Мова
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: у часописі представлено дослідження актуальних теоретичних і прикладних проблем лінгвістики на матеріалі різних мов: української, російської, білоруської, польської, сербської, англійської, німецької, французької, кримськотатарської, турецької, давньотюркської та ін.
Сайт видання: http://mova.onu.edu.ua/
Переглянути
Нові надходження
Документ Сучасні тенденції розвитку українського словотворення: відіменникові деривати з префіксом недо-(Астропринт, 2024) Хрустик, Надія Михайлівна; Khrustyk, Nadiia M.Стаття присвячена дослідженню активних процесів словотворення в сучасній українській мові. Її мета — вивчення активізації продукування відіменникових дериватів, утворених префіксом недо-, як однієї із закономірностей розвитку сучасного процесу словотворення в українській мові. Об’єкт дослідження — сучасний процес словотворення в українській мові. Предмет аналізу — зростання продуктивності відсубстантивного іменникового словотвірного типу з префіксом недо- як ознака дериваційного процесу. Матеріал спостереження — відсубстантивні іменники, утворені префіксом недо-, які характеризуються негативною семантикою на позначення неповноцінності когось або чогось. У результаті проведеного дослідження з’ясовано специфіку деривації відсубстантивних іменників, утворених префіксом недо-. Визначено причини зростання продуктивності словотвірного типу, за зразком якого творяться аналізовані оказіоналізми. Серед них — політичні та соціально-економічні зміни періоду незалежної України, події російсько-української війни, які потребують номінації й оцінки нових понять; демократизація суспільства; активізація питомих процесів словотворення; висока системна продуктивність досліджуваного словотвірного типу.Документ Символіка зоометафори в українській і польській лінгвокультурах(Астропринт, 2024) Маличенко, Юлія Сергіївна; Войцева, Олена Андріївна; Malychenko, Yuliia S.; Voytseva, Olena A.Мета статті полягає у визначенні особливостей зоометафор в українській і польській лінгвокультурах і ролі цих особливостей у формуванні національної, культурної та етнічної специфіки мовних картин світу українців і поляків. Об’єктом аналізу виступають зоометафори, які використовують для позначення людей за певними ознаками в українській і польській мовах. Предметом дослідження є зіставна характеристика семантики, функціювання та символічного навантаження зоометафор в українській і польській лінгвокультурах, зокрема, їхня роль у формуванні соціальних, психологічних і культурних стереотипів. Висновки. Лінгвістичний аналіз свідчить про те, що національнокультурні зоометафори українців і поляків можуть мати як універсальну, так і унікальну символіку. Вони унаявлюють бачення довкілля кожним народом і ідентифікацію його етнокультури. Символіка зоометафор в українській і польській мовах тісно пов’язана зі стереотипами, що побутують у цих лінгвокультурах. Перспективи дослідження полягають у можливості подальшого вивчення міжкультурних відмінностей і схожостей через порівняльний аналіз зоометафор у слов’янських мовах.Документ Фразеологізми з компонентом «око / очі» у слов’янських і в’єтнамській моавх як засіб вираження невербальної поведінки людини(Астропринт, 2024) Чан Тхі, Суєн; Trần Thị, XuyếnМета дослідження полягає у визначенні репрезентації фразеологічним способом невербальної комунікативної поведінки слов’ян і в’єтнамців на прикладі поведінки персонажів у художніх перекладах з декількох слов’янських мов (української, польської, російської) на в’єтнамську. Об’єктом вивчення є тотожні, подібні та відмінні риси окулесичної невербальної комунікативної поведінки, які характеризують слов’ян і в’єтнамців. Матеріалом дослідження обрано електронні онлайн-словники, в тому числі фразеологічні, української, польської, російської та в’єтнамської мов, а також декілька оригінальних художніх текстів слов’янських авторів і переклади цих текстів в’єтнамською мовою. Результатом дослідження є спостереження, висвітлені у викладі основного матеріалу статті та її висновках. Зіставний аналіз фразеологічних окулесичних засобів комунікації свідчить про те, що невербальні засоби комунікації можуть мати універсальний, соціально окреслений і національно окреслений характер. Більшість фразеологічних одиниць із компонентом «око / очі» у слов’янському та в’єтнамському лінгвокультурних просторах мають еквівалентні відповідники. Є також фонові та безеквівалентні одиниці.Документ Деякі спостереження над мовними особливостями носія української говірки одного неіснуючого села Одеської області(Астропринт, 2024) Арефьєва, Наталія Георгіївна; Arefieva, Nataliia H.