Вісник Одеського національного університету. Філологія
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: журнал видається на філологічному факультеті Одеського національного університету імені І. І. Мечникова і містить статті ведучих вчених. Серія включає два випуски: один представляє результати досліджень в галузі мовознавства, інший – літературознавства.
Переглянути
Нові надходження
Документ Трансформація прецедентних імен в українському гумористичному дискурсі 2022–2024 рр.(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Шевчук, Лариса Василівна; Shevchuk, Larysa V.Статтю присвячено дослідженню мовних механізмів трансформації прецедентних імен в українському гумористичному дискурсі воєнного часу. Метою дослідження обрано виявлення структурно‑семантичних та комунікативно‑ прагматичні особливостей інноваційних прецедентів у сучасному гумористичному дискурсі. Джерельною базою дослідження послугували трансформовані прецедентні імена в сучасних українських телевізійних розважальних програмах, пародіях Юрія Великого, гумор в Telegram‑каналах за 2022–2024 рр. Було проаналізовано чотири різновиди прецедентних імен: антропоніми, топоніми, ергоніми та хрононіми. З’ясовано, що найбільшу активність в усіх групах виявляє контамінаційний тип дериватів, утворених шляхом накладання однієї твірної основи на іншу. На другому місці за кількістю зафіксованих контамінатів є прийом вичленування однієї твірної основи в іншу. Розглядається словотвірна контамінація як вияв мовної гри, що набуває яскраво виражену прагматичну скерованість на зняття психологічного стресу, подолання негативу війни за допомогою гумору. Доведено, що зневажливої тональності набувають номени‑трансформанти, пов’язані з країною‑ агресором, представниками її органів влади, пропагандистами, культурними діячами, що стали прибічниками імперсько‑мілітаристської політики. Негативне оцінювання особи чи явища відбувається за допомогою розмовно‑ зниженої лексики, яка створює іронічне забарвлення новотвору. Обґрунтовано синтетичну функційність контамінатів, які виконують одночасно номінативну, оцінну й експресивну функції. Здійснена розвідка виявляє те, що в стилістичному плані комічний ефект від більшості трансформованих прецедентних імен спричиняє каламбурна парономазія. Завдяки паронімічній атракції, інновати синтезують в собі звукову оболонку й значення двох паронімів, що дозволяє перетворити жахливі явища воєнного лихоліття на комічні шляхом глузування, уникаючи «мови ворожнечі».Документ Антивоєнні перформанси: «мова образів» та прояв суспільної реакції(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Масалов, Павло; Masalov, PavloУ статті розглянуто еволюцію антивоєнного акціонізму через призму антивоєнних перформансів минулого та сучасності – від розуміння акціонізму як «мистецтва дії та політичного акціонізму до антивоєнного акціонізму. Визначено поняття антивоєнного перформансу, як концептуальної форми донесення пацифістських ідей та технології антивоєнного акціонізму. Проаналізовано історію антивоєнних перформансів у зарубіжних країнах, як реакції на воєнні конфлікти 1960 і 1990 років, визначені їх основні цілі та ідеї. Досліджено українські антивоєнні перформанси, спровоковані широкомасштабним російським вторгненням, вказані їх ключові ідеї, які ставлять за мету викликати світову увагу до наслідків воєнних дій, демонструючи жорстокість російський солдат та страждання мирного населення. Порівняно антивоєнні перформанси минулого та сучасності, виявлено схожість та різницю у їх структурі і інтерпретації. Зроблено висновок, що антивоєннні перформанси є ефективним засобом впливу на громадську думку. Особлива увага приділена спробам перформерів донести сутність своїх дій через «мову образів». Висловлено думку про необхідність подальших досліджень антивоєнного акціонізму в контексті соціально‑ політичних змін та викликів сучасності.