Мова

Постійне посилання зібрання

Галузь і проблематика: у часописі представлено дослідження актуальних теоретичних і прикладних проблем лінгвістики на матеріалі різних мов: української, російської, білоруської, польської, сербської, англійської, німецької, французької, кримськотатарської, турецької, давньотюркської та ін. Сайт видання: http://mova.onu.edu.ua/

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 20 з 506
  • Документ
    Nomina agentis ta nomina actoris в Одеському списку «Малого збірника повчань» Теодора Студита XVIII ст.
    (Астропринт, 2023) Стоянова, Дарина Федорівна; Stoianova, Daryna F.
    Метою даної статті є визначення словотвірних та лексико-семантичних особливостей найменувань nomina agentis та nomina actoris, зареєстрованих у «Малому збірнику повчань» Теодора Студита, на підставі чого схарактеризувати дані мовні одиниці як засоби архаїзації чи модернізації (осучаснення та наближення до народнорозмовної мови) тексту. Предмет дослідження — словотвірні та лексико-семантичні особливості іменників nomina agentis та nomina actoris. Дослідження ґрунтується на основі аналізу Одеського списку «Малих катехиз», що входить до збірника № 1/154, який зберігається в Одеській національній науковій бібліотеці. Усі зафіксовані іменники nomina agentis та nomina actoris поділяються за походженням на дві групи: питомі слов’янські мовні одиниці та запозичені; корінні слов’янські лексеми серед кожного номінативного ряду розподіляються на групи за словотвірними типами. У межах словотвірних типів відокремлюються лексико-семантичні групи. Виділення 2 лексико-семантичних груп — назв осіб за видом діяльності, характером занять, професією та номенів за характерними принципами поведінки — можливе для кожного словотвірного типу. Виокремлення інших лексико-семантичних груп є факультативним. Встановлено, що для слов’янських найменувань nomaina agentis найбільш продуктивними словотворчими формантами виявились -тел, -ник, -ец, непродуктивними -ица, *-jь та одиничним -ач, для утворення для назв nomina actoris найчастіше використовується афікс -ник, дуже рідко -ар. Відома науці стилістична диференціація між книжним афіксом -тел, афіксами -ник, -ец, які могли брати участь як у творенні книжних елементів, так і народно-розмовних, «Малих катехизах» не простежується. Результати дослідження дають змогу зробити висновок про низку факторів, якими могло бути спричинене це явище: особливості змісту проповідей, індивідуальне відчуттям книжника мовної норми, який працював над текстом, його підхід до підбору лексики та орієнтація на специфіку аудиторії, для якої призначалися тексти — добре підготовлені та освічені церковні служителі, ченці. Іншомовні запозичення представлені лише грецизмами, більшість з яких була засвоєна в давню епоху. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в конкретизації ролі церковнослов’янської мови східної редакції на продуктивність даних словотвірних типів.
  • Документ
    Новітні соціолінгвістичні опитування в Україні як база даних у лінгвоконфліктологічних дослідженнях
    (Астропринт, 2023) Яроцька, Галина Сергіївна; Yarotska, Galyna S.
    Об’єктом дослідження представленої наукової роботи є соціолінгвістичні опитування як джерела інформації у вирішенні лінгвістичних конфліктів, які ми розуміємо як зіткнення національно-мовних інтересів представників різних мовних спільнот через нерівність статусів мов усередині двомовного або багатомовного суспільства. Предметом дослідження постало мовне питання в Україні, яке протягом усіх років незалежності в період передвиборчих кампаній використовувалося політичними елітами як предмет спекуляцій для мобілізації свого електорату. На думку багатьох дослідників, мовне питання в Україні безпосередньо пов’язане із визначенням національної ідентичності, тому соціолінгвістичні опитування містять серед інших і запитання щодо національної ідентичності. Мета пропонованої роботи полягає у спробі визначити корелятивні зв’язки між політико-ідеологічною аджендою в країні та результатами опитувань. Звичайно, що російська агресія не могла не вплинути на мовне питання в країні. Поряд із впливом офіційних політико-ідеологічних дискурсів на мовну політику в Україні починає здійснювати вплив так звана агентність, адже в мовних суперечках беруть участь мовні активісти або агенти, що постало предметом окремих наукових досліджень у європейських та вітчизняних працях. Результати. Порівнюючи результати соціолінгвістичних опитувань упродовж усіх років незалежності, науковці намагаються з’ясувати суспільні тенденції щодо вирішення мовних конфліктів. Проте політичні еліти продовжують використовувати мовне питання для розбрату в суспільстві, незважаючи на те, що соціолінгвістичні дані свідчать про вторинність мовного питання для громадян України, принаймні у довоєнний період. Висновки. Навіть оптимістичні результати опитувань, що дійсно підтверджують наявність певних, але вже не таких суттєвих розбіжностей між мовними орієнтаціями різних груп населення України, не надають гарантій щодо безконфліктного співіснування на мовному ґрунті, адже конкуренція між політичними елітами здатна знову представити мовне питання як конфліктогенне та погляди людей як поляризовані й безкомпромісні через конструювання відповідних політико-ідеологічних дискурсів.
