Перегляд за Автор "Hrynko, Liudmyla V."
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Взаимодействие категории вероятности с категорией отрицания в современном испанском языке(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2020) Гринько, Людмила Витальевна; Григорович, Елена Владимировна; Романовская, Т. А.; Гринько, Людмила Віталіївна; Григорович, Олена Володимирівна; Романовська, Т. О.; Hrynko, Liudmyla V.; Hryhorovych, Olena V.; Romanovskaya, T. O.Статья посвящена исследованию зависимости в использовании форм наклонений Subjuntivo, Indicativo, Potencial испанского языка в придаточной части в случае, если глагол модуса или аналогичная ему глагольная конструкция в главной части сложного предложения, выражающие вероятность, употреблены в отрицательной форме. В последнее время наметилась тенденция в грамматической науке и в методике преподавания испанского языка закрепить использование форм определенных наклонений в заданных синтаксических конструкциях и избегать их варьирования, особенно при изложении тем, связанных с subjuntivo. С глаголами dudar, suponer и конструкциями me parece que, es posible, es probable, puede que в отрицательной форме использование наклонений не вызывает вопросов и представляется нам вполне логичным из-за переключения модальных значений с неуверенности на уверенность, возможности на невозможность, ирреальность. Мы отмечаем нарушение в узусе установленных нормой предписаний, когда речь идет об использовании глаголов мыслительной деятельности creer и pensar в главной части сложноподчиненного предложения как с отрицанием, так и без него. Эти нарушения нормы, на наш взгляд, имеют систематический, неслучайный характер и не связаны с попытками говорящего уменьшить или увеличить степень вероятности того или иного события. По нашему мнению, они проявляют некоторые категории модуса, имплицитно присутствующие в контексте. Рассмотрение взаимодействия категории вероятности с категорией отрицания в рамках теории модуса и диктума, позволяет нам вскрыть более глубинные семантические связи, извлечь дополнительную информацию, зачастую присутствующую в контексте лишь имплицитно. С другой стороны, в статье осуществляется попытка создать модусную анкету категорий и средств их реализации при отрицании модуса в структуре сложного предложения, в котором, благодаря выбору того или иного наклонения, достигается реализация значений модальной категории вероятности.Документ Засоби вираження категорії вірогідності в сучасних Іспанській та Італійській мовах(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2021) Гринько, Людмила Витальевна; Гринько, Людмила Віталіївна; Hrynko, Liudmyla V.; Нігреєва, Олена Олександрівна; Нигреева, Алена Александровна; Nihreieva, Olena O.; Шуппе, Л. В.; Shuppe, L. V.Стаття присвячена дослідженню функціонування мовних засобів, що у первинній чи у вторинній функції здатні виражати модальність вірогідності в сучасних іспанській та італійській мовах. Категорія вірогідності розглядається нами як різновид модальності з точки зору логічної (епістемічної) модальності, функціональної граматики, а також з позицій теорії мовної комунікації. Вірогідність як різновид модальності – це один з найпоширеніших видів модальності з великою градацією семантичних значень – від повного незнання до повної впевненості. Коло мовних засобів, які можуть виражати цей різновид суб’єктивної модальності в іспанській та італійській мовах здається неосяжним. Мова йде про функціонально-семантичну категорію, що об’єднує різнорівневі мовні засоби: модальні прислівники, модальні дієслова, сталі синтаксичні конструкції, видо-часові форми таких способів як indicativo, subjuntivo, condicional в іспанській мові та indicativo, congiuntivo, condizionale в італійській мові, по дві форми майбутнього часу в кожній із мов, що здатні розвивати це модальне значення при переключенні темпоральної семи. Всі вони можуть взаємодіяти між собою, посилюючи досліджуване модальне значення. За допомогою взаємодії цих засобів можна виразити різну градацію та відтінки модального значення вірогідності. Завдяки функціонально-семантичному підходу до вивчення цієї категорії на матеріалі різних мов, були створені функціонально-семантичні поля з ядерною та периферійними зонами. Структурування цих полів стало можливим завдяки виокремленню первинної та вторинних сем модальності вірогідності у досліджуваних одиниць. Здається, що все вже сказано про цю категорію, але новий виток інтересу до логічної модальності, пристосування концепції можливих світів до категорії вірогідності, знов поставили питання про її наповнення та визвали необхідність відстоювати той факт, що лінгвістична модальність, хоча і базується на логічній модальності, не ототожнюється з нею.Документ Культуреми diosa negra, virgen negra та nuestra señora de montserrat і засоби їх перекладу на українську мову(2020) Гринько, Людмила Віталіївна; Богданова, А. Ю.; Гринько, Людмила Витальевна; Hrynko, Liudmyla V.Поняття культуреми як елементарної знакової частки культури, міцно увійшло до наукового ужитку фахівців, які працюють у царині міжкультурної комунікації. В звичайному трактуванні культуреми – це частки, які утворюють інформаційне поле усередині конкретної культури, своєрідний банк даних. В.Г.