Записки з романо-германської філології
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: У виданні публікуються оригінальні результати досліджень мови, мовлення, жанрології та стилістики романо-германських мов у монографічному, зіставному, перекладацькому та навчально-методичному аспектах.
Повні тексти видання доступні на сайті Нб за посиланням:
http://lib.onu.edu.ua/zapiski-s-romano-germanskoj-filologii/
Переглянути
Нові надходження
Документ Kommunikativ-syntaktische Struktur des deutschen schöngeistigen Dialogs(Астропринт, 2025) Tschumakow, Oleksandr M.; Boguslawskij, Sergij S.; Melnitschuk, Olga L.; Чумаков, Олександр Миколайович; Богуславський, Сергій Сергійович; Мельничук, Ольга Леонідівна; Chumakov, Oleksandr M.; Bohuslavskyi, Serhii S.; Melnychuk, Olga L.Die vorliegende Untersuchung widmet sich der detaillierten Analyse elliptischer Sätze im modernen Deutschen unter besonderer Berücksichtigung ihrer morphologisch-syntaktischen Strukturen, ihrer Entstehungsmechanismen sowie ihrer kommunikativen Funktionen. Ausgehend von der theoretischen Grundlage der paradigmatischen Syntax und im Rahmen der aktuellen „performative turn“-Diskussion wird die Ellipse nicht als zufällige Verkürzung, sondern als reguläre, durch spezifische kommunikative und kontextuelle Faktoren gesteuerte Konstruktion aufgefasst. Die Forschung basiert auf einem Korpus von 5000 einfachen Prädikatskonstruktionen, die aus zeitgenössischer deutscher Literatur, Dramen und transkribierter spontaner Rede stammen. Die Analyse erfolgt sowohl qualitativ als auch quantitativ und identifiziert sechs Kernmodelle einfacher Prädikatsätze (S+Vp, S+(V’+C)p sowie Varianten mit den Subjekten es und man), die als strukturelle Grundlage für Ellipsen fungieren. Die Ergebnisse belegen, dass elliptische Strukturen im Deutschen eine hohe Frequenz aufweisen, insbesondere Konstruktionen vom Typ S+V’+C, die in knapp drei Vierteln der Fälle auftreten. In der Mehrzahl dieser Fälle bleibt das Komplement erhalten, was eine bewusste Informationsfokussierung erlaubt. Darüber hinaus zeigt sich, dass Ellipsen der sprachlichen Ökonomie dienen, indem sie den syntaktischen Ausdruck reduzieren, ohne den propositionalen Gehalt zu verändern. In literarischen Texten tragen sie häufig zur Simulation von Spontaneität und Authentizität bei, während sie in der gesprochenen Sprache als effizientes Mittel der Interaktion fungieren. Die vorliegende Arbeit schließt an frühere Untersuchungen zur paradigmatischen Syntax an und erweitert diese um eine empirisch fundierte Analyse moderner deutscher Ellipsen. Die gewonnenen Erkenntnisse besitzen nicht nur theoretische Relevanz für die Syntaxforschung, sondern auch praktische Bedeutung für die Sprachdidaktik, die lexikografische Arbeit und die automatische Sprachverarbeitung (z. B. in der Entwicklung syntaktischer Parser). Künftige Forschungen sollten sich verstärkt mit der automatisierten Erkennung elliptischer Strukturen in großen Korpora sowie mit der kontrastiven Analyse zwischen dem Deutschen und anderen Sprachen befassen, um universelle und sprachspezifische Ellipsenmerkmale herauszuarbeiten.Документ Характеристика юридичного мовлення в англосаксонській правовій системі: лінгвістичні особливості та сучасні виклики(Астропринт, 2025) Рудік, Ірина Валеріївна; Тер-Григорьян, Марина Геннадіївна; Rudik, Iryna V.; Ter-Grygorian, Maryna G.Стаття присвячена дослідженню особливостей юридичного мовлення в англосаксонській правовій системі (common law) в контексті глобалізації, цифровізації та міжкультурної комунікації. Проаналізовано специфіку лінгвістичних конструкцій, синтаксичних моделей та термінологічної варіативності, що притаманні правовим текстам англомовної традиції. Особливу увагу приділено формалізованій структурі юридичних документів, ролі прецеденту як джерела права та впливу історико-культурного контексту на мовні стратегії правової комунікації. У дослідженні акцентовано увагу на викликах, що постають перед перекладачами та лінгвістами в умовах правової багатомовності, а також на потребі в міждисциплінарному підході до аналізу юридичного дискурсу. Розглянуто взаємозв’язок між розвитком штучного інтелекту та адаптацією юридичних текстів до машинного опрацювання, включно з концепцією «машинозчитуваного права». Також розглянуто сучасні ініціативи щодо спрощення правової мови (plain legal English) як засіб забезпечення доступності правової інформації для широкої аудиторії. Вказано на важливість корпусного аналізу правових текстів, прагматичного виміру мовлення в судовому процесі та культурної адаптації юридичних понять. Результати дослідження свідчать про необхідність інтеграції знань з лінгвістики, правознавства та цифрових технологій для формування ефективної та інклюзивної правової комунікації в системі common law.Документ Просодичні особливості мовленнєвого акту похвали в англомовному кінодискурсі(Астропринт, 2025) Матієнко-Сільницька, Анна Валеріївна; Савілова, Лариса Володимирівна; Matiienko-Silnytska, Anna V.; Savilova, Larysa V.