Δόξα / Докса
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: сприяння розвиткові найширшого спектру сучасних підходів, активному їх упровадженню в дослідницьку практику та утвердженню високих стандартів університетського викладання різних дисциплін на основі досягнень сучасної філософії, філології та гуманітарних наук.
Повні тексти видання доступні на сайті Нб за посиланням:
http://lib.onu.edu.ua/doxa/
Переглянути
Нові надходження
Документ Залучення до вигаданого як онтологічна практика: фанатська культура в постсекулярному світі(Акваторія, 2025) Маслов, Іван; Maslov, IvanУ статті досліджено постсекулярні форми залучення до вигаданих світів як модуси онтологічної участі. Автор аналізує поняття вторинної віри, паракосму, партиципативної міфотворчості, онтологічного ковзання, гіпердієгезису та глибокої гри як культурні режими, у яких фіктивне може переживатися як справжнє. Залучення до вигаданого трактується не як ескапізм, а як форма естетичної, екзистенційної та навіть ритуальної взаємодії з фікційними структурами, що виконують функцію сакралізованих просторів досвіду. У статті також розглядається амбівалентність цієї участі між повторним зачаруванням (re-enchantment) та симуляцією, з посиланням на концепти Бодріяра, Тейлора, Жижека. Методологічно робота поєднує культурологічну феноменологію, філософську герменевтику і критичну теорію медіа.Документ Метамодерні осциляції: сучасні інтерпретації сакрального в мистецьких практиках XXI століття(Акваторія, 2025) Ковальова, Ніна Іванівна; Левченко, Віктор Леонідович; Kovalova, Nina I.; Levchenko, Viktor L.Текст аналізує сучасні режисерські підходи в контексті метамодерної естетики та їхній вплив на формування нових сценічних мов. У центрі уваги – поєднання чуттєвості, інтелектуальної багатошаровості та гри з межами реального й умовного. Розглядається специфіка постановочних стратегій, що тяжіють до синтезу образів, багаторівневих смислів та емоційної залученості глядача. Порівняння різних митців дозволяє простежити, як метамодерний метод стає інструментом оновлення театральної форми. Текст підкреслює важливість діалогу між глядачем і твором, що постає як простір колективного переживання та когнітивного співтворення. У підсумку робиться висновок про необхідність подальшого осмислення метамодерного досвіду, який формує нову парадигму сценічної чуттєвості в XXI столітті.Документ Особливості виражальних засобів кіно та телебачення у тоталітарних країнах: культурологічний аспект(Акваторія, 2025) Сумченко, Ірина В’ячеславівна; Готинян-Журавльова, Віталія Віталіївна; Sumchenko, Iryna V.; Hotynian-Zhuravlova, Vitaliia V.Ця стаття присвячена культурологічному аналізу виражальних засобів кінематографа та телебачення у тоталітарних країнах XX столітті. Аналізується використання псевдореалізму, гігантоманії та маніпулятивного монтажу, які слугували для надання ідеології вигляду природної істини. Досліджується трансформація екранних медіа в головні інструменти пропаганди, ідеологічного контролю та «психологічної інженерії» масової свідомості. Визначено, що особливість цих засобів полягає не стільки в художніх прийомах, скільки в їхній повній функціональній підпорядкованості меті – створенню утопічного міфу та ідеологічної «метареальності».Документ Розпад колективних наративів у добу алгоритмів та феномен втрати загальних смислів(Акваторія, 2025) Синявська, Ольга Вікторівна; Syniavska, Olha V.У статті розглядається феномен розпаду традиційних колективних наративів під впливом алгоритмічно керованих соціальних платформ. Проаналізовано механізми персоналізації, емоційної віральності та фрагментації інформаційного простору. Обґрунтовано тезу про цивілізаційний характер цієї трансформації та окреслено можливі шляхи відновлення спільних смислів. Стверджується, що алгоритми діють як нові актори у виробництві значень, замінюючи універсальні інтерпретаційні рамки індивідуалізованими «фільтруючими бульбашками» та короткочасними вірусними мікронаративами. Особливу увагу приділено парадоксальності алгоритмічних платформ: руйнуючи традиційні національні, громадянські та етичні наративи, вони водночас генерують нові форми цифрового колективу (тренди, меми, вірусні кампанії), що характеризуються надзвичайною швидкістю, але мінімальною глибиною та довговічністю.