The Greek folk tale: typology and analysis

Скорочена інформація про документ
dc.contributor.authorPodkovyroff, Nanouchkaen
dc.contributor.authorПодковирофф, Нанушкаuk
dc.contributor.authorПодковырофф, Нанушкаru
dc.date.accessioned2019-08-06T07:03:10Z
dc.date.available2019-08-06T07:03:10Z
dc.date.issued2019
dc.description.abstractThe article outlines typology of the Greek folk tale, its structure and plot peculiarities. The folk tale is a reproduction of thoughts and beliefs and every reader experiences the folk tale in a different way according to his or her experiences. Therefore, the folk tale is not just a remnant of the past, but a collection of cultural elements which are gradually put together by the narrators and which reach the readers or listeners as a cultural blend that they need to decode. The Greek folk tales have been known since ancient times. Herodotus includes folk tales in his Histories, while Aristophanes mentions a story-teller named Philepsios. Moreover, Aristotle states the fact that children’s education includes listening to fables and folk tales. Later professional storytellers appear in the Greek society. During the Byzantine period there are very few references to folk tales and the only thing we can mention is that there were mime artists who used to entertain the rulers and lords with their narrations. During the period of Ottoman empire in Greece, the folk tale and other forms of folk culture became the main expression of social reality. The storytellers of that time contributed to the preservation and development of folk oral tradition and, as a result, folk tales were told by sailors, shepherds, they were heard during the long trips of caravans, and they were also very common in agricultural life.uk_UA
dc.description.abstractУ статті висвітлено типологію грецької народної казки, її структуру та сюжетні особливості. Народна казка є відтворенням думок і вірувань, і кожен читач переживає народну казку по-іншому відповідно до свого досвіду. Таким чином, народна казка – це не просто залишок минулого, а колекція культурних елементів, які поступово об’єднуються оповідачами і досягають читачів або слухачів як культурна суміш, яку їм потрібно розшифрувати. Грецькі народні казки відомі з давніх часів. У свої Історії Геродот включає народні казки, а Арістофан згадує оповідача Філепсіоса. Більше того, Аристотель стверджує, що освіта дітей включає слухання байок і народних казок. Пізніше в грецькому суспільстві з’являються професійні оповідачі. У візантійський період дуже мало посилань на народні казки, і єдине, про що ми можемо згадати – це були мімісти, які розважали правителів і панів своїми оповіданнями. У період Османської імперії в Греції народна казка та інші форми народної культури стали основним виразом соціальної реальності. Оповідачі того часу сприяли збереженню і розвитку народної усної традиції, і, як наслідок, народні казки розповідали матроси, пастухи, їх чули під час тривалих поїздок караванів, і вони також були дуже поширені в сільському житті.
dc.description.abstractВ статье освещена типология греческой народной сказки, ее структура и сюжетные особенности. Народная сказка является воспроизведением мыслей и верований, и каждый читатель переживает народную сказку по-другому согласно своему опыту. Таким образом, народная сказка – это не просто остаток прошлого, а коллекция культурных элементов, которые постепенно объединяются рассказчиками и достигают читателей или слушателей как культурная смесь, которую им нужно расшифровать. Греческие народные сказки известны с давних времен. В свои Істории Геродот включает народные сказки, а Аристофан вспоминает рассказчика Филепсиоса. Более того, Аристотель утверждает, что образование детей включает слушания басен и народных сказок. Позже в греческом обществе появляются профессиональные рассказчики. В византийский период очень мало ссылок на народные сказки, и единственное, о чем мы можем упомянуть – это мимы, которые развлекали правителей и господ своими рассказами. В период Османской империи в Греции народная сказка и другие формы народной культуры стали ос- новным выражением социальной реальности. Рассказчики того времени способствовали сохранению и развитию народной устной традиции, и, как следствие, народные сказки рассказывали матросы, пастухи, их слышали во время длительных поездок караванов, и они также были очень распространены в сельской жизни.
dc.identifierUDC 82-311.3
dc.identifierDOI: https://doi.org/10.18524/2307-4604.2019.1(42).168918
dc.identifier.citationЗаписки з романо-германської філології = Writings in Romance-Germanic Philologyuk_UA
dc.identifier.urihttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/24934
dc.language.isoenuk_UA
dc.publisherОдеський національний університет імені І. І. Мечниковаuk_UA
dc.relation.ispartofseries;№ 1(42).
dc.subjectfolk taleuk_UA
dc.subjectunderstanding of lifeuk_UA
dc.subjectGreek societyuk_UA
dc.subjectanalysisuk_UA
dc.subjectнародна казкаuk_UA
dc.subjectрозуміння життяuk_UA
dc.subjectгрецьке суспільствоuk_UA
dc.subjectаналізuk_UA
dc.subjectнародная сказкаuk_UA
dc.subjectпонимание жизниuk_UA
dc.subjectгреческое обществоuk_UA
dc.subjectанализuk_UA
dc.titleThe Greek folk tale: typology and analysisuk_UA
dc.title.alternativeГрецька народна казка: типологія і аналізuk_UA
dc.title.alternativeГреческая народная сказка: типология и анализuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Файли
Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
189-198.pdf
Розмір:
276.21 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Опис:
Завантажити
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
Назва:
license.txt
Розмір:
1.71 KB
Формат:
Item-specific license agreed upon to submission
Опис:
Завантажити
Зібрання
Записки з романо-германської філології