Вісник Одеського національного університету. Правознавство

Постійне посилання зібрання

Галузь і проблематика: Науково-теоретичний журнал, в якому публікуються статті з актуальних проблем юридичної науки, результати досліджень з історії юридичної науки, матеріали конференцій, бібліографії, рецензії. Входить до переліку спеціальних видань України, в яких можуть бути опубліковані основні результати дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата юридичних наук. Сайт видання: http://heraldlaw.onu.edu.ua/

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 20 з 265
  • Документ
    Імплементація міжнародно-правових стандартів прав та свобод людини у національне законодавство України
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Прієшкіна, Ольга Василівна; Priieshkina, Olha V.
    Статтю присвячено сутності міжнародно-правових стандартів прав людини, їх імплементації у національне законодавство. Обґрунтовано актуальність даного дослідження на сучасному етапі розвитку нашої держави, яка полягає, по-перше, у чітко сформованому зовнішньополітичному курсі на вступ до ЄС та НАТО, а по-друге, у необхідності протистояти новим викликам побудови демократичної правової держави в умовах повномасштабної війні та прямої загрози державному суверенітету та державній цілісності країни. Обґрунтовано, що сьогодні в незалежній Україні особливого значення набуває проблема реального забезпечення прав і свобод людини та громадянина, яка тісно пов’язана як із недостатнім рівнем дотримання закріплених у Конституції прав і свобод із боку держави, так і в недостатньому рівні їх захищеності від правопорушень. Аналіз системного дослідження свідчить, що динаміка адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу висвітлила важливість функції визначення впливу норм Конституції на суспільні відносини в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України, визначила зміст поняття «конституційне регулювання», яке є показником важливості ухвалення та внесення поправок до Конституції України в сучасних кризових реаліях. Окрему увагу приділено питанням історичної еволюції конституційного регулювання прав та свобод людини в Україні, проведено порівняльний аналіз конституційного регулювання прав та свобод в Україні на різних етапах, визначено позитивні аспекти сучасного стану закріплення конституційних прав та свобод в Україні, особливо в контексті закріплення нових видів прав, як-то екологічні та інформаційні права. Доведено, що у нашій державі набуває поширення теорія визнання людської гідності, яка є інтегративною властивістю природи людини, а проблема імплементації міжнародно-правових стандартів у національне законодавство України ще потребує консолідованої діяльності всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
  • Документ
    Міжнародний аспект охорони прав дітей та батьків кримінально-правовими засобами
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Павлова, Тетяна Олександрівна; Pavlova, Tetiana O.
    У статті досліджено основні міжнародно-правові акти стосовно охорони прав дітей та батьків кримінально-правовими засобами. Установлено, що свого активного обговорення та законодавчого визначення поставлена проблема набула починаючи з ХХ ст. Визначено, що охорона прав дітей та батьків кримінально-правовими засобами відбувається у двох основних напрямах та на двох рівнях: по-перше, охорона прав дітей та батьків кримінально-правовими засобами у разі притягнення до кримінальної відповідальності; по-друге, охорона прав дітей та батьків від протиправних посягань кримінально-правовими засобами. Указані напрями реалізуються на міжнародному та національному рівнях. Як правило, міжнародно-правові акти не визначають конкретні засоби досягнення будь-якої мети. На міжнародному рівні зазвичай закріплюються загальні принципи, концептуальні засади та загальна мета подолання загальної проблеми. Визначаються основні напрями, за яких у подальшому кожна держава самостійно реформує національне законодавство через ратифікацію міжнародно-правових актів, імплементацію їх положень, вдосконалення чи розроблення власної нормативно-правової бази з конкретного питання. У ході проведеного дослідження нами було встановлено, що, по-перше, міжнародно-правова регламентація охорони прав дітей та батьків визначає основні концептуальні напрями протидії злочинності кримінально-правовими засобами; по-друге, з метою систематизації усіх міжнародно-правових актів у досліджуваній сфері нами була запропонована така їх класифікація: 1) міжнародно-правові акти, які містять основні стандарти охорони прав людини і зокрема дітей та батьків; 2) міжнародно-правові акти, спрямовані на охорону прав дітей та запобігання жорстокому поводженню з дітьми; 3) міжнародно-правові акти, спрямовані на подолання та протидію насильству в сім’ї; по-третє, особливу увагу в міжнародно-правових актах присвячено охороні дитинства та материнства, при цьому потребує більш чіткої регламентації на міжнародно-правовому рівні охорона батьківства.