  • Документ
    Начерки до мовної ситуації в українському Подунав’ї
    (Астропринт, 2023) Новак, Ольга Миколаївна; Novak, Olga M.
    Мета дослідження — окреслення сучасної мовної ситуації в одному з поліетнічних, полілінгвальних і полікультурних регіонів України: Буджаку. Завдання дослідження: а) визначити основні диференційні риси мовної ситуації регіону; б) виявити складники мовної ситуації — ідіоми, що взаємодіють у досліджуваному регіоні; в) виявити функційне навантаження ідіомів у побутовому й офіційному спілкуванні; г) дослідити вплив стандартних (літературних) мов на діалектні системи. Об’єктом вивчення є мовна ситуація в одному з регіонів України. Предметом дослідження є структура й особливості сучасної мовної ситуації в поліетнічному регіоні українського Подунав’я. Результати дослідження дали змогу зробити такі висновки: мовна ситуація в досліджуваному регіоні є багатокомпонентною, складною, екзоглосною (взаємодіють ідіоми (діалекти) різних мов: болгарської, гагаузської, албанської, молдовської (румунської), української, російської тощо); ендоглосною (конкурують діалекти та стандартні мови); незбалансованою (компоненти функційно нерівнозначні та розподіляються за сферами використання). Українська мова виконує функції мови офіційного спілкування й освіти, російська — функції lingua franca та неофіційного (усного й писемного) спілкування. Перспективу подальших студій вбачаємо у дослідженні міжмовної взаємодії, мішаних говірок і регіолекту. Необхідним і негайним вважаємо укладання програми комплексного соціолінгвістичного дослідження регіону як моделі, що може використовуватися в інших поліетнічних регіонах з метою вдосконалення мовного планування та мовної політики держави загалом.
  • Документ
    Проблема системи цінностей і категорії оцінки в історії української лінгвофілософської думки
    (Астропринт, 2023) Кривенченко, Дар’я Сергіївна; Kryvenchenko, Daria S.
    В теорії цінностей, що формується у ХІХ–ХХ ст., наголошується, що оцінка встановлює ціннісні відношення між суб’єктом і об’єктом і спричиняє різні підходи у лінгвофілософських системах. З огляду на це мета статті полягає в аналізі постання і формування поглядів на цінності та категорію оцінки в історії української лінгвофілософської думки. Об’єктом вивчення є основні праці українських мислителів і філософів від доби Київської Русі до XIX та першої третини XX ст., що розглядають аксіологічні лінгвофілософські проблеми. Предметом статті є аналіз внеску українських філософів у лінгвістичну аксіологію. Актуальність проведеного дослідження зумовлена зацікавленням мовознавців до витоків проблем, пов’язаних із сутністю взаємозв’язків мови та навколишнього світу, зі свідомістю та мисленням людини. Наголошено, що аксіологічні поняття (система цінностей, оцінка) займали провідне місце в творах мислителів та філософів — митрополита Іларіона, І. Вишенського, Г. Сковороди, І. Франка, П. Юркевича, О. Потебні, Д. Чижевського. В центрі уваги вчених перебувають поняття системи цінностей і категорії оцінки, що відображаються в мовних структурах за ціннісними параметрами об’єктивного світу (добро / зло, позитивне / негативне, свій / чужий та ін.). Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у вивченні категорії оцінки у лінгвопрагматичному та лінгвокультурному аспектах.
  • Документ
    Морфологічні особливості іменної системи Одеського списку новоболгарського перекладу «Катехізичних повчань» Теодора Студита
    (2023) Стоянова, Дарина Федорівна; Stoianova, Daryna F.
    Мета статті — розглянути морфологічні особливості іменних частин мови у списку новоболгарського перекладу «Катехізичних повчань» Теодора Студита, вміщеного у рукописі № 1/154, що зберігається в Одеській національній науковій бібліотеці. Предмет дослідження — морфологічні особливості імен Одеського списку «Катехізичних повчань» XVIII ст. Морфологічні особливості імен розглядаються в контексті формування мовної норми, яка допускала комбінацію мовних засобів декількох функціонуючих у той час мовних систем (традиційної середньоболгарської писемної мови, церковнослов’янської східної редакції, живої, народнорозмовної форми) з різною інтенсивністю Встановлено, що у списку представлена розгалужена система відмінкових закінчень, яка не відображає реального стану живого болгарського мовлення XVIII ст., ба більше, суперечить йому; проаналізовано специфіку функціонування грамем відмінкової парадигми імен чоловічого, жіночого й середнього роду у формах однини та множини; зафіксовано помилки при вживанні відмінкових закінчень, що свідчить про їх штучний характер; відзначено майже повну відсутність означених форм (форм з артиклем) іменних частин мови; виявлено превалювання повних форм прикметників та дієприкметників над короткими; досить високу частоту вживання активних дієприкметників теперішнього часу. Результати дослідження дають можливість зробити висновки, що окреслюють низку ймовірних факторів, які підштовхують книжника схилятися до мовного інструментарію так званих «книжних», «традиційних», «архаїчних» писемних систем. З іншого боку, наявність відмінкових флексій у тексті даного відносно пізнього етапу історичного розвою болгарської мови може бути зумовлена використанням списку/списків творів Теодора Студита східнослов’янської редакції. Для верифікації даного припущення необхідне ретельне зіставлення Одеського списку зі списками подібного складу та змісту, як південно-, так і східнослов’янського походження, в чому вбачаємо перспективи для подальших досліджень.
