Перегляд за Автор "Dobrovolska, Nina V."
Зараз показуємо 1 - 14 з 14
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Адміністративний договір: осмислення нормативної дефініції(2020) Добровольська, Ніна Василівна; Dobrovolska, Nina V.; Добровольская, Нина ВасильевнаСтаттю присвячено аналізу офіційного визначення адміністративного договору, що надане в КАС України, його порівнянню з усталеними доктринальними поглядами на цей інструмент публічного адміністрування. Надано детальну характеристику онтологічного, суб’єктного, методологічного, формального, змістовного, компетенцій- но-установчого та тематичного критеріїв ідентифікації адміністративних договорів. їхні нормативно зафіксовані ознаки використано для обгрунтування позицій автора в дискусійних питаннях теоретичного освоєння адміністративних договорів (зокрема, стосовно їхньої загальної юридичної природи, ймовірної джерельності, позитивно-правової доз- воленості, видового різноманіття); при цьому враховано галузево-цільовий контекст офіційної дефініції, придатність якої для теорії адміністративного права є допустимою (дещо вимушеною), а не ідеальною. Заперечуються погляди про ототожнення природи адміністративних договорів із адміністративними актами, деталізуються способи їх розмежування (у разі, коли всі форми володіють ознаками кооперативного адміністрування). Розкрито важливість методологічних ознак формування змісту адміністративних договорів (у порівнянні зі спільними адміністративними актами) та його формальних властивостей (у порівнянні з адміністративними актами «за згодою»). Визначено галузеву універсальність і загальноправову обмеженість термінологічного позначення змісту адміністративних договорів, який включає сервісну активність суб’єктів владних повноважень, але не може охоплювати «адміністративними» завданнями межі всього публічно-правового буття. Аналіз тематичних різновидів адміністративних договорів дав змогу автору обгрунтувати: необхідність розширення суб’єктного складу договорів про взаємодію; зайвість спеціального нормативного припису про юридичну основу договорів щодо бюджетних коштів; абстрактність загальної вказівки про укладення адміністративного договору «замість» індивідуального акта. Запропоновано відповідні вдосконалення офіційного трактування дослідженого інструменту публічного адміністрування.Документ Актуальні проблеми сучасного адміністративного процесу(2021) Миколенко, Олександр Іванович; Баламуш, Мар'яна Анатоліївна; Добровольська, Ніна Василівна; Mykolenko, Oleksandr I.; Balamush, Mariana A.; Dobrovolska, Nina V.Метою викладання навчальної дисципліни «Актуальні проблеми сучасного адміністративного права» є формування системи теоретичних і практичних знань в сфері адміністративного права; підготовка до наукової діяльності висококваліфікованих фахівців-правознавців.Документ Актуальні проблеми сучасного адміністративного процесу(2022) Гаран, Ольга Володимирівна; Добровольська, Ніна Василівна; Гаран, Ольга Владимировна; Добровольская, Нина Васильевна; Haran, Olha V.; Dobrovolska, Nina V.У методичних вказівках наведено основні положення до вивчення дисципліни «Актуальні проблеми сучасного адміністративного процесу» для здобувачів третього (науково-освітнього) рівня вищої освіти освітньо-наукової програми «Право» спеціальності 081 «Право». Основна мета рекомендацій – надати методичну допомогу здобувачам вищої освіти у підготовці та вивченні дисципліни на аудиторних заняттях та у процесі самостійній роботі.Документ Актуальні проблеми сучасного адміністративного процесу(2021) Гаран, Ольга Володимирівна; Добровольська, Ніна Василівна; Гаран, Ольга Владимировна; Добровольская, Нина Васильевна; Haran, Olha V.; Dobrovolska, Nina V.Предметом вивчення дисципліни «Актуальні проблеми сучасного адміністративного процесу» є сукупність суспільних відносин пов’язаних із адміністрати-вним процесом. Міждисциплінарні зв’язки: конституційне право; адміністративне судочинство; адміністративне право; проблеми адміністративного права. Метою викладання навчальної дисципліни «Актуальні проблеми сучасного адміністративного процесу» є формування системи теоретичних і практичних знань у сфері адміністративного права і процесу; підготовка до наукової діяльності висококваліфікованих фахівців-правознавців.