  • Документ
    Sanctions as a tool to achieve compliance with international law: some issues of national implementation and enforcement
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Nihreieva, Olena O.; Нігреєва, Олена Олександрівна
    The article is dedicated to sanctions as a tool for enforcing international legal obligations. In particular, some issues of their implementation at the national level are considered. The author analyzes the recent practice and legislation of the US, the EU, Canada and Ukraine. The choice of these actors is explained by their active participation in sanctions imposed on the Russian Federation in relation to its invasion of Ukraine. The main purpose of the study is to make a comparative analysis of national regulations in order to make recommendations for the improvement of the Law of Ukraine «On Sanctions» under which the sanctions on the Russian Federation and their residents are imposed. The publication considers such questions as the definition of sanctions or restrictive measures as they are often named, the grounds of their adoption, their types and enforcement. The last aspect is of great importance due to the fact that private companies often try to evade sanctions because for them sanctions mean restriction of their economic activities and, consequently, financial loss. In this regard the enforcement practice of the US is very useful and can be considered to be an example to follow for Ukraine and even for the EU. At the same time a very broad basis for US sanction imposition poses the question of their lawfulness both through the prism of international economic law and international human rights law. In this connection it is suggested that Ukraine should have a reasonable and more logical approach to the formulation of grounds for sanctions adoption that would be more consistent with the legal positions of other states applying sanctions in order to enforce international law.
  • Документ
    Дисциплінарна відповідальність у механізмі забезпечення доброчесності судді: національний та міжнародний контексти
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Левенець, Анжела Вікторівна; Levenets, Anzhela V.
    У статті досліджуються питання притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в аспекті забезпечення їхньої доброчесності. Проаналізовано сучасний стан нормативного регулювання дисциплінарної відповідальності суддів, визначено залежність дисциплінарних стягнень від конкретних видів дисциплінарних проступків. Також розглядається суб’єктний склад дисциплінарних проваджень щодо суддів; акцентовано увагу на тому, що це питання є одним із ключових в аспекті забезпечення принципу незалежності судді, який має бути дотриманий у демократичній державі. Поєднання принципів незалежності та відповідальності суддів регулюється численними нормами міжнародного права та ґрунтується на особливій сфері здійснення правосуддя, об’єктом праці у якій є живі люди. Саме тому до суддів більшою мірою висуваються вимоги морально-етичного характеру, які охоплюються категорією доброчесності, оскільки від дотримання цих вимог залежить загальний стан забезпечення верховенства права та захисту прав людини. Окрему увагу приділено останнім правовим позиціям Верховного Суду щодо практики розгляду скарг на рішення про дисциплінарну відповідальність судді. Так, Верховний Суд підкреслив, що під час здійснення дисциплінарних проваджень на суддю не розповсюджується принцип презумпції невинуватості, оскільки застосовність цього принципу обмежується лише кримінальними справами. За умови розгляду спорів, які охоплюються цивільно-правовим аспектом, тягар доведення вини може перекладатися на відповідача. Також проаналізовано позицію Верховного Суду, яка стосується звільнення судді за результатами дисциплінарного провадження: відповідно до неї, суд під час розгляду справ про оскарження рішень Вищої ради правосуддя про звільнення судді, які були постановлені у результаті здійснення дисциплінарного провадження, не можуть оцінювати факти чи обставини дисциплінарної справи. Обґрунтовано висновок, що така позиція відповідає положенням закону, який містять конкретний та вичерпний перелік підстав для оскарження рішень Вищої ради правосуддя про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності до Великої Палати Верховного Суду.
