The common heritage of humankind and global commons: interrelation between concepts
Вантажиться...
Файли
Дата
2020
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
The article is dedicated to the notions and interrelation of the common heritage of
humankind and global commons concepts in the science of international law. The topic is
relevant due to a growing interest of states to the possibility of exploitation of areas and
resources falling under the regulation and protection of the common heritage of humankind
principle. There are only few spaces that can be exactly recognized as having the common
heritage status. But recently we have seen bold attempts to broaden their list with objects that
don’t correspondent to the legal notion of the common heritage of humankind principle. The
global commons concept is often used in this regard.
Статья посвящена изучению понятий и взаимосвязи концепций «общего наследия человечества» и «всеобщего достояния» в науке международного права. Актуальность темы обусловлена растущим интересом государств к возможности эксплуатации терри- торий и ресурсов, подпадающих под действие и охрану принципа общего наследия че- ловечества. На данный момент можно признать имеющими статус общего наследия че- ловечества только несколько пространств. Но в последнее время мы наблюдаем смелые попытки расширить их список объектами, не соответствующими юридическому содер- жанию принципа общего наследия человечества. В этом отношении часто используется концепция всеобщего достояния. Принцип общего наследия человечества рассматривается в качестве обычной нор- мы международного права, применение которой, однако, является неоднозначным. Объектом, на который распространяется ее действие, выступают пространства и их ре- сурсы, находящиеся вне юрисдикции государств. Источники международного права не содержат ни исчерпывающего перечня таких пространств, ни их признаков, которые, как следствие, выделяются в науке международного права. Однозначно признанными объектами общего наследия человечества являются глубоководный район морского дна, космос, включая небесные тела, а также Антарктика, хотя и с определенными оговор- ками. Есть предложения отнести к ним также открытое море, киберпространство и че- ловеческий геном. Однако из-за разнородности и несоответствия классическому пони- манию принципа общего наследия человечества данные объекты в настоящий момент сложно однозначно признать «общим наследием человечества». Дополнительные сложности в определении перечня таких объектов вызывает все более частотное употребление в литературе и научных исследованиях термина «все- общее достояние». Он не определен в нормативном массиве международного права и является еще более размытым, т.к. к категории всеобщего достояния относят как про- странства и их ресурсы за пределами национальной юрисдикции, так и ресурсы, в отно- шении которых действует государственная юрисдикция. В этой связи отождествление объектов всеобщего достояния с объектами общего наследия человечества в настоящий момент кажется преждевременным.
Статтю присвячено вивченню понять і взаємозв’язку концепцій «загальної спадщи- ни людства» і «загального надбання» в науці міжнародного права. Актуальність теми обумовлена інтересом держав, що зростає, до можливості експлуатації територій і ре- сурсів, які підпадають під дію і охорону принципу загальної спадщини людства. Наразі можна визнати такими, що мають статус загальної спадщини людства тільки кілька просторів. Але останнім часом ми спостерігаємо сміливі спроби розширити їх список об’єктами, що не відповідають юридичному змісту принципу загальної спадщини люд- ства. В цьому відношенні часто використовується концепція загального надбання. Принцип загальної спадщини людства розглядається як звичаєва норма міжнарод- ного права, застосування якої, однак, є неоднозначним. Об’єктами, на які поширюється її дія, виступають простори та їхні ресурси, що знаходяться поза юрисдикцією держав. Джерела міжнародного права не містять ні вичерпного переліку таких просторів, ні їх- ніх ознак, які, як наслідок, виокремлено в науці міжнародного права. Однозначно ви- знаними об’єктами загальної спадщини людства є глибоководний район морського дна, космос, включаючи небесні тіла, а також Антарктика, хоча і з певними застереження- ми. Є пропозиції віднести до них також відкрите море, кіберпростір і людський геном. Однак через різнорідність і невідповідність класичному розумінню принципу загальної спадщини ці об’єкти зараз складно однозначно визнати «загальною спадщиною люд- ства». Додаткові труднощі у визначенні переліку таких об’єктів викликає також все більш частотне вживання в літературі і наукових дослідженнях терміна «загальне надбання». Він не визначений в нормативному масиві міжнародного права і є ще більш розмитим, адже до категорії загального надбання відносять як простори та їхні ресурси за межами національної юрисдикції, так і ресурси, щодо яких діє національна юрисдикція певних держав. У зв’язку з цим ототожнення об’єктів загального надбання та об’єктів загальної спадщини людства наразі здається передчасним.
