Нелінійні епохи у сучасному літературознавчому дискурсі
Вантажиться...
Файли
Дата
2024
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
2307-4604
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Астропринт
Анотація
У статті визначається необхідність дослідження й аналізу нелінійних епох. Ця проблема на даний час є актуальною, оскільки динаміка сучасного життя вимагає теоретичного осмислення стихійних процесів, що відбуваються, а також прогнозування шляхів їх подальшого розвитку. На відміну від стабільних епох, аналіз яких можна проводити за допомогою традиційних методів, — нестабільні періоди, що проходять в умовах кризи і хаотичності, потребують принципово іншого психоемоційного, енергоемоційного, духовного і розумового осмислення. Вони виникають на межі колосальних за масштабом культурних епох (античність, середньовіччя, Ренесанс, Новий час, перехід до романтизму, трансформація реалізму тощо) і характеризуються стихійними явищами, які унаслідок протиріч і численних коливань наростають. Щоб пояснити логіку цих явищ у розвитку літератури, вважаємо необхідним розглянути під новим кутом зору процес зміни жанрових систем, міфопоетичного та художнього мислення письменників, психологію творчості, персонажний рівень творів тощо. Применшувати роль таких періодів не можна, оскільки це час створення нових напрямів, які згодом стають основою для формування нового світобачення, методів пізнання, наукової картини світу. З одного боку, це період криз, які породжують трагічне світовідчуття і передчуття катастрофи, з іншого — це своєрідний пролог до наступної доби, бо це час переорієнтування і зміни свідомості, оновлення усіх видів мистецтва, створення нових художньо-естетичних течій, філософських теорій, які стають основою творчості авторів.
З огляду на це, пропонується нова модель характеристики нестабільної епохи, яка включає систематизацію основних її показників; обґрунтовується використання синергетичних досліджень у характеристиці літератури цього часу; на прикладі аналізу рубіжних епох XVIII–ХІХ ст., ХІХ–ХХ ст. застосовується фазова модель переорієнтації, головними елементами якої є порушення рівноваги (нелінійність, розбалансованість процесів), хаос, самоорганізація нових художніх форм, оформлення нової системи оповіді.
The article defines the need for research and analysis of non-linear epochs. This problem is currently relevant, since the dynamics of modern life require a theoretical understanding of the spontaneous processes taking place, as well as forecasting the ways of their further development. In contrast to stable eras, the analysis of which can be carried out using traditional methods, unstable periods that take place in conditions of crisis and chaos require a fundamentally different psycho-emotional, energy-emotional, spiritual and mental understanding. They arise on the border of colossal cultural epochs (antiquity, the Middle Ages, the Renaissance, modern times, the transition to romanticism, the transformation of realism, etc.) and are characterized by spontaneous phenomena that grow as a result of contradictions and numerous fluctuations. In order to explain the logic of these phenomena in the development of literature, we consider it necessary to look from a new angle at the process of changing genre systems, mythopoetic and artistic thinking of writers, the psychology of creativity, the character level of works, etc. The role of such periods cannot be underestimated, since this is the time of creation of new directions, which later become the basis for the formation of a new worldview, methods of cognition, scientific picture of the world. On the one hand, this is a period of crises that give rise to a tragic worldview and a premonition of catastrophe, on the other hand, it is a kind of prologue to the next age, because it is a time of reorientation and change of consciousness, renewal of all types of art, creation of new artistic and aesthetic currents, philosophical theories that become the basis of the authors’ creativity. Taking into consideration everything mentioned above, it is necessary to say that a new model of the characteristics of an unstable era is proposed, which includes the systematization of its main indicators; the use of synergistic studies in the characteristics of the literature of this time is substantiated; on the example of the analysis of frontier epochs of the XVIII–XIX centuries., XIX–XX centuries a phase model of reorientation is used, the main elements of which are a violation of equilibrium (non-linearity, imbalance of processes), chaos, self-organization of new artistic forms, design of a new narrative system.
The article defines the need for research and analysis of non-linear epochs. This problem is currently relevant, since the dynamics of modern life require a theoretical understanding of the spontaneous processes taking place, as well as forecasting the ways of their further development. In contrast to stable eras, the analysis of which can be carried out using traditional methods, unstable periods that take place in conditions of crisis and chaos require a fundamentally different psycho-emotional, energy-emotional, spiritual and mental understanding. They arise on the border of colossal cultural epochs (antiquity, the Middle Ages, the Renaissance, modern times, the transition to romanticism, the transformation of realism, etc.) and are characterized by spontaneous phenomena that grow as a result of contradictions and numerous fluctuations. In order to explain the logic of these phenomena in the development of literature, we consider it necessary to look from a new angle at the process of changing genre systems, mythopoetic and artistic thinking of writers, the psychology of creativity, the character level of works, etc. The role of such periods cannot be underestimated, since this is the time of creation of new directions, which later become the basis for the formation of a new worldview, methods of cognition, scientific picture of the world. On the one hand, this is a period of crises that give rise to a tragic worldview and a premonition of catastrophe, on the other hand, it is a kind of prologue to the next age, because it is a time of reorientation and change of consciousness, renewal of all types of art, creation of new artistic and aesthetic currents, philosophical theories that become the basis of the authors’ creativity. Taking into consideration everything mentioned above, it is necessary to say that a new model of the characteristics of an unstable era is proposed, which includes the systematization of its main indicators; the use of synergistic studies in the characteristics of the literature of this time is substantiated; on the example of the analysis of frontier epochs of the XVIII–XIX centuries., XIX–XX centuries a phase model of reorientation is used, the main elements of which are a violation of equilibrium (non-linearity, imbalance of processes), chaos, self-organization of new artistic forms, design of a new narrative system.
Опис
Ключові слова
нелінійна епоха, переорієнтування, свідомість, художня форма, світобачення, картина світу, non-linear era, reorientation, consciousness, artistic form, worldview, world picture
Бібліографічний опис
Абабіна Н. В. Нелінійні епохи у сучасному літературознавчому дискурсі / Н. В. Абабіна // Записки з романо-германської філології : зб. наук. пр. – Одеса : Астропринт, 2024. – Вип. 1(52). – С. 4–13.
УДК
82.0916: 04