Міжнародні та політичні дослідження

Постійне посилання зібрання

Галузь і проблематика: Науковий журнал “Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки” видається з 2003 року. Журнал представляє статті, наукові огляди та емпіричні результати, які присвячені аналізу актуальних проблем сучасного суспільства і політичної трансформації процесів в міжнародному контексті. Він призначений для дослідників, науковців, викладачів і студентів вищих навчальних закладів. DOI 10.18524/2304-1439 Сайт видання: http://heraldiss.onu.edu.ua/

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 20 з 599
  • Документ
    ІІst MEDITERreg Graduate Conference for master’s students and early stage researchers
    (2023) Aleksandriuk, Valeriia; Khlobystova, Maryna; Kogan, Yan; Kuryk, Olena; Marchuk, Sofiia; Silukova, Dariia; Znamenok, Mariia; Vorona-Kovalenko, Anastasia; Zakharchuk, Nataliia; Zenich, Alina; Kadybhrob, Khrystyna; Lavrentieva, Maryna; Osso, Joanna; Protsenko, Diana
    The scientific conference for master’s students and young researchers studying in the specialty 291 International Relations, Public Communications and Regional Studies was held within the framework of the project 101047919 – MEDITERreg “THE RING OF MEDITERRANEAN: REGIONAL STUDIES”. The Jean Monnet Module (Grant type ERASMUS-JMO-2021-MODULE) is implemented by the Department of International Relations and headed by the chief of the Department Olga Brusylovska. The conference was held online on May 31, 2023. Among the issues discussed at the conference, the analysis of the theory and practice of regionalism in the Mediterranean, with focus on the Greater Middle East, occupied a prominent place.
  • Документ
    Українська міграція в Європу періоду російсько-української війни: політика врегулювання
    (2023) Мілова, Марія Іллівна; Трушевич, Ганна Богданівна; Milova, Mariia I.; Trushevych, Hanna B.
    Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, яке й досі триває, стало новим викликом для сучасного світу та завдало ще більше проблем регіонального та глобального розвитку, спровокувавши колосальні потоки вимушеної міграції українських громадян, яка, на думку дослідників, не має аналогів і значно перевершує всі попередні. Масовий потік біженців з України додав значних проблем до міграційної кризи в Європі, яка була викликана попереднім значним напливом мігрантів із Близького Сходу та Африки, значно ускладнивши її гуманітарну складову. Актуальність вивчення цих процесів постійно зростає та доводить, що міграція є не тільки соціально-політичною, демографічною, але й науковою проблемою, яка потребує значної консолідації сил дослідників задля розв’язання проблем, що зумовлені цими процесами. Предметом аналізу даної роботи є вимушена міграція українських громадян та її наслідки, спровокована саме російсько-українською війною. У статті проаналізовано теоретичний доробок українських дослідників у вивченні української міграції в Європу. Визначено її особливості в порівнянні з іншими типами міграції. Окреслено проблеми мовної, ціннісно-культурної, психологічної та соціальної адаптації на підставі аналізу результатів соціологічних опитувань та багаточисельних прикладів повернення мігрантів в Україну. Проведено аналіз багатосторонньої гуманітарної допомоги біженцям та основних напрямів політики ЄС щодо регулювання міграційних потоків із лютого 2022 року до літа 2023 року. Опрацьовано значну кількість документів, які склали нормативно-правову базу міграційної політики ЄС щодо українських біженців, а також співпраці з різними інституціями України. Визначено різні аспекти наслідків міграції для України.
  • Документ
    Political image of Ukraine: analysis of fake instrumentation in hybrid warfare (based on Greek mass media materials)
    (2023) Snigovska, Oksana V.; Malakhiti, A. V.; Zakharchuk, N. V.; Сніговська, Оксана Володимирівна; Малахіті, Андрій Васильович; Захарчук, Н. В.
    This article examines the processes of transforming the political image of Ukraine against the backdrop of the armed conflict with Russia. All the information used in this study has been selected from contemporary Greek mass media, scientific, and expert-analytical works from 2014 to 2023. The relevance of this research is based on the assertion that mass media serves as a tool in conducting hybrid warfare, either destroying or weakening the authority of a particular state, creating a negative image of political institutions or politicians, thereby causing social and economic tension and subsequent societal fragmentation. The aim of the article is to investigate the toolkit for creating and promoting fakes in Greek media as an element of hybrid warfare in the context of highlighting the peculiarities of Ukraine’s political image perception during the military aggression from the Russian Federation. The following methods were employed in the preparation of this article: analysis, synthesis, abstraction, cultural and systemic methods. This combination of methodological tools ensured the integrity of the study in elucidating the role and place of fakes in the context of conducting hybrid warfare. The authors provide numerous examples of political narratives and pro-Russian propaganda employed to erode the trust of the Greek population in Ukrainian politicians and ordinary citizens, fabricating a significant amount of false information in Greek mass media, as well as in scientific and expert-analytical works. The researchers attempted to reveal the ambivalence of societal perception regarding Ukraine’s position in the European integration processes and to identify the events and decisions of the Ukrainian authorities that contributed to the negative imaging of Ukraine in Greece. To achieve the stated objective, the authors of the article addressed the following tasks: delineating the stereotypical perception of Ukraine’s political image from the pre-war period to the active phase of the armed conflict, elucidating the binarity of image content, and identifying image characteristics against the backdrop of military aggression from Russia.