Документ Комунікативний портрет англомовного водія: особливості діалогічної взаємодії з диспетчером(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Кондратенко, Наталія Василівна; Кучма, Гліб; Kondratenko, Nataliia V.; Kuchma, HlibУ статті схарактеризовано питання кореляції та розмежування термінологічних понять «сленг», «жаргон» і «соціолект» та наголошено на необхідності визначення термінів «професійна мова», «підмова», «субмова». Визначено поняття і структуру комунікативного портрету та визначено основні риси комунікативних портретів водія і диспетчера. Надано характеристики мовлення водіїв з виокремленням сленгових елементів в їхньому мовленні та поясненнями щодо можливих варіантів розуміння і перекладу професіоналізмів у мовленні водіїв. Мета дослідження – проаналізувати професійне мовлення англомовних перевізників у США та розробити визначити основні риси комунікативного портрету англомовного водія. Об’єктом дослідження є професійне мовлення англомовних перевізників (диспетчера і водіїв), а предметом – сленгізми в професійному мовленні англомовних водіїв і принципи створення електронного словнику їхнього сленгу. Джерельна база охоплює записи розмов диспетчера з англомовними водіями (загалом проаналізовано понад 30 годин аудіозапису), текстові повідомлення в корпоративному чаті (понад 500 повідомлень). Комунікантами обрано водіїв вантажних перевезень з США, логістика пересувань і роботи яких регулюється диспетчером онлайн. Загалом схарактеризовано мовлення п’яти водіїв на підставі особистісного професійного досвіду автора дослідження за 2023 рік. Ілюстративний матеріал подано з авторським перекладом українською мовою і відповідними коментарями. Доведено, що комунікативний портрет англомовного водія охоплює такі риси: мовленнєва поведінка (стиль, лексичне наповнення і тон голосу, індивідуальні особливості мовлення, вимова звуків, темп, чіткість, гучність тощо); вміння висловлювати думки, вміння слухати і розуміти інших; дотримання прийнятих норм спілкування, традицій, навичок взаємодії в певній культурі чи середовищі; реагування на різні комунікативні ситуації; психологічний тип комуніканта.Документ Термінологічний апарат сучасної теорії машинного перекладу(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Бушуєв, Даніл; Bushuiev, DanilСтаття присвячена дослідженню термінів, які використовуються для позначення машинного перекладу. Усі подані в статті терміни використовуються у наукових та публіцистичних працях залежно від процесу творення перекладу. Головний чинник – це участь людини‑ перекладача в процесі. В ХХІ столітті відбувся потужний розвиток комп’ютерних технологій, зокрема й поширення мережі Інтернет, що призвело до появи нових міждисциплінарних та прикладних галузей науки, таких як комп’ютерна лінгвістика, і нового етапу в галузі перекладознавства, який стосується машинного перекладу – з’явилися такі застосунки машинного перекладу як Google Translate, SYSTRAN, DeepL Translate, які зараз доступні кожній людині – як перекладачеві, так і людині будь‑якої іншої спеціалізації та професії. Незважаючи на такий потужний розвиток перекладознавства та комп’ютерних технологій, проблема термінологічного апарату теорії машинного перекладу досі триває з середини минулого століття. В термінології сучасної комп’ютерної та лінгвістичної наук немає загального терміну для позначення машинного перекладу як явища, частково ця проблема стосується систем, які його здійснюють. Використання будь‑якого зазначеного в статті терміну не є помилкою, особливо якщо безпосередньо зазначається участь людини‑ перекладача в процесі. В статті звернено увагу на усі терміни, як україномовні, так і англомовні, і подано факти з історії розвитку термінології машинного перекладу, що свідчить про застосування того чи іншого терміну в наші дні. Головною метою статті є проаналізувати кожен з використаних термінів і запропонувати загальний в українській мові, який буде позначати власне машинний переклад як явище.Документ Образ Криму в есеїстиці Л. Дереша(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Шевченко, Тетяна Миколаївна; Чикур, Лілія Дмитрівна; Shevchenko, Tetiana M.; Chykur, Liliia D.У статті проаналізовано образ Криму в есеїстиці Любка Дереша. обʼєктом дослідження став цикл есеїв «Колоніальні записки із Криму», написаний автором у 2007 році. Основу циклу складають подорожні есеї, написані під враженням Бахчисараю та Євпаторії. Твір рясніє тюркізмами, описами кримських краєвидів, розповідями про екзотичні кримські традиції, обряди, страви і відстоює таку думку: ніхто з можновладців не розуміє кримські проблеми по‑справжньому, найкраще ці проблеми відчувають лише татари. Аналізована есеїстика, з одного боку, поєднує ландшафт із семіотикою обраного локусу, а, з іншого, постачає в галузь творчої свідомості цілі тематичні комплекси геопоетичного бачення автора. Незважаючи на оригінальність дерешівського бачення в описах євпаторійських ландшафтів та культурних памʼяток, очевидна реалізація в тексті певних літературних кліше про радянський слід на цій території. Історія та географія Криму стала для Любка Дереша темою