Перегляд за Автор "Samofatov, Mykhailo I."
Зараз показуємо 1 - 14 з 14
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Historical portrait of Omar Torrijos(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2016) Samofatov, Mykhailo I.; Самофатов, Михайло Ігорович; Самофатов, Михаил Игоревич; Domin, Oleg B.; Prysiazhniuk, Oksana Ya.; Дьомін, Олег Борисович; Присяжнюк, Оксана ЯрославівнаThe article is dedicated to the one of the XXth century Latin America’s brightest politicians, general Omar Torrijos. Despite his key role in Panama’s political life, he was never officially a president of the country. Omar Torrijos’ life still inspires many people from all over the world to do some social changes.Документ Діяльність Школи Америк в 1961-1991 роках(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2017) Самофатов, Михайло Ігорович; Samofatov, Mykhailo I.; Дьомін, Олег Борисович; Domin, Oleg B.У статті розглядається діяльність найбільшого військово-тренувального центру в Латинській Америці - Школи Америк, який відомий чималою кількістю диктаторів та військових злочинців серед своїх випускників. Школа Америк є головним символом політики США щодо латиноамериканських країн. Сформовані висновки щодо ролі Школи Америк в політичному житті регіону.Документ «Золотий вік»: інтеграція італійської економіки у європейський ринок (1951–1973 рр.)(2023) Самофатов, Михайло Ігорович; Samofatov, Mykhailo I.Стаття присвячена розвитку італійської економіки у період 1951–1973 рр., який визнається дослідниками як найбільш успішний період в економічній історії незалежної Італії, і який співпав з першими двома десятиліттями її європейської інтеграції. Був запропонований поділ економічної історії Італії 1951–1973 рр. на три етапи. На першому етапі (1951–1957 рр.) Італія доєдналася до Європейського об’єднання вугілля та сталі (ЄОВС). Разом зі вступом Італія взяла на себе зобов’язання змінити торгівельне законодавство у бік лібералізації, знизити квоти та ставки митних тарифів. Одночасно з цим уряд Італії розробив програму прискореного розвитку деяких галузей важкої промисловості, зокрема металургійної, з розрахунку на доступність дешевого вугілля та технологій з інших країн ЄОВС, а також на появу перспективних ринків збуту. Другий етап (1958–1963 рр.) припав на перші роки після вступу Італії до Європейської економічної спільноти (ЄЕС). В історіографії даний етап отримав назву «економічного дива», або «економічного буму», завдяки надзвичайно високим темпам економічного розвитку. Стверджується, що фактор європейської інтеграції став вагомим поштовхом для розвитку та трансформації Італії. Внаслідок цілеспрямованої економічної політики країни ЄЕС стали основними торгівельними партнерами Італії. Третій етап (1958–1973 рр.) характеризується раціоналізацією управління економіки, а також поступовим сповільненням темпів економічного росту. З’являються ознаки стагнації, які проявляються у невиконанні заданих цілей економічного розвитку країни. За рядом економічних індикаторів простежується початок зміни типу італійської економіки з індустріальної на постіндустріальну. Однак, цей процес негативно позначився на темпах економічного розвитку. В цілому зміни у італійській економіці в період 1951–1973 рр. носили не тільки кількісний, а й структурний характер. Італія являє собою приклад напіваграрної, слаборозвиненої країни, яка знаходилась у стані післявоєнного відновлення з обмеженими фінансовими і природніми ресурсами, але за рахунок грамотної економічної політики та європейської інтеграції перетворилась на розвинену індустріальну країну, яка зайняла чільне місце у новоствореному спільному європейську ринку.Документ Зоніанс – іноземці чи частина панамського суспільства(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2016) Самофатов, Михайло Ігорович; Самофатов, Михаил Игоревич; Samofatov, Mykhailo I.