Чорноморська минувшина

Постійне посилання зібрання

Галузь і проблематика: на сторінках збірника публікуються різноманітні джерела і дослідження з історії краю, починаючи з заселення його людиною, що зумовлено тим геополітичним, комунікативним, економічним й військово-стратегічним значенням, яке мав чорноморський регіон в історії.

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 20 з 177
  • Документ
    13 листопада – день пам’яті Івана Липи (24.02.1965, Керч – 13.11.1923, Винники)
    (ФОП Бондаренко М. О., 2023) Кучеренко, Світлана; Kucherenko, Svitlana
    «ІВАН ЛИПА ТАРАСІВЕЦЬ ПИСЬМЕННИК ЛІКАР 1865 КЕРЧ НАД ЧОРНИМ МОРЕМ 1923 ВИННИКИ КОЛО ЛЬВОВА» – написано архітектором І Коверком на прохання Юрія Липи на пам’ятнику батькові у 1937 р. Життєвий шлях І. Липи від Керчі до Винників тривав 58 років, пройшовши через Харків, Казань, Канів Полтаву, Одесу, Київ, Вінницю, Кам’янець-Подільський, Львів, Тарнів та інші міста, містечка і села України й поза нею. Одеські сторінки в біографії визначено 1897 – 1898 і 1902 – 1918 рр. [3].
  • Документ
    Шлях кави до України [Рец.: Нечитайло П. Османська кав’ярня в Кам’янці-Подільському. І: Польові роботи, керамічний посуд, люльки. Превентивна археологія в Україні, 1. Київ; Кам’янецьПодільський: ОАСУ, 2022. 296 с.].
    (ФОП Бондаренко М. O., 2023) Полторак, Володимир Миколайович; Poltorak, Volodymyr M.
    Кава в сучасній культурі відіграє важливу роль соціо-культурного комунікатора, а розмова під каву про каву може тривати годинами і торкатиметься питань хімії, світобудови, психології та національно-визвольної війни 17 століття. Проте академічна книга з історії поширення кавових традицій на українських землях все ще рідкість. Відкриття такого унікального археологічного комплексу кав’ярні («kahvehane») 1672 – 1699 років у Кам’янці-Подільському безумовно стало свого часу проривом в науковому дослідженні українсько-османських зв’язків і закономірно підсумоване в першому томі рецензованого видання.
  • Документ
    Одеські гімназисти та Січневе повстання 1863 – 1864 рр.: матеріали однієї кримінальної справи
    (ФОП Бондаренко М. О., 2023) Бачинська, Олена Анатоліївна; Bachynska, Olena A.
    В статті вперше запропоновано публікацію документів однієї кримінальної справи, які розкривають вплив подій Січневого повстання 1863 – 1864 рр. на учнів приватної чоловічої гімназії Одеси. З’ясовано, що учні гімназії обговорювали та переймались подіями повстання в Польщі і навіть мріяли приєнатися до польських загонів. Юнацькі мрії та інші події життя призвели до самогубства одного з учнів. Документи, що публікуються, допомогають розкрити побутове життя гімназистів та історію окремого навчального закладу. Показано також коло польських родин, які вболівали за вчинки своїх дітей. Відзначено ставлення російської адміністрації до учнів польського походження.
  • Документ
    Директорат Одеського Піклувального комітету про в’язниці: просопографічний портрет
    (Бондаренко М. O., 2023) Юраш, Євгеній Олександрович; Yurash, Yevhenii O.