  • Документ
    Англійський концепт ЛОРД: світський, релігійний і художній аспекти вивчення
    (2023) Корольова, Наталія Лівіївна; Korolyova, Nataliya L.
    Стаття подає аналіз лінгвокультурологічного та культурно-історичного аспектів вербалізації та функціонування англомовного концепту LORD. Дослідження базується на вивченні смислового наповнення концепту, що репрезентується у його ключовій номінації lord. Метою наукової розвідки є виявлення провідних факторів та напрямків розвитку концепту. Об’єктом вивчення є характер і принципи розширення концепту, його трансформації під впливом культурно-історичних факторів, ідеологічних і художніх ідей, а також власне лінгвістичні принципи перетворень одиниць, що його представляють. Предмет дослідження — лексикографічні дані, семантичні характеристики лексеми lord. Шляхом вивчення функціонування лексеми, що представляє концепт у світській, релігійній та художній лінгво-культурних площинах, і відповідних семантичних трансформацій на базі аналізованих лексикографічних джерел змодельовано номінативне поле англомовного концепту LORD. У процесі дослідження було досягнуто таких результатів. Лексема lord є центральним терміном культурного концепту LORD — владики, володаря, лорда і пана, намісника Бога на землі або самого Бога. Розглянутий концепт є багатоярусною системою, що охоплює ставлення представників англійської лінгвоспільноти до життєвих сфер їх існування: релігійної, соціально-класової або художньообразної приналежності. Cмислове наповнення лексеми протягом століть розширилося, і лексема стала служити номінацією у двох різних площинах соціальних моделей світу: релігійної та світської. Все дохристиянське накопичення і всі донорманські уявлення про концепт, що збігаються з ним у хронологічному плані, виступають базовим зарядом для втілення християнської ідеї позначення Бога, яка з XII століття запозичала традицію ставлення до Бога як до Господа, а до господарів — як до намісників Господа на землі. Універсальна для європейських культур площина ідеологічно пріоритетного у християнській картині світу значення цієї лексеми як звернення до Господа, залишається лише одним «полюсом» розгляду концепту. Друге значення, що входить до ядра номінативного поля ключової лексеми концепту, вбирає суто національне англійське поняття. Ця смислова частина концепту зумовлена сферою світських уявлень, більш «приземлених» у концептуальній та мовній картинах світу. Таке значення виступає як самостійна ядерна підсфера, що містить референцію до специфічної, етнічно залежної реалії, — титулу чемності (courtesy title), етнічним ідентифікатором. Висновки: через свою концептуальну «незахищеність» концепт LORD є далеко не стабільною системою. Процес концептуалізації його ключової номінації триває з об’єктивних причин — впливу нових культурних тенденцій, включаючи героїв популярних книжок і кінематографа, політичних перетворень, провідних діячів, які мають і одержують титул «Lord».
  • Документ
    Вербалізація маскулінності головних героїв роману Дж. Остін «Гордість і упередженість»
    (2023) Яковлєва, Ольга Василівна; Сіліон, Катерина Георгіївна; Yakovlieva, Olha V.; Silion, Kateryna H.
    Мета представленої розвідки — проаналізувати мовленнєву поведінку молодих чоловіків — головних героїв роману Дж. Остін «Гордість і упередженість» Чарльза Бінглі та Фіцвільяма Дарсі задля виявлення проявів мовного «патріархату» в англійському аристократичному суспільстві ХІХ ст. Об’єктом вивчення є різні типи маскулінності, втілені в образах Бінглі і Дарсі в контексті роману. Предметом дослідження є мовні прояви стереотипів маскулінності у поведінці головних героїв-чоловіків. Результатами дослідження доведено, що Дарсі та Бінглі репрезентують два різні типи маскулінності: традиційний стереотип англійського аристократа, витонченого й делікатного, представлено в мовленнєвій поведінці Бінглі; поведінка Дарсі на початку роману ілюструє традиційний стереотип маскулінності, а наприкінці роману помітні певні трансформації цього стереотипу, які зумовлені закоханістю героя, зокрема його вихованням і прикладом батька, який був взірцем для сина, а також гарною освітою. Унаслідок цього Дарсі прислуховується до своїх почуттів і робить пропозицію дівчині з бідної родини, що було нетиповим для заможних аристократів англійського суспільства в ХІХ ст. Він віддав перевагу щасливому майбутньому, а не матеріальним цінностям. Герой здатний до глибокого самоаналізу, що стало результатом щирого вибачення за поведінку на початку стосунків із коханою дівчиною. Перспективи дослідження вбачаємо у подальшому вивченні стереотипів фемінності та маскулінності на матеріалі текстів як вітчизняної, так і зарубіжної жіночої прози.