  • Документ
    The world-system dynamics and the realities of our time
    (2023) Popkov, Vasyl V.; Fuad, Hamid; Попков, Василь Васильович; Фуад, Хамід
    The article analyzes the main provisions of the world-system theory from the point of view of its applicability to the consideration of the global situation surrounding the Russian-Ukrainian war. Also, the authors apply the methodology of world-system analysis when studying the factor of geopolitical hegemony and the possible change of hegemon in the first half of the 21st century. In the context of the analysis of modern geopolitical conflicts, is considered I. Wallerstein’s hypothesis about a series of so-called “thirty-year wars” as immediate “drivers” of the change of hegemon and the world order, established by him. The article updates such concepts as “cycles of hegemony”, the overlap of “cyclical rhythms” and “century trends”, the correlation between “Kondratiev’s cycles” and “cycles of hegemony”, the ascending and descending cycles of “century trends”, etc. The analysis of the I. Wallerstein ideas is supplemented by the analysis of the views of F. Brodel, J. Modelsky, U. Thompson, J. Arrigy, T. Hopkins, and others. The authors conclude that predicting the development of the new world order is a difficult task and that it is still difficult to assess whether this new world order will be “better” or “worse” than the existing one. To explain this, the authors point to the unnamed nature of the epic struggle between “Good and Evil” and the physical process of “mutual resistance and mutual displacement of forces”. In this struggle, according to the authors, the winner is not the “kindest” but the “most effective”. The authors call February 24, 2022, the signal for the beginning of the great redistribution. This date became the starting point in the battle for global domination of any of the world systems without a guaranteed outcome. The authors pray for the Armed Forces of Ukraine.
  • Документ
    Східна Європа у світлі постколоніального дискурсу: аналіз наукових досліджень
    (2023) Поляков, А. В.; Poliakov, A. V.
    У статті розглянуто питання застосування інструментарію постколоніальних досліджень для аналізу політичного розвитку посткомуністичних країн Східної Європи, актуальність якого особливо загострилася після повномасштабного російського вторгнення. Окреслено явну невідповідність між регулярним використанням у публічному просторі термінів колоніалізму для характеристики сутності російської агресивної політики та майже відсутністю спроб наукового осмислення цих драматичних подій з боку представників теорії постколоніалізму. Для дослідження причин такої ситуації в статті порушується питання обопільного ігнорування як постколоніальними дослідниками регіону Східної Європи, так і дослідниками посткомуністичних трансформацій колоніального досвіду східноєвропейських країн, яке було поставлено ще на початку 2000-х років. З метою отримання даних щодо кількості публікацій на східноєвропейську тематику в спеціалізованих наукових журналах із постколоніальних студій проведено контент-аналіз змісту низки журналів за період із 2000 р., що підтверджує тезу про маргінальний характер досліджень Східної Європи в рамках постколоніальної теорії та показує повну відсутність наукової рефлексії з приводу російсько-української війни, яка виходить далеко за межі локального конфлікту. У статті перелічено причини такої ситуації, серед яких: невисокий інтерес до регіону Східної Європи в цілому з боку західних науковців, марксистські погляди багатьох дослідників, що виключають можливість ототожнити колоніалізм не лише з капіталістичними державами Заходу, а й із соціалістичним СРСР, домінування російськоцентричного дискурсу в міжнародних наукових колах. Водночас наведено приклади поєднання в роботах окремих авторів постколоніального та транзитологічного підходів до аналізу соціально-політичних процесів у регіоні Східної Європи.
  • Документ
    Роль мови та мовних практик у «націоналізмі повсякденності»
    (2023) Дяченко, Ольга Вікторівна; Diachenko, Olha V.