    У статті розглянуто персональний склад директорату Одеського Піклувального комітету про в’язниці та їхню діяльність. За наявними довідковими та архівними матеріалами прослідкувано склад Комітету починаючи з 1834 р. З 1834 – 1835 рр. директорами товариства були: Л. О. Наришкін, С. Т. Василевський, К. І. Прокопеус, І. І. Фондуклей, О. М. Золотарев, С. П. Енгельгард, П. Т. Морозов, О. В. Коноплин, К. Т. Спаский, І. С. Новіков, А. Я. Фабр, С. Т. Ягницький, О. І. Гагарін, Г. Г. Голіцин, О. І. Орлай, С. Д. Горяїнов та інші. На основі зібраних джерел та літератури проаналізовано діяльність та значимість роботи вищезгаданих персоналій завдяки діяльності в Одеському Піклувальному комітеті про в’язниці.
  • Документ
    Історія євреїв в Україні у ХХ ст. як предмет викладання у ЗВО: методичні розробки спецкурсів
    (ФОП Бондаренко М. О., 2023) Новікова, Людмила Володимирівна; Novikova, Liudmyla V.
    У статті пропонуються два проєкти загального й краєзнавчого курсів з історії єврейського населення в Україні та Одесі, зокрема, засновані на використанні просторового та інших сучасних підходів. Представлені програми є авторським поглядом на проблему та пропонує розпочати дискусію, зокрема, щодо просторового чи іншого сучасного підходу та залучення даних усних джерел при розробці курсів, як з історії єврейського населення, так і з історії інших етнічних груп, національних меншин в Україні.
  • Документ
    Козакознавство в інтелектуальних студіях української діаспори Австралії у другій половині ХХ ст.
    (ФОП Бондаренко М. О., 2023) Музичко, Олександр Євгенович; Muzychko, Oleksandr Ye.
    Метою цієї статті є виявлення особливостей функціонування традиції усвідомлення козаків як надважливого архетипу української історії серед донедавна наймолодшої великої української діаспори – австралійської. Завданнями статті є окреслення кола осіб, що згадували про козаків, мотивації, обставини та напрями їх діяльності. Зроблено висновок, що на тлі доробку українських гуманітаріїв, поетів, письменників. митців Канади, США, Західної Європи козакознавство Австралії розвивалось у наздоганяючому темпі, що було зумовлено відносною молодістю діаспори на п’ятому континенті. Більшість зі згаданих персонажів розвивали в Австралії свій попередній доробок (передусім, йдеться про Івана Рибчина). Деякі з вчених, що мали потенціал для відповідних студій (С. Наріжний, Є. Завалинський) з різних причин не виявили активності. Проте, сама наявність козакознавчого сліду у діяльності австралійської інтелігенції промовисто свідчить про потенціал козацької ідеї для консолідації українців. Найоригінальніший доробок серед австралійських вчених належить О. Зибачинського, який зумів включити козацтво у широких історіософський контекст. Заслугою І. Рибчина був аналіз феномену козацтва у психологічному контексті. Він же піддав феномен козацтва більш об’єктивному, а водночас неоконсервативному аналізу. Але у дискурсі австралійської діаспори, як, втім, й інших діаспор, переважав неонародницький та неоромантичний погляд на козацтво. Безумовно, актуальними в умовах нинішньої російської загрози є численні зауваження австралійських українців про націєтворчу діяльність козаків, боротьбу їх проти російського імперіалізму. Загалом, австралійські козакознавчі студії продемонстрували оригінальний синтез міждисциплінарності.
  • Документ
    Тематика з історії козацтва на сторінках наукових видань 50-80 років XX ст.: Український історичний журнал
    (ФОП Бондаренко М. O., 2023) Присяжнюк, Юрій; Prysyazhnyuk, Yuriy
    У статті розглянуто основні аспекти вивчення теми козацтва в українських історичних наукових виданнях протягом 50-80 років XX ст. та проведено аналіз рівня вивченості проблем козацтва на сторінках «Українського історичного журналу». Досліджено роль цього часопису у розгляді питань соціально-економічного, політичного та культурного розвитку українських земель у пізньому середньовіччі. Аналізується еволюція дослідницьких підходів, розкриваються ключові теми та питання, що були актуальними для істориків протягом визначеного періоду. Висвітлюються внески окремих вчених та їх вплив на загальний науковий дискурс щодо козацтва в Україні в зазначений історичний період. Виділено важливість студій зі спеціальних історичних дисциплін для освітлення історії України в період козаччини. Визначено, що автори цих студій істотно розширили дослідження з конкретно-історичних проблем досліджуваного періоду, роз'яснили та уточнили низку явищ і подій історії козацтва. Зроблено висновок, що «Український історичний журнал», який займає важливе місце вітчизняній історіографії, вніс значний внесок у вивчення важливих аспектів козацтва України.  Дана стаття вносить важливий внесок у розуміння розвитку історичного дослідження козацької тематики та визначає його місце у науковому обговоренні протягом зазначеного часового проміжку.