геопоетичного осмислення цього благословенного місця, а також порівняння його зі своїм, західним краєм. Для Любка Дереша Крим – не місце російської слави, яке віками навіювалося у свідомості багатьох читачів, а передусім обитель кримських татар, їх рідна земля, їхня домівка. Своєю творчою свідомістю письменник перетворює реальну географію Криму, оформлює новий ментальний обʼєкт на основі приватного досвіду перебування в ньому та встановлення духовних звʼязків у вигляді есеїстичного бачення та спорідненої уваги. Любко Дереш створює свій міф про Крим як автентичну територію кримських татар, відштовхуючись від реалій географічного простору, що йому відкрився, репрезентує читачеві геопоетичний образ цієї території у своєму індивідуально‑а вторському баченні винятково як кримськотатарську землю.Документ Оцінне й аналітичне начала в літературній критиці К. Москальця(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Шевченко, Тетяна Миколаївна; Shevchenko, Tetiana M.У статті проаналізовано можливості рецензійного дискурсу К. Москальця на прикладі його відомої збірки «Людина на крижині». Безпосереднім предметом осмислення стали аспекти взаємодії оцінного та емоційного начал в есеях книги. Літературно‑критичні твори К. Москальця поєднують ознаки відгуку, рецензії, статті. У них раціональне та емоційне начала обопільно співіснують, відтак тексти демонструють баланс оцінного та аналітичного начал. Зроблено висновки, що в межах одного тексту К. Москальця як критика і письменника можна спостерігати як розгорнуті висловлювання емоційно‑оцінного характеру, так і ґрунтовні критичні міркування, в основі яких – прискіпливий, скрупульозний, деталізований аналіз художнього твору в єдності його змісту і форми, що базується на методі коментаря твору.Документ Авторський світ в оповіданні Томаса Ліготті «Лунна соната» (”The Music of the Moon”)(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Фомін, Гліб; Fomin, HlibМета статті – дослідження характеру авторського світу, вираженого в оповіданні Томаса Ліготті «Місячна музика». Відправною точкою у статті є розуміння авторського світу як відповіді письменника на основний для нього комплекс проблем дійсності, яку він відтворює у творі за допомогою художніх прийомів і засобів. Авторський світ завжди ґрунтується на певних художніх засадах і зумовлений будовою душі письменника, а також специфічними для цього письменника особливостями художнього мислення. Oсновний метод дослідження у статті – типологічний. Оповідання Т. Ліготті вивчено шляхом зіставлення його з твором іншого автора, Едогави Рампо, «Чарівні чари місяця». Твори схожі суб’єктивною формою оповіді, збігами в образах оповідачів, часом і місцем дії. В обох творах схожі сюжетні мотиви. І водночас між цими творами існує принципова різниця: один із них є фантастичним, у ньому містична фантастика, а інший – детективним оповіданням, у якому все таємниче мотивується діями злочинця. На основі виокремлення головної відмінності між оповіданнями Т. Ліготті та Е. Рампо у статті пропонується висновок про продуктивність типологічного вивчення літератури як шляху до дослідження авторського світу.Документ До питання щодо літературознавчої рецепції Леславою Кореновською сучасного львівського тексту(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Фокіна, Світлана Олександрівна; Fokina, Svitlana O.У цій статті зроблено спробу осмислення монографії польської дослідниці‑славістки Леслави Кореновської «Грані таланту семи. Сучасні письменники та поети». Безсумнівна актуальність вивчення сьогодні сучасного літературного процесу в Україні. Така націленість гуманітаристики дозволяє поглянути на художні пошуки авторів як на пріоритетний матеріал вивчення. Не менш значущим видається те, що крім пошуків української філологічної думки в галузі вишукування сучасної україністики багато зроблено в цій галузі західною славістикою, зокрема польською. Фактор звернення монографічного матеріалу до ретельного вивчення шляху сучасних українських поетів і письменників відкриває кілька варіантів наукової рецепції. Можливість простежити розвиток україністики з позицій зарубіжної славістики сприяє активізації діалогу в гуманітарному полі. Важливість уваги до проявів львівського тексту, специфіку якого польська дослідниця аналізує на сторінках своєї монографії, націлює на семіотичний потенціал вивчення українських культурних та географічних локусів. Перспектива виявити різні стратегії західної аналітики, реалізовані при науковому зверненні до сучасної україністики, стимулює обмін досвідом. Виявлення духовної спадкоємності української кордоцентричності самої польської дослідниці задає смислові горизонти у пізнанні проявів різних ментальних та емоційних спектрів. Аналіз всієї парадигми стратегій пізнання, яка реалізована в моногорафії «Грані таланту семи. Сучасні письменники та поети», сприяє осмисленню специфіки національного канону інтелектульної спадщини та сенсетивності в сучасній україністиці. Вибір польською дослідницею персоналій, до чиєї творчості звернені полівалентні аналітичні підходи, стимулює затвердження в українській літературі сучасності знакових імен.