  • Документ
    Державотворчий проєкт Й. Верещинського: історико-правовий аналіз
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Донченко, Олена Іванівна; Donchenko, Olena I.
    Метою статті є аналіз особливостей державотворчого проєкту Й. Верещинського, зокрема ідеї створення Задніпровського князівства, відображених у відповідних трактатах, листах, творах тощо. Доведено, що в багатому на активні суспільно-політичні події XVI ст. та перебуваючи в складних геополітичних умовах, на українських теренах формується власна українська політична думка і зароджується національна політико-правова ідеологія, зокрема і під впливом Відродження та Реформації, а також що саме Й. Верещинський першим подав ідею Козацької держави, обґрунтував її автономію з чітко визначеними територіями і системою суспільно-політичних цінностей, яка ще довго буде в основі суспільно-політичного мислення українців. Виявлено, що Й. Верещинський запропонував проєкт реорганізації Війська Запорозького на засадах найманого територіального війська, порівнюючи українських козаків з європейськими хрестоносцями та називаючи їх шляхетними лицарями, з метою оборони південних рубежів Речі Посполитої від татар і турків. Об’єднавчим чинником мала стати ідея християнської єдності з метою зупинення турецько-татарської навали. Підкреслено, що Й. Верещинський намагався поєднати інтереси козацтва і корони, пропонуючи забезпечити козацтву незалежне місце в суспільній структурі, тобто своєрідний варіант державної розбудови країни. Підкреслено, що творчість Й. Верещинського, його ідеї та праці кардинально відрізнялися від ідей сучасників, вони мали революційний характер у тогочасних політичних реаліях. Зауважено, що серед дослідників творчості Й. Верещинського немає одностайності думок щодо оцінки його державотворчих ідей, зокрема деякі автори вважають його прихильником польської експансії, а ідеї утопічними, деякі звинувачують у недостатності безпосереднього зв’язку з національною ідеєю. Обґрунтовано необхідність подальшого дослідження історичних передумов та особливостей політико-правових ідей державності періоду становлення Козацької держави, зокрема ідеї автономії козацької території С. Наливайка, політичної концепції С. Пекаліда, державницької концепції М. Пашковського, а також виявлення у цих державницьких концепціях динаміки та особливостей щодо характеру політико-правових ідей даного періоду.
  • Документ
    Наратив щодо сутності принципу гарантування ефективних засобів правового захисту в контексті адміністративної процедури
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Гаран, Ольга Володимирівна; Haran, Olha V.
    У статті досліджено принцип гарантування ефективних засобів правового захисту, який є важливим складником системи принципів адміністративної процедури і який реалізується зазвичай на рівні інституту адміністративного оскарження. Установлено сутність цього принципу, яка проявляється і зводиться до того, що будь-яке рішення, дія чи бездіяльність адміністративного органу особа може оскаржити в адміністративному порядку, тобто є можливість звернутися до суб’єкта розгляду скарги (за загальним правилом – це звернення зі скаргою до вищого органу чи посадової особи адміністративного органу, який прийняв адміністративний акт, процедурне рішення, дію). Установлено, що принцип гарантування ефективних засобів правового захисту має два основні складники: а) право особи на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження; б) обов’язок адміністративного органу повідомляти особу про спосіб, порядок і строки оскарження адміністративного акта, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес цієї особи. З’ясовано, що на змістовне наповнення принципу гарантування ефективних засобів правового захисту вливають: а) норми національного правового простору (Конституція Украйни, Закон України «Про адміністративну процедуру» та ін.); б) положення «м’якого» права органів Ради Європи; в) Європейська конвенція з прав людини; г) рішення ЄСПЛ. Акцентовано увагу та обґрунтовано, що імплементація європейських стандартів на рівні публічного адміністрування переводить діяльність адміністративних органів у сучасний формат шляхом гарантування належного оскарження у такий спосіб, щоб зменшити кількість спірних питань, наслідком чого буде зменшене навантаження на адміністративні суди за рахунок скорочення кількості звернень. Визначено основні переваги позасудового оскарження над судовим. Наголошено на необхідності проведення комплексних досліджень принципу гарантування ефективних засобів правового захисту змісту з урахуванням різноманітних аспектів прояву зазначеного принципу в контексті новітніх викликів сьогодення.