Документ Relevance as a concept of pragmatics of logic(Акваторія, 2025) Raikhert, Kostiantyn V.; Райхерт, Костянтин ВільгельмовичThe study introduces “relevance” as a basic concept of the pragmatics of logic, its conceptual epistemological model of analysis. Based on the concept of relevance by Birger Hjørland and Frank Sayer Christensen, the study aims to characterize “relevance” as something relevant to a task if it increases the probability of accomplishing the goal implied by the task. The higher the relevance, the more reliable, efficient, and optimal something is as an instrument of task accomplishment, and the higher is the obligation, necessity, and guarantee of the result achieved. In addition, the concept of adequacy is characterized as something adequate to a task if it increases the probability of accomplishing the goal implied by the task to 1 (in terms of probability theory). If logic (formal or informal) is used within its established and tested scope of applicability, then this logic is adequate. If logic (formal or informal) is used beyond its established and tested scope of applicability, then this logic must be considered in terms of relevance. The relevance of logic indicates that logic is used as a heuristic.Документ Роль епістемічних цінностей у формуванні дослідницьких стратегій медичної науки(Акваторія, 2025) Ляшенко, Вікторія; Lyashenko, ViktoriiaУ статті здійснено аналіз епістемічних цінностей в медицині, що визначають її концептуальні та методологічні засади. Показано, що медицина не обмежується сферою терапевтичної практики, а виступає складною інституційною системою, у якій взаємодіють соціальні, культурні та наукові чинники. Визначено відмінність між соціальними та епістемічними цінностями: перші задають цільові орієнтири досліджень, тоді як другі регламентують критерії наукової обґрунтованості та достовірності знання. Аналізуються чотири типи епістемічно-навантажених зобов’язань (феномени, виводи, теоретичні переваги та стандарти точності), розглянутих скрізь призму медичного знання. Зроблено висновок, що епістемічні цінності становлять ядро медицини як науки, детермінуючи її дослідницькі стратегії та теоретичні траєкторії.Документ Метафізика порядку(Акваторія, 2025) Москвін, Ілля Олегович; Moskvin, Illia O.У статті розглядається гіпотеза щодо наявності метафізичної природи порядку як фундаментальної передумови, що визначає принципи впорядкування дійсності та її вмісту. Оскільки традиційне уявлення про порядок формується в межах класичної логіки, аналізуються аксіоматичні засади, які закладені в основі його концептуалізації, а також їхня репрезентація в інтуїціоністському, паранесуперечливому й модальному підходах. Досліджується, чи здатні некласичні системи логіки надати можливість радикально переосмислити або заперечити усталене розуміння порядку. Втім, ілюструється, що попри суттєві відмінності між цими підходами, ключові принципи впорядкування залишаються незмінними. У підсумку висуваються й структуруються положення відносно незмінних основ порядку як метафізичних, а згодом – онтологічних констант. Тому спроби вийти за межі класичних логічних законів, всупереч очікуванням, навпаки – лише остаточно підтверджують їхню всеосяжну непохитність.Документ Sacred texts as a source of the Buddhist visual tradition: the Chinese iconometric corpus(Акваторія, 2025) Zolotarova, Kristina S.; Золотарьова, Крістіна СергіївнаThis study proffers a radical re-evaluation of the Chinese Buddhist iconometric tradition, positing it not merely as a repository of artistic technicalities but as a sophisticated technology of ontological control and soteriological engineering specifically applied to sacred sculpture. Spanning a millennium – from the proto- Tantric heterogeneity of the early Tang dynasty (Tuoluoni ji jing) to the rigid imperial orthopraxy of the Qing (Zaoxiang liangdu jing) – the research interrogates the dialectical tension between the textual “legislating” of the sacred body and the sculptural “instantiating” of the divine presence. By deploying a methodology that synthesizes philological rigor with material culture studies (specifically the codicology of Dunhuang manuscripts P.4514, P.2002, and S.2498), the article argues that the trajectory of Chinese religious statuary demonstrates a fundamental epistemic shift: from the haptic transmission of charisma via the fenben (powder pounce) in medieval workshops to the optic discipline of the grid via the woodblock print in imperial ateliers. Furthermore, the study incorporates a historiographical critique of Western reception and a technical analysis of bronze casting, demonstrating how “lost-wax” metallurgy functioned as the material proving ground for iconometric theory. The investigation exposes how the Qing court utilized the Zaoxiang liangdu jing (1742) to bureaucratize the volumetric body of the Buddha, turning sculpture into a site of political governance. Ultimately, this work reconstructs the “operating system” of the Chinese sacred image, demonstrating that iconometry serves as the nexus where theology, technology, and the material plasticity of the divine converge.