  • Документ
    Англійські та російські фразеологізми воднотранспортного дискурсу в соціолінгвістичному зіставленні
    (2023) Степанов, Євгеній Миколайович; Фаіт, Абел Абрахам; Stepanov, Yevhenii M.; Faith, Abel Abraham
    Метою цієї наукової розвідки є виявлення фразеологізмів воднотранспортного дискурсу в англійській і російській мовах та зіставлення соціолінгвістичної складової цих груп мовних одиниць. Об’єктом вивчення є фразеологічні одиниці, які мають у своєму складі лексеми, що є назвами засобів воднотранспортної інфраструктури (морської та річкової), а також їхніх частин, деталей, устаткувань, функцій, людей, які причетні до функціювання водного транспорту. Предметом дослідження є спільне та відмінне у причинах виникнення англійських і російських воднотранспортних фразеологізмів і особливості їх уживання в англомовних і російськомовних соціумах. У процесі виконання роботи було застосовано загальнодослідницькі методи аналізу та синтезу, елементи кількісного методу, процедури соціолінгвістичного, лінгвокультурологічного та зіставного методів як методів окремих парадигм лінгвістики, непарадигмальний описувальний метод. Крім того, застосовано лінгвістичні методи семантичного, фразеологічного, етимологічного аналізу. Результатом роботи є виявлення низки воднотранспортних фразеологізмів, які в різні часи та різними шляхами потрапили до англійської та російської фразеології, спроба типологізувати їх і визначення соціолінгвістичних особливостей зіставлених груп англійських і російських фразеологізмів. Основні висновки полягають у тому, що серед фразеологізмів воднотранспортного дискурсу виокремлено 7 груп за ознакою віднесення ключових компонентів до різних лексико-семантичних груп; підраховано співвіднесення еквівалентних (28 %), фонових (48 %) і безеквівалентних (14 %) пар англійських і російських фразеологізмів воднотранспортного дискурсу; 11 % фразеологізмів однієї мови не має фразеологічних відповідників у другій. Певна група англійських фразеологізмів, які виникли на водному транспорті, мають російські відповідники, що виникли в інших дискурсах. Головна причина асиметричного стану полягає в набагато тривалішій історії англійського флоту, ніж російського, у значно більшій трудовій зайнятості населення Великобританії та інших англомовних країн на водному транспорті, а також тривалий проміжок часу, коли англійська мова, за рішенням IMO, має комунікативну монополію в міжнародному судноплавстві.
  • Документ
    Прийоми та засоби перекладу національно маркованої лексики в художньому тексті (на матеріалі сербської та української мов)
    (2023) Новак, Ольга Миколаївна; Ракул, Юлія Ігорівна; Novak, Olga M.; Rakul, Yulia I.
    Мета дослідження полягає у вивченні способів і прийомів перекладу, що використовуються для передачі сербської культурно-маркованої лексики українською мовою. Завдання дослідження: а) визначити типологічні аспекти культурно-маркованої лексики з перекладацької точки зору; б) виявити культурно марковану лексику в оригіналі роману Горана Петровича «Ситничарница „Код срећне руке“» та проаналізувати способи перекладу й рівень його адекватності; в) виявити труднощі перекладу культурно маркованих одиниць. Матеріал добирався із сербськомовного оригіналу роману (Горан Петровић „Ситничарница „Код срећне руке“) та з його україномовного перекладу А. Татаренко (Горан Петрович «Крамничка «З легкої руки»). Об’єктом дослідження є культурно маркована лексика, Предметом дослідження є прийоми та способи перекладу українською мовою сербської культурно маркованої лексики. Результати: уточнення поняття культурно маркована лексика та фонові знання, виявлення способів перекладу ономастичної лексики, оцінювання рівня адекватності перекладу. Висновки. Аналізований фактичний матеріал дає змогу стверджувати, що власні назви можуть перекладатися різними способами: транскрипція / транслітерація, калькування, підбір еквівалентів (у перекладі ідіом), описовий переклад із конкретизацією, генералізація тощо. Аналізований переклад є цілком адекватним. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у розширенні матеріалу вивчення, проведенні порівняльного дослідження кількох перекладів того самого тексту різними, можливо, неспорідненими мовами, а також у теоретичному осмисленні лексики, пов’язаної з фоновими знаннями носіїв певної мови, та її практичному дослідженні.