Ця стаття аналізує специфічну соціокультурну спільноту в Панамі – зоніанс. Цей термін зазвичай використовується по відношенню до неіспаномовних американців, які живуть та працюють у зоні Панамського Каналу. Незважаючи на відсутність значного впливу сьогодні, зоніанс визначали економічне життя Панами у XX столітті.Документ Неочікуваний союз: політика США щодо утворення лівоцентристської коаліції в Італії(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Самофатов, Михайло Ігорович; Samofatov, Mykhailo I.Холодна війна стала вагомим фактором впливу не тільки на зовнішню, а й на внутрішню політику Італії. Головною проблемою Італії як члена НАТО в середині XX ст. стала популярність лівих прорадянських партій, і можлива втрата влади правлячою Християнсько-Демократичною партією. Альянс християнських демократів разом із соціалістами став несподіваним засобом вирішення поточних проблем, і США, підтримавши даний союз, продемонстрували здатність до гнучкості у веденні зовнішньої політики щодо своїх союзників.Документ Промислове співробітництво СРСР та Італії в 60-80-ті рр. XX ст.(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2020) Самофатов, Михайло Ігорович; Samofatov, Mykhailo I.Проблема розкриття механізмів функціонування радянської економіки та її взаємодії із світовою економікою являє собою актуальну міждисциплінарну наукову проблему. Історична наука може багато що запропонувати для вирішення цієї проблеми. Саме історична наука займається пошуком та систематизацією фактологічного матеріалу для цієї теми. Історія здатна вписати економічні відносини цього періоду у політичний контекст, адже частіше всього політичні події знаходять своє відображення у економічних процесах. Зрештою, вивчення даної проблеми з історичної точки зору допомагає у вивченні Холодної війни – найбільш важливого історичного процесу другої половини XX ст.Документ США і організація операції «Кондор»(2017) Самофатов, Михайло Ігорович; Samofatov, Mykhailo I.; Дьомін, Олег Борисович; Domin, Oleg B.Стаття присвячена організації операції «Кондор», ролі США та втіленню цієї операції у життя. Приділена увага міжнародним подіям 70-90-х рр. ХХ ст. та протистоянню СРСР і США.Документ Формування Другої республіки в Італії у контексті європейської інтеграції(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2024) Самофатов, Михайло Ігорович; Samofatov, Mykhailo I.; Дьомін, Олег Борисович; Domin, Oleg B.Підписання Маастрихтського договору про створення ЄС в 1992 р. стало новим етапом у історії європейської інтеграції Італії. В тому ж 1992 р. в Італії вибухнув гучний корупційний скандал «Танджентополі», який невдовзі поховав стару політичну систему Першої республіки в Італії (1992–1994 рр.). Автор доводить існування логічного звязку між цими двома процесами та простежує вплив європейської інтеграції на формування Другої республіки (1994 – т. ч.).Документ Історія зарубіжних країн нового часу. Частина І(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2024) Дьомін, Олег Борисович; Самофатов, Михайло Ігорович; Чепіженко, Вадим Віталійович; Domin, Oleg B.; Samofatov, Mykhailo I.; Chepizhenko, Vadym V.Методичні рекомендації допоможуть здобувачам у засвоєнні освітнього компоненту «Історія зарубіжних країн нового часу. Частина І». Вони зорієнтують студентів щодо підготовки до практичних занять, організації самостійної роботи та виконання індивідуального навчально-дослідного завданнях в межах даної роботи, а також у підготовці до іспиту з даної дисципліни. Тут також міститься рекомендована література для поглибленого вивчення курсу. Видання призначене для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти зі спеціальності 032 Історія та археологія.Документ Італійський вектор політики США у період президентства Джона Кеннеді(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2023) Самофатов, Михайло Ігорович; Samofatov, Mykhailo I.