  • Документ
    Історичний роман «Козаки в Московії» в біографії Юрія Липи та звідстані часу
    (ФОП Бондаренко М. О., 2023) Кучеренко, Світлана; Kucherenko, Svitlana
    У статті йдеться про історичний роман Ю. Липи «Московія» як про подію в біографії автора та про актуальність проблематики й джерельної бази твору в контексті російсько-української війни. За допомогою біографічних джерел простежено історію написання та видання роману. Також зроблено спробу відтворити бібліографію історичних джерел і літератури, використаних Ю. Липою для створення образу Московії і москвичів XVII століття (суспільного та державного устрою, законів і звичаїв, ментальності й світогляду, повсякденного життя та поведінки). Підкреслено зв'язок мети автора і значення роману «Козаки в Московії» для українців. У підсумку зазначено уточнення фактів біографії й творчості Ю. Липи та перспективи дослідження – визначення ступені історичності роману та еволюції поглядів письменника-мислителя.
  • Документ
    Кримські татари в складі Османського козацького війська (1853 – 1877)
    (ФОП Бондаренко М. О., 2023) Полторак, Володимир Миколайович; Poltorak, Volodymyr M.
    Східна війна (1853 – 1856) стала важливим вододілом в історії українського та кримськотатарського народів, утворивши нові реалії для їхнього співробітництва в боротьбі з російським великодержавним імперіалізмом. Одним з яскравих прикладів такої співпраці став бойовий шлях кримських татар в складі 1-го полку османських козаків. Османські козаки – військовий підрозділ на чолі з Михайлом Чайковським (Мехмед Садикпаша), який об’єднав представників багатьох поневолених народів в боротьбі за визволення в союзі з європейськими державами та в складі ліберально-реформованої османської армії. Османське козацтво мало інтелектуальний вплив на націотворення в європейській частині Османської імперії. Вперше поневолені народи отримали покровительство у вищому керівництві Османської імперії, що знайшло своє відображення насамперед у створенні Козацької бригади і у формулюванні ідеї козацької автономії у південно-східній Європі.
  • Документ
    Дії англо-французького флоту в Одеській затоці в квітні 1854 р.: факти та міфи імперської пропаганди
    (ФОП Бондаренко М. O., 2023) Гончарук, Тарас Григорович; Honcharuk, Taras H.
