Італія після Маастрихту: виклики європейської інтеграції у 1990-ті рр.
Вантажиться...
Дата
2024
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
2524-048X
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті розглянуто вплив підписання засадничої для ЄС Маастрихтської угоди 1992 р. на політичні та економічні процеси в Італії у 1990-ті рр. Перехід від ЄЕС до нової форми європейської інтеграції був предметом загального політичного консенсусу. Було піднято питання про вплив європейської інтеграції на скандал 1992–1994 рр. «Чисті руки», який характеризувався низкою судових процесів проти відомих посадовців та завершився крахом старої політичної системи Першої республіки, внаслідок чого в Італії вперше був створений «технічний уряд» під управлінням колишнього голови Банку Італії К. А. Чампі – своєрідна тимчасова адміністрація, яка запустила механізм впровадження реформ ЄС. Одночасно з цим в Італії консолідувався блок новостворених євроскептичних партій, який одержав перемогу на парламентських виборах, в результаті чого в 1994 р. був сформований уряд під проводом С. Берлусконі. Незважаючи на декларовані цим урядом антиєвропейські заяви, йому не вдалося зупинити процес європейської інтеграції.
Після краху уряду С. Берлусконі у 1996 р. до влади прийшла проєвропейська коаліція «Оливковке дерево» на чолі з Р. Проді. Таким чином, у політичній системі Другої республіки (1994 р. – т.ч.) питання європейської інтеграції стало основним маркером розділу між різними політичними силами, які втратили характер масових ідеологічних партій XX ст. і перетворилися на нестійкі персоналістські проєкти. Урядам «Оливкового дерева» вдалося надати нового імпульсу євроінтеграційним реформам, головною з яких було введення євро замість національної валюти – ліри. Ця реформа сприймалася як можливість оновлення Італійської республіки за рахунок зміцнення державного апарату, програми приватизації державного сектору економіку та більш обережної бюджетної політики. Дозвіл від ЄС на перехід до євро з 1999 р. засвідчив, що, незважаючи на труднощі політичного та економічного характеру, Італії вдалося провести ключові реформи, а з введенням євро замість національної валюти європейська інтеграція країни стала незворотнім процесом.
The article examines the impact of the signing of the Maastricht Treaty of 1992, the foundation of the EU, on political and economic processes in Italy in the 1990s. The transition from the EEC to a new form of European integration was the subject of a general political consensus. The question was raised about the influence of European integration on the 1992–1994 “Mani pulite” scandal, which was characterized by a series of trials against prominent officials and ended with the collapse of the old political system of the First Republic. As a result, Italy for the first time created a “technical government” under the former head of the Bank of Italy, C. A. Ciampi, which was a kind of temporary administration that launched the mechanism for implementing EU reforms. At the same time, a block of newly created Eurosceptic parties was consolidated in Italy. The block won the parliamentary elections, as a result of which a government led by S. Berlusconi was formed in 1994. Despite the anti-European statements declared by this government, it failed to stop the process of European integration. After the collapse of S. Berlusconi's government in 1996, the pro-European coalition “Olive Tree”, headed by R. Prodi, came to power. Thus, in the political system of the Second Republic (1994 – pr.t.), the issue of European integration became the main marker of division between various political forces, which lost the character of mass ideological parties of the 20th century and have become unstable personalist projects. The governments of the “Olive Tree” managed to give new impetus to European integration reforms, the main of which was the introduction of the euro instead of the national currency - the lira. This reform was perceived as an opportunity to renovate the Italian Republic as a consequence of strengthening the state apparatus, the program of privatization of the public sector of the economy, and a more cautious budget policy. The permission from the EU to switch to the euro since 1999 proved that, despite difficulties of a political and economic nature, Italy managed to carry out key reforms, and with the introduction of the euro instead of the national currency, the European integration of the country became an irreversible process.
The article examines the impact of the signing of the Maastricht Treaty of 1992, the foundation of the EU, on political and economic processes in Italy in the 1990s. The transition from the EEC to a new form of European integration was the subject of a general political consensus. The question was raised about the influence of European integration on the 1992–1994 “Mani pulite” scandal, which was characterized by a series of trials against prominent officials and ended with the collapse of the old political system of the First Republic. As a result, Italy for the first time created a “technical government” under the former head of the Bank of Italy, C. A. Ciampi, which was a kind of temporary administration that launched the mechanism for implementing EU reforms. At the same time, a block of newly created Eurosceptic parties was consolidated in Italy. The block won the parliamentary elections, as a result of which a government led by S. Berlusconi was formed in 1994. Despite the anti-European statements declared by this government, it failed to stop the process of European integration. After the collapse of S. Berlusconi's government in 1996, the pro-European coalition “Olive Tree”, headed by R. Prodi, came to power. Thus, in the political system of the Second Republic (1994 – pr.t.), the issue of European integration became the main marker of division between various political forces, which lost the character of mass ideological parties of the 20th century and have become unstable personalist projects. The governments of the “Olive Tree” managed to give new impetus to European integration reforms, the main of which was the introduction of the euro instead of the national currency - the lira. This reform was perceived as an opportunity to renovate the Italian Republic as a consequence of strengthening the state apparatus, the program of privatization of the public sector of the economy, and a more cautious budget policy. The permission from the EU to switch to the euro since 1999 proved that, despite difficulties of a political and economic nature, Italy managed to carry out key reforms, and with the introduction of the euro instead of the national currency, the European integration of the country became an irreversible process.
Опис
Ключові слова
Італія, Італійська Республіка, європейська інтеграція, Європейський Союз (ЄС), євроскептицизм, євро, політична трансформація, Italy, Italian Republic, European integration, European Union (EU), Euroscepticism, Euro, political transformation
Бібліографічний опис
Самофатов М. Італія після Маастрихту: виклики європейської інтеграції у 1990-ті рр. / М. Самофатов // Європейські історичні студії. – 2024. – № 27. – С. 6–17.
УДК
94(450):327(4)”1992/1999”