  • Документ
    Суб’єкти у сфері публічних електронних реєстрів: питання уніфікації термінології
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Булат, Наталія Миколаївна; Bulat, Nataliia M.
    18 листопада 2021 р. був прийнятий Закон України «Про публічні електронні реєстри». Одним із питань, що регламентуються цим Законом, є система органів і суб’єктів у сфері реєстрів. Так, серед суб’єктів у сфері реєстрів Закон України «Про публічні електронні реєстри» визначає держателя, адміністратора, публічного реєстратора, створювача, інших суб’єктів. Водночас нормативно-правові акти, які встановлюють засади функціонування окремих реєстрів, не завжди оперують цими самими термінами. Метою статті є аналіз використання термінів «держатель», «адміністратор», «реєстратор», «створювач» у Законі України «Про публічні електронні реєстри» та нормативно-правових актах, що регламентують відносини у сфері базових публічних електронних реєстрів. Зокрема, автор аналізує термінологію щодо Єдиного державного демографічного реєстру, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Державного земельного кадастру, Єдиного державного реєстру транспортних засобів, Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Дослідивши термінологію щодо суб’єктів у сфері реєстрів, що використовується у Законі України «Про публічні електронні реєстри» та нормативно-правових актах, що регламентують відносини у сфері базових публічних електронних реєстрів, автор робить висновок у відмінності вживаних термінів. Іноді замість терміна «держатель» уживається термін «розпорядник». Жоден нормативно-правовий акт, що регламентує відносини у сфері того чи іншого базового реєстру, не оперує поняттям «створювач». Навіть термін «реєстратор», який виявився найбільш уніфікованим з-поміж досліджуваних, уживається не в усіх спеціальних нормативно-правових актах. Автор звертає увагу на необхідність уніфікації термінології у досліджуваній сфері.
  • Документ
    Актуальні питання щодо вдосконалення кримінально-правової охорони основ національної безпеки України
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Чуваков, Олег Анатолійович; Chuvakov, Oleh A.
    У статті досліджено проблемні питання щодо вдосконалення кримінально-правової охорони основ національної безпеки України в умовах посилення загроз конституційному ладу, суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності (з урахуванням військової агресії Російської Федерації проти України). Зазначається, що існує нагальна об’єктивна необхідність екстреної протидії з боку держави таким антидержавним проявам. Отже, для ефективного вирішення таких проблем на державі лежить природний тягар розробки комплексу заходів і засобів, спрямованих на локалізацію такої злочинності. Оскільки ефективність та дієвість кримінальної політики у цій сфері визначаються не стільки вибором того чи іншого вектора концептуального розвитку, скільки рівнем якості змісту та ступенем продуктивності реалізації нормативних приписів чинного законодавства, кримінальне законодавство, яке, враховуючи існуючі загрози та політичну ситуацію в Україні, потребує докорінної зміни. Аргументовано, що наразі видається очевидним, що існуюча система кримінально-правового захисту основ національної безпеки потребує переосмислення та, відповідно, певної модифікації, яка б дозволила адекватно протистояти існуючим та потенційним загрозам у цій важливій сфері. життя нації. Наголошується, що досі не розроблені необхідні принципи та критерії для чіткого визначення меж кола суспільно небезпечних посягань, які в повній мірі завдають або можуть завдати шкоди основам національної безпеки України, що пояснює їх активне безкарне поширення. Зазначається, що визначення чіткого, а можливо, і вичерпного кола злочинів, які посягають на відповідний об’єкт, знаходиться в жорсткій залежності від уміння визначити суттєву характеристику та природу такого об’єкта. Відповідно, визначення кола конкретних суспільно небезпечних посягань на основи національної безпеки України пояснюється природною потребою кримінально-правової науки і практики. Стверджується, що нормативно-правові акти, які передбачають кримінальну відповідальність за вчинення зазначених злочинів, мають бути нормами, що містять ознаки лише тих діянь, які дійсно становлять відповідну загрозу основам національної безпеки України. Ними можуть бути як абсолютно «нові» кримінально-правові приписи, так і певною мірою оновлені, але все ще чинні законодавчі норми розділу І Особливої частини КК України.