Документ Господарське право(2023) Добровольська, Ніна Василівна; Dobrovolska, Nina V.У методичному посібнику наведено основні положення до вивчення дисципліни «Господарське право» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти освітньо-професійної програми «Право» спеціальності 081 «Право». Основна мета посібника – надати методичну допомогу здобувачам вищої освіти у підготовці та вивченні дисципліни на аудиторних заняттях та у процесі самостійної роботи.Документ Загальні тенденції дослідження особливостей судового захисту права особи на доступ до публічної інформації(2022) Добровольська, Ніна Василівна; Dobrovolska, Nina V.; Добровольская, Нина ВасильевнаЗа останні роки в Україні зроблено значні кроки, спрямовані на забезпечення реалізації прав людини і громадянина та створення ефективної системи захисту цих прав: закріплено адміністративні процедури, які сприяють реалізації прав і свобод людини і грома- дянина, в тому числі, і у сфері доступу до публічної інформації; визначено повноваження розпорядників публічної інформації щодо реалізації вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації»; впроваджено новітні інформаційні технології, які забезпечують можли- вість доступу до публічної інформації у формі відкритих даних тощо.Документ Зловживання процесуальними правами адвокатом (на прикладі господарського та адміністративного судочинства)(Фенікс, 2024) Добровольська, Ніна Василівна; Dobrovolska, Nina V.Стаття присвячена дослідженню проблематики зловживання процесуальними правами адвокатом на прикладі господарського та адміністративного судочинства. Обґрунтовано актуальність обраної теми та звернуто увагу на фрагментарний характер висвітлення вказаної проблематики в науковій літературі. Наведено підходи, що сформулювались у науковій літературі та судовій практиці щодо розуміння поняття «зловживання процесуальними правами». Запропоновано під зловживанням процесуальними правами адвокатом розуміти дії, що вчиняються адвокатом в рамках судового процесу та формально відповідають нормам процесуального закону, проте не відповідають його концептуальним ідеям, та мають на меті створити перешкоду у діяльності суду чи інших осіб. Виокремлено додаткові ознаки зловживання процесуальними правами адвокатом, а саме: 1) особа, яка зловживає процесуальними правами має спеціальний статус – адвокат; 2) наявність процесуальних прав, якими зловживає адвокат, обумовлюється наданням ним правничої допомоги та участю у судовому процесі; 3) може мати наслідком притягнення до відповідальності не лише адвоката, а й, до прикладу, адвокатського об’єднання в якому працює адвокат (про що вже сформувалась судова практика у Постанові Верховного Суду від 14.07.2022 р. у справі № 755/11559/16-ц); 4) завдає шкоду престижу усього інституту адвокатури. Запропоновано доповнити ч. 1 ст. 43 Правил адвокатської етики.Документ Особливості розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації у адміністративних судах апеляційної та касаційної інстанцій(2022) Добровольська, Ніна Василівна; Dobrovolska, Nina V.; Добровольская, Нина ВасильевнаПолітика держави повинна бути виваженою: а) до системи адміністративних судів; б) до інстанційної юрисдикції адміністративних судів; в) до стадій адміністративного судочинства; г) до форм адміністративного судочинства. Узгодженість між вказаними вище елементами дозволить повернути довіру до судів першої інстанції та уникнути такого ганебного явища у адміністративній юстиції як «зловживання учасником адміністративного судочинства правом на перегляд справи та оскарження судового рішення» (ст. 13 КАС України).Документ Офіс Президента України як державний орган (у контексті антикорупційного законодавства)(2020) Добровольська, Ніна Василівна; Dobrovolska, Nina V.; Добровольская, Нина Васильевна; Хамходера, О. П.; Khamkhodera, O. P.