  • Документ
    Символічна природа зооморфної метафори в українській та польській лінгвокультурах
    (2023) Войцева, Олена Андріївна; Маличенко, Юлія Сергіївна; Voytseva, Olena A.; Malychenko, Yulia S.
    Мета статті полягає у встановленні закономірностей семантико-символічних і функціонально-прагматичних особливостей зооморфних метафор у сучасній українській і польській мовах. Об’єктом аналізу виступають зооморфні метафори — закріплені в системі української та польської мов переносні значення назв тварин, у яких узагальнено знання та уявлення про світ тварин у проєкції на людину. Предметом дослідження є символічна природа зооморфної метафори в українській і польській мовах. У проаналізованому матеріалі наявні метафори-універсалії, синонімічні найменування, а також унікальні зооморфні метафори, що представляють національно-культурну інтерпретацію образів тварин у мові українського й польського народів. Перспективи дослідження полягають у подальшому зіставному вивченні зооморфізмів у різних слов’янських мовах, оскільки вони посідають важливе місце в картині світу слов’ян.
  • Документ
    Перспективи онлайн-навчання іноземних здобувачів вищої освіти
    (2022) Черновалюк, Ірина Володимирівна; Chernovaliuk, Irina V.
    Мета дослідження полягає у розгляді особливостей онлайн-навчання як лінгводидактичної категорії сучасного освітнього простору, визначення його основних характерних ознак і методичних можливостей щодо його реалізації у навчанні іноземних студентів. Об’єктом вивчення виступає процес онлайн-навчання іноземних студентів у закладах вищої освіти. Предметом дослідження є організація процесу онлайн-навчання іноземних студентів та зміст методики. Основні методи дослідження: аналіз наукової літератури, анкетування, тестування, бесіда з учасниками освітнього процесу, аналіз змісту навчальних програм і навчальних планів підготовки, вивчення досвіду навчання іноземних студентів з урахуванням професійної спрямованості. Матеріалом розвідки стали теоретичні праці вчених- лінгвістів, методистів, викладачів-практиків, а також реальне онлайн-навчання. Результати дослідження можуть ви- користовуватися в процесі проектування моделі онлайн-навчання іноземних студентів, у розробці концепції розвитку мовної підготовки іноземних студентів, спрямованої на вдосконалення самої системи, підвищення якості навчання і підготовку висококваліфікованих фахівців. Практична значимість дослідження полягає в розробці й обґрунтуванні педагогічних шляхів вдосконалення іншомовної підготовки студентів і умов реалізації цих шляхів в освітньому про- цесі сучасного навчального ЗВО, у застосуванні отриманих даних для розробки навчально-методичного забезпечен- ня, методичних матеріалів і лекційних курсів. Зроблено висновки щодо ефективності застосування нових сучасних технологій та інформаційно-комунікаційних технологій з метою розвитку та удосконалення системи мовної підготовки іноземних студентів. З’ясовано перспективи створення ефективного онлайн-навчання іноземних студентів і викорис- тання всіх дидактичних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій.
  • Документ
    Про особливості психологічної школи XX століття у літературознавстві та лінгвістиці
    (2022) Любецька, Вікторія Валеріївна; Liubetska, Viktoriia V.
    Історія розвитку та особливостей психологічної школи XX століття у літературознавстві та лінгвістиці набуває нового змісту та актуалізується у наш час. Сучасні суспільні обставини породжують потребу в новочасній інтерпретації вітчизняної психологічної думки, зокрема становлення психологічної школи у XX столітті та її розвиток у XXІ столітті. Особливо актуальною виявляється проблема осмислення соціального, культурного, політичного й ет- нічного аспектів як джерельної бази для з’ясування багатьох чинників формування психологічної думки, розкриття динаміки етногенезу, процесу самоусвідомлення суб’єктів психічної реальності. Психологічні знання, що переосмис- лені дослідником історії психології, дають можливість обрати правильний вектор у розумінні багатоголосся сучасної психологічної парадигми. Метою статті є розгляд вагомого внеску у філологічну науку представників психологічної школи, які зосередили свою увагу на вивченні художньої творчості та мови з точки зору психологічної складової і ей- досу. Основні завдання: розглянути теорію образності О. О. Потебні та ґрунтовні праці його послідовників; визначити вплив, наданий психологічною школою на розвиток філологічної науки. Для вирішення поставлених у роботі завдань використано такі методи дослідження, як: метод аналізу інформації, метод синтезу, описовий метод. Методологічну основу дослідження становлять базові положення ейдосної теорії літератури. У вітчизняному літературознавстві те- оретичні основи психологічної школи було закладено працями О. О. Потебні (теорія «внутрішньої форми слова» та «внутрішньої форми мистецтва» у роботі «Мышление и речь»). Найбільш видатними послідовниками О. О. Потебні вважають Д. М. Овсянико-Куликовського та Л. С. Виготського. Під впливом праць О. О. Потебні Д. М. Овсянико-Ку- ликовський виховав у собі стійке прагнення розкриття психологічної сутності будь-якого явища мови та літератури. Психологічний метод із соціологічною спрямованістю стає основним у літературознавчій діяльності Д. М. Овсянико- Куликовського. Культурно-історична теорія, розроблена Л. С. Виготським, стала однією з найважливіших теорій, сформованих у 1920–1930-ті роки. Л. С. Виготський розмірковує про специфіку внутрішнього, психічного світу людини, визначає механізми його формування, виокремлює два рівня психічних функцій: рівень натуральних і вищих функцій. Натуральні функції характеризують людину як природну істоту, а вищі психічні функції опосередкова- ні — це уява, цілеспрямоване мислення тощо. Висновки. Психологічна школа має неминуще значення для розвитку сучасного літературознавства та мовознавства. Безперечно, звернення до проблем мови та мислення, до теорії худож- ньої образності, психології творчості та сприйняття художніх творів у дослідженні історико-літературного процесу сприяло розвитку філологічної науки.