Документ Давньогрецька лірика як початкова форма наукового знання(Акваторія, 2025) Шевцов, Сергій Павлович; Shevtsov, Sergii P.У статті розглянуто давньогрецьку лірику як особливий спосіб пізнання світу, що постає в архаїчну добу на межі між поезією та філософією. Традиційна інтерпретація (Б. Снелль, Е. Френкель) бачить у ліриці народження індивідуальності й вияв суб’єктивного «я». Сучасні дослідження (А. Джентільї, Е. Курке) наголошують на її перформативному й суспільному вимірі, де поетичне висловлювання впорядковує соціальні відносини та ритуальні практики. У роботі пропонується поєднання цих двох підходів: ліричне «я» не є приватним самовираженням, а виконує когнітивну функцію, стаючи інструментом відкриття універсальних структур світу. Лірика постає не як «дзеркало почуттів», а як первісна форма наукового знання, що моделює відношення між людиною, громадою й космосом. Особливу увагу приділено аналізу поетичного слова як онтологічної події, котра має силу творити реальність, подібно до формули чи теореми у науковому дискурсі. Таким чином, грецька лірика розглядається як протонаука, що підготувала ґрунт для філософії й стала одним з перших способів осмислення світу в його цілісності.Документ Філософсько-методологічні проблеми розробки систем підтримки рішень у медицині(Акваторія, 2024) Ляшенко, Вікторія; Lyashenko, ViktoriiaУ статті здійснено філософсько-методологічний аналіз проблем, що виникають на етапах розробки та функціонування систем підтримки рішень (СПР) у медицині. Наголошено, що хоча СПР істотно полегшують клінічну практику, забезпечують підтримку в діагностиці, лікуванні та зменшенні помилок, їхня ефективність значною мірою залежить від концептуальних засад, закладених у структуру системи. Увагу зосереджено на п’яти ключових компонентах СПР (базі знань, інтерфейсі, методах вирішення задач, пояснювальній здібності та здатності набувати знання) та проаналізовано гносеологічні та методологічні труднощі, пов’язані з кожним із них. Розглянуто питання обґрунтованості знання, узгодженості термінології, ролі експертної оцінки, проблеми формалізації та оновлення інформації. Зазначається необхідність міждисциплінарного підходу до створення СПР. Окреслено напрямки подальших досліджень у розвитку СПР та показано, що філософсько-методологічне забезпечення є не лише теоретично значущим, а й практично необхідним для побудови надійних і адаптивних СПР у сучасній медицині.Документ Природа ідеї порядку(Акваторія, 2024) Москвін, Ілля Олегович; Moskvin, Illia O.У статті здійснюється огляд ідеї порядку і його природи як засадничого принципу організації буття. Автор обґрунтовує позицію, згідно з якою порядок не є похідною мислення чи мови, а виступає іманентною природою дійсності, що передує будь-якому пізнанню й існуванню та формує саме буття. Розглядаються різні способи розуміння потенційної природи порядку – онтологічний, гносеологічний, лінгвістичний та релігійний – з метою оглянути можливі простори для визначення природи порядку. У дослідженні припускається, що порядок та його природа не просто атрибут дійсності, а й передумова її актуалізації. Дійсність і людина обмежені даним порядком. Відповідно до цього, позначається, що природа порядку має універсальні категорії, які конституюють будь-яку дійсність і буття. Однак, оскільки ця природа за межами допустимих позначень, пізнати її можливо лише за умови зміни способу дослідження. А саме – необхідно відійти від логіки як основного методу викриття та відтворення «схованого» порядку, адже вона обумовлена самим же порядком.