Стаття присвячена змінам у зовнішній політиці США щодо Італії за часів президентства Джона Кеннеді (1961–1963 рр.). У дослідженні розглядається два основні аспекти американсько-італійських відносин зазначеного періоду: формування італійських урядів на основі лівоцентристської коаліції, а також взаємини (відносини, взаємини) у енергетичній сфері. Особлива увага приділяється персоніфікації зовнішньої політики та використанню американсько-італійських каналів зв’язку поза межами посольства США в Римі. Метою статті є комплексне дослідження італійського вектору політики США за часів президенства Джона Кеннеді. Методологія дослідження ґрунтується на історико-генетичному та описовому методах, критичному аналізі джерел, а також на методах дослідження історії міжнародних відносин. Це дозволило виділити італійський вектор зовнішньої політики США та помістити його у загальний контекст міжнародної політики часів «холодної війни». Наукова новизна дослідження полягає у систематизації зовнішньої політики США щодо Італії у європейському контексті із залученням джерел та літератури, що раніше не використовувалася в українській історіографії. Висновки. Зовнішня політика США щодо Італії за часів президентства Дж. Кеннеді концентрувалася навколо проблеми забезпечення політичної стабільності урядів Італії, а також незмінності євроатлантичного курсу країни. Визначальною характеристикою цієї політики був акцент на підтриманні демократичних засад внутрішньої політики Італії, забезпечення електоральної підтримки італійського населення, а також підтримці з боку католицької церкви. Нове бачення моделі стосунків з Європою, запропоноване Президентом США, дозволило провести вчасне оновлення італійського вектору політики, а також запропонувати нову політичну модель для інших країн Західної Європи. Відсутність таких змін могла би призвести до зменшення підтримки прозахідних політичних сил населенням, а також зростанням антиамериканських настроїв серед європейського населення. Кульмінацією італійської політики Дж. Кеннеді став візит до Риму та Ватикану в рамках європейського турне 1963 р., яке забезпечило публічну підтримку його політиці та сприяло покращенню іміджу США в Європі. Таким чином, італійський вектор політики США за часів президенства Дж. Кеннеді був невід’ємною складовою його загальноєвропейської політики та корелював з проблемою єдності Європи в рамках ЄЕС та НАТО.Документ Італійсько-радянська нафтова угода 1960 р. у контексті європейської енергетичної безпеки(Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України», 2024) Дьомін, Олег Борисович; Самофатов, Михайло Ігорович; Domin, Oleg B.; Samofatov, Mykhailo I.11 жовтня 1960 р. між італійською державною енергетичною компанією Ente Nazionale Idrocarburi (ЕНІ) та радянським «Союзнафтоекспортом» було укладено угоду про експорт до Італії партії нафти на 100 млн. дол. США в обмін на труби великого діаметру, машинне устаткування, шини та технічну допомогу. Ця угода, незважаючи на свій суто економічний характер, суттєво вплинула на міжнародну політичну обстановку свого часу. По-перше, ця угода продемонструвала небезпечну тенденцію до встановлення економічної співпраці між країнами Європейської економічної спільноти та СРСР, незважаючи на приналежність до ворогуючих таборів «холодної війни». Невдовзі після її підписання Європейська економічна спільнота була змушена переглянути свою політику в енергетичній сфері та вперше ввести поняття «енергетична безпека» до офіційних документів. По-друге, угода між ЕНІ та «Союзнафтоекспортом», в якій ціна нафти була нижче за загальносвітову, слугувала приводом для НАТО заявити про існування радянського плану Soviet Oil Offensive. Згідно тогочасних звітів, СРСР планував експортувати величезні обсяги до країн Західної Європи в обмін на зміну їх політичної позиції на більш нейтральну. В результаті проведених досліджень Економічний комітет НАТО та Конгрес США обмежились виданням рекомендацій щодо продовження вивчення планів СРСР з розширення торгівлі із країнами Західної Європи та встановлення лімітів на імпорт радянської нафти. По-третє, непрямим наслідком підписання цієї угоди стало утворення Організації країн-експортерів нафти, яка побоювалася демпінгу ціни на нафту через появу нового конкурента. В 1960 р. заснування цієї організації лишилося непоміченим, однак в подальшому вона значно вплинула на розвиток історії останньої третини XX ст. Таким чином, дослідження обставин підписання італійсько-радянської нафтової угоди 1960 р. дозволяє простежити формування проблеми європейської енергетичної безпеки, яка є актуальною для країн Європейського Союзу і в наш час.