  • Документ
    Проблеми кодифікації міжнародного цивільного процесу
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Токарчук, Людмила Михайлівна; Tokarchuk, Liudmyla M.
    Зростаюча динаміка та результативність кодифікації міжнародного цивільного процесу є явищами, обумовленими об’єктивними закономірностями розвитку міжнародного співробітництва за усіма напрямами, що тягне за собою уніфікацію та еволюцію відповідних правових надбудов, у тому числі механізмів судового захисту. Уніфікація міжнародного цивільного процесу, так само як й зближення та гармонізація законодавства про цивільне судочинство стримується тим, що цивільний процес має виражений національний та консерватиний характер, через що на перешкоді гармонізації можуть стати рівень праворозуміння у конкретній державі. Незважаючи на це, міжнародні організації та міждержавні об’єднання ввели у міжнародний правовий обіг значну кількість міжнародно-правових актів нормативного характеру та рекомендаційних документів з питань окремих процедур цивільного судочинства, визнання та виконання іноземних судових рішень, а також щодо взаємодопомоги у рамках цивільного процесу в питаннях, пов’язаних, зокрема, зі збиранням доказів та доведення судових документів до відома їх одержувачів. Як основа для гармонізації європейського законодавства про цивільне судочинство нещодавно були затверджені Модельні європейські правила цивільного процесу, що охоплюють весь цивільний процес, а також вирізняються цілісністю та виваженим ступенем адаптивності до національного права. У світлі євроінтеграційного курсу України, приведення законодавства України про цивільне судочинство із гармонізованими правилами цивільного процесу є неминучим, що викликає необхідність якнайскорішого їх наукового опрацювання, враховування під час застосування чинних положень законодавства України про цивільне судочинство та прийняття відповідних законодавчих рішень.
  • Документ
    «Судові» примирні процедури
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Степанова, Тетяна Валеріївна; Гут, Сергій Федорович; Stepanova, Tetiana V.; Gut, Serhii F.
    Стаття присвячена дослідженню та розвитку концепції вирішення спорів (конфліктів) між сторонами у ході розгляду справи в суді з використанням позасудових механізмів. Більшість процесуальних кодексів в Україні та за кордоном останнім часом включають норми врегулювання спору за участю або без участі судді. Автори за аналізом вітчизняних процесуальних кодексів виявляють і досліджують «судові» примирні процедури. Всі способи вирішення спорів можна умовно поділити на судові та позасудові. Причому в «судових» способах можна виділити способи, які потребують активної участі судді (врегулювання спору за участі судді), та такі, які не потребують втручання судді на стадії пошуку мирних шляхів врегулювання спору, а суддя залучається до участі в примиренні лише на останньому етапі, і його завдання фактично полягає в перевірці законності умов врегулювання спору, до якого дійшли сторони (визнання позову, відмова від позову). Загалом для якісної реалізації прав та захисту законних інтересів учасників справи вони мають володіти достатньо високим рівнем самоорганізації та самосвідомості, які є обов’язковими умовами досягнення компромісу між сторонами та його належного закріплення і подальшого підтвердження його законності судом. Хоча в деяких процедурах (наприклад, при проведенні врегулювання спору за участі судді) їх результат залежить також від професійної кваліфікації судді як посередника. Автори доходять висновку, що судові органи мають бути більш зацікавлені у процедурі врегулювання спору альтернативним методом, а у разі ініціативи з боку фізичних чи юридичних осіб їх пропозиція має бути прийнята з урахуванням завдань, які ставить перед органами правосуддя держава та законодавець. Оскільки законодавець закріпив широкий спектр можливостей мирного врегулювання спору між сторонами, то обґрунтовується подальша популяризація примирних процедур та роз’яснювальна робота, в тому числі і в суді, щодо ефективності та доцільності застосування таких процедур. В перспективі це буде мати позитивні наслідки для побудови в Україні правової демократичної держави.