Стаття присвячена просодичним характеристикам мовленнєвого акту похвали в сучасному англомовному кінодискурсі. Встановлено, що просодичне оформлення мовленнєвої одиниці слугує вирішальним фактором при трактуванні висловлювання і розкриває адресату як денотативну, а й конотативну значимість мовленнєвої дії. Похвала, спрямована на співрозмовника, зумовлена бажанням адресанта позитивно вплинути на емоційний стан співбесідника, закликати його і надалі вести себе певним чином; а похвала особі, відсутній в момент комунікації, наголошена реципієнту, який не є об’єктом похвали, слугує прихованим докором. Така прагматична гетерогенність обумовлює несхожість просодичних засобів, які вживають адресанти похвали співбесіднику та адресанти похвали третій особі. За сприйманими акустичними ознаками фрази похвали співрозмовнику характеризуються більшою мелодійною варіативністю: активно використовуються спадний, спадно-висхідний та висхідно-спадний тони та чотири види шкал: спадна, висхідна, ковзна, скандентна шкала. Похвала третій особі характеризується використанням переважно спадного ядрового тону і менш часто висхідно-спадного тону, які комбінуються з двома типами шкал: спадної та ковзної. Фразам похвали співрозмовнику властивий переважно середній тональний рівень вимовляння і середній тональний діапазон, на відміну від фраз похвали третій особі, які вимовляються на більш високому тональному рівні та у широкому тональному діапазоні. Гучності звучання є переважно тихою при вимовлянні похвали співбесіднику і нормальною — при вимовлянні похвали третій особі. Отже, менш виразні просодичні характеристики похвали співбесіднику ознаки свідчать про щирість мовця, бажання створити позитивно-емоційне тло комунікації та спонукати співбесідника до подальшої демонстрації рис, що визвали похвалу. Яскрава просодична маркованість фраз похвали відсутній в момент комунікації людині свідчать про докладені мовцем зусилля для вираження імплікативних значень, таких як інтенції докорити співрозмовникові або захистити третю особу від несправедливої критики з боку співрозмовника.Документ Номінативні речення в художньому тексті: лінгвопрагматичний аспект (на матеріалі роману Ґ. Мюссо «Central Park»)(Астропринт, 2025) Марінашвілі, Мальвіна Джангізівна; Єпіфанова, Анастасія Сергіївна; Marinashvili, Malvina D.; Yepifanova, Anastasiya S.У статті досліджується функціонування номінативних речень у французькому художньому дискурсі на матеріалі роману Ґійома Мюссо «Central Park» в аспекті їхньої ролі в інтенсифікації емоційно-прагматичного навантаження тексту. Номінативні речення — комунікативно завершені, синтаксично незалежні односкладні конструкції, побудовані лише на іменникових (або субстантивованих) структурах, без дієслівного предиката. Виявлено, що в романі Ґ. Мюссо використано поширені і непоширені номінативні речення таких семантичних груп: буттєві (екзистенційні), власне-номінативні і оцінні номінативні речення. Вживаність номінативних речень пов’язана з гібридним характером жанру роману, його приналежністю до психологічного трилеру з елементами детективу та психологічної драми. Продемонстровано, що буттєві номінативні конструкції відіграють визначальну роль у створенні візуальності, що формує загальну атмосферу роману, сприяє відтворенню динамізму подій, загальної психологічної напруги. Домінуючим засобом інтерпретації дійсності, фіксації деталей простору є зорове сприйняття, завдяки чому створюється ефект «візуальної присутності». Акцентовано на ролі номінативних речень у створенні кінематографічного ефекту, а саме фрагментарності, «змонтованості» описів місця подій. Зорові «зупинки-кадри», що репрезентовані номінативними реченнями, фіксують мить, аби посилити емоційне або психологічне напруження, створюючи ефект саспенсу. Продемонстровано, що власне-номінативні речення в романі Ґ. Мюссо виконують функцію кадрового маркування простору та часу. Виявлено, що оцінні номінативні речення слугують засобом вираження суб’єктивного ставлення персонажів до предметів, об’єктів, оточення, ситуації. Завдяки таким реченням передається внутрішній стан персонажів, підсилюється внутрішнє напруження, атмосфера невизначеності. Підкреслено, що номінативні речення є засобом актуалізації психологічного ландшафту персонажів, уможливлюючи візуалізацію внутрішнього стану через фрагментарні, статичні образи, що сприяє драматизації сприйняття, згущенню емоційного фону, а також відтворенню стану емоційно-психологічної напруги.Документ Авторська присутність у п’єсі Т. Стоппарда «Розенкранц і Гільденстерн мертві»(Астропринт, 2025) Манза, Дмитро Олександрович; Manza, Dmytro O.У статті досліджено стратегії взаємодії автора, тексту, читача на прикладі «Гамлета» В. Шекспіра та «Розенкранц і Гільденстерн мертві» Т. Стоппарда, виявлено способи трансформації шекспірівського тексту, який є першоосновою для стоппардівського. Проаналізовано текстові трансформації та ігрові конструкції, які залучає Стоппард у свій текст п’єси, що допомагає включити читача у драматичну дію твору. Досліджено умови комунікації автора з читачем/глядачем на текстовому рівні, розглянуто способи організації подій, побудови дії, створення композиційної єдності та встановимо, що дає читачеві можливість проявити свободу та обрати варіант інтерпретації п’єси. Децентралізація лінії Гамлета, виведення другорядних персонажів на перший план підіймає перед читачем тему трагедії «маленької людини», а не великої непересічної особистості, яка є суголосою аудиторії ХХ століття, бо людина цього часу відчуває свою приреченість і безпорадність у світі, який сприймає як ворожий. Дана персонажна та тематична трансформація у тексті є проявом авторської позиції. Стоппард послуговується у тексті метафорою театру як людського життя, сценарій якого визначений наперед фатумом, тому вибір є ілюзією, індивідуальні дії позбавлені сенсу. Автор трансформує рольову поведінку персонажів, надає їм нового значення, досліджує межі авторського контролю, свободи персонажів та змісту театрального мистецтва. Авторські міркування про суть театру, гри — це ілюстрація діалогу між традиційним театром та сучасними інтерпретаціями. Тема театру як дзеркала життя вводиться автором на підтекстовому рівні, гра є не просто театральною складовою, а трактується як життя. Іронія дозволяє Стоппарду уникнути пафосу та нудьги, його герої шукають відповіді на онтологічні питання, які приховані за маскою Гри. Через трансформовані сталі композиційні елементи, символіку гри, маски розкривається авторський підхід до сучасного прочитання шекспірівського тексту, акцентуація філософських мотивів та їх пристосування до сучасних онтологічних підходів робить п’єсу Стоппарда актуальною.