Документ Італія в політичних та економічних євроатлантичних інтеграційних процесах (1949-1999 рр.)(2025) Самофатов, Михайло Ігорович; Samofatov, Mykhailo I.Самофатов М. І. Італія в політичних та економічних євроатлантичних інтеграційних процесах (1949-1999 рр.) Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 — Історія та археологія. — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, м. Одеса, 2025. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Історія євроатлантичної інтеграції другої половини XX століття є фундаментальним науковим завданням, що має виключне значення для розуміння сучасної міжнародної системи. Класичний період характеризується формуванням основи нової архітектури безпеки та співпраці в Європі, яка є реакцією на руйнівні наслідки Другої світової війни. Північноатлантичний альянс, створений у квітні 1949 року, та подальший розвиток європейських інтеграційних структур, починаючи з ЄЕС, створили сутність сучасного євроатлантичного співтовариства. Особливе значення має аналіз механізмів історичного подолання суперечностей між європейськими державами, зокрема трансформація франко-німецьких антагоністичних відносин у партнерство, що змінило природу післявоєнної системи міжнародних відносин. Процес євроатлантичної інтеграції дозволяє оцінити механізми єдиного економічного та правового простору, що створив фундамент сучасного Європейського союзу та НАТО. Вони відіграли важливу роль в облаштуванні демократичних інститутів у Західній Європі та зміцненні ефективної альтернативи комунізму в умовах біполярної конфронтації. Актуальність історичних досліджень проблематики обумовлена ознайомленням із сучасними викликами євроатлантичної інтеграції, зокрема забезпеченням стабільності процесів розширення НАТО, усуненням кризових явищ в ЄС, необхідністю протидіяти агресії з боку РФ. Історичний аналіз допомагає здобути уроки з минулого досвіду, приходити до найбільш раціональних політичних рішень у теперішньому та обирати найкращу стратегію розвитку на майбутнє. Дисертація присвячена участі Італії в розбудові та зміцненні політичної та економічної системи співпраці між країнами Заходу в другій половині XX ст. Метою роботи є комплексне дослідження інтеграції Італії до євроатлантичних політичних та економічних структур у період з 1949 по 1999 рр. Предмет дослідження – політичні та економічні аспекти участі Італії в євроатлантичних інтеграційних процесах. Актуальність теми містить у собі соціально-політичний та академічний аспекти. Перший визначається поточним зовнішньополітичним курсом України на вступ до ЄС і НАТО. В рамках євроатлантичного партнерства Італія є одним з основних партнерів нашої держави. З іншої сторони, в українській історіографії відсутні праці, в яких би всебічно розглядалося питання євроатлантичної інтеграції протягом 1949-1999 рр. Таким чином, дана робота сприяє більш глибокому дослідженню теми і може використовуватися для розробки відповідних навчальних курсів та подальших наукових дослідженнях. У вступі продемонстрована актуальність теми дисертації, визначені об’єкт та предмет дослідження, хронологічні та територіальні рамки роботи. Були визначені мета і завдання дисертації, методологія дослідження, показані наукова новизна та практичне значення. Був наданий перелік публікацій та виступів на конференціях, що засвідчують апробацію результатів. У першому розділі був проведений аналіз джерельної бази та літератури дослідження. Джерела були розподілені на чотири групи, в залежності від форми. Першу групу складають офіційні