславський, Сергій Сергійович; Nykyforenko, Iryna V.; Bohuslavskyi, Serhii S.У статті аналізується поняття перекладу фахово орієнтованого мовлення та його викладання у наукових розвідках вітчизняних та зарубіжних дослідників. У сучасному світі неможливий розвиток соціальних наук, техніки, культури, соціальних відносин без знання того, що зроблено та які досягнення є в цих галузях в інших країнах. Глобалізація у поєднанні з досягненнями в сфері комунікаційних технологій та соціальних медіа призвела до помітного зростання фахівців, здатних здійснювати професійну комунікацію в міжкультурному просторі, що володіють перекладацькою компетенцією, яка дозволяє зокрема використовувати міжнародний досвід, відображений в іншомовній професійній літературі. У зв’язку з цим зростає актуальність здійснення адекватного перекладу текстів професійної спрямованості в будь-якій галузі. Метою дослідження є вивчення та аналіз основних особливостей перекладу спеціальних текстів. Основу дослідження утворюють такі методи, як теоретичний аналіз вітчизняних та зарубіжних джерел, узагальнення, систематизація, лексичний та компонентний аналіз. Результатом дослідження є виділення та аналіз найбільш частотних особливостей, які виникають при перекладі фахово орієнтованих текстів. Отримані дані дозволяють говорити про переважання словосполучень, більшість яких перекладається дослівно, а саме калькуванням, тобто має конкретний аналог мовою перекладу, що дозволяє зробити висновок про розробку та розвиток у подальшому терміносистеми спеціальних текстів. Отримані результати можуть бути застосовані в практиці викладання і бути використані на заняттях з іноземної мови у вищих навчальних закладах для рішення проблеми перекладацьких проблем студентів.Документ Ускладнене речення як індикатор інтелектуального рівня віртуального мовця(Астропринт, 2024) Морозова, Ірина Борисівна; Morozova, Iryna B.Представлене дослідження присвячено проблемі взаємозв’язку когнітивних процесів, що мають місце у свідомості людини, із синтаксисом її мовлення. Мовлення індивіда є дзеркалом його мислення, і це один зі способів, за допомогою якого він пізнає своє оточення, набуваючи когнітивного досвіду у відтворенні власної картини світу. Протягом комунікації та завдяки цьому процесу відбувається становлення людини як особистості з певним ментальним рівнем. У фокусі роботи — синтаксичні особливості генерування англомовних вербальних повідомлень в залежності від інтелектуального рівня віртуального мовця, Актуальність теми наукової розвідки вбачаємо у лінгво-гносеологічній потребі проникнення у когнітивно-комунікативну сутність процесів генерування повідомлень, а також у відсутності серйозних досліджень цієї проблеми. Метою роботи є виявлення об’єктивного критерію для визначення інтелектуального рівня віртуального мовця в аспекті синтаксичної побудови притаманних йому речень. Відправною точкою наукового пошуку слугувало припущення, що існує певна кількість типологічно різних структурних моделей речень, яким віддають перевагу представники певної психологічної групи особистостей. У наших попередніх розробках встановлено, що у діалогічному спілкуванні прості речення превалюють серед інших структурних типів, складні посідають третє місце за частотністю використання практично у всіх мовців, незалежно від рівня освіти, соціального статусу та когнітивних здібностей. Разючий контраст, за нашими спостереженнями, вбачається у використанні носіями мови ускладнених речень, граматичний статус яких окреслено в граматиці недостатньо повно. У проведеному дослідженні конкретизовано поняття ускладненого речення та шляхом компаративного аналізу віртуального мовлення героїв трьох англомовних романів у різні періоди їхнього життя цей тип речення визначено як індикатор когнітивних особливостей мовців на рівні синтаксису. Зроблено припущення, що, на відміну від поверхових, глибинні структури організації мовлення людини співвідносяться з глибинними структурами її мисленнєвої діяльності. Звідси високий інтелект індивіда віддзеркалюється не тільки на рівні адекватності сприймання інформації, але й на рівні форми репрезентації і генерування повідомлень, а саме переважно конструкціями з прихованою глибинною структурою предикації.