Документ Sacred texts as a source of the Buddhist visual tradition: the Japanese iconometric corpus(Акваторія, 2024) Zolotarova, Kristina S.; Золотарьова, Крістіна СергіївнаBuddhist sacred sculpture is based on classical sacred Buddhist texts that have a history of hundreds of years of existence and transformation. The need to create such instructional texts was dictated by the necessity to preserve and transmit tradition and craftsmanship (waza no denshō, 技の伝承), including the reproduction of the ritual for creating images (sacred sculptures), from master to disciple (shishi sōjō, 師資相承). Iconometric texts are present in the cultures of most countries where Buddhism was widespread, but due to their large number and content, it is more appropriate to study them according to their country of dissemination. In this case (the first publication in a series), the focus is on the Japanese corpus, which includes: Shosetsu fudōki (諸説不同記, IXth–Xth c.), Jikkanshō (十巻抄, XIIth c.), Besson zakki (別尊雑記, XIIth c.), Kakuzenshō (覚禅抄, XIIth–XIIIth c.), and Asabashō (阿娑縛抄, XIIIth c.).Документ Ре-енчантмент у добу постностальгії: трансформації сакрального в постсекулярній культурі(Акваторія, 2024) Маслов, Іван; Maslov, IvanУ статті досліджується феномен ре-енчантменту в культурному полі пізньої модерності як реакція на втрату стабільних символічних структур. Запропоновано трактування ре-енчантменту не як повернення трансцендентного, а як культурну техніку репрезентації сакрального в умовах постсекулярності. Аналіз охоплює три модуси ре-енчантменту – онтологічний, естетичний та симулятивний – із акцентом на їхню взаємодію з постностальгією, меморіальними практиками, неоритуальними формами та ідеологічними інструментами сакралізації. Особлива увага приділяється українському контексту, де ностальгія та сакральне набувають статусу культурно-політичних механізмів у ситуації війни та травматичної втрати. Методологічно стаття поєднує критичний аналіз дискурсу, феноменологію культури та естетичну теорію. Показано, що ре-енчантмент функціонує як структурно амбівалентне явище – між символічною компенсацією і програмованою симуляцією сенсу.Документ Щодо наукової складової свідомо ненаукової картини світу(Акваторія, 2024) Шевцов, Сергій Павлович; Shevtsov, Sergii P.Стаття пропонує аналіз казки зі збірки 1001 ночі як приклад можливості виокремлення специфічної картини світу, яку цей текст містить. Наявність у тексті казки картини світу, яка може вважатися науковою, обумовлена тим фактом, що така картина світу заснована на певному праворозумінні, вона може дати певну інформацію про правову та соціальну орієнтацію того часу (ісламське право часів мамлюцького султанату у Єгипті), що веде до можливості встановити основні онтологічні засади сприйняття світу того часу. Особливість ісламського права дозволяє розглядати його як науку, яка поєднує соціальний світ із загальним устроєм всесвіту. Аналіз показує, що тогочасне розуміння всесвіту вбачає прямі причинні зв’язки між матеріальним (і соціальним) світом та вищим світом (Богом). Ці світи утворюють єдиний простір, хоча їхня єдність не доступна безпосередньому спогляданню. Казка, вірогідно, створена з метою затвердження певної ідеології. Головна мета такого тексту полягає в поширенні погляду, що виконавчі інститути мамлюцького султанату діють в повній узгодженості з ісламським правом та волею Бога. За нібито звичним кримінальним сюжетом розгортається намагання влади затвердити свою легітимність через доведення того факту, що її виконавчі органи діють відповідно до волі вищих сил.Документ Концепція політичного Карла Шмітта(Акваторія, 2024) Кіпаренко, Костянтин Сергійович; Kiparenko, Kostiantyn S.Автор статті звертається до ширшого контексту, в якому поняття політичного Карла Шмітта набуває свого повного змісту, а саме до концепції політичного як такого. Концепція політичного Шмітта виходить за межі окремого поняття, тому що інтегрує критику ліберальної демократії з боку Шмітта, політичну теологію Шмітта, власне визначення поняття політичного Шмітта, а також теорії суверенітету, надзвичайного стану та партизана Шмітта. Ось – декілька ключових аспектів концепції політичного Шмітта: Дихотомія друга і ворога: Шмітт стверджує, що політичне визначається через конфлікт, де ворог грає критичну роль у визначенні ідентичності спільноти. Ця дихотомія є динамічною, оскільки змінюється у контексті різних криз і нових загроз. Суверенність: Суверен – це особа, спроможна приймати виключні рішення у надзвичайних ситуаціях. Для Шмітта, суверен не лише управляє, а й формує нову політичну реальність, що доповнює традиційне розуміння політичної влади. Надзвичайний стан: Важливою складовою концепції є надзвичайний стан, який демонструє, як політичний порядок може оновлюватися завдяки кризам. Це підкреслює, що право часто підпорядковане політиці, і легітимність може виходити за межі формальної законності. Партизанська війна: Цей новий тип конфлікту підриває традиційні уявлення про політику, вимагаючи переосмислення і механізмів підконтрольності. Партизанська війна як форма опору ставить під сумнів класичні моделі війни і миру, змушуючи політичні спільноти адаптувати свої стратегії.