Документ Die Entwicklung der Wortbildung im Althochdeutschen(Астропринт, 2025) Kulyna, Iryna G.; Janer, Oksana S.; Kulyna, Iryna G.; Yaner, Oksana S.; Кулина, Ірина Георгіївна; Янер, Оксана СергіївнаDieser Artikel ist der Entwicklung der Wortbildung in der alten deutschen Sprache gewidmet. Zur Bildung von Wörtern gibt es unterschiedliche Verfahren, darunter solche wie Komposita, Konversion, Präfigierung und Suffigierung. Diese grundlegenden Prozesse der Wortbildung setzen bis heute im Standarddeutsch fort. Während unserer Erforschung wurden verschiedene lexikalische Einheit mit Präfixen und Suffixen untersucht: Substantive, Adjektive, Verben u.a. Als Untersuchungsmaterialien dienten Wörterbücher von K. Duden, V. Lewizkij, R. Schützeichel. Zu dieser Arbeit werden deskriptive und historisch-vergleichende Methoden verwendet. Anhand der Untersuchung sind wir zur Schlussfolgerung gekommen, dass Präfigierung und Suffigierung eine wichtige Rolle bei der Wortbildung im Althochdeutschen spielten, denn sie sind ein Hauptmittel der Entwicklung und Ergänzung von neuen Wörtern. Die Präfixe entstanden ursprünglich aus Präpositionen und Lokaladverbien, z.B.: aba, ana u.a. Die meisten Suffixe entwickelten sich aus selbständigen Wörtern z.B.: -heit, -scaft u.a. Die Entwicklung der Präfixe und Suffixe im Standarddeutsch und in den deutschen Dialekten ist ein faszinierender Aspekt der Sprachgeschichte, der sowohl die sprachliche Struktur, als auch regionale Unterschiede widerspiegelt, Diese Wortbildungselemente sind entscheidend für die Flexibilität und den Wortschatz der deutschen Sprache und haben sich im Laufe der Zeit sowohl im Standarddeutsch, als auch in den deutschen Dialekten weiterentwickelt.Документ Hacker slang: evolution, definitions and sociolinguistic functions(Астропринт, 2025) Kuznietsova, Galyna P.; Кузнєцова, Галина ПетрівнаHacker slang is a specialized form of informal language that developed within technical and digital subcultures, particularly among programmers and computing enthusiasts since the 1960s. Originating in environments like the Massachusetts Institute of Technology (MIT), this unique lexicon reflects both the technical ingenuity and playful spirit of early hacker communities. Drawing on foundational sources such as the Jargon File and key works in sociolinguistics, this article explores the origins, evolution, and functions of hacker slang as a distinct linguistic register. Slang is generally understood as informal, creative, and often provocative language used by specific social groups to express identity, emotion, and group solidarity. Hacker slang builds on these qualities, employing abbreviation, symbol substitution, wordplay, and novel word formations to enable precise technical communication while simultaneously reinforcing community identity. Terms such as “hack”, “leet”, and “pwn” exemplify how language in these subcultures blends technical reference with social meaning. The study also examines how hacker slang has migrated from underground circles into mainstream technology discourse. Words that were once obscure or playful are now widely recognized in IT, cybersecurity, and popular media. This shift illustrates broader linguistic processes such as semantic change, lexical innovation, and social indexing. Understanding hacker slang thus contributes to a richer view of how language evolves in tandem with technology and how digital communities shape modern communication.Документ Роль інтонації у реалізації мітигативної тактики вибачення в сучасному англомовному кінодискурсі(Астропринт, 2025) Кравченко, Ніна Олександрівна; Деде, Юлія Володимирівна; Kravchenko, Nina O.; Dede, Yuliia V.Стаття присвячена визначенню ролі інтонації у реалізації мітигативної тактики вибачення в сучасному англомовному кінодискурсі. Встановлено, що комунікативна стратегія мітигації відноситься до негативної ввічливості, яка допомагає комунікантам мінімізувати порушення території партнера по комунікації, модифікувати значення власних пропозицій зниженням категоричності або ухильністю. Комунікативна тактика вибачення є засобом мітигації відмови, незгоди, негативної оцінки, поганої новини. Тактика вибачення демонструє позитивне ставлення мовця до слухача, зміцнює статус останнього та сприяє кооперативному перебігу інтеракції. Реалізуючи тактику вибачення, мовець прагне добитися прихильності слухача, відіграючи дві ролі одночасно: роль винуватця та людини, яка сама себе засуджує. На лексичному рівні вибачення реалізують конвенційні мовленнєві засоби, тобто форми, іллокутивна сила яких відповідає їхній мовній, системно закріпленій семантиці. Основним засобом є експресив sorry, який часто увиразнюється інтенсифікаторами so, very, really. Іншими засобами вираження вибачення слугують дієслова «excuse», «forgive» та «apologise», прийменник «for» та іменники, які номінують привід для вибачення. Проведений аудиторський аналіз інтонаційних засобів маркування мітигативної тактики вибачення в англомовному кінодискурсі доводить, що фрази вибачення оформлюються спадним або висхідним ядровим тоном, більш довгі фрази оформлені спадною шкалою. Частотність вживання спадного ядрового тону можна пояснити його властивістю забезпечувати серйозність, зваженість та зсувати фокус уваги з фраз, «загрозливих для обличчя», на мітигативні репліки, висхідний тон слугує позитивним маркером ввічливості, що спонукає учасників розмови до інтеракції та обміну інформацією. Встановлено, що тактиці вибачення притаманний середній або низький тональний рівень вимовляння та переважно середній тональний діапазон. Ця тактика характеризується переважно нормальною гучністю та прискореним темпом мовлення. Пониження гучності забезпечує більш довірливу, інтимну тональність спілкування.Документ Комунікативна стратегія адресанта в науково-популярному дискурсі(Астропринт, 2025) Колегаєва, Ірина Михайлівна; Kolehaieva, Iryna M.Стаття присвячена комунікативному аналізу науково-популярної прози на матеріалі Harari Y. N. Sapiens. A Brief History of Humankind. Penguine Random House UK 2011. Виходимо із головного постулату про особливість науково-популярної літератури як такої, що базується на передачі знань від адресанта адресату, які за визначенням володіють різними тезаурусами у відповідній галузі знань. Метою дослідження було встановлення і аналітичний опис комунікативної стратегії адресанта в науково-популярному дискурсі. Ціль полягала у виявленні лінгвотекстуальних маркерів авторської стратегії кооперації. Такими маркерами, як показало наше дослідження, є лексичні засоби експлікації адресанта і адресата, що відбувається у широко розповсюджених інклюзивних особових та присвійних займенниках першої особи однини і множини, менш частотними виявились відповідні займенники другої особи. Звернув на себе увагу випадок гумористичного позначення адресата «Presumably, everyone reading this book is a Homo sapiens — the species sapient (wise) of the genus Homo (man)», натякаючи, що можливим читачем його книги може бути не розумна (sapient) і не людина (homo). Гумористична тональність безперечно є проявом популярної складової аналізованого науково-популярного тексту. Ефективними засобами реалізації стратегії кооперації виявились дієслова наказового способу і дієслівні конструкції let’s do smth. Синтаксичні засоби показали свою варіативність і ефективність у виявленні комунікативного зв’язку між адресантом і адресатом. Особливо активними в аналізованому тексті виявились питальні речення, які стимулювали адресата до пошуку відповіді на поставлені запитання. На більшість із них автор пропонував свої відповіді, але були випадки, коли адресант відверто визнавав, що відповідей у нього немає. Це також стимулювало мисленнєву активність адресата. Була зафіксована обмежена кількість окличних речень, що пояснюємо традиційною для академічного дискурсу відсутністю відкритих проявів емоцій. Поодинокі випадки окличних речень зустрічались у презентації мовлення персонажів, про яких йшлося в тексті. Особливістю саме науково-популярного тексту вважаємо часті випадки пояснень складних на думку адресанта слів і виразів (у дужках надавався переклад або пропонувались простіші синоніми). Подібна експлікація мовних і культурних реалій сприяла заповненню тезаурусних лакун читача, роблячи текст більш привабливим і зрозумілим. Характерною рисою науково-популярного тексту виявились метатекстові фрагменти. Під метатекстом розуміємо висловлювання стосовно самого тексту як такого. Як правило, це були проспективні пояснення стосовно змісту наступних розділів, які розміщувались в кінці попереднього розділу. Були також зареєстровані окремі ретроспективні метатекстові відсилки до попередніх частин тексту. В кінці виконаного дослідження було запропоновано модель адресанта і адресата науко-популярного тексту. Водорозділом між ними є обсяг тезаурусів (адресантний значно більший за адресатний), а також навички комунікації: вміння реалізувати стратегію кооперативної комунікації допомагає адресантові донести фаховий текст до нефахівця. Адресату знадобиться навичка комунікативної рецепції, уміння засвоювати незнайомий матеріал і розширювати свій тезаурус.Документ Змішаний тип мотивації футбольних термінів у німецькій мові(Астропринт, 2025) Діденко, Наталя Миколаївна; Богуславський, Сергій Сергійович; Чумаков, Олександр Миколайович; Didenko, Natalia M.; Bohuslavskyi, Serhii S.; Chumakov, Oleksandr M.Стаття присвячена дослідженню змішаного типу мотивації футбольних термінів у німецькій мові. Зазначається, що специфіка цього типу полягає у поєднанні мотиваторів різного статусу в межах ономасіологічної структури, що забезпечує як когнітивне розмежування терміна, так і його образну інтерпретацію. Змішана мотивація найчастіше притаманна композитам і складним найменуванням, де відбувається взаємодія пропозиційних, асоціативно-метафоричних та модусних елементів. У статті виокремлено дві основні різновиди цього явища — пропозитивно-метафоричну та пропозитивно-модусну. Перша характеризується інтеграцією предикатно-аргументних структур із метафоричними компонентами, що часто спираються на аналогії між футбольною сферою та іншими концептосферами (АРТЕФАКТ, ЛЮДИНА, ВІЙНА, ТЕАТР). Прикладами виступають терміни Fahrstuhlmannschaft, Flügelzange, Torjäger, які демонструють метафоризацію футбольних процесів. Друга різновид змішаної мотивації поєднує пропозитивні мотиватори з модусними компонентами, що виражають емоційно-психологічні відтінки значення. Такі терміни, як elfmeterreifes Foul, cooles Spiel, scharfer Schuss, ілюструють оцінний аспект вербалізації футбольних понять. Показано, що модусна складова корелює з категорією модальності, зумовлюючи диференціацію сенсорних, емоційних та раціональних механізмів оцінки. Таким чином, змішана мотивація футбольних термінів у німецькій мові розглядається як універсальний механізм, що дозволяє поєднувати об’єктивні та суб’єктивні знання, створюючи багатовимірну семантику термінів та розширюючи виражальні ресурси мови.