документи: нормативно-правові документи Італії, міжнародні угоди та меморандуми, резолюції та декларації міжнародних організацій, прес-релізи, офіційні декларації та промови державних і політичних діячів, звіти парламенту Італії та міжнародних організацій, соціологічні та статистичні матеріали. Друга група джерел, а саме діловодні документи, включають у себе дипломатичне листування міністерства закордонних справ Італії та державного департаменту США, стенограми засідань Сенату та Палати депутатів італійського парламенту. Третя група джерел – матеріали преси – містить у собі програмні статті державних та політичних діячів, публікації партійної преси, інтерв’ю. Четверту групу – мемуари – формують опубліковані спогади італійських та зарубіжних історичних постатей. Аналіз історіографії був здійснений за проблемним принципом. Найбільшу групу складають роботи, присвячені історії євроатлантичної інтеграції Італії. Встановлено, що найбільший внесок у вивчення цієї проблематики внесли італійські вчені. Окрім того, були виділені американська, британська та українська історіографія. Була надана характеристика ключових робіт. Окремо були розглянути роботи, присвячені питанням розвитку атлантичної та європейської інтеграції в цілому, виділені сучасні тенденції у дослідженні тематики. У другому розділі «Євроатлантичний вибір Італії (1949-1962 рр.): від ідеї до реалізації» був проведений огляд основних тенденцій, що супроводжували включення Італії до євроатлантичних інтеграційних процесів. У першому підрозділі були досліджені політичні та економічні чинники вступу Італії до НАТО. У другому підрозділі продемонстровано еволюцію участі Італії в євроінтеграційних процесах протягом 1950-х рр., показана динаміка входження італійської економіки у спільний ринок. У третьому підрозділі показаний взаємозв’язок між європейською інтеграцією та економічним «бумом» 1957-1962 рр. В цілому, період 1949-1962 рр. став для Італії «золотим віком», що забезпечив повернення країні вагомого міжнародного статусу і заклав фундамент для майбутнього розвитку. У третьому розділі «Міст між Заходом і Сходом: Італія як міжнародний посередник (1963-1987 рр.)» досліджується еволюція зовнішньої політики Італії в рамках євроатлантичної інтеграції у зазначений період. У першому підрозділі висвітлюються сюжети, пов’язані з 1960-ті рр.: участь у Карибській кризі, «лівий поворот», розбудова східної політики, еволюція відносин із НАТО, участь Італії у перебудові європейської фінансової системи. Другий підрозділ присвячений відповіді Італії на міжнародні та внутрішні виклики 1970-х рр., задіянню механізмів ЄС та НАТО для їх вирішення, а також появі альтернативних проєктів європейської інтеграції від італійських опозиційних партій. У третьому підрозділі був зроблений акцент на участі Італії в реформуванні європейських інституцій. Зокрема, було наголошено на особливій ролі Італії у прийнятті рішення про перехід до ЄС як до нової стадії європейської інтеграції. У підсумку, період з 1963 по 1987 рр. мав неоднозначні наслідки для розвитку держави, однак негативні наслідки кризових явищ були пом’якшені завдяки співпраці з країнами ЄЕС та НАТО. У четвертому розділі «Інституційне зміцнення та перехід до проактивної політики у євроатлантичній інтеграції (1988-1989 рр.)» був проведений огляд нового етапу участі Італії в євроатлантичних інтеграційних процесах. У першому підрозділі досліджується, як саме завершення «холодної війни» вплинуло на переорієнтацію зовнішньополітичної стратегії Риму і на парламентську систему країни, а також надається оцінка комплексу заходів, направлених на приведення італійської економіки у відповідність до вимог Брюсселю. У другому підрозділі розглядається вплив вступу до ЄС на ключові події італійської історії початку 1990-х рр.: скандалу «Чисті руки» та переходу до політичної системи Другої республіки. Третій підрозділ присвячений таким темам, як євроінтеграційні реформи Італії, участь Італії в миротворчих операціях НАТО та