    У 1995 р. була вперше опублікована новаторська робота М. Білліга «Банальний націоналізм», яка, як вважається, започаткувала новий спосіб вивчення «нації» та «націоналізму». Дещо пізніше концепція «банального націоналізму» була уточнена та доповнена концепцією «повсякденної національності», які разом задають основні напрямки дослідження «націоналізму повсякденності». Наукові пошуки, які безпосередньо спираються на роботу М. Білліга «Банальний націоналізм», досліджують насамперед те, як еліти мобілізують елітарні (державні) символи, націоналістичні дискурси та інші матеріальні та нематеріальні елементи, які наповнюють звичайний ландшафт і семіосферу даної території. Натомість в дослідженнях «повсякденної національності» увага приділяється насамперед тому, як люди переосмислюють елітарні символи та націоналістичні дискурси або створюють власні версії національності, впроваджені як повсякденні практики. Серед елементів, які працюють щоденним нагадуванням про місце людей у «світі націй», зокрема, мова та мовні практики, а також маленькі дейктичні слова («внутрішня політика» / «зовнішня політика», «ми» / «вони», «тут» / «там» тощо), що наповнюють ЗМІ та інші сфери та матеріали, які ми читаємо, слухаємо, дивимось і т.п. Зрештою, уявлення, які здаються нам банальними, виявляються ідеологічними конструктами націоналізму. Історичним конструктом націоналізму слід вважати й ідею мови. Поняття «мова», принаймні, у тому сенсі, що здається «нам» банально очевидним, є «винайденою непорушністю», створеною в епоху національної держави. Не так мова створює націоналізм, як націоналізм створює мову; або, скоріше, націоналізм створює «наше» звичайне уявлення про те, що існують «природні» і безперечні речі, які називаються «мовами», на яких ми нібито говоримо.
  • Документ
    Територіальна політика держав ЄС: цілі, інструменти, результати
    (2023) Узун, Юлія Вадимівна; Uzun, Yuliia V.
    У статті представлено процес формування та розвитку територіальної політики Європейського Союзу та держав-членів Європейського Союзу. Визначено цілі та логіку територіально-політичної трансформації національних територіально-політичних систем в умовах глокалізації – макрорегіональної інтеграції національних утворень Європи, де головним бенефіціаром реформування проголошено регіони, а місце – топосом, основою політичного процесу. Політика на основі місця, розвиток систем самоврядування, реформи децентралізації, просування локального, регіонального автономізму та системної асиметрії, де статус визначається обсягом функціональних обов’язків, розглядаються як процеси де(ре)конструкції нової моделі поліцентричного врядування та політичної взаємодії в умовах формування ефективного наднаціонального політичного простору ЄС. Автором розглянуто особливості трансформації системних відносин у державах-членах ЄС, у тому числі щодо відносин метрополій та неєвропейських віддалених територій (на прикладі Франції та Нідерландів), та відносин наднаціонального центру ЄС та цих віддалених територій держав ЄС, що мають специфіку асиметричної включеності в територіальні та політичні процеси ЄС. Автор зазначає, що розвиток політичного простору ЄС випереджає процес трансформації територіальної морфології, що проявляється в розширенні політичних прав участі на наднаціональному рівні і збереженні цензів на національних рівнях. У роботі зазначено, що стратегія просторового розвитку ЄС сформована на основі інституційного компромісу між різними рівнями прийняття політичних рішень у багаторівневій та поліцентричній системі територіально-політичних відносин і забезпечується комплексом інструментів. Цей комплекс утворюють: політика вертикальної та горизонтальної співпраці; багаторівневого та поліцентричного управління; практики регіонального та автономізму; асиметрії статусів та функціональних ролей; інструменти 4D-децентралізації; стандартизації та вимірювання (індексації) стандартів; інструменти консоціативної демократії, які передбачають «політику включення», «ефективне громадянство», «мобільну політичну участь» в умовах поглиблення інтеграції, підвищення мобільності, зміни функціональної значимості інституту громадянства.
  • Документ
    Питання нерозповсюдження в ядерній політиці США у ХХІ ст.: аналіз основоположних документів
    (2023) Скрипник, Максим Вікторович; Skrypnyk, Maksym V.
    Стаття присвячена вивченню еволюції ядерної політики Сполучених Штатів Америки у сфері нерозповсюдження в ХХІ столітті. Зазначається, що США як одна з перших ядерних держав приділяє значну увагу цьому питанню з метою підтримки стабільності режиму нерозповсюдження та міжнародної безпеки. Базуючись на методології контент-аналізу та якісній методології, автор визначає засади, пріоритети та основні методи стратегії адміністрації Білого дому щодо протидії ядерному розповсюдженню на базі основоположних документів США, виступів офіційних осіб та дослідників. Метою статті визначається вивчення засадничих елементів ядерної політики США щодо нерозповсюдження та оцінка наскільки успішною вважається ця політика, зокрема, на прикладах Ірану та КНДР. Задля досягнення поставленої мети дослідження автор поступово розкриває зміни у безпековому середовищі в контексті загрози поширення ядерної зброї та засобів доставки та яким чином це впливає на політику адміністрацій президентів США. Крізь призму таких документів, як Огляди ядерної політики та Стратегії національної безпеки США, що були оприлюднені у ХХІ столітті, визначаються головні загрози, а отже, і пріоритети та концепції, що формують загальну стратегію Вашингтона для протидії розповсюдженню ЗМЗ. У статті показано, що у ХХІ столітті серед основних загроз як Сполученим Штатам, їхнім союзникам та партнерам, так і режиму нерозповсюдження загалом увага значним чином концентрується на проблемах, які пов’язані з наявністю та розвитком ядерних та ракетних програм таких держав, як Іран та КНДР. Тому автор аналізує, як офіційний Вашингтон формує стратегію щодо проблеми розповсюдження ядерної зброї, як змінюються підходи різних адміністрацій для протидії цим загрозам, які вибиралися методи та застосовувалися підходи для врегулювання проблеми. З метою розуміння наскільки успішною була стратегія окремих адміністрацій президентів США вивчаються оцінки провідних дослідників та їхні аргументи. У висновках підсумовуються результати проведеного дослідження та розкривається авторське бачення проблеми, що досліджується.