Документ «Хороші хлопці фінішують першими»: інтертекстуальні та інтермедіальні особливості наративної поезії Любомира Серняка(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Томбулатова, Іраїда Ігорівна; Tombulatova, Iraida I.У статті здійснено спробу проаналізувати інтертекстуальні та інтермедіальні особливості збірки Любомира Серняка «Хороші хлопці фінішують першими». Збірку розглянуто як унікальний приклад сучасного мистецького артефакту, що поєднує у собі наративну поезію (вербальний компонент) та ілюстрації / обкладинку (графічний компонент), за рахунок чого розширено суто текстове поле, оскільки графічне оформлення збірки дублює, підтверджує та розширює межі сенсів та художнього світу поезій. Окрему увагу сфокусовано на тому, що важливу роль відіграє урбаністичний простір, топос метро, бо йдеться не тільки про хронотоп, але й особливості архітектоніки, навіть ширше – створення культурного контексту збірки як цілісного мистецького артефакту. У статті підкреслено, що йдеться саме про сучасну наративну поезію, про історію‑подорож із своєю системою персонажів та сюжетом на сторінках зазначеної збірки віршів. Наголошено на тому, що інтертекстуальний та інтемедіальний виміри книги тісно між собою пов’язано, що дає змогу говорити про дифузію інтермедіальних та інтертекстуальних зв’язків збірки. Інтертекст виявляє себе як на вербальному, так і на графічному рівні текстів: особистості‑ референси або графічні артефакти подекуди перетворюються на квазіперсонажів збірки зі своїм «голосом» та проявами на рівнях зображення / вираження. Окрім суто літературних референсів збірку «Хороші хлопці фінішують першими» насичено алюзіями на живопис, плакатне мистецтво, музику, ігри, перформанси тощо, що створює культурний контекст наративної поезії Любомира Серняка, який є міксом масової та елітарної культури, знімаючи межі між ними. Специфіка цих інтертекстуально‑ інтермедіальних зв’язків і стала центральною проблемою дослідження.Документ Семантичний універсум тексту оповідання Ольги Токарчук «Правдива історія»(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Мусій, Валентина Борисівна; Musiy, Valentyna B.Мета статті – вивчити та описати обумовленість образу універсуму, в якому опинився герой, авторською концепцією стану сучасного світу, а саме – взаємин між людиною та її оточенням. Об’єкт статті – твір «Правдива історія» з книги Ольги Токарчук «Химерні оповідання». Автор статті звертає увагу на те, що кожна з історій, з яких складається книга, може бути трактована втручанням проявом надприродного: виготовлення людей-клонів, перевтілення людей в консервації, перехід людини у стан хижої вільної тварини… Але вже назва твору, який є об’єктом уваги у статті, підкреслює правдивість, реальність всього, що сталося з героєм. Подальше ознайомлення з подіями дозволяє вважати, що і цей твір можна цілком вважати химерним – настільки гротескний характер набуває історія, герой якої з людини поважної, науковця, чия доповідь викликала захоплення учасників конференції перевертається на злодія в очах оточення, яке тільки-но шанувало його. Рівень тексту, який було досліджено – семантичний універсум. Зміст цієї категорії визначається автором статті так: аксіологічний кругогляд наратора, яким в тексті художнього твору обумовлено об’єднання автором епізодів у наративний ланцюг з метою актуалізації подієвості. В статті використано стратегії наратологічного аналізу. Докладно описано ключові топоси в оповіданні, місце перебування героя характеризується як гетеротопія. Увагу сконцентровано на домінантній семантичній опозиції «своє /чуже», а також тих опозиціях, що уточнюють головну: «людина – натовп», «гуманізм – відсутність людяності», «індивідуалізація – автоматизм (шаблонність) сприйняття». В статті зроблено висновок про наявність екзистенціальних мотивів в оповіданні: самотність людини, відчуження від оточення, абсурдність світу.