Гак підкреслює подвійну природу культурем: у невербальній формі культурема фіксується як предмет мистецтва (картина, пам'ятник, архітектурна споруда) або предмет побуту (сувенір, іграшка і т. ін.); у вербальній же формі вона може виступати як усний або письмовий текст, а також як мовна одиниця (слово, частина фрази, фраза,) або як елемент мови (фразеологізм, слово, словосполучення, значення слова, форма слова). Культуру В.Г.Гак розглядає як безліч певних знаків – культурем.Документ Средства смягчения категоричности высказывания и стратегии в деловом общении (на материале итальянской и испанской деловой переписки)(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2018) Гринько, Людмила Витальевна; Гринько, Людмила Віталіївна; Hrynko, Liudmyla V.В данной статье рассматриваются условия реализации митигативной стратегии в испанской и итальянской деловой письменной коммуникации. Делается попытка определить, является ли митигация стратегией или тактикой в деловом общении. В этой связи рассматриваются эти два понятия, заимствованные многими науками, в том числе и лингвистической, из военной терминологии. В данной работе митигация рассматривается как коммуникативная стратегия, предполагающая использование ряда тактических приемов, для реализации которых задействуются языковые средства. Коммуникативная категория митигации рассматривается как элемент коммуникативного сознания, регулирующий коммуникативное поведение участников коммуникации. Исследуется прагматическая категория категоричности высказывания и языковые средства ее смягчения, реализующие коммуникативную митигацию. Коммуникативная категория митигации (от латинского глагола ‘mitigare’ - смягчать) связана с уменьшением иллокутивной силы воздействия на адресата в особых коммуникативных ситуациях, а именно, в потенциально конфликтных ситуациях, достаточно часто возникающих в деловом общении. Стратегии митигации, как и тактические приемы ее реализации, являются предметом исследования также и в науках, связанных с менеджментом. Они представляют значительный интерес для политиков, журналистов и т.д. С одной стороны, митигативные стратегии рассматриваются в связи с категориями сотрудничества, вежливости, доверия, толерантности, не доминирования и равенства, с другой, конфликтности и соперничества, доминирования и неравенства. В статье отмечается, что, будучи связанной с вежливостью и смягчением категоричности, митигация тем не менее не является их синонимом. Митигация – это стратегия, средства выражения вежливости и смягчения категоричности – лишь некоторые из ряда средств, приемов и ходов, которые тактически используются при этой коммуникативной стратегии. Исследуются лингвистические характеристики и прагматические инструменты речевого взаимодействия коммуникантов в процессе актуализации их коммуникативных намерений. Речевое поведение участников деловой переписки выстраивается посредством реализации коммуникативной стратегии, которая определяется как комплекс прагмаориентированных речевых действий, направленных на достижение коммуникативной цели с использованием речевых тактик, способствующих реализации этой стратегии. В ходе исследования делаются выводы относительно роли прагмалингвистических инструментов реализации коммуникативной стратегии митигации в достижении успешности деловой коммуникации и перлокутивного эффекта.Документ Щодо варіювання способів у сучасній іспанській та французькій мовах(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Гринько, Людмила Віталіївна; Григорович, Олена Володимирівна; Драгомирецький, Олексій Олександрович; Hrynko, Liudmyla V.; Hryhorovych, Olena V.; Drahomyretskyi, Oleksii O.Стаття присвячена дослідженню варіювання форм модальних способів Subjuntivo, Indicativo іспанської та Subjonctif, Indicatif французької мов в додатковій частині складного речення. В методиці викладання цих мов останнім часом намітилася тенденція до закріплення використання форм певних модальних способів в заданих синтаксичних конструкціях і уникнення їх варіювання, особливо при викладанні тем, пов’язаних з опозицією іспанського Subjuntivo та Indicativo і відповідно французського Subjonctif та Indicatif. Тим не менше, все більше граматистів критикують такий спрощений підхід. Деякі з них вважають його прийнятним лише на початкових етапах навчання іспанської та французької мов. На етапах більш просунотого навчання та при вдосконаленні володіння цими мовами, беручи до уваги не тільки норму, а й узус, виникає потреба детального дослідження всіх складових варіювання способів. Це варіювання існує об’єктивно і не залежить від бажання або небажання його визнавати дослідниками мови або методистами. Факт нехтування існування варіювання способів називають «дидактичним міфом» (“mito didáctico”), а надмірну формальну прив’язку до синтаксичної залежності при виборі форм способів називають «формалістською сліпотою» (“ceguera formalista”). На даному етапі дослідження основний акцент ставиться на аналізі того, чи є дієвими новітні розробки науковців щодо вибору способу, а саме оперативна та дискурсивна гіпотези. А також, чи може допомогти оперування поняттями інформативність (нова для Subjuntivo та відома для Indicativo); твердження для Indicativo / відсутність твердження для Subjuntivo; декладрування для Indicativo / відсутність декладрування для Subjuntivo вирішувати найбільш складні задачі вибору способу в контекстах з множинним прочитанням. На яких етапах навчання іспанської та фрацузької мов як іноземних потрібно торкатися особливих складнощів варіювання способів та чи торкатися їх взагалі.