Документ Пропозитивно-диктумна мотивація футбольних термінів у німецькій мові(Астропринт, 2025) Богуславський, Сергій Сергійович; Чумаков, Олександр Миколайович; Мельничук, Ольга Леонідівна; Bohuslavskyi, Serhii S.; Chumakov, Oleksandr M.; Melnychuk, Olga L.Стаття присвячена дослідженню пропозитивно-диктумної мотивації німецьких футбольних термінів у межах когнітивно-ономасіологічного підходу. Метою є виявлення особливостей вибору мотиваторів, що формують терміни, та їх проєкції на структурні й семантичні компоненти пропозиції. Проаналізовано загальні принципи класифікації мотиваційних відношень, серед яких виділено лексичну, структурну, лексико-семантичну, фонетичну, повну, часткову, реальну, нереальну та формальну мотивацію. Пропозитивно-диктумна мотивація трактується як процес добору мотиваторів з диктумного компонента смислової структури, що відображає елементарні ситуації позамовної дійсності. Досліджено, що у німецьких футбольних термінах мотиватори корелюють з предикатно-аргументними структурами, до складу яких входять позиції предиката, суб’єкта, об’єкта, інструментива, медіатива, фінітива, локатива, темпоратива, результатива та корелятива. Окремо окреслено роль гіперонімічного, патронімічного рівнів, а також рівнів якості та кількості у внутрішній структурі терміно-одиниць. Провідне місце у формуванні німецької футбольної терміносистеми належить предикатно-аргументному різновиду пропозитивно-диктумної мотивації, що забезпечує безпосередній зв’язок між вербалізованою ситуацією та її концептуальною моделлю. Терміни, утворені на цій основі, демонструють високу семантичну прозорість і структурну організованість, що сприяє точності та однозначності їх уживання в межах професійної комунікації у сфері футболу.Документ Про методику навчання академічного письма англійською мовою(Астропринт, 2025) Бігунова, Наталя Олександрівна; Неклесова, Валерія Юріївна; Ткаченко, Ганна Володимирівна; Bigunova, Natalia O.; Neklesova, Valeriia Yu.; Tkachenko, Hanna V.В статті запропонована методична модель навчання академічного письма, яка складається з восьми етапів, кожен з яких має власні методичні та лінгвістичні цілі. На першому, ознайомлювальному етапі відбувається знайомство з науковими жанрами академічного дискурсу та з їхньою структурою. На другому, спеціалізованому етапі студенти навчаються розпізнавати характерні риси різних типів академічного дискурсу у наданих викладачем зразках, визначаючи такі ключові складові, як тезисне твердження, гіпотезу, зав’язку та топікове речення. На третьому, методичному етапі студенти отримують письмове завдання, метою якого може бути написання есе або листа певної тематики, обсягу та структури. Четвертий, мовний етап, полягає у відпрацюванні необхідних граматичних структур, пошуку релевантної лексики, розширення репертуару засобів когезії та фразових зворотів. На п’ятому етапі рецензування студенти спочатку знайомляться з феноменом рецензування, його завданнями та функціями, а потім рецензують перші складені ними варіанти академічних текстів. Шостий етап фідбека забезпечує студенту зворотний зв’язок викладача як подальший стимул для подальшого розвитку навичок академічного письма. Сьомий етап самокорекції присвячений саморедагуванню та максимальному використанню зауважень та рекомендацій викладача та студентів-рецензентів. На заключному восьмому етапі оцінювання студент здає викладачеві виправлений, відредагований текст, відбувається оцінка навичок академічного письма. Запропонована методична модель надає студентам можливості для засвоєння особливостей жанрів академічного письма; набуття практичних навичок письмового наукового мовлення, досвіду збирання і вивчення фактів, самостійного пошуку й опрацювання джерел, виконання як індивідуальних завдань, так і групових проектів; виявлення власних аналітичних, критичних та творчих здібностей; формування навичок критичного мислення.Документ Перекладацькі трансформації у ракурсі сучасного українського перекладознавства(Астропринт, 2024) Матузкова, Олена Прокопівна; Стращенко, Д. В.; Matuzkova, Olena P.; Strashchenko, D. V.