Документ Орнітологічні образи в оповіданнях Василя Полтавчука(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Мізінкіна, Олена Олексіївна; Зозуля, Олександра; Mizinkina, Olena O.; Zozulia, OleksandraУ статті здійснено спробу проаналізувати специфіку творення персонажів у збірці «Таємниці амурних історій» (2020) Василя Полтавчука. Актуальність розвідки полягає в тому, що образ людини в художньому творі завжди постає центральним. Дослідження художніх прийомів моделювання персонажів дозволяє пізнати творчу лабораторію митця. Художній доробок В. Полтавчука на сьогодні мало схарактеризований, незважаючи на те, що він представляє розвиток сучасної малої прози в українській літературі, і письменник відомий в південному регіоні, оскільки більше двадцяти років працював на філологічному факультеті Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Мета статті – вивчити традиції та новаторство у творенні образів персонажів в оповіданнях збірки «Таємниці амурних історій». Задля розуміння витоків поетики творів В. Полтавчука зроблено короткий огляд наукових та мистецьких зацікавлень автора. Простежено точки зору літературознавців щодо ознак жанру оповідання, розмежування оповідання та новели. Зʼясовано, що в центрі уваги письменника насамперед образи жінок, які постають завдяки їх психологізації, окремим штрихам портретів, діям та порівнянню з птахами. Орнітологічні мотиви допомагають увиразнити й центральні образи чоловіків. Зокрема, в оповіданнях простежується відсилання до образів голубки, ластівки, чайки, жайворонка, снігура. Письменник вдається до різних засобів окреслення орнітологічних ознак героїв у художньому тексті: інтертекстуальність, оніричний простір, звуковий, руховий аспекти. З‑поміж авторських прийомів виділено поетику заголовка («Голубка»), символіку імен героїв (Снігур, Кажан), концепт «гнізда» в оповіданнях В. Полтавчука. Вважаємо такий підхід у дослідженні образів є перспективним для подальшого вивчення сучасних творів української літератури.Документ Суспільний вербальний імідж українського експрезидента В. Януковича: семантико-словотвірний аспект(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2024) Хрустик, Надія Михайлівна; Khrustyk, Nadiia M.Стаття присвячена дослідженню суспільного вербального іміджу українських високопосадовців часів незалежної України. Йдеться про семантико-словотвірні засоби формування суспільного образу експрезидента України В. Януковича. Розглянуто й проаналізовано політичні прізвиська, різні за своєю семантикою оказіональні утворення, які прямо або ж опосередковано характеризують особу політика та його діяльність. З’ясовано, як колективний суспільний розум оцінює експрезидента, його комунікацію з адресатами, суспільно-політичну діяльність, спосіб життя, особистісні риси, поведінку тощо. Вивчення суспільної вербальної характеристики українських політиків, репрезентованої семантико-словотвірними засобами, не знайшло системної уваги дослідників. Звернення до цієї проблематики мають переважно дотичний або епізодичний та фрагментарний характер. Важливим здобутком дослідження зазначеної проблематики в цьому контексті є цикл монографій М. Степаненка. Джерельною базою для написання статті послугувала лексикографічна праця «Словотворчість незалежної України. 2012–2016. Словник» (уклад. А. Нелюба, Є. Редько), а також матеріал, зібраний на основі наших власних спосте- режень у ЗМІ. У науковій розвідці схарактеризовано суспільний вербальний імідж В. Януковича – четвертого Президента незалежної української держави (2010–2014 рр.), який за свою злочинну діяльність був позбавлений цього високого звання. Визначено й описано семантико-словотвірний інструментарій формування іміджу політика. З’ясовано, що вербальний імідж високопосадовця – це суспільна оцінка його діяльності, яка відображає хронологію подій, пов’язаних з його перебуванням на посаді президента. Формується вербальний образ В. Януковича на основі сприйняття його суспільством як керівника країни і як особистості.Документ Реклама як форма масової комунікації(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Семененко, Олександра Юріївна; Semenenko, Оleksandra Yu.