    В статті розглядаються військові дії англофранцузького флоту в Одеській затоці під час Східної війни (1853 – 1856 рр.) у квітні 1854 р. Визначено головні твердження та оцінки щодо вказаних подій в російській, радянській і сучасній українській літературі та електронних ЗМІ. Відзначається, що починаючи від російської преси 1854 р., вищезгадані дії англо-французького флоту оцінювалися, як підступні, жорстокі й такі, що не мали успіху. Союзників звинувачували в тому, що вони влаштували провокацію в затоці, щоб потім обстріляти та захопити мирне місто. Аналізуючи факти та свідчення сучасників, в статті доводиться, що англо-французький флот не мав на меті захоплювати Одеси та обстрілювати місто. Стверджується, що цілями союзників були: помститися за обстріл росіянами парламентерського човна та знищити англійські, французькі та російські торговельні судна в Одеській затоці (видачу яких до того вимагали союзники). Цілі ці були загалом досягнуті. Тому, на думку автора статті, дії вказаного флоту 10 (22) квітня 1854 р. в Одеській затоці слід вважати не поразкою, а успіхом (хоча і незначним). Робиться висновок про недоцільність вживання досить поширених на сьогодні термінів «оборона Одеси» та «бомбардування Одеси» щодо подій квітня 1854 р. в Одеській затоці. Зазначається, що дотепер вказаним подіям в історико-краєзнавчій літературі приділялося забагато уваги, хоча на хід подій Східної війни (1853 – 1856 рр.) вони істотного впливу не мали. В статті також зроблено рекомендації щодо перенесення та зміни надписів на монументах пов’язаних з подіями квітня 1854 р. в Одесі (трофейної гармати та пам’ятника архієпископу Інокентію), які треба вчинити в рамках деколонізації.
  • Документ
    Початковий етап формування Чорноморського війська в Буго-Дністровському межиріччі
    (ФОП Бондаренко М. O., 2023) Ложешник, Олександр Сергійович; Lozheshnyk, Oleksandr S.
    Потреба у мобільних безстрашних загонах, що могли б протидіяти Османській армії в останній чверті ХVІІІ ст. сприяли утворенню із колишніх запорожців іррегулярного формування, яке згодом було назване Чорноморським військом. Створене для участі в російсько-турецькій війні 1787 – 1791 рр. військо залишило помітний слід в історії південноукраїнського регіону, як у військовій так і в соціально-економічній його історії. В даній статті, написаній на основі аналізу неопублікованих й опублікованих І. Дмитренком, П. Короленком та іншими дослідниками документів Державного архіву Краснодарського краю, висвітлено процес зібрання колишніх запорожців волонтерами з-за Дунаю та різних куточків Очаківського степу. Автор звернув увагу на проблемах, що виникали під час формування війська та пільги, на які була «щедра» Катерина ІІ.
  • Документ
    Коцюбієв, Качибей чи Кочубієв? Яку назву доцільніше вживати щодо Одеси у XV – XVI ст.
    (2022) Гончарук, Тарас Григорович; Honcharuk, Taras H.
    В повідомленні розглянуто історію поширення в історичній літературі ХІХ – ХХ ст. версії про заснування міста Кочубіїва (Одеси) шляхтичом Б.Коцюбою- Якушинським й походження назви «Коцюбіїв», яку подекуди вживають стосовно Одеси XV – XVI ст. в літературі й в мережі інтернет. Робиться висновок про ймовірну хибність вказаної версії походження міста та недоречність вживання назви «Коцюбіїв».
  • Документ
    Останні перемоги османів, або дві твердині в козацьких землях [Рец.: Kahraman Sakul. Kamanice Kusatmasi 1672. Istanbul, 2020, 112 s. and Kahraman Sakul.Cehrin Kusatmasi 1678. Istanbul, 2021.240 s.]
    (2022) Полторак, Володимир Миколайович; Poltorak, Volodymyr M.
    Поворотним пунктом в історії Османської історії визнана Віденська кампанія 1683 року, після якої розпочалась черга військових невдач і втрата Портою європейських володінь. Ця трагічна для турків-османів історична подія затьмарила попередні успіхи експансії, які напередодні Віденської катастрофи продемонстрували дві кампанії 1672 та 1678 років, проведені на теренах українських земель з метою захоплення двох до того неприступних твердинь. Турецький військовий історик Кахраман Шакул вже не вперше звертається до теми славних османських звитяг – перша його книжка в цій серії була присвячена захопленню у 1663 р. Уйвара (Нове Замки, сучасна Словаччина). Але безумовно для україністів, дослідників історії козацтва значно цікавішими є саме дві нові книжки в серії – про облоги Кам’янця і Чигирина, які побачили світ протягом 2021 та 2022 років.