Статья посвящена изучению понятий и взаимосвязи концепций «общего наследия человечества» и «всеобщего достояния» в науке международного права. Актуальность темы обусловлена растущим интересом государств к возможности эксплуатации терри- торий и ресурсов, подпадающих под действие и охрану принципа общего наследия че- ловечества. На данный момент можно признать имеющими статус общего наследия че- ловечества только несколько пространств. Но в последнее время мы наблюдаем смелые попытки расширить их список объектами, не соответствующими юридическому содер- жанию принципа общего наследия человечества. В этом отношении часто используется концепция всеобщего достояния. Принцип общего наследия человечества рассматривается в качестве обычной нор- мы международного права, применение которой, однако, является неоднозначным. Объектом, на который распространяется ее действие, выступают пространства и их ре- сурсы, находящиеся вне юрисдикции государств. Источники международного права не содержат ни исчерпывающего перечня таких пространств, ни их признаков, которые, как следствие, выделяются в науке международного права. Однозначно признанными объектами общего наследия человечества являются глубоководный район морского дна, космос, включая небесные тела, а также Антарктика, хотя и с определенными оговор- ками. Есть предложения отнести к ним также открытое море, киберпространство и че- ловеческий геном. Однако из-за разнородности и несоответствия классическому пони- манию принципа общего наследия человечества данные объекты в настоящий момент сложно однозначно признать «общим наследием человечества». Дополнительные сложности в определении перечня таких объектов вызывает все более частотное употребление в литературе и научных исследованиях термина «все- общее достояние». Он не определен в нормативном массиве международного права и является еще более размытым, т.к. к категории всеобщего достояния относят как про- странства и их ресурсы за пределами национальной юрисдикции, так и ресурсы, в отно- шении которых действует государственная юрисдикция. В этой связи отождествление объектов всеобщего достояния с объектами общего наследия человечества в настоящий момент кажется преждевременным.
Статтю присвячено вивченню понять і взаємозв’язку концепцій «загальної спадщи- ни людства» і «загального надбання» в науці міжнародного права. Актуальність теми обумовлена інтересом держав, що зростає, до можливості експлуатації територій і ре- сурсів, які підпадають під дію і охорону принципу загальної спадщини людства. Наразі можна визнати такими, що мають статус загальної спадщини людства тільки кілька просторів. Але останнім часом ми спостерігаємо сміливі спроби розширити їх список об’єктами, що не відповідають юридичному змісту принципу загальної спадщини люд- ства. В цьому відношенні часто використовується концепція загального надбання. Принцип загальної спадщини людства розглядається як звичаєва норма міжнарод- ного права, застосування якої, однак, є неоднозначним. Об’єктами, на які поширюється її дія, виступають простори та їхні ресурси, що знаходяться поза юрисдикцією держав. Джерела міжнародного права не містять ні вичерпного переліку таких просторів, ні їх- ніх ознак, які, як наслідок, виокремлено в науці міжнародного права. Однозначно ви- знаними об’єктами загальної спадщини людства є глибоководний район морського дна, космос, включаючи небесні тіла, а також Антарктика, хоча і з певними застереження- ми. Є пропозиції віднести до них також відкрите море, кіберпростір і людський геном. Однак через різнорідність і невідповідність класичному розумінню принципу загальної спадщини ці об’єкти зараз складно однозначно визнати «загальною спадщиною люд- ства». Додаткові труднощі у визначенні переліку таких об’єктів викликає також все більш частотне вживання в літературі і наукових дослідженнях терміна «загальне надбання». Він не визначений в нормативному масиві міжнародного права і є ще більш розмитим, адже до категорії загального надбання відносять як простори та їхні ресурси за межами національної юрисдикції, так і ресурси, щодо яких діє національна юрисдикція певних держав. У зв’язку з цим ототожнення об’єктів загального надбання та об’єктів загальної спадщини людства наразі здається передчасним.
Опис
Ключові слова
common heritage of humankind, global commons, global public goods, natural resources, загальна спадщина людства, загальне надбання, глобальні суспільні блага, природні ресурси, общее наследие человечества, всеобщее достояние, глобальные общественные блага, природные ресурсы
Бібліографічний опис
Правова держава = Правовое государство = Сonstitutional State