  • Документ
    Графічно-орфографічні особливості одеського списку новоболгарського перекладу «Малого катехізису» Теодора Студита
    (2022) Стоянова, Дарина Федорівна; Stoianova, Daryna F.
    Мета статті — розглянути графічно-орфографічні особливості списку новоболгарського перекладу «Катехізичних повчань» Теодора Студита як одного із хронологічно пізніх етапів поширення у рукописній традиції слов’ян творів видатного візантійського релігійного і суспільного діяча й автора монастирського статуту. Об’єкт до- слідження — анонімний список «Малого катехізису» (МК) XVIII ст., який є частиною унікального за своїм складом конволюта, що зберігається у колекції рукописів та стародруків Одеської національної наукової бібліотеки під шифром 1/154; предмет дослідження — особливості графічно-правописної системи списку як важливий критерій та переду- мова ідентифікації відображених у тексті книжно-писемних нашарувань. У статті описано історію побутування МК на слов’янському терені; відзначено особливий внесок Д. С. Іщенка у розробку цієї проблематики; розглянуто набір ужитих у списку графем; виявлено орфографічні принципи та закономірності їхнього написання; проаналізовано відображені на письмі найтиповіші фонетичні явища та зміни; відзначено наявність локальних маркерів. Проведене дослідження дає змогу зробити висновок, що Одеський список МК Теодора Студита репрезентує строкату картину співіснування декількох книжно-писемних систем (середньовічної болгарської або тирновсько-ресавської, сербської та східнослов’янської) з частковим вкрапленням болгарських діалектних рис. Цей факт відкриває перспективи для по- дальших досліджень. Задля уточнення етнолінгвістичної атрибуції списку потрібно здійснити поглиблене досліджен- ня його палеографічних, акцентологічних, граматичних, синтаксичних, лексичних особливостей, а також ретельного текстологічного аналізу близьких за складом списків. Текстологічному дослідженню має передувати першочергове виявлення тих списків, які містять цей переклад.
  • Документ
    До 90-річчя від дня народження Дмитра Семеновича Іщенка: спогади про вченого
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Яковлєва, Ольга Василівна; Арефьєва, Наталія Георгіївна; Степанов, Євгеній Миколайович; Yakovlieva, Olha V.; Arefieva, Natalia G.; Stepanov, Yevhenii M.
    Автори цієї статті представили свої спогади про свого вчителя, а в подальшому колегу — Дмитра Семеновича Іщенка, якому 23 листопада 2022 року могло б виповнитися 90 років. Він народився в Одесі, на вули- ці Старопортофранківській, був студентом і аспірантом російського відділення філологічного факультету Одеського державного університету імені І. І. Мечникова (нині Одеського національного університету імені І. І. Мечникова). Після захисту дисертації працював у Тираспольському державному педагогічному інституті (нині Придністровькому державному університеті імені Т. Г. Шевченка), очолював там кафедру російської мови; декілька років викладав ро- сійську мову в Делійському університеті, а в 1970-ті роки повернувся в alma-mater і працював до кінця свого життя (19 січня 2013 року) доцентом, професором кафедри російської мови, очолював її з 1993 по 2010 роки. З 2001 року до кінця життя Д. С. Іщенко був головним редактором науково-теоретичного часопису «Мова», приділяючи багато уваги не лише науковій, навчальній, організаційній, а й редакторській роботі. Кожен із співавторів висвітлює різні сторони життя і професійної діяльності Дмитра Семеновича Іщенка.