Метою статті є опис мовленнєвих особливостей інформанта-корінної мешканки села Оленокорицького Красноокнянського (Подільського) району Одеської області України. Об’єкт дослідження — мовлення інформантки, що є колишньою мешканкою цього села; предмет — говіркові елементи в її повсякденному мовленні. У студії в межах лінгвоперсонологічного підходу використано як загальнонаукові методи, так і суто лінгвістичні: описовий та порівняльний методи, метод прямого опитування інформанта, метод спостереження (включеного і невключеного), компонентний аналіз, метод документування і транскрибування мовних даних, зокрема, методика практичної транскрипції. Наукову новизну дослідження визначає те, що вперше у вітчизняній лінгвістиці привернуто увагу до говірки, яка побутувала в селі Оленокорицьке Красноокнянського (Подільського) району Одеської області України. У студії виявлено та проаналізовано діалектні елементи на фонетичному, морфологічному, синтаксичному, лексичному, фразеологічному та пареміологічному рівнях. Установлено факти міждіалектного впливу на матеріалі мовлення говірконосія. Отримані результати дослідження дають змогу дійти висновків, згідно з якими мовлення інформантки, зберігаючи певні архаїчні форми, регіональні лексичні та фразеологічні інтернаціоналізми, вирізняється стабільністю діалектних елементів на всіх рівнях мовної системи. Практична цінність проведеного дослідження полягає в можливості використання його результатів у подальших наукових розвідках у галузі діалектології, історії мовознавства, когнітивної лінгвістики, соціолінгвістики, лінгвоперсонології. Перспективи дослідження вбачаємо у подальшому докладнішому описі мовної картини світу інформанта.Документ Мовленнєва експлікація стратегії позитивного сімейного впливу в мовленні поліцейського інспектора(Астропринт, 2023) Косовець, Маргарита Валеріївна; Kosovets, Marharyta V.У статті проаналізовано комунікативну стратегію позитивного емоційного впливу в мовленні детектива — героя англійського детективного дискурсу. Об’єктом дослідження є мовленнєві епізоди, в яких детектив опитує свідків та підозрюваних. Метою є когнітивно-прагматичний аналіз контекстів виявлення комунікативної стратегії позитивного емоційного впливу, а також комунікативних тактик, які її реалізують. Застосовано загальні та спеціальні методи лінгвістичних досліджень: синтез, аналіз, спостереження, описовий метод, методи прагматичного та когнітивного аналізу, метод контекстуальної інтерпретації. Результати когнітивно-прагматичного аналізу стратегічної мовленнєвої поведінки поліцейського — героя детективного дискурсу — свідчать про те, що стратегія позитивного емоційного впливу реалізується у мовленні детектива за допомогою комунікативних тактик обіцянки, прохання, заспокоєння, пробачення, співчуття, вдячності, докору та пом’якшення. Ці тактики було виокремлено та інтерпретовано. Завдяки зазначеним тактикам детективу вдається створити сприятливу й доброзичливу атмосферу, що дає змогу досягти бажаного результату: щирості свідків, зокрема тих, які приховували інформацію, брехали або відмовлялися від співпраці. Свідок або підозрюваний повідомляє інформацію, потрібну слідству, а злочин успішно розкривають. Перспективу подальших досліджень вбачаємо в аналізі внутрішнього мовлення детектива, яке маркує його комунікативні наміри.Документ Кінесичні засобі невербальної комунікації персонажів у польській і в’єтнамській лінгвокультурах (на матеріалі польсько-в’єтнамських літературних перекладів)(Астропринт, 2023) Чан Тхі, Суєн; Trần Thị, XuyếnМета дослідження полягає у визначенні способів репрезентації невербальної комунікативної поведінки персонажів у художніх перекладах з польської мови на в’єтнамську. Об’єктом вивчення є тотожні, подібні та відмінні риси рухової невербальної комунікативної поведінки, які характеризують поляків і в’єтнамців. Матеріалом дослідження обрано декілька оригінальних польських художніх оповідних текстів Елізи Ожешкової (Eliza Orzeszkowa) і Болеслава Пруса (Bolesław Prus) та їх перекладів в’єтнамською мовою. Результатом дослідження є деякі спостереження, висвітлені у викладі основного матеріалу статті та її висновках. Зіставний аналіз кінесичних засобів комунікації персонажів свідчить про те, що невербальні засоби комунікації можуть мати універсальний, соціально окреслений і національно окреслений характер. Більшість одиниць жестової та мімічної мови в польському та в’єтнамському лінгвокультурних просторах є еквівалентними. Є також фонові та безеквівалентні кінесичні засоби комунікації. Виявлені маркери невербальної поведінки персонажів зумовлені їхнім соціальним статусом у суспільстві за ознаками віку, гендера, станової приналежності, професії. Серед них є репрезентанти епохи. Деякі із зафіксованих засобів є застарілими, бо висвітлюють соціальні відносини в польському суспільстві кінця XIX — початку ХХ століття. Універсальні за хронологією функціювання є, здебільшого, невербальні засоби, що вказують на інтелектуальний рівень персонажів і на емоційний стан особистості.