Італійський вектор політики США у період президентства Джона Кеннеді
Вантажиться...
Дата
2023
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
2521-1706
E-ISSN
2521-1714
Назва тому
Видавець
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Анотація
Стаття присвячена змінам у зовнішній політиці США щодо Італії за часів президентства Джона Кеннеді (1961–1963 рр.). У дослідженні розглядається два основні аспекти американсько-італійських відносин зазначеного періоду: формування італійських урядів на основі лівоцентристської коаліції, а також взаємини (відносини, взаємини) у енергетичній сфері. Особлива увага приділяється персоніфікації зовнішньої політики та використанню американсько-італійських каналів зв’язку поза межами посольства США в Римі.
Метою статті є комплексне дослідження італійського вектору політики США за часів президенства Джона Кеннеді.
Методологія дослідження ґрунтується на історико-генетичному та описовому методах, критичному аналізі джерел, а також на методах дослідження історії міжнародних відносин. Це дозволило виділити італійський вектор зовнішньої політики США та помістити його у загальний контекст міжнародної політики часів «холодної війни».
Наукова новизна дослідження полягає у систематизації зовнішньої політики США щодо Італії у європейському контексті із залученням джерел та літератури, що раніше не використовувалася в українській історіографії.
Висновки. Зовнішня політика США щодо Італії за часів президентства Дж. Кеннеді концентрувалася навколо проблеми забезпечення політичної стабільності урядів Італії, а також незмінності євроатлантичного курсу країни. Визначальною характеристикою цієї політики був акцент на підтриманні демократичних засад внутрішньої політики Італії, забезпечення електоральної підтримки італійського населення, а також підтримці з боку католицької церкви. Нове бачення моделі стосунків з Європою, запропоноване Президентом США, дозволило провести вчасне оновлення італійського вектору політики, а також запропонувати нову політичну модель для інших країн Західної Європи. Відсутність таких змін могла би призвести до зменшення підтримки прозахідних політичних сил населенням, а також зростанням антиамериканських настроїв серед європейського населення. Кульмінацією італійської політики Дж. Кеннеді став візит до Риму та Ватикану в рамках європейського турне 1963 р., яке забезпечило публічну підтримку його політиці та сприяло покращенню іміджу США в Європі. Таким чином, італійський вектор політики США за часів президенства Дж. Кеннеді був невід’ємною складовою його загальноєвропейської політики та корелював з проблемою єдності Європи в рамках ЄЕС та НАТО.
The article is devoted to the changes in the US foreign policy towards Italy during the presidency of John Kennedy (1961-1963). The study examines two main aspects of American-Italian relations of the specified period: the formation of Italian governments based on a center-left coalition, as well as relations in the energy sphere. Particular attention is paid to the personification of foreign policy and the use of American-Italian communication channels outside the US Embassy in Rome. The purpose of the article is a comprehensive study of the Italian policy of the United States during the presidency of John Kennedy. From a methodological point of view, the research is based on historical-genetic, descriptive methods, critical analysis of sources, as well as methods of researching the history of international relations. This made it possible to highlight the Italian vector of the US foreign policy and place it in the general context of the international policy of the Cold War era. The scientific novelty of the study consists of the systematization of the US foreign policy towards Italy in the European context with the involvement of sources and literature that were not previously used in domestic historiography. Conclusions. US foreign policy towards Italy during the presidency of J. Kennedy focused on the problem of ensuring the political stability of Italian governments, as well as the country's Euro-Atlantic course. The defining characteristic of this policy was the emphasis on supporting the democratic foundations of Italy's domestic policy, ensuring the electoral support of the Italian population, as well as support from the Catholic Church. The new vision proposed by the US president made it possible to carry out a timely renewal of Italian politics, as well as to propose a new political model for other Western European countries. The culmination of J. Kennedy's Italian policy was a visit to Rome and the Vatican as part of a European tour in 1963, which provided public support for his policy and contributed to improving the image of the USA in Europe. Thus, J. Kennedy's Italian policy was in the context of his pan-European policy and correlated with the problem of European unity within the EEC and NATO.
The article is devoted to the changes in the US foreign policy towards Italy during the presidency of John Kennedy (1961-1963). The study examines two main aspects of American-Italian relations of the specified period: the formation of Italian governments based on a center-left coalition, as well as relations in the energy sphere. Particular attention is paid to the personification of foreign policy and the use of American-Italian communication channels outside the US Embassy in Rome. The purpose of the article is a comprehensive study of the Italian policy of the United States during the presidency of John Kennedy. From a methodological point of view, the research is based on historical-genetic, descriptive methods, critical analysis of sources, as well as methods of researching the history of international relations. This made it possible to highlight the Italian vector of the US foreign policy and place it in the general context of the international policy of the Cold War era. The scientific novelty of the study consists of the systematization of the US foreign policy towards Italy in the European context with the involvement of sources and literature that were not previously used in domestic historiography. Conclusions. US foreign policy towards Italy during the presidency of J. Kennedy focused on the problem of ensuring the political stability of Italian governments, as well as the country's Euro-Atlantic course. The defining characteristic of this policy was the emphasis on supporting the democratic foundations of Italy's domestic policy, ensuring the electoral support of the Italian population, as well as support from the Catholic Church. The new vision proposed by the US president made it possible to carry out a timely renewal of Italian politics, as well as to propose a new political model for other Western European countries. The culmination of J. Kennedy's Italian policy was a visit to Rome and the Vatican as part of a European tour in 1963, which provided public support for his policy and contributed to improving the image of the USA in Europe. Thus, J. Kennedy's Italian policy was in the context of his pan-European policy and correlated with the problem of European unity within the EEC and NATO.
Опис
Ключові слова
США, Італія, Ватикан, зовнішньополітичний курс США, Дж. Кеннеді, Європа, «холодна війна», USA, Italy, Vatican, US foreign policy course, J. Kennedy, Europe, Cold War
Бібліографічний опис
Самофатов М. Італійський вектор політики США у період президентства Джона Кеннеді / М. Самофатов // Американська історія та політика. – 2023. – № 16. – С. 70–79.
УДК
329.055.4(450):327.82(73)