Статтю присвячено проблемним питання розуміння категорії «державний орган» (у межах наданої Законом України «Про запобігання корупції» офіційної дефініції), з’ясуванню правової природи Офісу Президента України та встановленню її відповідності/невідповід- ності галузевому розумінню державних органів. Розкрито підходи до співвідношення термінів «державний орган» і «орган державної влади», обстоюється необхідність їх тотожного сприйняття (як мінімум, у сучасний період розвитку вітчизняної правової системи). Здійснено критичний аналіз нормативних словосполучень «від імені держави» та «на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю»; визнається їх загальнодоктринальна справедливість, але обґрунтовується інструментально-контекстна неприйнятність (невідповідність меті тематичного регулювання - для першого; зайва дискриптивність формулювання і, як наслідок, звуженість наповнення - для другого). Характеризуються мотиви, якими керувався Верховний Суд, коли не зараховував допоміжний орган Глави держави до кола державних органів (Постанова від 29 березня 2019 р.), розкриваються негативні системні наслідки подібної правозастосовної позиції, приводяться додаткові (не розглядувані під час конкретного провадження) докази протилежного трактування (наголошується на ситуативній значимості переліку посад із високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків). Установлено, що зміни до Закону «Про запобігання корупції» від 02 жовтня 2019 р. прямо закріпили антикорупційну суб’єктність очільників Офісу Президента (знявши для них прикладну дилему «чи необхідно декларувати?»), але сформовані попередньо погляди (зокрема вищої судової інстанції) на природу відповідної допоміжної інституції залишаються актуальними і проблемними (для питань звітності, організації антикорупційного фінансового контролю, сприяння викривальництву, отримання переваг суб’єктами владних повноважень тощо). Надається низка формальних доказів на користь віднесення Офісу Президента до кола державних органів (учасник судового процесу; формулювання, котрі використовуються в судових рішеннях; формулювання актів вищої юридичної сили; формування штату переважно з державних службовців), але визнається їх допоміжне (не онтологічно-змістовне) значення.Документ Перегляд справи: історичний, загальнотеоретичний та адміністративно-правовий аналіз(2022) Добровольська, Ніна Василівна; Dobrovolska, Nina V.; Добровольская, Нина ВасильевнаПраво на перегляд справи та оскарження судового рішення можна визначити як передбачену національним законодавством міру можливої поведінки особи, яка, по-перше, виникає з моменту винесення і проголошення судового рішення по справі, по-друге, реалізується у передбачених національним законодавством процесуальних формах (апеляційне, касаційне провадження, перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами), по-третє, реалізується поетапно у всіх інстанціях судового розгляду справи.Документ Позбавлення судді доплат через нездійснення правосуддя: хибна універсальність(2021) Добровольська, Ніна Василівна; Dobrovolska, Nina V.; Добровольская, Нина Васильевна; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Оleh Р.The article is devoted to the issue of surcharges to the salaries of judges who do not administer justice. The general legal requirement that such judges do not have the right to additional payments is criticized due to the fact that it: ignores the substantive difference between surcharges (some of which are not due to the organi-zational features of the administration of justice, but is leveled due to the lack of the latter); neglects the onto-logical difference of the reasons that determine the non-administration of justice (provides substantive and pu- nitive measures for situations without a delict);accompanied by positivist detailing with zero regulatory essence (which leads to legal uncertainty). The possibility of applying a general legislative provision in the case when an identical provision of the law has received a situational restriction of its effect (by declaring it unconstitu-tional for a number of cases) is considered. The expanded applied significance of the motivations of the Consti-tutional Court of Ukraine is substantiated, which is not limited to the application of only those norms for the assessment of the constitutionality of which a specific proceeding was directed. By analyzing the previous, ex-isting and future regulation (taking into account the fundamental legal postulates and prevailing practice) the dilemma of the possibility / impossibility of the body of constitutional justice to