Дана стаття присвячена проблематиці дослідження перекладацьких трансформацій с точки зору сучасного українського перекладознавства. Головна мета дослідження полягає в описанні та систематизації поглядів українських науковців на визначення та типологію перекладацьких трансформацій як необхідних перетворень у процесі міжмовної комунікації. Поставлена мета унеобхіднила вирішення низки завдань. Було розглянуто актуальні напрями лінгвістичних та перекладознавчих досліджень перекладацьких трансформацій, проаналізовано основні визначення терміну «трансформація» та запропоновано власне визначення, описано базові класифікації перекладацьких трансформації, визначено місце кожної окремої трансформації в класифікаціях, рекомендовано власна стандартизована класифікація перекладацьких трансформацій. У представленій роботі перекладацька трансформація трактується як спосіб перекладу, який полягає в зміні формальних або семантичних компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі, для якого характерне відхід від семантико-структурного паралелізму між оригіналом та перекладом. Багаточисельність класифікацій перекладацьких трансформацій свідчить про прагнення дослідників до постійного пошуку шляхів удосконалення системи категоризації цього феномену теорії та практики перекладу. Різноманітність визначень та класифікацій перекладацьких трансформацій у сучасному українському перекладознавстві створює широкий спектр можливостей для перекладу, але й водночас сприяє плутанині та невизначеності. Тому у статті було запропоновано власне уніфіковане визначення та класифікацію перекладацьких трансформацій. Всі перекладацькі трансформації рекомендовано поділяти на такі типи: лексичні: транскрипція, транслітерація, калькування, лексико-семантичні заміни (конкретизація, генералізація, модуляція); граматичні: дослівний переклад(нульова трансформація), членування речень, об’єднання речень, граматичні заміни (заміни граматичних форм, частин мови, членів речення, типів речення); лексико-граматичні: антонімічний переклад, описовий, компенсація.Документ Проблематика дослідження реалій у сучасному українському перекладознавстві(Астропринт, 2024) Матузкова, Олена Прокопівна; Марченко, Валерія Вікторівна; Matuzkova, Olena P.; Marchenko, V. V.Дана стаття присвячена проблематиці дослідження реалій с точки зору сучасного українського перекладознавства. Головна мета дослідження полягає в описанні та систематизації поглядів українських науковців на визначення та типологію реалій як національно маркованих лексичних одиниць. Поставлена мета унеобхіднила вирішення низки завдань. Було розглянуто актуальні напрями лінгвістичних та перекладознавчих досліджень реалій, проаналізовано основні визначення терміну «реалія» та запропоновано власне визначення, описано базові класифікації реалій, визначено місце кожної окремої реалії в класифікаціях. Мовна категорія «реалія» у представленій роботі трактується як засіб культурно національної ідентифікації, якій передається із покоління в покоління і лежить в основі виняткового світовідчуття представників певної національної спільноти. Національно забарвлена лексика є важливим компонентом міжкультурної комунікації, тому збереження етнічної ідентичності та історичної правдивості є головною вимогою в роботі перекладача, оскільки відкидання або систематичне уподібнення реалій призводить до часткової або повної втрати кореляції з першоджерелом. Різноманіття класифікацій реалій та способів їх відтворення українською мовою свідчить про прагнення дослідників до постійного пошуку шляхів удосконалення системи категоризації цих слів, яка дозволить ефективно відтворювати місцевий колорит з урахуванням національних та культурних особливостей відповідної групи. Загалом, вивчення реалій в контексті їх визначення,семантичного розмежування, типології взагалі та встановлення способів перекладу потребує подальшого детального розгляду, оскільки ці питання не можна вважати цілком регламентованими. Подібна невизначеність національно маркованих слів становить перешкоди для здійснення якісного та художньо вартісного перекладу, який слугує містком, що налагоджує зв’язки між різними культурними середовищами та забезпечує обмін знаннями, досвідом, цінностями.Документ Екфразис у романі «The Raffael Affair» («Загадка Рафаеля») Ієна Пірса(Астропринт, 2024) Дубровська-Томченко, Є. В.; Dubrovska-Tomchenko, Y. V.У статті досліджується поняття екфразису як літературного прийому, що створює міждисциплінарний зв’язок між візуальними та вербальними модусами у мистецтві. Особлива увага приділяється дефініції терміну «екфразис» Дж. Хеффернана та двом класифікаціям самого феномену, запропонованим вченими Л. Лувель (narrativizing, maieutic, hermeneutic, subversive, elegiac, affective) та Т. Луньовою (референтно-дескриптивний, медіумно-дескриптивний, роз‘яснювально-тлумачний, інтерпретувально-тлумачний). Власний аналіз різних типів екфразису проведено в межах художнього дискурсу на прикладі детективного роману «Загадка Рафаеля» (The Raffael Affair) британського письменника Ієна Пірса. Важливість та актуальність дослідження полягає у можливості вивчення взаємодії різних типів екфразису у художньому тексті, що відкриває нові перспективи аналізу міждисциплінарних зв‘язків між літературою та образотворчим мистецтвом.Документ Besonderheiten des perzeptiv-artikulatorischen Spracherwerbs im DaZ-Bereich in Österreich(Астропринт, 2024) Vasylchenko, Olena H.; Verbytska, Tetyana D.; Васильченко, Олена Германівна; Вербицька, Тетяна ДіомідівнаDer vorliegende Artikel ist den Besonderheiten des Erwerbs phonetischer Fähigkeiten von Deutsch als Zweitsprache-Lernenden in Österreich gewidmet. Im Fokus der Untersuchung stehen Schulkinder mit der Erstsprache Ukrainisch, die 2022 nach Wien gekommen sind und in das österreichische Schulsystem integrieren mussten. Bei der Thematisierung der Aneignung des Deutschen als Zweitsprache wird ein besonderes Augenmerk auf die sprachliche Situation in Österreich gelegt, die von Dialekt-Standard-Kontinuum-Prozessen stark geprägt ist. In diesem Zusammenhang gehen wir zuerst auf die Begrifflichkeiten ein, wobei der Unterschied zwischen dem Deutsch als Fremdsprache und Deutsch als Zweitsprache — Lernen geklärt wird. Danach