У статті розглянуто роль реклами як важливої форми масової комунікації у сучасному суспільстві. Досліджено різні аспекти реклами, включаючи її вплив на споживачів, роль у розвитку медіа та інноваційні технології в рекламній галузі. Відзначаються ключові тенденції у рекламній індустрії та вплив соціальних мереж і онлайн-платформ на її розвиток. Стаття пропонує обговорення про актуальність реклами у сучасному інформаційному суспільстві та її важливу роль у масовій комунікації, враховуючи нові технології та виклики етики та регулювання. Стаття розглядає питання функціонування сучасного рекламного продукту на території України, як форми відображення актуально суспільно-культурних подій. Розглядається питання гендерного дискурсу у рекламній сфері. Ця стаття заглиблюється в багатогранну сферу реклами, розбираючи її суть як потужної форми комунікації, яка виходить за рамки простого просування продуктів або послуг. Визнаючи рекламу динамічним дискурсом, ми досліджуємо, як вона формує та відображає суспільні цінності, споживчу поведінку та культурний ландшафт. У статті розглядаються симбіотичні стосунки між рекламодавцями та споживачами, підкреслюючи складні способи створення, розповсюдження та інтерпретації повідомлень у медіа-ландшафті, що постійно змінюється. Подаючи комплексний аналіз реклами як комунікативного явища, ця стаття має на меті сприяти глибшому розумінню її впливу на культуру, суспільство та індивідуальну поведінку. Переміщаючись у заплутану мережу повідомлень, вбудованих у рекламу, ми отримуємо розуміння тонких способів, якими реклама відображає та формує колективну свідомість, запрошуючи до ширшої розмови про перетин комерції, комунікації та культури.Документ Жанрові особливості «Дочки Казки» Лідії Чарської(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Чуцзюй, Ван; Chuju, Wangчка Казки». Наукових робіт, присвячених цьому твору, поки немає. Мета автора статті – порівняти авторську та фольклорну казки, визначити жанрові особливості казки Л. Чарської. Таке дослідження повинно допомогти виявити основні закономірності розвитку жанру літературної казки в літературі початку ХХ століття. Йдеться про епоху, коли у творчості письменників-неоромантиків та символістів посилюється тенденція до самовираження автора як головної мети мистецтва. З цим пов’язаний відхід авторів від традицій фольклорної казки та посилення в їхніх творах художності, в основі якої – індивідуалізація як персонажів, так і автора (вираження його індивідуальної концепції). Основний метод дослідження у статті – типологічний (порівнюються фольклорний та літературний твори, а також – образи головних героїнь твору: їх портрет, ставлення до них оточуючих). Автор статті приходить до висновку про наявність у казці Л. Чарської ознак орієнтації письменниці на досвід фольклорної казки. Це традиційні сюжетні мотиви (виникнення лиха як стимул до зав’язки дії; весільні випробування наречених; суперництво жіночих персонажів та прагнення старшої жінки – мачухи – позбутися дочки), картина простору (ліс і сад як ізольовані топоси зі своїми законами), наявність чудес. Водночас Чарська багато уваги приділяла описам, що відрізняють її твір від фольклорної казки. І, що ще більш важливо, активно зверталася до алегорії, що зробило її казку не схожою на фольклорну і зблизило з таким жанром, як притча.Документ Інтертекстуальні засоби в романі «Сильні та одинокі» П. Кралюка(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Чмир, Андрій; Chmyr, AndriyУ статті виділено та розглянуто ті засоби міжтекстового відношення (алюзія, ремінісценція, цитата), які наявні в романі «Сильні та одинокі» Петра Кралюка. Було звернуто увагу на інтертекстуальність, яка постає одним з авторських принципів моделювання минулого. Встановлено, що кожний із чотирьох історичних романів письменника («Шестиднев, або Корона дому Острозьких» (2010), «Сильні та одинокі» (2011), «Данило Острозький: образ, гаптований бісером» (2016) і «Справжній Мазепа» (2017)) містить міжтекстові відношення, що вказує на діалогічність П. Кралюка по відношенню до документів та інших літературних творів. Підкреслено, що «Сильні та одинокі» порівняно з іншими романами автора відносно недалекий до сьогодення в часі, що і зумовлює його актуальність. Наголошено, що головним героєм вищеназваного твору письменника постає провідник українського націоналізму Степан Бандера (1909–1959).«Сильні та одинокі» містять алюзії (натяки, відсилання), які було віднесено до різних груп (літературні, біблійні, міфологічні, особові). В цьому творі П. Кралюка виокремлено ремінісценцію (відгомін), яка нагадує читачу роман «Сад Гетсиманський» (1950) Івана Багряного. Останнім інтертекстуальним засобом у «Сильних та одиноких» є цитата, яка наявна вже на паратекстуальному рівні твору (заголовок та епіграф). У відгуку читача на роман П. Кралюка не залишилась поза увагою частотність цитувань. У статті було виділено два великі блоки цитат у «Сильних та одиноких»: літературні твори та історичні документи з пам’ятками.