Документ Nomina agentis ta nomina actoris в Одеському списку «Малого збірника повчань» Теодора Студита XVIII ст.(Астропринт, 2023) Стоянова, Дарина Федорівна; Stoianova, Daryna F.Метою даної статті є визначення словотвірних та лексико-семантичних особливостей найменувань nomina agentis та nomina actoris, зареєстрованих у «Малому збірнику повчань» Теодора Студита, на підставі чого схарактеризувати дані мовні одиниці як засоби архаїзації чи модернізації (осучаснення та наближення до народнорозмовної мови) тексту. Предмет дослідження — словотвірні та лексико-семантичні особливості іменників nomina agentis та nomina actoris. Дослідження ґрунтується на основі аналізу Одеського списку «Малих катехиз», що входить до збірника № 1/154, який зберігається в Одеській національній науковій бібліотеці. Усі зафіксовані іменники nomina agentis та nomina actoris поділяються за походженням на дві групи: питомі слов’янські мовні одиниці та запозичені; корінні слов’янські лексеми серед кожного номінативного ряду розподіляються на групи за словотвірними типами. У межах словотвірних типів відокремлюються лексико-семантичні групи. Виділення 2 лексико-семантичних груп — назв осіб за видом діяльності, характером занять, професією та номенів за характерними принципами поведінки — можливе для кожного словотвірного типу. Виокремлення інших лексико-семантичних груп є факультативним. Встановлено, що для слов’янських найменувань nomaina agentis найбільш продуктивними словотворчими формантами виявились -тел, -ник, -ец, непродуктивними -ица, *-jь та одиничним -ач, для утворення для назв nomina actoris найчастіше використовується афікс -ник, дуже рідко -ар. Відома науці стилістична диференціація між книжним афіксом -тел, афіксами -ник, -ец, які могли брати участь як у творенні книжних елементів, так і народно-розмовних, «Малих катехизах» не простежується. Результати дослідження дають змогу зробити висновок про низку факторів, якими могло бути спричинене це явище: особливості змісту проповідей, індивідуальне відчуттям книжника мовної норми, який працював над текстом, його підхід до підбору лексики та орієнтація на специфіку аудиторії, для якої призначалися тексти — добре підготовлені та освічені церковні служителі, ченці. Іншомовні запозичення представлені лише грецизмами, більшість з яких була засвоєна в давню епоху. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в конкретизації ролі церковнослов’янської мови східної редакції на продуктивність даних словотвірних типів.Документ Новітні соціолінгвістичні опитування в Україні як база даних у лінгвоконфліктологічних дослідженнях(Астропринт, 2023) Яроцька, Галина Сергіївна; Yarotska, Galyna S.Об’єктом дослідження представленої наукової роботи є соціолінгвістичні опитування як джерела інформації у вирішенні лінгвістичних конфліктів, які ми розуміємо як зіткнення національно-мовних інтересів представників різних мовних спільнот через нерівність статусів мов усередині двомовного або багатомовного суспільства. Предметом дослідження постало мовне питання в Україні, яке протягом усіх років незалежності в період передвиборчих кампаній використовувалося політичними елітами як предмет спекуляцій для мобілізації свого електорату. На думку багатьох дослідників, мовне питання в Україні безпосередньо пов’язане із визначенням національної ідентичності, тому соціолінгвістичні опитування містять серед інших і запитання щодо національної ідентичності. Мета пропонованої роботи полягає у спробі визначити корелятивні зв’язки між політико-ідеологічною аджендою в країні та результатами опитувань. Звичайно, що російська агресія не могла не вплинути на мовне питання в країні. Поряд із впливом офіційних політико-ідеологічних дискурсів на мовну політику в Україні починає здійснювати вплив так звана агентність, адже в мовних суперечках беруть участь мовні активісти або агенти, що постало предметом окремих наукових досліджень у європейських та вітчизняних працях. Результати. Порівнюючи результати соціолінгвістичних опитувань упродовж усіх років незалежності, науковці намагаються з’ясувати суспільні тенденції щодо вирішення мовних конфліктів. Проте політичні еліти продовжують використовувати мовне питання для розбрату в суспільстві, незважаючи на те, що соціолінгвістичні дані свідчать про вторинність мовного питання для громадян України, принаймні у довоєнний період. Висновки. Навіть оптимістичні результати опитувань, що дійсно підтверджують наявність певних, але вже не таких суттєвих розбіжностей між мовними орієнтаціями різних груп населення України, не надають гарантій щодо безконфліктного співіснування на мовному ґрунті, адже конкуренція між політичними елітами здатна знову представити мовне питання як конфліктогенне та погляди людей як поляризовані й безкомпромісні через конструювання відповідних політико-ідеологічних дискурсів.