Мовна парадигма в повістях Л. Толстого 80-х – 90-х років ХІХ ст.

Вантажиться...
Ескіз
Дата
2021
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
У статті аналізуються форми та типи мовлення: «монологічні», «діалогічні». Досліджується специфіка організації «мовленнєвих форм». Приділено увагу архітектоніці і пропорційному співвідношенню різних «мовленнєвих форм». У центрі уваги – повісті Л. М. Толстого пізнього періоду його творчості. Виявлено головні функції прямої мови у цих творах: визначення рис характеру героя, його оточення, епохи, до якої він належить. Йдеться також про зв’язок між мовним та сюжетним рівнями повістей Л. М. Толстого, кожна з яких є художньою системою та окремим художнім світом. Досліджено мовну організацію повістей Толстого, а саме – зв’язки між окремими частинами тексту, абзацами. Звернуто увагу на місце діалогічної, а також неупорядкованої мови у повістях. Вивчено роль внутрішніх монологів (віддзеркалення процесу рефлексії героїв, боротьби різних мотивів поведінки, подвоєність свідомості і так інше). Авторка статті обґрунтовує висновок про те, що Л. Толстой перетворив логічне внутрішнє мовлення в особливий, сильний засіб аналізу, який володіє безпосередньою достовірністю: людина аналізує сама себе, використовуючи розчленовані формулювання.
The article analyzes the forms and types of speech: “monologic”, “dialogical”. The specificity of the organization of “speech forms” is investigated. Attention is paid to architectonics and the proportional relationship of various “speech forms”. The focus is on the stories of L. M. Tolstoy of the late period of his work. The main functions of direct speech in these works are revealed: the definition of character traits of the hero, his retinue, the era to which he belongs. We are also talking about the connection between the linguistic and plot levels of L. M. Tolstoy’s stories, any of which is an artistic system and a separate artistic world. The linguistic organization of Tolstoy’s stories is investigated, namely, the connections between individual parts of the text, paragraphs. Attention is drawn to the place of dialogical, as well as disordered language in the stories. The role of internal monologues has been studied (reflection of the process of reflection of heroes, the struggle of different motives of behavior, the doubling of consciousness, etc). The author of the article substantiates the conclusion that L. Tolstoy turned logical inner speech into a special, powerful means of analysis with immediate reliability: a person analyzes himself using dismembered formulations. The article also examines the relationship between the “speech” and “plot” structures of the work of L. Tolstoy.
Опис
Ключові слова
типи діалогу, внутрішній монолог, авторська ремарка, «психологічні мотиви», Толстой Л. М., types of dialogue, internal monologue, author’s remark, “psychological motives”, Tolstoy L. M.
Бібліографічний опис
Вісник Одеського національного університету = Odesa National University Herald
ORCID:
УДК