Документ Інтертекстуальні зв’язки з «Божественною комедією» Данте в оповіданні Томаса Ліготті «Дзвоники дзвонитимуть вічно» («The bells will sound forever»)(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Фомін, Гліб; Fomin, HlibМета статті – дослідити оповідання сучасного американського письменника Томаса Ліготті в аспекті інтертекстуальності. Обґрунтовується висновок про наявність в оповіданні алюзій на поему Данте Аліґ’єрі «Божественна комедія», другої її частини «Чистилище». Тому головними методами дослідження були інтертекстуальний, а також типологічний. У статті підкреслюється, що важливість перегуку оповідання Т. Ліготті саме з цією частиною «Божественной комедії» полягає у тому, що Данте ввів образ чистилища (офіційно католицька церква визнала його існування вже після його смерті) як образ місця надії та порятунку, каяття і вибору, де душі тих, хто розкаявся, можуть працювати над своїм остаточним спокутуванням. Все це має відношення до історії головного героя Ліготті. Головна увага автора статті була сконцентрована на вивченні образної системі твору, а саме – образах оповідача та розповідача, а також Місс Пік, володарки готелю, перебування в якому мало рокові наслідки для розповідача. Досліджуються опис зовнішності, одягу, рухів персонажів в обох творах. Робиться висновок про те, що використання алегорій, метафор і символіки, з поеми Данте дало автору оповідання можливість не тільки розкрити теми спокути, очищення і наслідків гріха, які є головними у творчості Данте, але й надати подіям та образам свого твору універсального сенсу. Новизна статті полягає у тому, що це перший досвід виявлення ознак звернення Ліготті до Данте.Документ Літературознавчий ракурс дискурс-аналізу з позицій французького постструктуралізму(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Фокіна, Світлана Олександрівна; Fokina, Svitlana O.Досліджуючи дискурс з позицій літературознавства, враховуючи семіотичні, культурологічні та лінгвістичні аспекти, все ж необхідно спробувати вичленувати відмінність літературознавчого підходу до дискурсу від суто лінгвістичного, при врахуванні їх неминучої взаємопроникності. В даному плані є показовим розвиток аналізу дискурсу у Франції, де сформувався основний корпус ідей, що вплинули на уявлення про дискурсивність і в ряді інших країн. Зближення принципів поетики та досліджень дискурсивності акцентує перспективу активної апеляції літературознавчої думки до ідей дискурсології та формування безпосередньо літературознавчих стратегій аналізу дискурсу. Інтерес представляє розмежування потенцій вивчення дискурсу лінгвістикою та літературознавством, що в тій чи іншій мірі проявлено в роботах М. Пешьо, М. Фуко, Ж. Женетта, П. Серіо, Р. Робен, Ю. Крістевої. Були також враховані позиції Р. Барта, А. Ж. Греймаса, Ж. Фонтанія, Ж. Гійому, Д. Мальдідье. Ракурс дослідження, здійсненого в рамках цієї статті, центрував акцент на широкому аналітичному спектрі в рамках літературознавчої дискурсології. Було осмислено доцільність підхіду до дискурсивності, який не тільки зачіпає аспекти ідентифікації суб’єкта та концептосфери культурної ситуації, але й їх глибинно взаємопов’язує. Опорними стали ідеї М. Фуко, що дозволили осмислити шляхи літературознавчого вивчення дискурсу. При такому підході об’єкт дискурсу співвідносимо з догматами культурної епохи, яка обумовлює трансформації дискурсу у зв’язку з ключовими ідеями, уявленнями та соціальними нормами. Виявлена важливість інтертекстуального потенціалу дискурсивності та взаємообумовленості контекстом. Було розглянуто також зв’язок дискурсу з несвідомим, що дозволяє зосередитися на значущості підтексту для аналізу дискурсивності в цілому та безпосередньо при осмисленні конкретного об’єкта дискурсу.Документ Мистецтво бути принциповою людиною: спогад про Ольгу Вавілову(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Саєнко, Валентина Павлівна; Saienko, Valentyna P.