Документ Начерки до мовної ситуації в українському Подунав’ї(Астропринт, 2023) Новак, Ольга Миколаївна; Novak, Olga M.Мета дослідження — окреслення сучасної мовної ситуації в одному з поліетнічних, полілінгвальних і полікультурних регіонів України: Буджаку. Завдання дослідження: а) визначити основні диференційні риси мовної ситуації регіону; б) виявити складники мовної ситуації — ідіоми, що взаємодіють у досліджуваному регіоні; в) виявити функційне навантаження ідіомів у побутовому й офіційному спілкуванні; г) дослідити вплив стандартних (літературних) мов на діалектні системи. Об’єктом вивчення є мовна ситуація в одному з регіонів України. Предметом дослідження є структура й особливості сучасної мовної ситуації в поліетнічному регіоні українського Подунав’я. Результати дослідження дали змогу зробити такі висновки: мовна ситуація в досліджуваному регіоні є багатокомпонентною, складною, екзоглосною (взаємодіють ідіоми (діалекти) різних мов: болгарської, гагаузської, албанської, молдовської (румунської), української, російської тощо); ендоглосною (конкурують діалекти та стандартні мови); незбалансованою (компоненти функційно нерівнозначні та розподіляються за сферами використання). Українська мова виконує функції мови офіційного спілкування й освіти, російська — функції lingua franca та неофіційного (усного й писемного) спілкування. Перспективу подальших студій вбачаємо у дослідженні міжмовної взаємодії, мішаних говірок і регіолекту. Необхідним і негайним вважаємо укладання програми комплексного соціолінгвістичного дослідження регіону як моделі, що може використовуватися в інших поліетнічних регіонах з метою вдосконалення мовного планування та мовної політики держави загалом.Документ Проблема системи цінностей і категорії оцінки в історії української лінгвофілософської думки(Астропринт, 2023) Кривенченко, Дар’я Сергіївна; Kryvenchenko, Daria S.В теорії цінностей, що формується у ХІХ–ХХ ст., наголошується, що оцінка встановлює ціннісні відношення між суб’єктом і об’єктом і спричиняє різні підходи у лінгвофілософських системах. З огляду на це мета статті полягає в аналізі постання і формування поглядів на цінності та категорію оцінки в історії української лінгвофілософської думки. Об’єктом вивчення є основні праці українських мислителів і філософів від доби Київської Русі до XIX та першої третини XX ст., що розглядають аксіологічні лінгвофілософські проблеми. Предметом статті є аналіз внеску українських філософів у лінгвістичну аксіологію. Актуальність проведеного дослідження зумовлена зацікавленням мовознавців до витоків проблем, пов’язаних із сутністю взаємозв’язків мови та навколишнього світу, зі свідомістю та мисленням людини. Наголошено, що аксіологічні поняття (система цінностей, оцінка) займали провідне місце в творах мислителів та філософів — митрополита Іларіона, І. Вишенського, Г. Сковороди, І. Франка, П. Юркевича, О. Потебні, Д. Чижевського. В центрі уваги вчених перебувають поняття системи цінностей і категорії оцінки, що відображаються в мовних структурах за ціннісними параметрами об’єктивного світу (добро / зло, позитивне / негативне, свій / чужий та ін.). Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у вивченні категорії оцінки у лінгвопрагматичному та лінгвокультурному аспектах.Документ Морфологічні особливості іменної системи Одеського списку новоболгарського перекладу «Катехізичних повчань» Теодора Студита(2023) Стоянова, Дарина Федорівна; Stoianova, Daryna F.Мета статті — розглянути морфологічні особливості іменних частин мови у списку новоболгарського перекладу «Катехізичних повчань» Теодора Студита, вміщеного у рукописі № 1/154, що зберігається в Одеській національній науковій бібліотеці. Предмет дослідження — морфологічні особливості імен Одеського списку «Катехізичних повчань» XVIII ст. Морфологічні особливості імен розглядаються в контексті формування мовної норми, яка допускала комбінацію мовних засобів декількох функціонуючих у той час мовних систем (традиційної середньоболгарської писемної мови, церковнослов’янської східної редакції, живої, народнорозмовної форми) з різною інтенсивністю Встановлено, що у списку представлена розгалужена система відмінкових закінчень, яка не відображає реального стану живого болгарського мовлення XVIII ст., ба більше, суперечить йому; проаналізовано специфіку функціонування грамем відмінкової парадигми імен чоловічого, жіночого й середнього роду у формах однини та множини; зафіксовано помилки при вживанні відмінкових закінчень, що свідчить про їх штучний характер; відзначено майже повну відсутність означених форм (форм з артиклем) іменних частин мови; виявлено превалювання повних форм прикметників та дієприкметників над короткими; досить високу частоту вживання