Записки з українського мовознавства
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: висвітлення та популяризація сучасних наукових студій у сфері української лінгвістики, дослідження класичних і новітніх напрямів мовознавства, пропаганда наукових досягнень Одеського національного університету імені І. І. Мечникова в галузі теоретичного та прикладного українського мовознавства. Рецензування монографій, наукових збірників, словників, підручників і навчальних посібників, присвячених вивченню мов.
Сайт видання: http://zum.onu.edu.ua
Переглянути
Перегляд Записки з українського мовознавства за Автор "Druzhynets, Mariia L."
Зараз показуємо 1 - 9 з 9
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Вимова звукосполук українськими респондентами ПМР: норма та девіації(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2015) Дружинець, Марія Львівна; Дружинец, Мария Львовна; Druzhynets, Mariia L.У статті зроблена спроба виявлення, аналізу та опису девіацій, що виникають у результаті порушення норм орфоепії, зокрема спрощення в групах приголосних, вимови шиплячих, перед свистячими та навпаки, а також передньоязикових звуків [д], [т] перед ними. На основі соцопитування (запис на аудіоносіі) виокремлено стійкі та слабкі норми вимови, вказано важливі вимовні проблеми та їх органічність, що засвідчена історією. Содопитування проведено в Придністровському державному університеті імені Т. Г. Шевченка (м. Тирасполь, Придністровська Молдавська Республіка).Документ Відбиття двох законів орфоепії у мовленні українських респондентів діаспори : норма та девіації(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2021) Дружинець, Марія Львівна; Дружинец, Мария Львовна; Druzhynets, Mariia L.Стаття присвячена усному мовленню молоді української діаспори (Америка, Канада, Італія, Чехія, Польща, Німеччина, Молдова, Придністровська Молдавська Республіка) на синхронному рівні, зокрема вимовним особливостям української мови. На основі соцопитування доведено нормативність, історичну органічність; указано вимовні проблеми та орфоепічні девіації; визначено відсотковий рівень володіння орфоепією шиплячих перед свистячими та навпаки у широкій локальній та соціальній представленості зарубіжжя.Документ Відбиття особливостей української народної вимови у пам’ятках староукраїнської літературної мови(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2017) Дружинець, Марія Львівна; Дружинец, Мария Львовна; Druzhynets, Mariia L.Стаття присвячена вимовним особливостям української мови, зафіксованим у писемних пам’ятках староукраїнської літературної мови. Писемні джерела фіксують ті зміни, які відбувалися у мовленні людей і які становлять тепер орфоепічну норму.Документ Генеза української літературної мови у гіпотезах та концепціях Ю. Карпенка(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Дружинець, Марія Львівна; Druzhynets, Mariia L.Праця присвячена пам’яті визначного вченого, філолога, засновника Одеської ономастичної школи – заслуженого діяча науки і техніки України, члена-кореспондента Національної академії наук України, академіка Академії наук вищої школи України, доктора філологічних наук, професора Юрія Олександровича Карпенка і його дослідженням актуальної проблеми – походження, зародження і розвитку української мови, періодизації історії української літературної мови, зокрема хронологічним етапам поділу історії української літературної мови. Мета розвідки – подати концепції історичного розвитку української мови провідних науковців, найважливіші періодизації учених-славістів, конкретизувати та увиразнити засади періодизації та періоди історії укра-їнської літературної мови. Об’єктом дослідження є гіпотези історичного розвитку української мови провідних науковців, хронологічні етапи поділу історії української літературної мови. Предметом – зміни хронологічних меж етапу НУМ і увиразнення його підперіодів. Попередниками у до- слідженні окремих питань проблеми – передусім періодизації історії української літературної мови – можна назвати С. Хваткову, Г. Онуфрієнко. Основою ПІУЛМ, безперечно, є концепції походження української мови. Звернено увагу на дві основні концепції зародження і розвитку української мови, подано гіпотези історичного розвитку української мови провідних науковців, найважливіші періодизації учених-славістів. Проведене дослідження свідчить про зміну хронологічних меж етапу НУМ і про його козацьку, новоукраїнську та сучасну добу. Нова українська мова, вважаємо, розпочинається з канцелярії Богдана Хмельницького, адже мова ділової документації, в основі якої лежить південно-східний діалект, близька до народнорозмовної. Листи-універсали – це неперевершені зразки української мови: всього 3% лексики становлять церковнослов’янізми, 7 % – полонізми і 90% – українські слова. Історія української літературної мови давня і надзвичайно цікава історичними витоками, прадавніми коренями з праслов’янської мови, але як об’єктивна система українська мова почала інтенсивно формуватися з IX cт. Глибинною і науково обгрунтованою є 5-ти етапна класифікація на основі фонологічних змін Ю. О. Карпенка, яка починається з праслов’янської мови і закінчується новою українською мовою (ХІХ–ХХ ст.).Документ Екологія українського усного мовлення: вимова голосних звуків(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Дружинець, Марія Львівна; Druzhynets, Mariia L.Стаття присвячена українському усному мовленню на синхронному рівні, зокрема вимовним особливостям української мови. На основі соцопитування зроблено спробу виявлення, аналізу та опису девіацій, що виникають у результаті порушення нестійких норм орфоепії голосних – ненаголошених [о], [е], [и], наголошеного початкового [і] залежно від сфери діяльності респондентів, регіону України (Північна, Південнна, Західна, Східна, Центральна). Указано важливі вимовні проблеми та їх органічність, що засвідчена історією.