  • Документ
    Collision trends in the bilateral relations of Egypt and Ethiopia during the last decade
    (2023) Poble, Dmytro K.; Mindelis, A. N.; Побле, Дмитро Костянтинович; Мінделіс, А. Н.
    The fluctuations in Egypt’s and Ethiopia's foreign policies, in general, and in relation to a non-consumptive hydropower project being built by Ethiopia on the Nile, in particular, go back centuries. The purpose of this article is to study the collision tendencies of bilateral relations between Egypt and Ethiopia in the last decade. The article indicates a certain degree of uniqueness due to its actuality from a practical point of view, and, despite the availability of numerous research works and publications on the subject written by Ukrainian-, US-, and British-based researchers of Ethiopian and Egyptian origin, and official documents of the concerned countries, it reveals a certain scientific demand. The inter-disciplinary nature and subject of the research resulted in the use of two basic research methods, such as case study and event analysis, supported fragmentarily by historical, functional, geopolitical, and empirical methods. The two methods mentioned allowed for reviewing the quantitative and qualitative peculiarities of the problem. The application of the historical method gave a reference to the initial source of a legal settlement in the last century; the use of the functional method determined the level of development of relations between Egypt and Ethiopia; the use of the geopolitical method made it possible to determine the situation and the involvement of main actors in the region during the last decade; and the empirical component is presented in the form of statistical, sociological, financial, and economic data, as well as archival materials. A cautious prognosis was added with the purpose of forecasting the further outcome of the conflict around the waters of the Nile.
  • Документ
    Російська дезінформаційна кампанія в Румунії: Quo Vadis, Кремлін?
    (2023) Максименко, Ірина Володимирівна; Maksymenko, Iryna V.
    зовнішньої політики та гібридних війн, як і інші методи примушення та залякування. Україна була одним з основних об’єктів застосування цього методу зовнішньої політики росії. Разом із тим інші держави Центральної та Східної Європи також відчувають інформаційний тиск через поширення дезінформації та наративів, що мають виправдовувати дії російської держави та її агресію щодо окремих держав. Румунія, яка межує з Україною, а після незаконної анексії Кримського півострова перетворилася на сусідку російської федерації, потрапила до важливих об’єктів кремлівської дезінформації та пропаганди. Стаття присвячена вивченню особливостей російської дезінформаційної кампанії в Румунії, де відкрито демонструються антиросійські настрої. Існуючий дискурс щодо наративів та дезінформації Кремля в країнах Центральної та Східної Європи наголошує, що протягом останніх років росія почала змінювати підходи до кожної країни, використовуючи особливості регіонального контексту та внутрішнього становища для досягнення власних цілей. Метою статті визначено виокремлення основних меседжів, що розповсюджуються російськими ресурсами в румунському інформаційному просторі для визначення того, які саме цілі переслідує Кремль у цій державі. Застосування комбінації методів якісної методології, як-то: метод кейс-стаді, контент-аналіз документів і наукових праць, а також дискурс-аналіз інформаційних ресурсів, дозволяє надати відповіді на такі пошукові задачі: розкрити особливості сприйняття росії в Румунії; виокремити основні джерела поширення проросійських тез та інформації в румунських медіа; проаналізувати наративи, що культивуються в румунському інформаційному просторі, з тлумаченням їхніх реальних завдань та оцінкою того, яким чином вони можуть вплинути на громадську думку. У висновках узагальнюються результати дослідження із зазначенням того, які є прямі та непрямі цілі, що переслідує Кремль, розповсюджуючи ті чи інші меседжі та наративи.
  • Документ
    Майбутнє минулого, або політика пам’яті Угорщини: між національним та універсальним
    (2023) Коч, Світлана Вадимівна; Koch, Svitlana V.