активних дієприкметників теперішнього часу. Результати дослідження дають можливість зробити висновки, що окреслюють низку ймовірних факторів, які підштовхують книжника схилятися до мовного інструментарію так званих «книжних», «традиційних», «архаїчних» писемних систем. З іншого боку, наявність відмінкових флексій у тексті даного відносно пізнього етапу історичного розвою болгарської мови може бути зумовлена використанням списку/списків творів Теодора Студита східнослов’янської редакції. Для верифікації даного припущення необхідне ретельне зіставлення Одеського списку зі списками подібного складу та змісту, як південно-, так і східнослов’янського походження, в чому вбачаємо перспективи для подальших досліджень.Документ Англійський концепт ЛОРД: світський, релігійний і художній аспекти вивчення(2023) Корольова, Наталія Лівіївна; Korolyova, Nataliya L.Стаття подає аналіз лінгвокультурологічного та культурно-історичного аспектів вербалізації та функціонування англомовного концепту LORD. Дослідження базується на вивченні смислового наповнення концепту, що репрезентується у його ключовій номінації lord. Метою наукової розвідки є виявлення провідних факторів та напрямків розвитку концепту. Об’єктом вивчення є характер і принципи розширення концепту, його трансформації під впливом культурно-історичних факторів, ідеологічних і художніх ідей, а також власне лінгвістичні принципи перетворень одиниць, що його представляють. Предмет дослідження — лексикографічні дані, семантичні характеристики лексеми lord. Шляхом вивчення функціонування лексеми, що представляє концепт у світській, релігійній та художній лінгво-культурних площинах, і відповідних семантичних трансформацій на базі аналізованих лексикографічних джерел змодельовано номінативне поле англомовного концепту LORD. У процесі дослідження було досягнуто таких результатів. Лексема lord є центральним терміном культурного концепту LORD — владики, володаря, лорда і пана, намісника Бога на землі або самого Бога. Розглянутий концепт є багатоярусною системою, що охоплює ставлення представників англійської лінгвоспільноти до життєвих сфер їх існування: релігійної, соціально-класової або художньообразної приналежності. Cмислове наповнення лексеми протягом століть розширилося, і лексема стала служити номінацією у двох різних площинах соціальних моделей світу: релігійної та світської. Все дохристиянське накопичення і всі донорманські уявлення про концепт, що збігаються з ним у хронологічному плані, виступають базовим зарядом для втілення християнської ідеї позначення Бога, яка з XII століття запозичала традицію ставлення до Бога як до Господа, а до господарів — як до намісників Господа на землі. Універсальна для європейських культур площина ідеологічно пріоритетного у християнській картині світу значення цієї лексеми як звернення до Господа, залишається лише одним «полюсом» розгляду концепту. Друге значення, що входить до ядра номінативного поля ключової лексеми концепту, вбирає суто національне англійське поняття. Ця смислова частина концепту зумовлена сферою світських уявлень, більш «приземлених» у концептуальній та мовній картинах світу. Таке значення виступає як самостійна ядерна підсфера, що містить референцію до специфічної, етнічно залежної реалії, — титулу чемності (courtesy title), етнічним ідентифікатором. Висновки: через свою концептуальну «незахищеність» концепт LORD є далеко не стабільною системою. Процес концептуалізації його ключової номінації триває з об’єктивних причин — впливу нових культурних тенденцій, включаючи героїв популярних книжок і кінематографа, політичних перетворень, провідних діячів, які мають і одержують титул «Lord».Документ Вербалізація маскулінності головних героїв роману Дж. Остін «Гордість і упередженість»(2023) Яковлєва, Ольга Василівна; Сіліон, Катерина Георгіївна; Yakovlieva, Olha V.; Silion, Kateryna H.Мета представленої розвідки — проаналізувати мовленнєву поведінку молодих чоловіків — головних героїв роману Дж. Остін «Гордість і упередженість» Чарльза Бінглі та Фіцвільяма Дарсі задля виявлення проявів мовного «патріархату» в англійському аристократичному суспільстві ХІХ ст. Об’єктом вивчення є різні типи маскулінності, втілені в образах Бінглі і Дарсі в контексті роману. Предметом дослідження є мовні прояви стереотипів маскулінності у поведінці головних героїв-чоловіків. Результатами дослідження доведено, що Дарсі та Бінглі репрезентують два різні типи маскулінності: традиційний стереотип англійського аристократа, витонченого й делікатного, представлено в мовленнєвій поведінці Бінглі; поведінка Дарсі на початку роману ілюструє традиційний стереотип маскулінності, а наприкінці роману помітні певні трансформації цього стереотипу, які зумовлені закоханістю героя, зокрема його вихованням і прикладом батька, який був взірцем для сина, а також гарною освітою. Унаслідок цього Дарсі прислуховується до своїх почуттів і робить пропозицію дівчині з бідної родини, що було нетиповим для заможних аристократів англійського суспільства в ХІХ ст. Він віддав перевагу щасливому майбутньому, а не матеріальним цінностям. Герой здатний до глибокого самоаналізу, що стало результатом щирого вибачення за поведінку на початку стосунків із коханою дівчиною. Перспективи дослідження вбачаємо у подальшому вивченні стереотипів фемінності та маскулінності на матеріалі текстів як вітчизняної, так і зарубіжної жіночої прози.