go beyond the subject of the constitutional representation is revealed; preference (in the modern context) is given to the negative alterna-tive. With reference to the interpretations of the Constitutional Court of Ukraine (and their proven relevance), the position that it is inadmissible to deprive those judges whose failure to administer justice is caused by ex-ternal / exogenous factors (not related to their previous illegal behavior) is asserted. The approaches of public institutions to the differentiated and universal interpretation of the general legislative requirement that judges who do not administer justice do not have the right to additional payments are described. The idea of invalidat-ing Part 10 of Art. 135 of the Law of Ukraine “On the Judiciary and the Status of Judges” is supported.Документ Право особи на перегляд справи та оскарження судового рішення як категорія юридичної науки(2022) Добровольська, Ніна Василівна; Dobrovolska, Nina V.; Добровольская, Нина ВасильевнаПерегляд судового рішення, як стадія судочинства, невід’ємно пов’язаний з правом особи на перегляд справи та оскарження судового рішення. Вважаємо, що лише визначившись зі змістом права особи на оскарження судових рішень, можна дати оцінку правовій формі закріплення цього права в чинному законодавстві та визначити ефективність реалізації цього права в межах юридичного процесу.Документ Проблематика визначення адміністративно‑правового статусу службовців, що займають політичні посади в органах виконавчої влади(2021) Баламуш, Мар'яна Анатоліївна; Баламуш, Марьяна Анатольевна; Balamush, Mariana A.; Добровольська, Ніна Василівна; Dobrovolska, Nina V.; Добровольская, Нина ВасильевнаУ статті здійснено аналіз думок, представлених в наукових джерелах, стосовно ви- значення політичних посад в органах виконавчої влади та адміністративно-правового статусу службовців, які обіймають ці посади. Доведено, що публічна служба осіб, які обіймають політичні посади в органах виконавчої влади, характеризується наступни- ми ознаками: 1) законодавство передбачає конституційно-правову процедуру вступу на таку службу та порядок її проходження; 2) порядок реалізації повноважень осіб, які обіймають політичні посади, регламентується нормами адміністративного права; 3) службовці, що обіймають політичні посади, несуть, як правило, політичну відпові- дальність; 4) професіоналізм таких службовців проявляється в гармонійному поєднанні їх політичної та адміністративної діяльності.Документ Цілепокладання в праві та цілі адміністративного права України(2023) Миколенко, Олександр Іванович; Добровольська, Ніна Василівна; Mykolenko, Oleksandr I.; Dobrovolska, Nina V.У статті визначені цілі адміністративного права та здійснено їх характеристику. Доведено, що адміністративне право, як галузь права України, переслідує наступні базові цілі: регулювання суспільних відносин, що обумовлені об’єктом та предметом адміністративно-правового регулювання; охорона адміністративних правовідносин та правовідносини інших галузей права України; закріплення адміністративних проваджень щодо реалізації матеріальних норм адміністративного права. Зроблено висновок, що адміністративне право, як галузь публічного права, має наступні цілі: закріплення механізму побудови системи органів публічної адміністрації та основ її функціонування, головним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини; встановлення правових стандартів організації публічної служби, які сприяють забезпеченню і реалізації прав та свобод людини і громадянина; встановлення правових стандартів здійснення управлінських процедур та управлінської діяльності; встановлення правових стандартів здійснення правотворчих процедур щодо видання суб’єктами публічного адміністрування підзаконних нормативно-правових актів; встановлення правових стандартів здійснення адміністративних процедур та публічно- сервісної діяльності; встановлення правових стандартів здійснення контрольної діяльності суб’єктами публічного адміністрування; встановлення правових стандартів здійснення правоохоронної діяльності суб’єктів публічного адміністрування; встановлення способів та механізмів адміністративно-правового захисту порушених прав і свобод особи в публічно-правовій сфері.