    Меморіальні стратегії політичних суб’єктів пов’язані зі стратегічним курсом, який обирає політичний актор, із бажаним історичним іміджем соціально-політичної спільноти, зі ступенем внутрішнього різноманіття векторів пам’яті в умовах багатоскладових суспільств. Найбільша хвиля розширення ЄС у 2004 році не тільки включила східноєвропейські країни до Союзу, але й обумовила радикальні зміни в позиціях забезпечення загальноєвропейської єдності, коли постало питання про врахування історичного минулого нових членів. Основи політики пам’яті ЄС, які сформувались після Другої світової війни, потребували нових комеморативних практик та акцентів для запобігання меморіальних конфліктів. Умовою забезпечення внутрішньої єдності всередині ЄС є поступове послаблення внутрішніх символічних кордонів, передусім національних. Саме це стало найбільш складним для східноєвропейських національних держав, які опинились у ситуації двох різноспрямованих векторів: з одного боку, вони продовжують розвивати національні доктрини модерного типу, коли нація визначає себе в межах історичних земель, де триває форматування національних ідентичностей на основі етнополітичних інтересів титульних націй та їх історичних наративів; з іншого боку, загальноєвропейські постмодерні процеси передбачають визнання універсальних цінностей та спільних стратегій. Прикладом амбівалентної меморіальної політики є Угорщина, яка намагається за допомогою комеморативних практик вирішувати різні соціально-політичні завдання: залишаючись у колі наднаціонального простору ЄС, конструювати національно-орієнтовану меморіальну стратегію. Пошук балансу між цими векторами розглядається як умова ефективного розвитку національної спільноти. Отже, метою представленої статті є визначення взаємозв’язку між новим форматом національної доктрини Угорщини та комемораційними політичними технологіями, які реалізує ця держава. Політику пам’яті в Угорщині розглянуто в контексті зміни ролі комеморації у світовій політиці та визначено особливості формування інституційного середовища політики пам'яті. Автор доходить до висновку, що сучасна меморіальна політика Угорщини розвивається в форматі організації соціальнополітичного простору для діалогу держави та споріднених діаспор за кордоном.
  • Документ
    Дослідження регіоналізму: чи чекати подальшої еволюції?
    (2023) Брусиловська, Ольга Іллівна; Brusylovska, Olha I.
    У міру нівеляції понять «наддержава», «сателіт», «другий світ» збільшувався обсяг нових понять – «центр сили», «глобальна політична динаміка», «багатополярний світовий полюс», «дисперсія», «регіональний устрій», «непідпорядковані території». По-новому почала вибудовуватися ієрархія політичних акторів, де регіони різного рівня (макрорегіони, мезорегіони, субрегіони) раптово стали домінуючими структурними одиницями глобального простору. Це вплинуло на роль і місце регіоналізму. Умовно розвиток дисципліни «Регіональні студії» поділяють на три хвилі: «старий регіоналізм» періоду «холодної війни»; «новий регіоналізм» 1990-х рр.; «порівняльний регіоналізм» ХХІ ст. Метою даної роботи є виявлення еволюції розвитку регіональних студій через якісний аналіз провідних робіт, що сформували обличчя науки про регіоналізм. Ставиться також питання про те, які напрями досліджень регіоналізму потребують подальшого розвитку. У результаті зроблено висновки, що сьогоднішній контекст світового порядку помітно відрізняється від контексту 1990-х років. Порівняльний регіоналізм формується світовим порядком, який характеризується такими процесами, як війна з терором, гуманітарне втручання, багаторівневий світовий порядок, періодичні фінансові кризи в усьому світі, підйом держав, що розвиваються. Наукові дебати зосереджуються на різноманітних взаємодіях між державою та недержавою, інституціях та процесах на різноманітних взаємодіючих рівнях, починаючи від двостороннього до регіонального, міжрегіонального та багатостороннього. Якщо раніше регіон розглядався переважно як мікрорегіон, то в сучасних дослідженнях мова йде про макрорегіональний рівень. Крім того, недержавні актори та групи інтересів тепер активно залучені до регіональної співпраці. Отже, майбутні дослідження приділятимуть більше уваги саме недержавним акторам регіональних відносин.
  • Документ
    Від периферії до центру: амбівалентність європейського прикордоння
    (2022) Коч, Світлана Вадимівна; Koch, Svitlana V.
    Стаття присвячена розгляду концептуальних підходів до аналізу внутрішніх політичних просторів Європи, які отримали характерні особливості прикордонних та периферійних систем. Простежено причини та умови концептуального переосмислення понять «периферії» та «центру» за умов варіативності прикордонних систем на прикладі західноєвропейського та східноєвропейського прикордоння. Пропонується аналіз найбільш прагматичних теорій прикордонного розвитку, застосованих до європейських прикордонних ландшафтів. Основна увага приділяється трьом моделям: 1) західноєвропейського прикордонного ландшафту, який сформувався поміж імперських центрів за рахунок створення мережевої соціально-економічної торговельної системи, забезпечуючи буферними політичними організаціями просторовий кордон, в межах якого функціонують малі, економічно і політично ефективні держави офшорного типу; 2) східноєвропейського прикордонного ландшафту, що сформувався в межах тримор’я, поміж центрів континентальних імперій, які маргіналізували прикордонний простір, перетворивши його на конкурентну буферну зону мультикультурного типу; 3) моделі простору Європи в межах Європейського Союзу, який формується як мережева інституційована соціально-культурна система, де поетапно відбувається процес відмови від універсальних територіально-політичних систем на користь пост-національних, здатних враховувати множинність індивідуальних та колективних ідентичностей. В центрі уваги знаходиться проблема трансформації периферійних просторів ЄС, які осмислюються в межах двох підходів: 1) як експансіоністська політична стратегія «розширення» Союзу, яка реалізується за рахунок стандартизації інститутів та норм, а інтеграція периферійних територіально-політичних та локальних акторів відбувається в межах «політики сусідства»; 2) як широке використання фронтирного дискурсу по відношенню до проекту розростання політичного та географічного простору Європи. Проміжні прикордонні простори трансформуються в систему транскордонної взаємодії, що обумовлює рух кордонів макрорегіонів.