Документ Навчання німецької мови на основі тексту(Астропринт, 2024) Кулина, Ірина Георгіївна; Янер, Оксана Сергіївна; Kulyna, Iryna G.; Yaner, Oksana S.Стаття присвячена дослідженню тексту на сучасному етапі розвитку лінгвістики тексту. В ній висвітлені погляди вітчизняних та зарубіжних мовознавців на поняття «текст» і розглядаються методи його дослідження. Сучасне мовознавство потребує нових принципів і методів формування текстів, в основу яких закладена корпусна лінгвістика. Дослідження мови та мовлення неможливі також без антропоцентричного і мовленнєвого принципу, який формується в ракурсі: людина і мова, У зв’язку з цим його роль в тексті має велике значення. Окрема увага в статті приділяється навчанню іноземної» мови (німецької) на основі тексту, як комунікативної одиниці вищого рівня, носія інформативного коду, що адресується від суб’єкта до об’єкта. Текст повинен містити пізнавальний матеріал, мати виховні можливості, бути доступним, викликати інтерес та мати зворотний зв’язок зі здобувачами. Звісно, що сприйняття тексту залежить від багатьох чинників: від лексичної, граматичної бази здобувачів, їхніх загальноосвітніх знань, досвіду тощо. Під час роботи з текстом потрібно приділяти увагу не тільки фонетиці, граматиці, лексиці тощо, але й тематиці текстів, яка повинна зацікавити студентів. Вважаємо дуже продуктивним використання газетних текстів, тематика яких пов’язана з освітою, життям молоді в Україні та за кордоном, хобі, спортом, медициною, політичними та економічними питаннями тощо. До роботи з текстом (художнім, публіцистичним, науковим тощо) треба підходити як до вивчення та опису мови в дії, це гарна можливість для здобувачів виявити отримані знання та застосувати їх на практиці. Саме робота з текстом сприяє розвитку у здобувачів комунікативної компетенції та практичного мислення, що є основними цілями освіти.Документ Словотвір англомовних термінів фанфікшен(Астропринт, 2024) Колегаєва, Ірина Михайлівна; Станко, Д. В.; Kolehaieva, Iryna M.; Stanko, D. V.Стаття присвячена висвітленню основних словотвірних моделей англомовного фанфікшену. Релевантність вивчення англомовної термінології фанфікшену визначається кількома важливими аспектами. По-перше, термінологія фанфікшену відображає сучасні мовні тенденції, які є важливими для розуміння змін у мовному середовищі та розвитку англійської мови в контексті нових культурних явищ. По-друге, ця термінологія дозволяє глибше зрозуміти популярні культурні феномени, такі як музичні, літературні та кінематографічні уподобання сучасного суспільства, які часто знаходять своє відображення у фанфікшені. Нарешті, дослідження англомовної термінології фанфікшену сприяє розширенню знань про цей маловивчений феномен, який хоча й існував у різних формах раніше, зазнав значного розвитку лише в останні десятиліття. Проведене дослідження показало, що способи словотвору англомовних термінів фанфікшену відображають різноманітні мовні процеси, які використовуються для створення нових термінів і адаптації існуючих слів. Основні методи включають композицію, абревіацію, афіксацію, калькування, скорочення, запозичення з інших мов. Ці способи словотвору допомагають створювати терміни, що відображають специфічні явища та поняття у фанфікшені, забезпечуючи точність і ефективність комунікації серед учасників спільноти. Завдяки цьому терміни стають частиною динамічної та інноваційної мовної системи, яка відповідає потребам і розвитку фанфікшен-культури. Дослідження джерел появи англійських термінів фанфікшену показує, що вони походять з різних джерел, включаючи канонічні твори, фанатську культуру, характеристики персонажів, жанрові особливості, структурні та форматні аспекти творів, а також запозичення з інших мов і культур. Ці терміни відображають інновації та адаптації в мові, що виникають у відповідь на потреби фанатських спільнот. Завдяки цим різноманітним етимологічним кореням терміни фанфікшену стають багатогранними і відображають динаміку розвитку жанру, його взаємодію з іншими культурними та мовними традиціями, а також специфічні особливості творів, створених фанатами.