  • Документ
    Щодо особливостей використання електронного цифрового підпису при укладенні цивільно-правових договорів у мережі Інтернет
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Святошнюк, Арина Леонідівна; Sviatoshniuk, Aryna L.
    У статті розглядаються особливості використання електронного підпису при укладанні цивільно-правових договорів у мережі Інтернет. Особлива увага приділяється позитивним сторонам застосування електронного підпису. Наукову статтю побудовано на аналізі відповідних нормативно-правових джерел: Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги» та ін. У статті зазначається, що ЕЦП визнаються юридично обов’язковими та мають таку ж юридичну силу, як і звичайні паперові підписи. Це означає, що договори, укладені з використанням ЕЦП мають повну юридичну силу і можуть бути виконані в суді. У статті вказується, що використання ЕЦП дозволяє суттєво скоротити час та зусилля, пов’язані з процесом підписання договорів. Немає необхідності у фізичній присутності сторін, надсиланні паперових копій та очікуванні їх доставки. У статті зазначається, що ЕЦП полегшує збереження та архівацію договорів. Електронні документи можуть зберігатися в електронному вигляді на безпечних серверах або в хмарних сховищах, що забезпечує зручний доступ до них у будь-який час. У статті зазначається також, що ЕЦП є міжнародним стандартом для забезпечення автентичності та цілісності електронних документів. ЕЦП дозволяє укладати договори та проводити бізнесові операції на міжнародному рівні, мінімізуючи бар’єри, пов’язані з географічною відстанню та різними юридичними системами. Зокрема, у статті виокремлюються й інші особливості підписання ЕЦП цивільно-правових договорів, що укладаються у мережі Інтернет.
  • Документ
    Захист права на житло в аспекті екологічних зобов’язань держави: міжнародні стандарти та національна практика
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Корчевна, Любов Олександрiвна; Левенець, Анжела Вікторівна; Korchevna, Liubov O.; Levenets, Anzhela V.
    Стаття присвячена питанням захисту права на житло в аспекті виконання екологічних зобов’язань держави. Актуальність даної теми обумовлена посиленням тенденцій щодо визнання права на чисте, стійке та безпечне навколишнє середовище одним з основоположних прав людини, забезпечення, реалізація та захист якого має істотний вплив на інші основні права людини, у тому числі – право на житло. Сучасна концепція захисту права на житло ґрунтується на визнанні його невід’ємним природним правом людини, яке включає два аспекти: майновий та немайновий. Майновий аспект полягає у праві особи володіти, користуватись чи розпоряджатися своїм житлом на праві власності, оренди чи інших договірних засадах, а не майновий – полягає у праві особи мати захищений від стороннього впливу простір, необхідний кожній людині для гідного існування, проживання, планування сім’ї та ін. Логічно припустити, що порушення екологічних норм може мати наслідком істотний вплив на втручання у обидва зазначені аспекти права на житло. Якщо про нього говорити як про об’єкт нерухомості, який має певну вартість, у випадку невідповідності прийнятним нормам екологічної безпеки, він стає непридатним для проживання, а отже втрачає свою вартість або взагалі стає неліквідним. Якщо про житло говорити в аспекті певного простору для проживання як важливої складової приватного життя особи, то у випадку завдання екологічної шкоди навколишньому середовищу, де проживає особа, під загрозою постає також її життя, здоров’я, нормальне існування самої особи та членів її сім’ї. Саме у такому контексті формує свою прецедентну практику Європейський суд з прав людини, який порушення державою зобов’язань в екологічній сфері вважає втручанням у право на повагу до житла. Метою здійснення даного дослідження є встановити, які конкретно екологічні зобов’язання держави мають безпосередній вплив на систему захисту права на житло та який обсяг цих зобов’язань формується через практику національного та міжнародного правосуддя.