Документ Англійські та російські фразеологізми воднотранспортного дискурсу в соціолінгвістичному зіставленні(2023) Степанов, Євгеній Миколайович; Фаіт, Абел Абрахам; Stepanov, Yevhenii M.; Faith, Abel AbrahamМетою цієї наукової розвідки є виявлення фразеологізмів воднотранспортного дискурсу в англійській і російській мовах та зіставлення соціолінгвістичної складової цих груп мовних одиниць. Об’єктом вивчення є фразеологічні одиниці, які мають у своєму складі лексеми, що є назвами засобів воднотранспортної інфраструктури (морської та річкової), а також їхніх частин, деталей, устаткувань, функцій, людей, які причетні до функціювання водного транспорту. Предметом дослідження є спільне та відмінне у причинах виникнення англійських і російських воднотранспортних фразеологізмів і особливості їх уживання в англомовних і російськомовних соціумах. У процесі виконання роботи було застосовано загальнодослідницькі методи аналізу та синтезу, елементи кількісного методу, процедури соціолінгвістичного, лінгвокультурологічного та зіставного методів як методів окремих парадигм лінгвістики, непарадигмальний описувальний метод. Крім того, застосовано лінгвістичні методи семантичного, фразеологічного, етимологічного аналізу. Результатом роботи є виявлення низки воднотранспортних фразеологізмів, які в різні часи та різними шляхами потрапили до англійської та російської фразеології, спроба типологізувати їх і визначення соціолінгвістичних особливостей зіставлених груп англійських і російських фразеологізмів. Основні висновки полягають у тому, що серед фразеологізмів воднотранспортного дискурсу виокремлено 7 груп за ознакою віднесення ключових компонентів до різних лексико-семантичних груп; підраховано співвіднесення еквівалентних (28 %), фонових (48 %) і безеквівалентних (14 %) пар англійських і російських фразеологізмів воднотранспортного дискурсу; 11 % фразеологізмів однієї мови не має фразеологічних відповідників у другій. Певна група англійських фразеологізмів, які виникли на водному транспорті, мають російські відповідники, що виникли в інших дискурсах. Головна причина асиметричного стану полягає в набагато тривалішій історії англійського флоту, ніж російського, у значно більшій трудовій зайнятості населення Великобританії та інших англомовних країн на водному транспорті, а також тривалий проміжок часу, коли англійська мова, за рішенням IMO, має комунікативну монополію в міжнародному судноплавстві.Документ Прийоми та засоби перекладу національно маркованої лексики в художньому тексті (на матеріалі сербської та української мов)(2023) Новак, Ольга Миколаївна; Ракул, Юлія Ігорівна; Novak, Olga M.; Rakul, Yulia I.Мета дослідження полягає у вивченні способів і прийомів перекладу, що використовуються для передачі сербської культурно-маркованої лексики українською мовою. Завдання дослідження: а) визначити типологічні аспекти культурно-маркованої лексики з перекладацької точки зору; б) виявити культурно марковану лексику в оригіналі роману Горана Петровича «Ситничарница „Код срећне руке“» та проаналізувати способи перекладу й рівень його адекватності; в) виявити труднощі перекладу культурно маркованих одиниць. Матеріал добирався із сербськомовного оригіналу роману (Горан Петровић „Ситничарница „Код срећне руке“) та з його україномовного перекладу А. Татаренко (Горан Петрович «Крамничка «З легкої руки»). Об’єктом дослідження є культурно маркована лексика, Предметом дослідження є прийоми та способи перекладу українською мовою сербської культурно маркованої лексики. Результати: уточнення поняття культурно маркована лексика та фонові знання, виявлення способів перекладу ономастичної лексики, оцінювання рівня адекватності перекладу. Висновки. Аналізований фактичний матеріал дає змогу стверджувати, що власні назви можуть перекладатися різними способами: транскрипція / транслітерація, калькування, підбір еквівалентів (у перекладі ідіом), описовий переклад із конкретизацією, генералізація тощо. Аналізований переклад є цілком адекватним. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у розширенні матеріалу вивчення, проведенні порівняльного дослідження кількох перекладів того самого тексту різними, можливо, неспорідненими мовами, а також у теоретичному осмисленні лексики, пов’язаної з фоновими знаннями носіїв певної мови, та її практичному дослідженні.