  • Документ
    Невербальні засоби комунікації та реалізації соціального статусу чиновників у романі Ф. М. Достоєвського «Ідіот»
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Чан Тхі, Суєн; Trầnthị, Хuyến
    Анотація. Основна мета цього дослідження — проаналізувати майстерність Ф. М. Достоєвського у зображенні за допомогою одиниць мови невербальних засобів комунікації та реалізації соціального статусу чиновників у романі «Ідіот». Об’єктом вивчення є мовні одиниці, що вказують на поведінку чиновників різних рівнів: високого (генерала Івана Федоровича Єпанчина), середнього (Гаврили Ардаліоновича Іволгіна) та низького (Лук’яна Тимофійовича Лебедєва). Предмет аналізу — спільні та відмінні риси невербальної комунікації зазначених чиновників і способи характеристики спільного та відмінного в їхньому соціальному статусі. У результаті проведеного аналізу системи опису невербальних засобів комунікації персонажів зі статусом державного чиновника, яку представив Ф. М. Достоєвський, у роботі встановлені жести й міміка, що характеризують генерала Івана Єпанчина та членів його родини (манірність, дотримання статусних норм пристойності, здатність критично мислити, допитливість); чиновника Гаврили Іволгіна (амбітність, нещирість, неввічливість, недовіра, іронічність, агресивність); чиновника Лук’яна Лебедєва (улесливість, нестриманість, нечесність). У статті зроблено висновки, що опис невербальної поведінки персонажів художнього твору має важливе значення в експлікації їхнього соціального статусу, приховуючи частину підтекстової інформації. За допомогою жестів і міміки персонаж стає впізнаваним. Ф. М. Достоєвський пристосовує наявні у комунікативній поведінці людей паравербальні засоби до характерних особливостей, життєвої позиції кожного свого персонажа, його ролі в художньому творі.
  • Документ
    Communicative tactics manifesting self-presentation strategy in English detective discourse
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Косовець, Маргарита Валеріївна; Kosovets, Marharyta V.
    Анотація. Пропонована стаття містить результати дослідження комунікативної стратегії самопрезентації детектива — персонажа детективного роману — і комунікативних тактик, які її реалізують. Матеріалом дослідження слугували англомовні детективні романи, в яких об’єктом вивчення обрано персонажне мовлення: допити поліцейським свідків і підозрюваних. Предметом дослідження є комунікативні тактики самопрезентації як супутні засоби впливу на підозрюваного задля отримання необхідної інформації для розкриття злочину. Метою розвідки є когнітитивно-прагматичний аналіз комунікативних тактик, якими послуговуються детективи для отримання потрібної інформації для розкриття злочину. Дослідження ґрунтується на загальнонаукових і спеціальних лінгвістичних методах: методах синтезу й аналізу, методі спостереження, описовому методі, прагмалінгвістичному методі та контекстуально-інтерпретаційному аналізі. Основні результати дослідження дають змогу зробити деякі висновки. Так, когнітивно-прагматичний аналіз стратегічного плану детектива — персонажа детективного дискурсу — уможливив складання власної класифікації комунікативних стратегій і тактик, якими послуговується детектив під час допитування свідків і підозрюваних, намагаючись знайти вбивцю. Виявлено, що однією із головних комунікативних стратегій, до яких вдається детектив, є стратегія самопрезентації. Вона експлікується комунікативними тактиками дистанціювання, солідарізації, належністю до певної групи, кожна з яких маркована певними лексичними, морфологічними та синтаксичними засобами мови. Перспективою подальших досліджень є різнобічне вивчення лінгвальних механізмів здійсення стратегії самопрезентації як одного із допоміжних засобів впливу на реципієнта в художньому дискурсі.
  • Документ
    Мітігативні стратегії обіцянки та прохання в англомовному художньому дискурсі
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Деде, Юлія Володимирівна; Dede, Yuliia V.
    Анотація. Мета статті полягає в контекстуально-інтерпретаційному аналізі мітігативних стратегій обіцянки та прохання, якими керуються персонажі англомовного художнього дискурсу. Предметом розвідки є виявлення мовленнєвих засобів реалізації двох мітігативних стратегій: обіцянки та прохання — з урахуванням аспектів комунікативної ситуації на матеріалі англомовного художнього дискурсу. Результатом є встановлення конкретних тактик реалізації двох мітігативних стратегій: пом’якшення прохання та пом’якшення промісиву. Висновки: комунікативну стратегію мітігації прохання здебільшого реалізує тактика зниження категоричності висловлювання, яка здійснюється переважно в непрямий спосіб. Використання тактики зниження категоричності зумовлене бажанням мовця змусити співрозмовника виконати або не виконати певну дію. Комунікативну стратегію мітігації обіцянки реалізують тактики вибачення та зниження категоричності висловлювання, які дозволяють мовцю відновити гармонію зі слухачем.
  • Документ
    Когнітивно-прагматична диференціація мовленнєвих актів компліменту та похвали співрозмовника
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Бігунова, Наталя Олександрівна; Бигунова, Наталья Александровна; Bihunova, Natalia O.