Документ Екологія українського усного мовлення: вимова приголосних звуків(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2020) Дружинець, Марія Львівна; Дружинец, Мария Львовна; Druzhynets, Mariia L.Стаття присвячена українському усному мовленню на синхронному рівні, зокрема вимовним особливостям української мови. На основі соцопитування доведено нормативність, указано орфоепічні девіації, визначено відсотковий рівень володіння нормами вимови приголосних, зокрема вимовою дзвінких та глухих приголосних звуків: [в] як [ў], [з] у складі префіксів роз-, без-, префіксів з-, об-, над-, під-, від-, африкатів [д з], [д ж] залежно від сфери діяльності респондентів, регіону України (Північна, Південнна, Західна, Східна, Центральна). Обґрунтовано орфоепічні проблеми та вимовну органічність, що засвідчена історією.Документ Репрезентація діалектизмів у прозі Ю. Винничука: фонетичні елементи(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Дружинець, Марія Львівна; Генова, Олена Віталіївна; Druzhynets, Mariia L.; Genova, O. V.Статтю присвячено дослідженню наддністрянських діалектних одиниць, зокрема вивченню їхньої індивідуально-авторської специфіки у художній творчості. Метою розвідки є обгрунтування специфіки наддністрянських діалектних одиниць та їхніх локальних фонетичних рис у прозовій творчості Ю. Винничука. Завдання студіювання: висвітлити специфіку роботи письменника з діалектними одиницями; схарактеризувати фонетичні особливості наддністрянського діалекту та його номінацію; сформувати корпус використаних письменником наддністрянських говіркових одиниць на фонетичному рівні; виявити та схарактеризувати специфіку репрезентації діалектних елементів у прозових творах Ю. Винничука за фонетичним рівнем мовної структури. Об’єктом дослідження є мова прозових творів Ю. Винничука, у яких представлені діалектні елементи. Предмет дослідження – наддністрянські лексичні діалектизми (зокрема їхні фонетичні особливості) в художніх творах зазначеного письменника. Джерельною базою слугували романи Ю. Винничука «Танґо смерті», «Мальва Ланда» та збірка оповідань «Вікна застиглого часу». Дослідження фактичного матеріалу проведене в аспекті синхронії на основі загальнонаукового методу спостереження й опису мовних явищ. Застосовано прийоми зовнішньої та внутрішньої інтерпретацій. Специфіку наддністрянських лінгвальних елементів встановлено за допомогою зіставного методу, метод контекстуального аналізу дозволив зафіксувати говіркові риси на всіх мовних рівнях і встановити значення певної лексеми в певному контексті. Сформовано корпус використаних письменником наддністрянських говіркових одиниць та виокремлено фонетичні одиниці наддністрянського говору (у суфіксі -ськ- звук [с′] переходить у [с]; випадки апокопи; наявність алегроформ; чергування [о] з [і] та [о] з нулем звука; перехід у ненаголошеній позиції [е] в [и]; асиміляція за м’якістю передньоязикових зубних твердих приголосних; регресивна суміжна дисиміляція за способом творення: [чт] > [шт]; перехід [а] в [е] після м’яких і шиплячих приголосних; вживання на початку слова перед голосними протетичних [г], [в]; перехід ненаголошеного [о] в [у]; відсутність вставного [л] після губних; депалаталізація [р]; вживання замість мй мн). Доведено, що використані фонетичні лінгвальні елементи достатньо репрезентують наддністрянський говір. Виділені фонетичні діалектизми є категорією стилістичною, їхнє використання підпорядковується художнім установкам – відтворенню природного мовлення героя, вказівці на його приналежність до певної етнографічної групи. Перспективи подальшого студіювання заявленої проблеми вбачаємо у ґрунтовному дослідженні діалектних одиниць у сучасній художній прозі, зокрема наддністрянського говору, оскільки він є одним із найменш досліджуваних у цьому аспекті. Ключові слова: діалектні елементи, наддністрянські діалектизми, Ю. Винничук, локативні фонетичні одиниці, художній текст.Документ Українське усне мовлення за писемними пам'ятками XIX ст.: вимова звукосполук(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2014) Дружинець, Марія Львівна; Дружинец, Мария Львовна; Druzhynets, Mariia L.Статтю присвячено проблемам українського усного мовлення, зокрема вимові звукосполук за писемними пам'ятками XIX ст. Відбиття особливостей народного мовлення у писемних пам'ятках XIX ст. - важливе і надійне джерело для висвітлення початкового періоду в процесі становлення української орфоепії. Правописна система першодруків та рукописів зазначеного століття була побудована значною мірою на фонетичних засадах. Тому завдяки особливостям правопису, а частіше всупереч йому, відбилися вимовні риси, більшість з яких стала орфоепічною нормою сучасної української літературної мови.Документ Українське усне мовлення сучасної молоді південної та західної зон: девіантні процеси(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2018) Дружинець, Марія Львівна; Дружинец, Мария Львовна; Druzhynets, Mariia L.Стаття присвячена українському усному мовленню на синхронному рівні,зокрема вимовним особливостям української мови. На основі соцопитування зроблено спробу виявлення, аналізу та опису девіацій, що виникають у результаті порушення нестійких норм орфоепії (вимови шиплячих перед свистячим і навпаки, а також передньоязикового [д] перед ними), залежно від регіону проживання – Південна / Західна Україна. У компаративному аспекті подано вимову досліджуваних звукосполук молоддю різних країн (Україна, Канада, Молдова, Придністровська Молдавська Республіка). Виокремлено стійкі та слабкі норми вимови, вказано важливі вимовні проблеми та їх органічність, що засвідчена історією.