Документ Критична рецепція П. М. Біциллі культурно-історичних поглядів Шпенглера(Акваторія, 2024) Ковальова, Ніна Іванівна; Левченко, Віктор Леонідович; Kovalova, Nina I.; Levchenko, Viktor L.У статті розглянута науковий доробок П. М. Біциллі, який значний час своїй діяльності викладав в університеті та інших вищих навчальних закладах Одеси. Акцентуються його концептуальні положення, що перебували у тренді тих змін, які відбувались в царині гуманітаристиці протягом ХХ століття, в науках про культуру зокрема. Автори звертають увагу на методологічні розробки Біциллі, який стверджує необхідність позбавлення від спекулятивних конструкцій, з одного боку, та позитивістського спрощення в дослідженнях культури. Він будує своєрідну концепцію морфології культури, перегукуючись тим самим з культурно-історичними поглядами О. Шпенглера. Біциллі піддає критичному аналізу концептуальні засади філософії культури Шпенглера і одночасно спирається на елементи категоріального апарату, що використовує Шпенглер. До статті додаються авторські переклади українською двох рецензій Біциллі на основні твори Шпенглера.Документ Міф як форма проєктивності: неокантіанська концепція Е. Кассірера(Акваторія, 2024) Сумченко, Ірина В’ячеславівна; Готинян-Журавльова, Віталія Віталіївна; Sumchenko, Iryna V.; Hotynian-Zhuravlova, Vitaliia V.У статті досліджується філософська інтерпретація міфотворчості в межах неокантіанської концепції Е. Кассірера, де міф розглядається як форма проєктивності – символічна структура, за допомогою якої суб’єкт активно проєктує смисл на реальність, а не пасивно відображає її. Також аналізуються ключові характеристики міфу, такі як його емоційна інтенсивність, наративна структура та метафорична природа. Особливу увагу приділено актуальності концепції Е. Кассірера для аналізу сучасних явищ, зокрема політичної міфології та міфотворчості в цифрову добу, демонструючи її інструментальну цінність для розуміння сучасних символічних структур.Документ Immanuel Kant’s ‘experiment of pure reason’(Акваторія, 2024) Raikhert, Kostiantyn V.; Райхерт, Костянтин ВільгельмовичThe paper exposes the specificity of Immanuel Kant’s concept of the ‘experiment of pure reason’ as outlined in the preface to the second edition of his ‘Critique of Pure Reason’. Kant considered the experiment of pure reason a synthetic method of metaphysics, which could be regarded as a scientific method if metaphysics were considered a genuine science of speculative pure reason. This method involves generating a conjecture that could catalyst a revolution in metaphysics and elevate it to an authentic science through which reason (Vernunft) can concise the world, much like mathematics or natural science (physics). The essence of the experiment of pure reason is to distinguish between things as phenomena, that is, the objects of experience and understanding (Verstand) and things in themselves, which, although unknowable, give rise to the principle of the unconditioned that harmonises the parts of human cognition.Документ У моції у процесах пізнання: концепція Дж. Метьюза(Акваторія, 2024) Москвін, Ілля Олегович; Moskvin, Illia O.Комплексний підхід дослідження Дж. Метьюза розглядає сучасний спосіб вивчення емоцій у сфері когнітивної психології. Освітлюються передові новації та висновки одразу різних галузей дослідження емоцій у пізнанні. Стаття розглядає новітні підходи до розгляду природи емоційних станів та їхнього взаємозв’язку з такими складовими як: характер, темперамент, пізнання, особистість та вплив процесу вибору на формування емоцій. Увага зосереджується на аналізі двох підходів, зазначених Дж. Метьюзом – нейрозбудження та дизайну, ілюструючи сучасний стан проблематики як структурно-функціональний.Документ Татуювання: культурологічне значення(Акваторія, 2024) Сечко, Андрій; Sechko, AndriiТату є невід’ємною частиною людської культури: одним з перших проявів креативу та творчих зусиль у людини як виду; воно мало і має провідне місце в багатьох традиціях народів світу. Але зараз, ставлення суспільства до татуювання та людей, які мають малюнки на тілі – негативне, як до маргінального та антисоціального явища. Це пов’язано із тим, що татуювання, дійсно, довгий час не сприймалося, через своєрідні естетичні переконання та релігійні заборони.