    Анотація. Мета статті — встановлення іллокутивних цілей мовленнєвих актів похвали і компліменту. Об’єкт пропонованого дослідження — мовленнєві акти похвали і компліменту, зафіксовані в англомовному спілкуванні персонажів художнього дискурсу. Предмет вивчення — загальні та диференційні іллокутивні цілі мовленнєвих актів похвали і компліменту в персонажній комунікації художнього дискурсу. Робота ґрунтується на методі спостереження та контекстуально-інтерпретаційному аналізі. Результатом вивчення проблеми стало визначення похвали та компліменту як суміжних позитивно-оцінних мовленнєвих актів, які поєднують риси експресивів, бехабітивів, сатисфактивів і часом функціюють як фатичні мовленнєві акти. Обидва акти мають на меті вираження позитивної оцінки, здійснення позитивного впливу на емоції адресата, створення сприятливої атмосфери спілкування та дотримання соціального ритуалу. Висновки: окрім спільних іллокутивних цілей мовленнєвих актів похвали і компліменту, встановлено диференційні іллокутивні цілі, які в роботі проаналізовано у спілкуванні персонажів сучасного художнього англомовного дискурсу.
  • Документ
    Linguocultural features of phraseologies on the symbols of excitement In the Ukrainian and russian languages
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Башкірова, Наталя Павлівна; Bashkirova, Natalya P.
    Анотація. У статті розкрито національно-культурну специфіку фразеологізмів на позначення хвилювання в українській та російській мовах. Мета дослідження — визначити національно-культурні особливості українських і російських фразеологічних одиниць (ФО) на позначення занепокоєння, хвилювання, переживання, тривоги на основі специфіки звичаїв, вірувань, побуту, що відбито в них. Об’єкт дослідження — українські та російські ФО на позначення занепокоєння, хвилювання, переживання, тривоги. Предмет дослідження — наявність / відсутність у відображенні такими ФО національно та культурно специфічних рис українців і росіян. Результатом зіставного вивчення подібностей та відмінностей ФО цієї фразеологічної мікросистеми в українській та російській мовах, опертя на структурно-граматичні, семантичні та функційні особливості ФО у кожній з цих мов, а також використання критеріїв відбору і відповідної методики дослідження матеріалу було виявлено еквівалентні, близькі або подібні і безеквівалентні українські та російські відповідники фразеологізмів на позначення занепокоєння, хвилювання, переживання, тривоги. Зроблено висновки про наявність в українській та російській фразеосистемах еквівалентних, безеквівалентних фразеологізмів і фразеологізмів-аналогів.
  • Документ
    Антонімія як засіб зображення соціальної нерівності у драматичній поемі Лесі Українки «В Катакомбах»
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Степанова, Світлана Євгеніївна; Степанова, Светлана Евгеньевна; Stepanova, Svitlana Ye
    Анотація. Метою наукової розвідки, результати якої описано в цій статті, є виявлення й аналіз фактів антонімії, за допомогою якої Леся Українка створює контрастне зображення соціальної нерівності між людьми, що виступають персонажами драматичної поеми «В катакомбах», та визначення специфіки цього мовного засобу в художній картині світу авторки. Об’єктом вивчення є лексеми та репліки, що висвітлюють соціальний фон відносин між представниками давньоримського соціуму епохи гоніння на християн. Суб’єкт дослідження — механізми функціювання виявлених засобів протиставлення у драматичній поемі «В катакомбах» і їхня роль у створенні соціального простору цього художнього твору. Застосовано методи соціолінгвістичного, семантичного та контрастивного аналізу, а також описовий метод. Результатом аналізу стало виокремлення фактів художньої антонімії в репліках персонажів, передусім християнського єпископа і раба-неофіта, у спорі про соціальну справедливість. Зроблено деякі висновки, зокрема: антонімія у драматичній поемі Лесі Українки «В катакомбах» — одна із провідних художньо-стилістичних фігур з текстоорганізуючою функцією. Вона виявляється у текстових зв’язках, виступаючи засобом започаткування, розвитку, загострення центрального конфлікту між персонажами у їхньому баченні боротьби проти соціальної нерівності за соціальне рівноправ’я. Авторка майстерно володіє всіма засобами протиставлення: лексичною, словотвірною і синтаксичною, контрарною, контрадикторною і векторною, реальною і прихованою, загальноприйнятою і оказіональною (ситуативною) антонімією. Головними конфліктоутворюючими антонімічними парами драматичної поеми «В катаком- бах» є: РАБ ≠ ВІЛЬНИЙ; РАБ ≠ ПАН. Посилюють конфлікт соціально зумовлені антонімічні пари ЧОЛОВІК ≠ ЖІНКА; ГРІХ ≠ СВЯТІСТЬ; ХРИСТИЯНИН ≠ ПОГАНЕЦЬ; БОГ / ЦАР ≠ ЛЮДИНА, деякі інші.