Документ Символічна природа зооморфної метафори в українській та польській лінгвокультурах(2023) Войцева, Олена Андріївна; Маличенко, Юлія Сергіївна; Voytseva, Olena A.; Malychenko, Yulia S.Мета статті полягає у встановленні закономірностей семантико-символічних і функціонально-прагматичних особливостей зооморфних метафор у сучасній українській і польській мовах. Об’єктом аналізу виступають зооморфні метафори — закріплені в системі української та польської мов переносні значення назв тварин, у яких узагальнено знання та уявлення про світ тварин у проєкції на людину. Предметом дослідження є символічна природа зооморфної метафори в українській і польській мовах. У проаналізованому матеріалі наявні метафори-універсалії, синонімічні найменування, а також унікальні зооморфні метафори, що представляють національно-культурну інтерпретацію образів тварин у мові українського й польського народів. Перспективи дослідження полягають у подальшому зіставному вивченні зооморфізмів у різних слов’янських мовах, оскільки вони посідають важливе місце в картині світу слов’ян.Документ Перспективи онлайн-навчання іноземних здобувачів вищої освіти(2022) Черновалюк, Ірина Володимирівна; Chernovaliuk, Irina V.Мета дослідження полягає у розгляді особливостей онлайн-навчання як лінгводидактичної категорії сучасного освітнього простору, визначення його основних характерних ознак і методичних можливостей щодо його реалізації у навчанні іноземних студентів. Об’єктом вивчення виступає процес онлайн-навчання іноземних студентів у закладах вищої освіти. Предметом дослідження є організація процесу онлайн-навчання іноземних студентів та зміст методики. Основні методи дослідження: аналіз наукової літератури, анкетування, тестування, бесіда з учасниками освітнього процесу, аналіз змісту навчальних програм і навчальних планів підготовки, вивчення досвіду навчання іноземних студентів з урахуванням професійної спрямованості. Матеріалом розвідки стали теоретичні праці вчених- лінгвістів, методистів, викладачів-практиків, а також реальне онлайн-навчання. Результати дослідження можуть ви- користовуватися в процесі проектування моделі онлайн-навчання іноземних студентів, у розробці концепції розвитку мовної підготовки іноземних студентів, спрямованої на вдосконалення самої системи, підвищення якості навчання і підготовку висококваліфікованих фахівців. Практична значимість дослідження полягає в розробці й обґрунтуванні педагогічних шляхів вдосконалення іншомовної підготовки студентів і умов реалізації цих шляхів в освітньому про- цесі сучасного навчального ЗВО, у застосуванні отриманих даних для розробки навчально-методичного забезпечен- ня, методичних матеріалів і лекційних курсів. Зроблено висновки щодо ефективності застосування нових сучасних технологій та інформаційно-комунікаційних технологій з метою розвитку та удосконалення системи мовної підготовки іноземних студентів. З’ясовано перспективи створення ефективного онлайн-навчання іноземних студентів і викорис- тання всіх дидактичних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій.Документ Про особливості психологічної школи XX століття у літературознавстві та лінгвістиці(2022) Любецька, Вікторія Валеріївна; Liubetska, Viktoriia V.Історія розвитку та особливостей психологічної школи XX століття у літературознавстві та лінгвістиці набуває нового змісту та актуалізується у наш час. Сучасні суспільні обставини породжують потребу в новочасній інтерпретації вітчизняної психологічної думки, зокрема становлення психологічної школи у XX столітті та її розвиток у XXІ столітті. Особливо актуальною виявляється проблема осмислення соціального, культурного, політичного й ет- нічного аспектів як джерельної бази для з’ясування багатьох чинників формування психологічної думки, розкриття динаміки етногенезу, процесу самоусвідомлення суб’єктів психічної реальності. Психологічні знання, що переосмис- лені дослідником історії психології, дають можливість обрати правильний вектор у розумінні багатоголосся сучасної психологічної парадигми. Метою статті є розгляд вагомого внеску у філологічну науку представників психологічної школи, які зосередили свою увагу на вивченні художньої творчості та мови з точки зору психологічної складової і ей- досу. Основні завдання: розглянути теорію образності О. О. Потебні та ґрунтовні праці його послідовників; визначити вплив, наданий психологічною школою на розвиток філологічної науки. Для вирішення поставлених у роботі завдань використано такі методи дослідження, як: метод аналізу інформації, метод синтезу, описовий метод. Методологічну основу дослідження становлять базові положення ейдосної теорії літератури. У вітчизняному літературознавстві те- оретичні основи