  • Документ
    Сovid-19 Influence on the Baltic-Black Sea Region: Cases of EU’s Members and Ukraine
    (2022) Brusylovska, Olha I.; Gladysh, M. L.; Krayevska, O. A.; Брусиловська, Ольга Іллівна; Гладиш, М. Л.; Краєвська, О. А.
    The aim of the article is to reveal the difference in approaches and possibilities of the countries of the Baltic-Black Sea Region (samples of several EU members and Ukraine) towards the struggle with pandemic. Research based on both postcolonial studies and biopolitics and it is empirical. The methods include case studies, Internet-based research, archival research, interviews, comparative, statistical, graphical methods, and discourse analysis. The following aspects are researched: approaches of the countries to counteract the pandemic, their cooperation with international organisations, and cooperation with ’donor’-countries, influence of COVID-19 on socio-economic and security spheres of BBSR countries. The authors give prognosis how selected countries of BBSR will overcome the pandemic and develop in the post-pandemic period. The fight against the pandemic continues, and its economic consequences will be felt during next years as well. The situation in Ukraine looks worse in the terms of economic recovery because Ukraine is hit by Russian aggression since 2014. The effectiveness of the individual response to the pandemic depends on the level of trust in society and the commitment of political leaders to learn, collaborate, consult and take principled decisions in times of uncertainty. This commitment to the common good determines the degree of public trust in leaders and institutions, which, in turn, affects citizens’ willingness to comply with the restrictions to their daily lives imposed by the lockdown measures. This explains the difference in the impact of the pandemic within the EU. Bulgaria differs in these parameters from the Baltic countries and closer to Ukraine.
  • Документ
    Піар та пропаганда на пострадянському просторі: проблеми розвитку інформаційної політики
    (2022) Каприця, Р. О.; Caprice R. O.
    У статті розглядаються основні підходи до встановлення відмінності понять паблік рілейшнз та пропаганда. Зроблено реконструкцію розвитку сфери паблік рілейшнз у західній політичній культурі. Визначено особливості розвитку сфери паблік рілейшнз у країнах пострадянського просто- ру. Встановлено, що поняття паблік рілейшнз, ще недавно маловідоме та незвичне для колишньої радянської політичної культури та ментальності, останніми роками буквально увірвалося у наше життя. Це поняття увійшло в моду, стало справжньою візитною карткою нових часів. Весь циві- лізований світ вже не просто звик до нього, а й перетворив паблік рілейшнз на ефективно працюючі науку та мистецтво досягнення взаєморозуміння та згоди між різноманітними суб’єктами життя громадянського суспільства. Але через свою «модність» поняття «паблік рілейшнз» (PR) часто вживають до місця і не до місця, вкладаючи в нього найчастіше збочений зміст. Іноді поверховий підхід до цього напряму діяльності суперечить принципам соціальної відповідальності інститутів громадянського суспільства, фактично підштовхуючи до того, щоб ставитися до громадськос- ті як об’єкта обману, маніпулювання виключно в егоїстичних інтересах суб’єктів, сприятливий (або несприятливий) імідж яких створюється за будь-яку ціну. Інституціалізація цивілізованої професійної системи паблік рілейшнз на пострадянському просторі пробиває собі дорогу через безліч об’єктивних та суб’єктивних перешкод. Зміст перешкоджаючих чинників об’єктивного і суб’єктивного характеру завжди історичний. Вагомим історичним чинником у цьому виступає спадщина впливу пропагандистської машини минулих років.
  • Документ
    Політична карикатура як вид креолізованого тексту в контексті кризи українсько-російських відносин (на матеріалі грецької преси)
    (2022) Сніговська, Оксана Володимирівна; Малахіті, Андрій Васильович; Snigovska, Oksana V.; Malakhiti, A. V.