  • Документ
    “Союз козаків-націоналістів” в Болгарії: консолідація козацького руху в документах 1930-х років
    (2022) Громович, Уляна; Hromovych, Uliana
    До уваги читачів пропонуються документи про Козацьке культурно- освітнє і доброчинне братство «Союз козаків-націоналістів в Болгарії», що містять інформацію про діяльність, ідеї та лідерів товариства. За допомогою документів визначено орієнтовну дату заснування та основні завдання товариства. З’ясовано, що товариство мало Статут, активно брало участь у заходах української діаспори в Болгарії, взаємодіяло з урядом та іншими організаціями.
  • Документ
    Хаджибей-Одеса у міграційних процесах кінція XVIІІ – початку ХІХ ст.
    (2022) Бачинська, Олена Анатоліївна; Bachynska, Olena A.
    В статті вперше запропоновані до уваги читачів документи-біографії, перших жителів Хаджибея (Одеси) в кінці XVIII – початку ХІХ ст. Документи, являють собою описи жителів, які проживали в Хаджибеї (Одесі), а потім вирішили оселитися у фортецях Буджака – Аккермані, Кілії, Ізмаїлі. Документи зберігаються у фондах Комунальної установи “Ізмаїльський архів” та Російському державному військово-історичному архіві. Біографії дозволяють з’ясувати – ономастику, демографічний склад родини, зовнішній вигляд походження жителів, їхні заняття і, навіть, мову спілкування. Внаслідок стислого аналізу можна виявити, що робітники мали різну етнічну належність, серед них були українці, росіяни, греки, молдовани; переходили робітники, переважно з Правобережної, Південної України та Бессарабії.
  • Документ
    Козацька топографія Стамбула та його околиць у середині ХІХ ст.
    (2022) Полторак, Володимир Миколайович; Poltorak, Volodymyr M.
    Топографія Стамбула є калейдоскоппічною, відображаючи різні періоди та складові історичного процесу мегаполіса від античності до сьогодення. Османський період теж не є одноманітним і включає в тому числі таку складову, як корпоративна топографія – вона пов’язана з різними групами населення, які відігравали ту чи іншу роль в історії столиці імперії. В корпоративній слід виділити топографію, пов’язану з османськими мілітарними формуваннями, як от яничарами, військовим флотом тощо. І однією зі складових цього мілітарного сліду є козацький – пов’язаний з османськими козацькими полками, створеними у 1853 р. під керівництвом Мехмеда Садик-паші (Чайковського). До 1870-х рр. казарми, штаб-квартира, резиденції офіцерів, заміська колонія Адампіль, приміські маєтки тощо стали місцями розташування османських козаків, відігравши важливу роль в оформленні уявлення про Царгород, як про місто мультикультурне. Спогади, архівні документи, преса, світлини дозволяють прослідкувати не лише розташування, але й подробиці побуту, особливості світосприйняття козаків багатонаціонального походження, які в час танзимату стали певною моделлю формування нової османської армії. Результатом цього став визначний як вплив османських козаків на європеїзацію турецького суспільства, так і трансформація сприйняття в його середовищі слов’янських народів (болгар, поляків, українців). Практичним результатом статті є локалізація історичних подій, пов’язаних з османським козацтвом, що може стати керівництвом для екскурсійного маршруту та збереження культурної спадщини.
  • Документ
    Паланковий устрій Чорноморського козацького війська
    (2022) Ложешник, Олександр Сергійович; Lozheshnyk, Oleksandr S.