психологічної школи було закладено працями О. О. Потебні (теорія «внутрішньої форми слова» та «внутрішньої форми мистецтва» у роботі «Мышление и речь»). Найбільш видатними послідовниками О. О. Потебні вважають Д. М. Овсянико-Куликовського та Л. С. Виготського. Під впливом праць О. О. Потебні Д. М. Овсянико-Ку- ликовський виховав у собі стійке прагнення розкриття психологічної сутності будь-якого явища мови та літератури. Психологічний метод із соціологічною спрямованістю стає основним у літературознавчій діяльності Д. М. Овсянико- Куликовського. Культурно-історична теорія, розроблена Л. С. Виготським, стала однією з найважливіших теорій, сформованих у 1920–1930-ті роки. Л. С. Виготський розмірковує про специфіку внутрішнього, психічного світу людини, визначає механізми його формування, виокремлює два рівня психічних функцій: рівень натуральних і вищих функцій. Натуральні функції характеризують людину як природну істоту, а вищі психічні функції опосередкова- ні — це уява, цілеспрямоване мислення тощо. Висновки. Психологічна школа має неминуще значення для розвитку сучасного літературознавства та мовознавства. Безперечно, звернення до проблем мови та мислення, до теорії худож- ньої образності, психології творчості та сприйняття художніх творів у дослідженні історико-літературного процесу сприяло розвитку філологічної науки.Документ Графічно-орфографічні особливості одеського списку новоболгарського перекладу «Малого катехізису» Теодора Студита(2022) Стоянова, Дарина Федорівна; Stoianova, Daryna F.Мета статті — розглянути графічно-орфографічні особливості списку новоболгарського перекладу «Катехізичних повчань» Теодора Студита як одного із хронологічно пізніх етапів поширення у рукописній традиції слов’ян творів видатного візантійського релігійного і суспільного діяча й автора монастирського статуту. Об’єкт до- слідження — анонімний список «Малого катехізису» (МК) XVIII ст., який є частиною унікального за своїм складом конволюта, що зберігається у колекції рукописів та стародруків Одеської національної наукової бібліотеки під шифром 1/154; предмет дослідження — особливості графічно-правописної системи списку як важливий критерій та переду- мова ідентифікації відображених у тексті книжно-писемних нашарувань. У статті описано історію побутування МК на слов’янському терені; відзначено особливий внесок Д. С. Іщенка у розробку цієї проблематики; розглянуто набір ужитих у списку графем; виявлено орфографічні принципи та закономірності їхнього написання; проаналізовано відображені на письмі найтиповіші фонетичні явища та зміни; відзначено наявність локальних маркерів. Проведене дослідження дає змогу зробити висновок, що Одеський список МК Теодора Студита репрезентує строкату картину співіснування декількох книжно-писемних систем (середньовічної болгарської або тирновсько-ресавської, сербської та східнослов’янської) з частковим вкрапленням болгарських діалектних рис. Цей факт відкриває перспективи для по- дальших досліджень. Задля уточнення етнолінгвістичної атрибуції списку потрібно здійснити поглиблене досліджен- ня його палеографічних, акцентологічних, граматичних, синтаксичних, лексичних особливостей, а також ретельного текстологічного аналізу близьких за складом списків. Текстологічному дослідженню має передувати першочергове виявлення тих списків, які містять цей переклад.Документ До 90-річчя від дня народження Дмитра Семеновича Іщенка: спогади про вченого(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Яковлєва, Ольга Василівна; Арефьєва, Наталія Георгіївна; Степанов, Євгеній Миколайович; Yakovlieva, Olha V.; Arefieva, Natalia G.; Stepanov, Yevhenii M.Автори цієї статті представили свої спогади про свого вчителя, а в подальшому колегу — Дмитра Семеновича Іщенка, якому 23 листопада 2022 року могло б виповнитися 90 років. Він народився в Одесі, на вули- ці Старопортофранківській, був студентом і аспірантом російського відділення філологічного факультету Одеського державного університету імені І. І. Мечникова (нині Одеського національного університету імені І. І. Мечникова). Після захисту дисертації працював у Тираспольському державному педагогічному інституті (нині Придністровькому державному університеті імені Т. Г. Шевченка), очолював там кафедру російської мови; декілька років викладав ро- сійську мову в Делійському університеті, а в 1970-ті роки повернувся в alma-mater і працював до кінця свого життя (19 січня 2013 року) доцентом, професором кафедри російської мови, очолював її з 1993 по 2010 роки. З 2001 року до кінця життя Д. С. Іщенко був головним редактором науково-теоретичного часопису «Мова», приділяючи багато уваги не лише науковій, навчальній, організаційній, а й редакторській роботі. Кожен із співавторів висвітлює різні сторони життя і професійної діяльності Дмитра Семеновича Іщенка.