  • Документ
    Співвідношення понять «оригінальність» та «творчість» як ознаки об’єктів автоского права
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Клейменова, Світлана Миколаївна; Kleimenova, Svitlana M.
    У статті розглядаються питання, пов’язані з визначенням правової природи ознак об’єктів авторського права – оригінальність і творчість. Новий Закон України «Про авторське право і суміжні права» встановлює ознаки добутку як об’єкта авторського права. До них належать оригінальність і об’єктивна форма. Раніше на законодавчому рівні не визначалися ознаки об’єктів авторського права. При цьому в юридичній літературі в якості основного критерію твору виділялася така ознака, як творчий характер праці автора. Ученими при характеристиці даної ознаки вказувалося, що творча праця породжує твір, який буде оригінальним, унікальним, новим і неповторним. Чинний Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає, що для охороноздатності того або іншого твору необхідна наявність ознаки «оригінальність». Ознака «оригінальність» твору законодавцем визначається як результат інтелектуальної творчої праці творця. Отже, оригінальний твір є підсумком творчої діяльності автора. У статті досліджені проблеми співвідношення понять «творчість» і «оригінальність». Виявлення сутності зазначених ознак об’єктів авторського права допоможе не допустити штучного звуження видів творів.
  • Документ
    Предмет криміналістики: проблеми його конкретизації та розширення
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Нарожна, Олена Володимирівна; Narozhna, Olena V.
    У статті розглянуті питання предмету науки криміналістики. Висвітлено можливості розвитку цієї дефініції в сучасній науці та практиці вітчизняного судочинства. Визначено основні віхи розвитку предмету криміналістики та проблеми сьогодення. Автором обґрунтовується позиція, відповідно до якої предмет науки криміналістики не слід розширювати, включаючи рекомендації, адресовані деяким учасникам кримінального процесу. Також неправильним вважається поширення таких рекомендацій за межі кримінального судочинства. Висвітлюються деякі сучасні підходи до предмету криміналістики, розглядається можливість вивчення у рамках криміналістики питань систематизації доказової бази. Констатується, що полеміка навколо предмета криміналістики переросла у дискусії щодо доцільності розширення її предметної галузі. Звісно ж, що тенденція розширення предмету криміналістики за межі кримінально-правових відносин недостатньо виправдана, оскільки її головне призначення – сприяння боротьби зі злочинністю. Відомо, що виникнення криміналістики як науки зумовлено потребами практики боротьби зі злочинністю, при цьому її завдання полягало у сприянні цій боротьбі розробленими наукою теоріями та практичними рекомендаціями. Проблема зміни наукових підходів до поняття та змісту предмета криміналістики потребує постійної уваги з боку вчених та спеціалістів, що дозволить своєчасно реагувати на нагальні потреби судово-слідчої та експертної практики. Однак розмиття меж предмета криміналістики всіх областей неминуче призведе до переосмислення предмета, об'єкта, цілей та завдань, а також, можливо, реконструкції та заміни назви на некриміналістичне поняття. Це зумовлено тим, що вихід за рамки предмета науки перетворює її на іншу науку або взагалі іншу галузь знань. Автор вважає, що тенденція розширення предмета криміналістики за межі кримінально-правових відносин не є цілком виправданою, оскільки як галузь наукового знання вона завжди обслуговувала потреби практики боротьби зі злочинністю. Безмежне включення до предмету криміналістики всіх областей, у яких можна знайти застосування її здобутків, неминуче призведе до кризи науки, переосмислення її змістовної сторони.
  • Документ
    Сучасні біотехнології та правове регулювання їх використання в умовах глобалізації
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Жиліна, В. О.; Жилина, В. А.; Zhylina, V. O.
