Russian Dr. Strangelove or how Moscow never stopped loving the bomb: Russia’s approach to deterrence
Вантажиться...
Дата
2024
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
2707-5206
E-ISSN
2707-5214
Назва тому
Видавець
Гельветика
Анотація
The international security system has been in crisis for the past decade, with the most significant escalation occurring when Russia launched an armed aggression against Ukraine, a country that was guaranteed protection under the Budapest Memorandum of 1994. This event led to a major shift in the role of nuclear weapons in global relations, triggering discussions about revising nuclear strategies and the use of nuclear deterrence as a policy tool. Russia has openly stated that traditional nuclear deterrence is no longer effective and has considered lowering the nuclear threshold to restore the credibility of its deterrence. This article aims to determine whether this potential shift in Russia’s nuclear strategy represents a move towards nuclear escalation or is merely an attempt to enhance its deterrence capabilities. The research is based on the theory of nuclear deterrence, focusing on the reliability, decisiveness, persuasiveness, and dynamics of deterrence. It examines Russia’s nuclear posture through the lens of its perception of deterrence, analyzing its military doctrines and strategies alongside the statements of Russian senior strategic representatives to gain insights into Moscow’s nuclear strategies and the stability of its deterrence. The study also explores the character of the Russian leader and their willingness to bear the risk of nuclear conflict, which directly influences the persuasiveness of Russia’s nuclear deterrence. Additionally, it delves into Russia’s “red lines” and the extent to which they reflect the true determination of the Russian leadership. In conclusion, the study suggests a decrease in the effectiveness of Russia’s nuclear deterrence, with attempts to restore it through the threat of using nuclear weapons if certain “red lines” are crossed.
Протягом останнього десятиліття міжнародна система безпеки переживала кризу, найбільше загострення якої відбулося, коли Росія почала збройну агресію проти України, країни, якій гарантувався захист згідно з Будапештським меморандумом 1994 р. Ця подія призвела до серйозних змін у ролі ядерної зброї у глобальних відносинах, викликаючи дискусії про перегляд ядерних стратегій і використання ядерного стримування як інструменту політики. Росія відкрито заявила, що традиційне ядерне стримування більше не є ефективним, і розглянула можливість зниження ядерного порогу, щоб відновити довіру до свого стримування. Ця стаття має на меті визначити, чи є ця потенційна зміна ядерної стратегії Росії рухом до ядерної ескалації чи просто спробою посилити її можливості стримування. Дослідження базується на теорії ядерного стримування, зосереджуючись на надійності, рішучості, переконливості та динаміці стримування. У статті розглядається ядерна позиція Росії через призму її сприйняття стримування, аналізуючи її військові доктрини та стратегії разом із заявами російських високопоставлених стратегічних представників, щоб отримати уявлення про ядерні стратегії Москви та стабільність її стримування. Дослідження також вивчає характер російського лідера та його готовність нести ризик ядерного конфлікту, що безпосередньо впливає на переконливість ядерного стримування Росії. Окрім того, аналізуються російські «червоні лінії» та те, наскільки вони відображають справжню рішучість російського керівництва. У висновках констатується певне зниження ефективності ядерного стримування Росії зі спробами відновити її через загрозу застосування ядерної зброї у разі перетину певних «червоних ліній».
Протягом останнього десятиліття міжнародна система безпеки переживала кризу, найбільше загострення якої відбулося, коли Росія почала збройну агресію проти України, країни, якій гарантувався захист згідно з Будапештським меморандумом 1994 р. Ця подія призвела до серйозних змін у ролі ядерної зброї у глобальних відносинах, викликаючи дискусії про перегляд ядерних стратегій і використання ядерного стримування як інструменту політики. Росія відкрито заявила, що традиційне ядерне стримування більше не є ефективним, і розглянула можливість зниження ядерного порогу, щоб відновити довіру до свого стримування. Ця стаття має на меті визначити, чи є ця потенційна зміна ядерної стратегії Росії рухом до ядерної ескалації чи просто спробою посилити її можливості стримування. Дослідження базується на теорії ядерного стримування, зосереджуючись на надійності, рішучості, переконливості та динаміці стримування. У статті розглядається ядерна позиція Росії через призму її сприйняття стримування, аналізуючи її військові доктрини та стратегії разом із заявами російських високопоставлених стратегічних представників, щоб отримати уявлення про ядерні стратегії Москви та стабільність її стримування. Дослідження також вивчає характер російського лідера та його готовність нести ризик ядерного конфлікту, що безпосередньо впливає на переконливість ядерного стримування Росії. Окрім того, аналізуються російські «червоні лінії» та те, наскільки вони відображають справжню рішучість російського керівництва. У висновках констатується певне зниження ефективності ядерного стримування Росії зі спробами відновити її через загрозу застосування ядерної зброї у разі перетину певних «червоних ліній».
Опис
Ключові слова
nuclear weapons, deterrence, Russia, coercion, “red lines”, strategy, ядерна зброя, стримування, Росія, примус, «червоні лінії», стратегія
Бібліографічний опис
Sinovets P. A. Russian Dr. Strangelove or how Moscow never stopped loving the bomb: Russia’s approach to deterrence / P. A. Sinovets, I. V. Maksymenko // Міжнародні та політичні дослідження. – 2024. – Вип. 38. – С. 275–287.
УДК
327.8.001[470]