ООН, політиці Риму в рамках розширення ЄС та НАТО. У висновках наведені головні результати дослідження. В цілому, протягом 1949-1999 рр. Італія приймала активну участь в діяльності євроатлантичних інституцій, засновницею яких вона була. Запропонована автором періодизація дозволяє простежити еволюцію євроатлантичної стратегії держави. Вона складалася з двох компонентів: європейської та атлантичної інтеграції, співвідношення між якими могло змінюватися у різні періоди часу. В цілому, протягом другої половини XX ст. Італія стала важливим актором у сфері євроатлантичної інтеграції та сприяла її зміцненню та розбудові. Спостерігався і зворотній ефект: участь у міжнародних інституціях зміцнювала державу, сприяла економічному розвитку та зростанню рівня життя суспільства.Документ Італія після Маастрихту: виклики європейської інтеграції у 1990-ті рр.(2024) Самофатов, Михайло Ігорович; Samofatov, Mykhailo I.У статті розглянуто вплив підписання засадничої для ЄС Маастрихтської угоди 1992 р. на політичні та економічні процеси в Італії у 1990-ті рр. Перехід від ЄЕС до нової форми європейської інтеграції був предметом загального політичного консенсусу. Було піднято питання про вплив європейської інтеграції на скандал 1992–1994 рр. «Чисті руки», який характеризувався низкою судових процесів проти відомих посадовців та завершився крахом старої політичної системи Першої республіки, внаслідок чого в Італії вперше був створений «технічний уряд» під управлінням колишнього голови Банку Італії К. А. Чампі – своєрідна тимчасова адміністрація, яка запустила механізм впровадження реформ ЄС. Одночасно з цим в Італії консолідувався блок новостворених євроскептичних партій, який одержав перемогу на парламентських виборах, в результаті чого в 1994 р. був сформований уряд під проводом С. Берлусконі. Незважаючи на декларовані цим урядом антиєвропейські заяви, йому не вдалося зупинити процес європейської інтеграції. Після краху уряду С. Берлусконі у 1996 р. до влади прийшла проєвропейська коаліція «Оливковке дерево» на чолі з Р. Проді. Таким чином, у політичній системі Другої республіки (1994 р. – т.ч.) питання європейської інтеграції стало основним маркером розділу між різними політичними силами, які втратили характер масових ідеологічних партій XX ст. і перетворилися на нестійкі персоналістські проєкти. Урядам «Оливкового дерева» вдалося надати нового імпульсу євроінтеграційним реформам, головною з яких було введення євро замість національної валюти – ліри. Ця реформа сприймалася як можливість оновлення Італійської республіки за рахунок зміцнення державного апарату, програми приватизації державного сектору економіку та більш обережної бюджетної політики. Дозвіл від ЄС на перехід до євро з 1999 р. засвідчив, що, незважаючи на труднощі політичного та економічного характеру, Італії вдалося провести ключові реформи, а з введенням євро замість національної валюти європейська інтеграція країни стала незворотнім процесом.Документ Італія у системі європейської безпеки в часи Карибської кризи(Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2024) Самофатов, Михайло Ігорович; Samofatov, Mykhailo I.У статті розглянуто вплив Карибської кризи на місце Італії у системі європейської безпеки. Ключовим елементом цієї системи в умовах «холодної війни» було розміщення атомної зброї. Починаючи з 1959 р. Італія стала учасницею програми розміщення ядерної зброї США – ракет «Юпітер» – в європейських країнах НАТО. На основі аналізу публікацій раніше засекречених документів Архіву національної безпеки США автор доводить взаємозв’язок між Карибською кризою та демонтажем пускових установок ракет середньої дальності «Юпітер» в Італії і подальшим розміщенням ракет «Поларіс» на флотах країн НАТО у Середземному морі. Встановлено, що наслідком Карибської кризи для Італії стало зменшення її ваги в системі європейської безпеки і в міжнародних відносинах загалом. Натомість з військової точки зору Італія тільки посилила свій захист в разі війни.