Меморіальна стаття присвячена знаковій постаті Ольги Іванівни Вавілової, яка народилася і виросла як спеціаліст вищої кваліфікації, кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри педагогіки, постійно перебуваючи впродовж більше 40 років під знаком Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. І своєю питомою самовідданою працею досягла успіхів і авторитету як у викладацькій справі, так і в багатолітній службі заступниці, а потім Голови Профкому рідного вишу, активно дбаючи з адміністрацією та ректоратом про високий рейтинг єдиного класичного університету на Півдні України зі 160-літньою історією серед вітчизняних і зарубіжних вищих навчальних закладів. Як людина ініціативна і творча, Ольга Вавілова у спілці з редакційною колегією (М. О. Подрєзова, М. Т. Щербань, Н. Г. Юргелайтис) заснувала серію «Вони родом із університету» з метою розпросторення здобутків Мечниковського університету шляхом популяризації широкої шкали креативних зацікавлень його різнобічно обдарованих співробітників. У написаній Ольгою Вавіловою супроводжуючій серію (2012–2019) передмові під назвою «Не хлібом єдиним…» виражено головне кредо видання: «В університеті знайдеться чимало працівників, чиє обдарування та креативний інтерес виходить за межі виключно фахового покликання. Щире слово, яке несе заряд оптимізму й духовної наснаги, знайде, на нашу думку, вдячний відгук у серцях всіх шанувальників прекрасного. Отже, ця серія має усі шанси стати своєрідним, нехай поки що скромним, внеском до спільної скарбниці духовного буття української культури». І цей прогноз справдився. Шкода тільки, що серія з 2020 року припинила своє існування. Та слід, який залишила Ольга Вавілова у житті Одеського національного університету, хоч і скромний, але помітний і питомий.Документ Постмодерна візія взаємин «автор-герой» як акту трансгресії(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Мусій, Валентина Борисівна; Musiy, Valentyna B.У центрі уваги автора статті – вирішення проблеми реальності у літературі постмодернізму. Йдеться про суб’єктивний характер сприйняття простору героями двох оповідань. Автором першого з них «Суб’єкт» є польська письменниця та психолог Ольга Токарчук. Автором другого, «Неймовірна справа “Кишенькового оракула”» – український письменник та літературознавець Олександр Міхед. Ключовою подією у кожному з оповідань є руйнація кордону між літературою та дійсністю, між автором та його героєм. В оповіданні Ольги Токарчук персонаж автобіографічного роману на кшталт тіні з казки Х. К. Андерсена намагається захопити життєвий простір свого творця, замінити того. В оповіданні Олександра Міхеда реальна людина – читач (крадій) – настільки ототожнила себе з героєм роману молодої письменниці, що навіть пішла на вбивство авторки заради порятунку вигаданого персонажа, вірячи, що таким чином захищає власне життя від свавілля тієї, хто вигадав цього персонажа. Пропонуються різні мотивування того, що відбувається в оповіданнях. Руйнування кордону між вигаданим та реальним світами в обох оповіданнях може бути відображенням того, як автори бачать процес художньої творчості, художнім дослідженням психічного стану героїв, результатом включення фантастичних мотивів як алюзії на відомі твори письменників-романтиків. Головним чином автор статті пов’язує цей процес в обох оповіданнях із актуальною проблемою сучасної філософії – трансгресії. Вона, у свою чергу, безпосередньо пов’язана з безліччю питань, на які ми намагаємося знайти відповідь. Зокрема – чи настільки міцні межі між вигадкою та дійсністю і чи немає й справді такого, іншого простору (вимірювання), про яке пише П’єр Байяр, у якому літературні герої не менш реальні, ніж ми самі.Документ Параболічна структура євангельських притч(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Джиджора, Євген Володимирович; Dzhydzhora, Yevhen V.Стаття присвячена аналізу особливої параболічної структури євангельських притч. Йдеться не лише про власне літературознавче розуміння параболи як стилістичного прийому, за допомогою якого здійснюється інакомовне висловлювання, але й про математичний графік – вигнуту криву, розділену в точці перетину на дві симетричні гілки. В структурі євангельської притчі ці гілки можуть бути представлені як реально-фактографічний та символіко-інтерпретаційний плани, між якими відбувається пряма семантична залежність. Усі наративні ситуації, що складають реальний план притчі і представлені правою гілкою параболи, мають бути в тій самій послідовності інтерпретовані для вибудовування симетричної лівої гілки. У статті параболічна структура двох симетричних планів продемонстрована на прикладі двох добре впізнаваних у культурі євангельських притч: Притчі про блудного сина [Лук. 15, 11–32] та Притчі про десять дів [Матф. 15, 1–11]. Вочевидь, подібний спосіб інтерпретаційного прочитання євангельських притч може кваліфікуватися як повноцінна герменевтична техніка аналізу й інших біблійних творів.