    Мета статті полягає у висвітленні локальної проблематики відродження паланкового устрою, властивого для земель Запорозької Січі в Очаківському степу під час перебування Чорноморського війська. На основі опублікованих матеріалів Державного архіву Краснодарського краю та досліджень П. Короленка проаналізовано адміністративно-територіальний устрій Чорноморського війська під час його перебування в Буго-Дністровському межиріччі (1790-1792 рр.) та охарактеризовано функціональні обов’язки паланкового полковника. Нижня частина Очаківського степу, Буго-Дністровське межиріччя, під час перебування на ній Чорноморського війська, була розділена на три паланки – Подністрянську (центральну), Березанську та Кінбурнську на чолі з паланковими полковниками зі старшинами-помічниками. Паланковий полковник відповідав за збереження військового майна та за збільшення прибутків, що надходили до військової скарбниці. Через лісників він охороняв військові ліси, відпускаючи жителям деревину лише для облаштування будинків; віддавав на відкуп частину риболовних заводів та продаж спиртних напоїв стороннім особам із внесенням відкупу у військову казну, орендував «стороннім людям» вільну землю під випас худоби, збирав податок з циган, що ночували на військовій території тощо. Він втілював у паланці владу Коша, власне – владу козацької громади.
  • Документ
    Інструменталізація образу українського козацтва серед американської української діаспори під час антикомуністичної війни США у В’єтнамі у 1960-х – 1970-х роках
    (2022) Музичко, Олександр Євгенович; Muzychko, Oleksandr Ye.
    Метою цієї статті є дослідження інструменталізації образу українського козацтва серед української діаспори США щодо подій В’єтнамської війни у 1960-х – 1970-х роках. Предметом уваги були два аспекти: використання образу козацтва у діяльності українців, що воювали у складі армії США та пропаганда цього образу у рефлексії пред- ставників української діаспори. Використання образу козацтва серед українців США під час війни у В’єтнамі мало позитивне значення для інтеграції українців у громадський простір США, актуалізації українських традицій. Найваж- ливішою цементуючою ланкою у процесі актуалізації козацьких традицій став «Пласт» та його часопис «Юнак».
  • Документ
    "Известия Одесской Городской Думы" як джерело з вивчення історії розбудови Одеси у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
    (2022) Посухівська, Анастасія Віталіївна; Posukhivska, Anastasiia V.
    Мета поданої статті полягає в тому, щоб на матеріалах «Известия Одесской Городской Думы», які наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. були офіційним часописом одеського міського самоврядування, висвітлити напрями діяльності міського керівництва у розбудові Одеси. У статті проаналізовано постанови про надання землі під будівництво споруд громадського призначення, а також публікації і статистичні дані щодо приватного будівництва. Окрім цього, приділена увага питанням покращення благоустрою в місті, а саме, замощенню та впорядкуванню вулиць, прокладанню каналізації, освітлення тощо. Аналіз дослідження показав що матеріали «Известия Одесской Городской Думы» кінця ХІХ – початку ХХ ст. потребують подальшого вивчення. Адже вони дозволяють не лише краще усвідомити стан міського господарства вказаного періоду, але й дослідити діяльність учасників міського самоврядування різних рівнів щодо його покращення.
  • Документ
    Спогади про Одесу 30-х років ХХ ст.: у фокусі між «воронцовською епохою» та одним роком
    (2022) Хмарський, Вадим Михайлович; Khmarskyi, Vadym М.
    Завершення «дешифрування» щоденника відомого одеського історика Аполлона Скальковського за 1835 рік поставило питання про зіставлення наведеної у ньому інформації з іншими джерелами особового походження. Тому метою даної статті є виявлення комплексу мемуарів та автобіографій, що охоплюють як 1835 рік, так і 30-ті роки у цілому. Підраховано, що зазначеного десятиліття торкаються 15 творів, а року – шість. Як за обсягом, так і за змістом першорядне значення мають автобіографія М. Мурзакевича, наративи С. Бориневича та П. Морозова. Також містять багато цінної інформації автобіографія А. Фадєєва, спогади О. Чижевича та М. Щербиніна. Проте очевидним є те, що мемуарна література має розглядатись у комплексі з іншими джерелами особового походження – подорожніми нотатками гостей міста, щоденниками, епістолярією тощо.