Идиолектная номинация лица в русском эпистолярном жанре (на материале писем А. С. Пушкина и М. Ю. Лермонтова)
Вантажиться...
Дата
2015
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Астропринт
Анотація
Результаты исследований последнего времени подтверждают существование корреляционной зависимости между признаками речи и психологическими свойствами человека, однако не устраняют проблемы поиска речевых стереотипов, значимых для определения иных свойств личности. В психологической и лингвистической литературе вопрос о типичном в гендерной, возрастной, профессиональной групповой коммуникации имеет определённую традицию изучения и целый ряд современных изысканий, однако при этом проблема речевой специфики идиолектов остаётся до сих пор открытой. Особый интерес в связи с вопросом организации номинативного поведения личности вызывают столетия, незаслуженно проигнорированные современными исследователями. Изучение употребления антропонимических и апеллятивных единиц разных исторических периодов (например, ХIХ века своеобразного в плане речевой коммуникации отрезка русской истории) является весьма плодотворным для решения современных задач
социально-исторической ономастики и ономасиологии. В последние десятилетия отмечается повышенный интерес к изучению писем в различных аспектах. Объектом данного исследования явилось эпистолярное наследие А. С. Пушкина и М. Ю. Лермонтова. Предметом — идиолектная номинация лица в аспекте индивидуальных закономерностей её функционирования.
Результати досліджень останнього часу підтвердили наявність кореляційної залежності між ознаками мовлення та психологічними ознаками людини, але не усунули проблему пошуку мовленнєвих стереотипів, значущих для визначення інших властивостей особи. У психологічній і лінгвістичній літературі питання про типове в гендерній, віковій, професійній груповій комунікації має певну традицію вивчення та цілу низку сучасних досліджень, однак при цьому проблема мовленнєвої специфіки ідіолектів лишається відкритою. Особливе зацікавлення у зв`язку з питанням організації номінативної поведінки особи викликають сторіччя, проігноровані сучасними дослідниками. Вивчення узуальних антропонімних і апелятивних одиниць різних історичних періодів (наприклад, ХIХ ст., своєрідного у плані мовленнєвої комунікації відрізка російської історії) може стати дуже плідним для вирішення сучасних завдань соціально-історичної ономастики й ономасіології. В останні десятиріччя спостерігаємо підвищений інтерес до вивчення листів у різних аспектах.Об´єктом цього дослідження є епістолярна спадщина О. С. Пушкіна та М. Ю. Лермонтова; предметом — ідіолектна номінація особи в аспекті індивідуальних закономірностей її функціонування.
The results of literature studies have recently confirmed the existence of a correlation between speech features and psychological characteristics of a person, but have not eliminated the problem of finding the speech patterns that are relevant for defining other personality traits. In the psychological and linguistic literature the question of typical gender, age, occupational group communication has a certain tradition of studying and a number of modern studies. However, the problem of the specificity of the speech idiolects still remains unsolved. Of particular interest in connection with the organization of individual behaviour in the aspect of nomination are the centuries, unjustly ignored by modern researchers. Meanwhile, the study of the use of Personal Names and appellative units of other historical periods (such as the nineteenth century — a period of Russian history which is rather peculiar in the traditions verbal communication) can be very fruitful for the solution of contemporary problems of national socio-historical onomastics and onomasiology. In the past few decades, interest in the study of letters spiked in various aspects. The object of this study is the epistolary heritage of Alexander Pushkin and Mikhail Lermontov. The subject is the idiolectal nomination of a person in the aspect of individual laws of its functioning.
Результати досліджень останнього часу підтвердили наявність кореляційної залежності між ознаками мовлення та психологічними ознаками людини, але не усунули проблему пошуку мовленнєвих стереотипів, значущих для визначення інших властивостей особи. У психологічній і лінгвістичній літературі питання про типове в гендерній, віковій, професійній груповій комунікації має певну традицію вивчення та цілу низку сучасних досліджень, однак при цьому проблема мовленнєвої специфіки ідіолектів лишається відкритою. Особливе зацікавлення у зв`язку з питанням організації номінативної поведінки особи викликають сторіччя, проігноровані сучасними дослідниками. Вивчення узуальних антропонімних і апелятивних одиниць різних історичних періодів (наприклад, ХIХ ст., своєрідного у плані мовленнєвої комунікації відрізка російської історії) може стати дуже плідним для вирішення сучасних завдань соціально-історичної ономастики й ономасіології. В останні десятиріччя спостерігаємо підвищений інтерес до вивчення листів у різних аспектах.Об´єктом цього дослідження є епістолярна спадщина О. С. Пушкіна та М. Ю. Лермонтова; предметом — ідіолектна номінація особи в аспекті індивідуальних закономірностей її функціонування.
The results of literature studies have recently confirmed the existence of a correlation between speech features and psychological characteristics of a person, but have not eliminated the problem of finding the speech patterns that are relevant for defining other personality traits. In the psychological and linguistic literature the question of typical gender, age, occupational group communication has a certain tradition of studying and a number of modern studies. However, the problem of the specificity of the speech idiolects still remains unsolved. Of particular interest in connection with the organization of individual behaviour in the aspect of nomination are the centuries, unjustly ignored by modern researchers. Meanwhile, the study of the use of Personal Names and appellative units of other historical periods (such as the nineteenth century — a period of Russian history which is rather peculiar in the traditions verbal communication) can be very fruitful for the solution of contemporary problems of national socio-historical onomastics and onomasiology. In the past few decades, interest in the study of letters spiked in various aspects. The object of this study is the epistolary heritage of Alexander Pushkin and Mikhail Lermontov. The subject is the idiolectal nomination of a person in the aspect of individual laws of its functioning.
Опис
Мова: науково-теоретичний часопис з мовознавства / ОНУ ім. І.І. Мечникова. – Одеса: Астропринт, 2015.
Ключові слова
эпистолярий, номинация, идиолект, А. С. Пушкин, М. Ю. Лермонтов, епістолярій, номінація, ідіолект, О. С. Пушкін, М. Ю. Лермонтов, epistolary, nomination, idiolect, Alexander Pushkin, Mikhail Lermontov
Бібліографічний опис
Мова: Науково-теоретичний часопис з мовознавства