Документ Екфразис у художньому англомовному дискурсі(Астропринт, 2024) Дубровська-Томченко, Є. В.; Dubrovska-Tomchenko, Y. V.У статті систематизується досвід дослідження поняття екфразису, розкривається його значення та роль у художньому англомовному дискурсі. Основна увага приділяється аналізу дефініції екфразису, визначення його функцій у літературі та мистецтві, історичним підвалинам терміна, запропонованій класифікації екфразису. Розглядаються визначення, запропоновані дослідниками у даній галузі, внески і розробки у розумінні екфразису. Стаття спирається на дослідження провідних вчених, таких як Дж. Хеффернан, П. Вагнер, В. Мітчелл, Д. Керр’єр, Ґ. Скотт та інших, аналізуються різні визначення екфразису, його еволюція та значення в літературному дискурсі. Перспективи подальших досліджень у цій області включають більш глибокий аналіз екфрастичних явищ у сучасних літературних текстах. Стаття відображає актуальність та перспективи дослідження екфразису, розширюючи розуміння цього феномена в контексті інтермедіальності, взаємодії літератури та візуального мистецтва.Документ Еволюція жанру антиутопії(Астропринт, 2024) Деменко, П. В.; Demenko, P. V.У статті досліджуються етапи становлення жанру антиутопії у контексті світового літературного процесу. Антиутопія, що представляє собою модель прогнозування майбутнього, особливо гостро реагує на проблеми і виклики сучасності, проєктуючи їх на уявні суспільства майбутнього. Завдяки цьому вона набуває особливої популярності в сучасному літературному дискурсі, привертає увагу все більшої кількості дослілників. У результаті аналізу встановлені три стадії розвитку жанру. Перший етап охоплює першу половину XX століття і характеризується оформленням основних жанрових рис. Зокрема важливими ознаками, що властиві цьому жанру, є наявність закритого, лінійного простору, футуристичність і прогностичний характер антиутопічних творів, конфлікт між сильною особистістю і репресивним апаратом тоталітарної держави або уніфікованим, механізованим суспільством. В антиутопіях другого періоду, а це друга половина ХХ століття, прослідковуємо розширення проблематики, розмаїття нових художньо-стильових та композиційних прийомів, а також набуття ознак інших жанрів. Третій період — це 20-ті роки ХХІ століття, характеризується багатовекторністю розвитку, процесами жанрової дифузії і конвергенції, що спричинило появу великої кількості жанрових різновидів. Творам властиві пародійність, гротескність, порушення жанрових канонів. Антиутопію цього періоду розглядаємо як метажанр, що дозволяє нам виявляти різні жанрові варіанти антиутопії.Документ Перформанс як комунікативна стратегія сучасної драми(Астропринт, 2024) Войтенко, Леся Іванівна; Voitenko, Lesia I.Акцентована демонстративність, яка втілюється і проявляється у різних сферах людського життя, — це й є перформанс. Відповідно перформативний текст є актуалізованим у процесі комунікації саморепрезентованим текстом саме через дію, спосіб думки, режисерське бачення та акторську гру. Візуальна складова тексту визначається як складовий компонент поетики твору, родо-жанровий маркер, відповідно до елементів зовнішньої композиції. Звичайний класичний образ драматургічного тексту в сучасних українських драматургів набуває рис епічних жанрів, що репрезентує інший тип і спосіб мислення, поєднує в одній особі оповідача й персонаж. Перформанс як комунікативна стратегія сучасної української драматургії забезпечується переходом до наративної нелінійності персонажно-оповідної організації діалогу, ретроспективної організації дії, побудовою монологу на асоціаціях подій, інтимно-особистісних зв’язках та сприйняттях, де монолог є реальною дією персонажа. Демонстраційність та креолізована природа такого тексту дає право визначати такі тексти як «мистецтво дії».Документ Нелінійні епохи у сучасному літературознавчому дискурсі(Астропринт, 2024) Абабіна, Наталія Василівна; Ababina, Nataliia V.