setzen wir uns mit dem Terminus Dialekt-Standard-Kontinuum auseinander. Das Modell des Dialekt-Standard-Kontinuums beruht darauf, dass der mündliche Sprachgebrauch meist weder eindeutig dialektal noch eindeutig als standardsprachlich interpretiert werden kann. Große Aufmerksamkeit erregen in Interaktionsverläufen besondere Merkmale, die als saliente Features bezeichnet werden. Die phonetisch-phonologische Ebene des österreichischen Deutsch zeichnet sich durch Variation auf segmentaler Ebene besonders stark aus, wo z. B. der Wechsel vom standardsprachlichem /a/ zu dem s.g. verdumpften [ɔ] stattfindet und Diphthong [aḙ] überoffen als [ӕ:] ausgesprochen wird, wobei es um die Wiener Monophthongierung geht. Anschließend wird die Forschungsfrage formuliert und das methodische Design der geplanten Untersuchung beschrieben. Zur Beantwortung der Forschungsfrage soll zuerst sprachwissenschaftliche Fachliteratur herangezogen werden. Für die Umsetzung des empirischen Teils wird eine Kombination aus quantitativen und qualitativen Methoden geplant. Dank dieser Vorgehensweise können Transfererscheinungen aus der Erstsprache sowie besondere Merkmale der österreichischen Aussprache, die auf den Aneignungsprozess des Deutschen auf der phonetischen Ebene einen Einfluss haben, festgestellt, analysiert und systematisiert werden. Mit dieser Arbeit wird einerseits ein Beitrag zur Grundlagenforschung geleistet. Andererseits geht es anschließend um die Entwicklung der Förderungsvorschläge bei der Deutschaneignung sowie perzeptiv-artikulatorischer Teilkompetenzen für Schülerinnen und Schüler mit der Erstsprache Ukrainisch.Документ Переклад фразеологічних одиниць(Астропринт, 2024) Болдирева, Анжела Євгенiївна; Яровенко, Людмила Степанівна; Boldyreva, Anzhela Ye.; Yarovenko, Liudmyla S.Дана стаття присвячена дослідженню окремого лексичного аспекту перекладу – перекладу фразеологічних одиниць. Тут надаються погляди українських відомих вчених-перекладознавців на фразеологію, її особливі характерні риси, розглядаються класифікації способів перекладу фразеологізмів. На сьогодні фразеологія залишається однією з найменш досліджених галузей мовознавства, яка привертає значну увагу науковців, як в теоретичному, так і в практичному аспектах. Щодо перекладу фразеологічних одиниць, дослідники продовжують працювати над забезпеченням адекватності їх перекладу, а також над подоланням труднощів, пов’язаних із передачею їх семантичних і стилістичних характеристик. У цьому контексті фразеологізми часто класифікують як важкі для перекладу або навіть як такі, що не підлягають перекладу. Проблема передачі фразеологічних одиниць з однієї мови на іншу є актуальною, що обумовлює її детальне висвітлення у спеціалізованих посібниках з перекладу, працях, присвячених дослідженню міжмовних взаємозв’язків, а також в окремих наукових монографіях. Дослідження фразеології на основі сучасних матеріалів є особливо цікавим, оскільки сучасний світ розвивається надзвичайно динамічно, і зміни відбуваються не лише в масштабах років, а й днів чи навіть годин. Нові події глобального значення залишають помітний слід у формуванні новітньої історії, що, у свою чергу, впливає на розвиток мови, зокрема на її фразеологічний склад. Протягом тривалого періоду розвитку англійської мови в її складі сформувалася значна кількість стійких виразів, які мають глибокі історичні корені та особливе культурне й комунікативне значення. Проте фразеологічний склад англійської мови залишається таким же динамічним, як і її історія. У контексті глобалізації англійська мова набула ще більшого поширення, а нові поняття та цінності, що виникають у межах англомовної культури, істотно впливають на її фразеологічний компонент. Це створює додатковий інтерес для вивчення особливостей перекладу таких фразеологізмів українською мовою.Документ Асоціативно-метафорична мотивація футбольних термінів в німецькій мові(Астропринт, 2024) Богуславський, Сергій Сергійович; Чумаков, Олександр Миколайович; Мельничук, Ольга Леонідівна; Bohuslavskyi, Serhii S.; Chumakov, Oleksandr M.; Melnychuk, Olga L.У статті розглядається асоціативно-метафорична мотивація футбольних термінів у німецькій мові, що базується на концептуальній метафорі та процесах когнітивної інтеграції. Досліджено, що німецька футбольна термінологія активно використовує метафоричні моделі з різних донорських сфер, зокрема ВІЙНА, ТЕАТР, ПОЛІТИКА, ЦЕРКВА, ЛЮДИНА, АРТЕФАКТ. Застосування знаків цих концептуальних сфер пов’язане з когнітивною аналогізацією футбольних дій, сценаріїв гри та соціальних процесів. Метафоризація футбольних термінів здійснюється через механізми структурно-метафоричної, дифузно-метафоричної та гештальтної мотивації. Зокрема, сфера ВІЙНА активно наповнює футбольну терміносистему термінами, що відображають боротьбу за перемогу (Abwehr, Angriff, Bombe, Bomber). Ці терміни демонструють сприйняття футболу як бойового протистояння, де команди виступають як ворогуючі сторони. Донорська зона ТЕАТР визначає видовищний аспект футболу, формуючи терміни Arena, Debut, Regisseur, що підкреслюють драматичну складову гри, роль гравців як виконавців і тренерів як режисерів футбольного дійства. У свою чергу, сфера ПОЛІТИКА сприяє створенню назв організаційних структур футболу (Präsident, Präsidium, Kommission), що демонструє паралелі між управлінськими аспектами політики та футбольної діяльності. Аналогічно, сфера ЦЕРКВА формує терміни, що позначають особливу місію гравців (Aufgebot, Spiritus rector), підкреслюючи їхню роль