    Послуговуючись науковими працями у галузі теорії креолізованого тексту, автори роблять спробу проаналізувати специфічні риси політичної карикатури в грецькому мас-медійному дискурсі, а також виявити роль взаємозв’язку вербального та невербального компонентів креолізованих текстів політичної карикатури в умовах гібридної війни. Матеріалом представленої роботи послужив дослідницький корпус зі 162 політичних кари- катур на національних і світових політичних лідерів та міжнародні події в контексті кризи українсько-російських відносин. Ілюстрації були відібрані з грецьких ЗМІ, зокрема газет, журналів, соціальних мереж, тематичних блогів і сайтів. Предметом дослідження у цій роботі виступили структурні, лексико-семантичні, графічні та історико-культурні характеристики креолізованого тексту політичної карикатури грецькою і англійською мовами. Задля досягнення поставленої мети авторами статті були вирішені такі завдання: 1) дати визначення поняттю «креолізований текст» і навести сино- німічні дефініції; 2) визначити характерні ознаки політичної карикатури як жанру / виду креолізованого тексту у політичному, мас-медійному і художньому дискурсах; 3) проаналізувати та описати взаємозв’язок структур- них компонентів креолізованого тексту політичної карикатури; 4) виявити поширені стилістичні прийоми політичної карикатури і навести приклади. Проведений аналіз робіт показав, що реальний світ в інформаційному просторі транслюється крізь призму метафори, іронії, антитези, анімалізації, персоніфікації, метонімії та синекдохи. У роботі виділено провідні антропоморфні і зооморфні образи відомих політичних лідерів, а також стратегії та тактики їх формування з точки зору когнітивної метафори. Поширеними тактиками в політичних карикатурах визначені тактика «навішування» ярликів, тактика зневажливо-іронічного применшення будь-яких переваг мішені (сили, значущості, якості, масштабності тощо) і тактика перебільшення її недоліків.
  • Документ
    Три парадокси теорії демократії
    (2022) Огаренко, Євген Семенович; Oharenko, Yevhen S.
    У статті аналізуються три парадокси теорії демократії, що свідчать про кризу цієї теорії. Причинами парадоксального бачення демократії, що загострилося, можна вважати як протиріччя в самій теорії демократії, так і протиріччя в політичній практиці демократичних держав. Відповідно до запропонованого автором підходу до аналізу парадоксів теорії демократії слід сконцентрувати увагу на ключовій для соціальної форми існування проблемі співвідношення свободи, рівності та справедливості. Соціальне існує як перетин природного (необхідного) та свідомого (вільного). У цій «паузі» розмістилися інтереси як мотиватори поведінки. «Надбудова» у вигляді колективної свідомості продукує цінності як регулятори поведінки. А баланс інтересів і цінностей стає основною соціальною проблемою, яка вирішується на підставі співвідношення свободи та рівності, що оцінюється як справедливе чи несправедливе. Останнє переноситься на конкретне здійснення справедливого чи несправедливого порядку в особі держави. Соціалістична цінність державного пріоритету «рівності трудящих» була девальвована на початок 90‑х років XX століття внаслідок очевидного дисонансу між теорією та практикою рівності та розвалу державного порядку — СРСР, що презентував цю цінність. Тому в сучасному світі демократичні системи балансують на рухливій рівновазі свободи та порядку у вигляді неоліберальної чи неоконсервативної політики держави. Але десуверенізація держави, що констатується в парадоксі Д. Родріка, підтверджена ін- шими дослідниками, змушує сумніватися в ефективності цієї політики в сучасному світі. З метою осмислення парадоксів теорії демократії автором виносяться на розгляд такі твердження: 1. Демократія та держава — співіснуючі форми соціальної організації, які можуть тимчасово перетинатися і тим самим створювати ілюзію їхнього несуперечливого поєднання. Ця ілюзія була закладена європейською інтерпретацією прямої демократії античності. 2. В умовах представницької демократії ілюзія несуперечливого поєднання демократії та держави стимулюється за допомогою пропагандистського механізму державної самоідентифікації населення, заснованої на схильності людини до самообмана та на заохочуваних державою актуальних у тій чи іншій соціальній системі ідеологемах: націоналізму, патріотизму, соціалізму, лібералізму, правової держави. 3. Слід визнати існування в умовах представницької демократії «політичного класу», що має особливу економічну та психологічну мотивацію поведінки, а тому зацікавленого у збереженні та підтримці особливого виду статусної (як демократичного різновиду станової) нерівності, у тому числі і за допомогою пропаганди ідеологічної догми народовладдя.
  • Документ
    Співробітництво країн ЄС з МЕРКОСУР та СЕЛАК: регіональний та глобальний вимір
    (2022) Вакарчук, Катерина Василівна; Vakarchuk, Kateryna V.