У статті визначається необхідність дослідження й аналізу нелінійних епох. Ця проблема на даний час є актуальною, оскільки динаміка сучасного життя вимагає теоретичного осмислення стихійних процесів, що відбуваються, а також прогнозування шляхів їх подальшого розвитку. На відміну від стабільних епох, аналіз яких можна проводити за допомогою традиційних методів, — нестабільні періоди, що проходять в умовах кризи і хаотичності, потребують принципово іншого психоемоційного, енергоемоційного, духовного і розумового осмислення. Вони виникають на межі колосальних за масштабом культурних епох (античність, середньовіччя, Ренесанс, Новий час, перехід до романтизму, трансформація реалізму тощо) і характеризуються стихійними явищами, які унаслідок протиріч і численних коливань наростають. Щоб пояснити логіку цих явищ у розвитку літератури, вважаємо необхідним розглянути під новим кутом зору процес зміни жанрових систем, міфопоетичного та художнього мислення письменників, психологію творчості, персонажний рівень творів тощо. Применшувати роль таких періодів не можна, оскільки це час створення нових напрямів, які згодом стають основою для формування нового світобачення, методів пізнання, наукової картини світу. З одного боку, це період криз, які породжують трагічне світовідчуття і передчуття катастрофи, з іншого — це своєрідний пролог до наступної доби, бо це час переорієнтування і зміни свідомості, оновлення усіх видів мистецтва, створення нових художньо-естетичних течій, філософських теорій, які стають основою творчості авторів. З огляду на це, пропонується нова модель характеристики нестабільної епохи, яка включає систематизацію основних її показників; обґрунтовується використання синергетичних досліджень у характеристиці літератури цього часу; на прикладі аналізу рубіжних епох XVIII–ХІХ ст., ХІХ–ХХ ст. застосовується фазова модель переорієнтації, головними елементами якої є порушення рівноваги (нелінійність, розбалансованість процесів), хаос, самоорганізація нових художніх форм, оформлення нової системи оповіді.Документ Жанрова конвергенція як ознака текстотворення п’єси «Божество різанини» Ясміни Реза(Астропринт, 2023) Подковирофф, Нанушка; Podkovyroff, NanouchkaПостмодернізм як характерна риса літературного процесу другої половини ХХ століття є добрим підґрунтям для авторських експериментів на рівні як форми, так і змісту художнього твору. Ясміна Реза як одна з провідних драматургів Франції означеного періоду вдається до експерименту на рівні мови та жанру у своїй п’єсі «Божество різанини». Оцінка критиками п’єси неоднозначна, у свою чергу у статті текст п’єси проаналізовано з погляду реалізації умов бульварного театру та «театру можливостей», адже тут важлива техніка подачі тексту. Доводиться, що експериментальний характер п’єси французького драматурга Ясміни Реза «Божество різанини» реалізується через видовищність та театральність, які виокремлюються як суттєві риси сучасної французької драми. Побутовий сюжет, наявність інтриги, хороша літературна мова, іронія та гумор, задіяні для опису персонажів, — все це ознаки «якісно зробленої п’єси» з репертуару комерційного театру та є свідченням належності п’єси до бульварного театру. Змішування літературних жанрів і видів, що характеризує постмодерністський текст, визначаємо як жанрову конвергенцію та жанрову дифузію. Поняття конвергенція та дифузія не є синонімичними. Під жанровою конвергенцією розуміємо взаємопроникнення різнозорієнтованих імпульсів, що веде до виникнення гібридних, кентавричних форм. Мелодраматична складова у тексті має свою роль та функцію і зберігає свій вплив на текст і його жанрову природу, комедійне і драматичне відповідно виконують власні функції. Але при взаємодії мелодраматичного, драматичного, комедійного, абсурдистського жанр п’єси у цілому стає мозаїчним, різнобарвним, стереоскопічним, поліфонічним. Дифузію відрізняє розмивання меж родо-видових форм, взаємопроникнення одного виду в інший. Наявні у тексті епічні елементи є проявом дифузіі. Жанровий поліфонізм, мовна гра та іронічність, місцями сарказм дають повне право розглядати п’єсу як зразок високої літератури.