у формуванні командного духу. Також значна кількість термінів запозичена зі сфер повсякденного життя, таких як ЛЮДИНА (Abstauber, Schütze, Ausputzer) та АРТЕФАКТ (Hammer, Kerze), що відображає практичне сприйняття футбольної реальності крізь призму повсякденного досвіду. Загалом, асоціативно-метафорична мотивація відіграє важливу роль у збагаченні німецької футбольної термінології, сприяючи її образності та концептуальній насиченості. Використання концептуальних метафор дозволяє не лише передавати зміст спортивних подій, а й відображати соціокультурні особливості мовного світобачення носіїв німецької мови. Таким чином, футбольна термінологія виступає не просто набором професійних термінів, а складним когнітивним феноменом, що відображає світогляд, емоційність та символічне осмислення спорту в німецькому суспільстві.Документ Неологізми у сучасному українському мовознавстві: визначення, класифікація, переклад(Астропринт, 2024) Безпалова, Катерина Вікторівна; Коваленко, Ольга Володимирівна; Bezpalova, Kateryna V.; Kovalenko, Olha V.Дане дослідження представляє аналіз сучасної української теоретичної наукової літератури, за допомогою якої було визначено поняття неологізму і його відмінність від інших видів новоутворень в мові, розглянуті особливості функціонування неологізмів, класифікації та перекладу. Неологізмами слід вважати нове слово або стійке словосполучення, нові або за формою або за змістом, або за формою і за змістом, що володіють семою новизни протягом певного періоду часу. Це одиниці, які увійшли в лексико-семантичну систему мови, мовну сферу та не існували в попередній період в тій же мові, підмові, мовній сфері, утворені за словотвірними законами відповідної мови, підмови або запозичені з іншої мови у зв’язку з потребою у спілкуванні, або які перейшли з пасивного складу мови. Неологізми можна поділити на загальномовні й індивідуальні (авторські). В ході аналізу способів перекладу неологізмів з англійської мови на українську було встановлено, що універсального прийому перекладу неологізмів не існує. Особливості перекладу кожного нового слова залежать від того, до якого типу слів воно належить (терміни, назви, синоніми до слів, які вже мають відповідності в мові тощо). Як правило, один і той же неологізм можна перевести різними способами, однак через деякий час один з варіантів витісняє інші. Основними критеріями, які повинні бути прийняті до уваги перекладачем при пошуку відповідності англійському неологізму в мові перекладу, є стислість і однозначність тлумачення. Головне, запропонований перекладачем варіант повинен бути зрозумілий одержувачу перекладу. При передачі неологізмів з англійської на українську мову використовується ряд основних прийомів: транслітерація; транскрибування; калькування; описовий переклад, або експлікація, пряме включення. В перекладі також можуть бути задіяні семантична деривація та функціональна заміна. До факторів, які впливають на інтерпретацію і переклад авторських неологізмів відносяться, перш за все, структура слова, потім контекст і, нарешті, фонові знання перекладача.Документ Англійські адвербальні дієслова руху в оригіналі та способи їх відтворення в українському перекладі(Астропринт, 2024) Яровенко, Людмила Степанівна; Болдирева, Анжела Євгенiївна; Yarovenko, Liudmyla S.; Boldyreva, Anzhela Ye.Проаналізовано парадигматичні і синтагматичні характеристики адвербіальних дієслів (АД) руху в оригіналі та досліджено способи їх відтворення у українському перекладі. Аналіз словникових статей АД продемонстрував у більшості з них розгалуженість їх семантичних структур та наявність в них інтегральної семи руху, яка може бути принциповою або факультативною. Синтагматичний потенціал АД досить широкий, виходячи з різноманіття дистрибутивних моделей, які було зафіксовано. Було зареєстровано три способи їх перекладу: варіантні відповідності, перекладацькі трансформації та нульовий переклад (з найменшою частотністю). Домінуючим способом перекладу виявився переклад на рівні трансформацій (контекстуальних замін). Встановлена така комбінаторика варіантів перекладу: a) передача семи руху в структурі оказіонального відповідника; б) «погашення» семи руху та актуалізація семи іншої дії; в) актуалізація семи руху в дієсловах, в яких вона не є лексикографічно закріпленою. Встановлена кореляція між чинниками, що обумовлюють перекладацькі стратегії. Найбільш впливовим чинником виявилось контекстуальне оточення АД з випадками включення контекстуальних сем у семантичну структуру АД. Контекст, як широке поняття, передбачає обов’язкове урахування наступних параметрів: розбіжностей у семантичних об’ємах слів та у сполучуваності слів у ВМ та МП. Крім того, необхідно приймати до уваги фактор відповідності перекладного еквівалента до літературних норм цільової мови. Досить значущим також є праве оточення АД, яке розширює їх семантику та конкретизує спосіб руху. Його переклад здійснювався за допомогою прийменників, прислівників та різноманітних префіксів у якості заміни англійських прийменників. Встановлено, що для досягнення адекватного перекладу перекладач вдавався до різноманітних лексичних та граматичних трансформацій, а саме конкретизації значення, модуляції, заміни частин мови, пермутації, додавання та антонімічного перекладу. Найбільшу складність для перекладу склали індивідуальні (авторські) АД зі стилістичними обертонами. Переклад — синтез об’єктивних та суб’єктивних чинників. Особистість перекладача, його професіоналізм визначають якість фінального продукту.