    У статті розглянуто основні форми співробітництва між країнами ЄС та найбільшими об’єднаннями країн Латинської Америки МЕРКОСУР та СЕЛАК. Проаналізовано історичне підґрунтя через призму теорій неолібералізму та регіоналізму, пошуку моделей взаємодії для спільного майбутнього цих регіональних об’єднань. Зазначено, що на відносини між ЄС та Латинською Америкою також вплинуло приєднання Португалії та Іспанії до Європейського співтовариства, що значно підсилило їх співпрацю. Визначені основні етапи та форми співпраці: економічні, політичні, культурні та соціальні. Зазначено, що кожен період має різні результати, оскільки значну роль на процеси мали внутрішньополітичні особливості розвитку держав, що обумовлювало подальші рішення. Проведено детальний аналіз міжрегіональних зустрічей, самітів, переговорних процесів країн-учасників досліджуваних об’єднань. Зазначено, що ЄС активно використовує теорію неолібералізму як один з основних механізмів взаємодії з іншими країнами, зокрема здійснює стосунки як з країнами регіону на двосторонній основі, так і через співпрацю з МЕРКОСУР і СЕЛАК. Такий підхід сприяє ефективнішому багатосторонньому діалогу, що охоплює багато сфер діяльності і інтереси партнерів на різних рівнях міжнародних відносин, використо- вуючи політику м’якої сили. Доведено, що тільки через пошук оптимальної взаємодії можна досягти консенсусу та порозуміння. Окреслено основні проблеми та труднощі, які виникли на шляху підписання документу про створення спільної зони вільної торгівлі між ЄС та МЕРКОСУР. У роботі задіяно значну документальну базу з різноманітних зустрічей та самітів, оскільки саме вони стали основою для підписання спільної декларації у 2019 р. На сьогоднішній день ЄС взаємодіє з Латинською Америкою на кількох рівнях: континентальному, регіональному та двосторонньому, що є результатом спільних зусиль для більш глибокого співробітництва.
  • Документ
    «Ефективне» громадянство в державах ЄC: інструмент територіально-політичної (де)конструкції
    (2022) Узун, Юлія Вадимівна; Uzun, Yuliia V.
    В статті проаналізовано трансформацію та сучасні концептуальні проблеми тлумачення суті інституту громадянства. Простежено причини та умови переосмислення концепту «громадянства» як базового принципу відносин між державою та громадянином від державної (національної) «приналежності» до гнучкого «правового зв’язку». Простежено історичні зміни в розумінні громадянства від «ексклюзивного» та «територіального» громадянства до «паралельного» (overlapping), «переносного» (portable), «вибор- ного» (elective), «гнучкого» (flexible), «дуального» (dual) або «подвійного», «множинного» (multiple) та навіть до «стратегічного» (strategic) та «ефективного» (effective). Зазначено, що зсув у розумінні правового зв’язку гро- мадянина та держави продукує далекосяжні наслідки в процесах політико- правової глобальної інтеграції, транснаціоналізації, міжнародної міграції, економічної та національно-територіальної трансформації, геополітичної (де)конструкції. Показано, що сучасне використання категорій «стратегічне» та «ефективне» громадянство демонструє новий інструментальний підхід до інституту громадянства, особливо в державах Європейського Союзу, які запровадили наднаціональне європейське громадянство та узгодили можливості розвитку субнаціонального (регіонального) громадянства, про що свідчить досвід Аландських островів Фінляндії та загальний курс на регіоналізацію ЄС. Трансформація інституту відбувається в контексті легітимації нового політико-правового порядку, вирішення проблеми демократичного залучення, політичної участі та її правової регламентації в умовах високої міграційної та соціально-економічної мобільності, орієнтації держав європейського простору на макрорегіональну інтеграцію на фоні зростаючих потреб демографічного трудоресурного заміщення.
  • Документ
    The War and the World-system Fate. Modern interpretation of Immanuel Wallerstein
    (2022) Popkov, Vasyl V.; Azaiev, J. А.; Попков, Василь Васильович; Азаєв, Д. А.
    The Russian-Ukrainian war marked the Rubicon, on crossing which, the world has begun to change dramatically and irreversibly. This article is an attempt to comprehend the Russian-Ukrainian war in the context of the world-system methodology of I. Wallerstein. The authors consider the phenomenon of war and the phenomenon of revolution as key factors of historical change. The authors reconstruct the change in the geopolitical balance of power over long cycles of history, where the world war and the system of treaties after it are considered as starting points for new cyclic turns. The authors consider global changes in the world system order, starting from the period of the «Napoleonic Wars» and subsequent global wars of the XIXth — XXIst centuries. The article traces the role of World wars in the fate of the existing world-system. The Russian-Ukrainian war is seen as the initiation of the breakdown of the existing world order and the establishment of a world-system of a different type. This war has quite a clear geopolitical context, as any other great war in humankind’s history. This context is a global geopolitical game that has engulfed almost the entire world community. Looking at Wallerstein’s theory we can understand this game as the irreconcilable opposition of the dominant Occidental (Anglo- Saxon) world-system against attempts of the Oriental (China-centrical) system to brake the existing world order radically. World politology discusses attempts by the Chinese-Russian geopolitical alliance to receive the status of a new world-system core. As a result, there is a great increase in mutual tension between the two world-system cores.