    У статті досліджено питання, пов’язані з особливостями правового регулювання використання сучасних біотехнологій в умовах глобалізації, визначено проблемні аспекти формування термінологічного апарату чинного законодавства, яке регулює відповідні суспільні відносини. Окрему увагу приділено проблематиці правового регулювання використання біомедичних технологій (допоміжних репродуктивних технологій, генної інженерії, трансплантації органів і тканин людини, клітинних технологій), а також проблемі виробництва і використання ГМО.
  • Документ
    Інформаційно-аналітичні методи обліку, оцінки й опрацювання доказів: напрями застосування на стадії досудового розслідування
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Жученко, О. Д.; Zhuchenko, O. D.
    Стаття присвячена дослідженню напрямів використання інформаційно-аналітичних методів обліку, оцінки та опрацювання доказів у кримінальному провадженні в рамках концепції Електронного кримінального провадження, з метою подальшого їх використання в процесі доказування. Запропоновано способи обліку та класифікації доказів, зібраних стороною обвинувачення з використанням інформаційно-аналітичних методів. Крім того, розроблено пропозиції щодо автоматичної оцінки доказів на предмет їх належності та допустимості.
  • Документ
    Правова природа заохочувальних заходів кримінально-правового характеру
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Павлова, Тетяна Олександрівна; Павлова, Татьяна Александровна; Pavlova, Tetiana O.
    У статті досліджується зміст примусу і заохочення у кримінальному праві та законодавстві, простежується розвиток кримінально-правових заходів, які є альтернативними кримінальному покаранню, проаналізовано правову природу заохочувальних кримінально-правових заходів Загальної та Особливої частин Кримінального кодексу України.
  • Документ
    Деякі проблемні питання муніципальної відповідальності в Україні
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Прієшкіна, Ольга Василівна; Приешкина, Ольга Васильевна; Priieshkina, Olha V.
    У статті здійснено аналіз факторів, які мають вплив на процес формування муніципальної відповідальності як особливого виду юридичної відповідальності. Автор досліджує етапи та тенденції розвитку інституту муніципальної відповідальності у період проведення в Україні муніципальної реформи. Надзвичайна увага при цьому приділяється нормативно-правовій базі місцевого самоврядування та законодавчій регламентації цього інституту на сучасному етапі. Приводяться рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення інституту муніципально-правової відповідальності в період проведення процесу децентралізації.
  • Документ
    Конституційно-правовий механізм захисту прав особи: поняття та сутність
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Борейко, А. В.; Boreiko, A. V.
    У статті досліджується понятійна структура конституційно-правового механізму захисту прав особи, а також аналіз кожного елемента цієї структури окремо. Особливу увагу приділено сутності конституційноправового механізму захисту прав особи. З’ясовуються складові цього поняття, їх мета і роль у такому складному та малодослідженому механізмі. Також стаття спрямована на побудову цілісного і повноцінного визначення терміну «конституційно-правовий механізм захисту прав особи».
  • Документ
    Створення Вищої ради правосуддя україни в контексті посилення незалежності судової влади
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Корчевна, Любов Олександрiвна; Короленко, Інна Миколаївна; Корчевная, Любовь Александровна; Короленко, Инна Николаевна; Korchevna, Liubov O.; Korolenko, Inna M.
    У статті розглядаються причини та передумови створення Вищої ради правосуддя України як органу державної влади, основними завданнями якого є забезпечення незалежності судової влади і формування високопрофесійного та доброчесного корпусу суддів. Проаналізовано розширення функцій Вищої ради правосуддя щодо статусу суддів в Україні, відповідність цих тенденцій зарубіжному, зокрема європейському досвіду. Проведено порівняльний аналіз і визначено основні відмінні риси Вищої ради правосуддя та Вищої ради юстиції в механізмі забезпечення незалежності суддів та судів в Україні, обґрунтовано вплив порядку формування відповідних органів на посилення незалежності судової влади, а також можливості щодо втручання в їх діяльність представників та органів інших гілок влади.