Правова держава
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: У збірнику публікуються науково-теоретичні та практичні матеріали з актуальних загальнотеоретичних та галузевих правових питань, правозастосовної практики, пропозиції до законодавства, зарубіжний правовий досвід конституційної, судово-правової та адміністративно-правової реформ. Видання розраховане не тільки на юристів-науковців, а й на практиків, які черпатимуть із нього чимало корисного для своєї широкопланової діяльності, що сприятиме утвердженню базових цінностей цивілізованої потуги України – права, справедливості та моралі.
Сайт видання: http://pd.onu.edu.ua
Переглянути
Нові надходження
Документ Проблемні питання щодо призначення та оцінки комісійних судово-медичних експертиз за фактами т. зв. лікарських справ(Гельветика, 2025) Слюсаренко, Олена Олександрівна; Sliusarenko, Olena O.Призначення комісійних судово-медичних експертиз у справах, пов’язаних із притягненням до відповідальності осіб медичного персоналу за професійні правопорушення, — одна з найскладніших дій у період досудового слідства та суду, тому саме на етапі призначення експертизи як слідчі, так і судді припускаються численних помилок. Разом із тим повного аналізу останніх, як випливає з проаналізованих джерел, на сьогодні бракує. Тому завданням цього дослідження є усунення недоліків у призначенні й оцінці комісійних судово-медичних експертиз за вказаної категорії справ (передбачених насамперед ст. 140 КК України). У рамках цієї роботи проаналізовано 50 постанов та ухвал про призначення експертиз у цих справах, а також відповідні висновки експерта. Встановлено, що під час призначення таких експертиз слідчі та судді припускаються чисельних помилок, які піддані аналізу та систематизації. За результатами дослідження зроблені висновки та розроблені рекомендації щодо усунення відповідних недоліків.Документ Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення як психолого-правове явище(Гельветика, 2025) Павлова, Тетяна Олександрівна; Pavlova, Tetiana O.У статті здійснено комплексний науково-теоретичний аналіз суб’єктивної сторони кримінального правопорушення як обов’язкового елемента його складу. Розкрито поняття суб’єктивної сторони через призму кримінально-правової доктрини та чинного кримінального законодавства України, акцентовано увагу на її внутрішньо-психічному змісті, що відображає ставлення особи до вчиненого кримінального протиправного діяння та його наслідків. Досліджено ознаки суб’єктивної сторони, зокрема вину як її обов’язковий елемент, а також факультативні ознаки — мотив, мету кримінального правопорушення та психоемоційний стан суб’єкта на момент вчинення кримінального правопорушення. Проаналізовано основні теорії вини, форми вини та їх значення для правильної кваліфікації кримінальних правопорушень, індивідуалізації кримінальної відповідальності й призначення справедливого покарання. Обґрунтовано, що встановлення суб’єктивної сторони має принципове значення для відмежування суміжних складів кримінальних правопорушень, а також для реалізації принципів вини та справедливості в кримінальному праві. Зроблено висновок про ключову роль суб’єктивної сторони в механізмі кримінально-правової оцінки поведінки особи та необхідність її всебічного й доказового встановлення в правозастосовній діяльності.Документ Кримінально-процесуальні аспекти використання цифрових доказів та електронних носіїв інформації(Гельветика, 2025) Орловський, Богдан Михайлович; Orlovskyi, Bohdan M.Статтю присвячено комплексному аналізу кримінально-процесуальних аспектів використання цифрових (електронних) доказів та електронних носіїв інформації у кримінальному провадженні, що є актуальною темою в умовах стрімкого розвитку цифрових технологій і проникнення їх у всі сфери життєдіяльності суспільства. Сучасне кримінальне правопорушення майже завжди залишає свій цифровий слід у вигляді даних мобільних пристроїв, інформації із хмарних сховищ, IP-адрес під час інтернет- комунікацій чи активності в соціальних мережах, які об’єднуються єдиним поняттям цифрових доказів (електронної інформації) та мають важливе значення в процесі доказування. Дослідження розглядає недостатню адаптацію чинних норм Кримінального процесуального кодексу (далі — КПК) України, що створює системні перешкоди для забезпечення законності, достовірності та допустимості отриманої електронної інформації. Автором здійснено теоретичний аналіз правової природи цифрових (електронних) доказів та встановлено їхню гібридну процесуальну природу, яка поєднує ознаки як документа, так і речового доказу, що ускладнює єдине правозастосування. Для подолання цієї колізії запропоновано власні науково обґрунтовані дефініції, які доцільно додати до КПК України. Зокрема, пропонується сформулювати поняття «цифровий (електронний) доказ» у статті 99 КПК як «фактичні дані про обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, створені, передані, збережені або витягнуті у формі, придатній для сприйняття й обробки комп’ютерною системою, незалежно від їхнього фізичного місця розташування за умови дотримання процедури їхньої цілісності та автентичності». Фізичне місце розташування таких доказів може охоплювати електронні носії, комп’ютерні мережі, хмарні сховища або інформаційно-телекомунікаційні системи. Також для уникнення плутанини запропоновано визначити поняття «електронний носій інформації» як «матеріальний об’єкт (пристрій, апаратний чи програмно-апаратний комплекс), призначений для створення, збирання, зберігання, обробки, відтворення чи передачі цифрових (електронних) доказів, що може бути вилучений як речовий доказ у кримінальному провадженні». Особливу увагу приділено практичним проблемам, що виникають на етапах отримання, фіксації та зберігання цифрових доказів у разі проведення обшуку та тимчасового доступу, особливо щодо даних, вилучених із мобільних пристроїв, соціальних мереж і хмарних сховищ, де інформація є найбільш вразливою. Обґрунтовано, що для забезпечення допустимості цифрових доказів необхідна законодавча вимога про обов’язкове застосування криптографічних методів захисту на стадії їх фіксації. Це забезпечить їхню автентичність і має бути відображено в протоколах слідчих дій та ухвалах слідчого судді. Звернено увагу на критичну важливість дотримання ланцюга недоторканності, оскільки цифровий доказ потребує забезпечення недоторканності (цілісності) самої інформації, а не лише фізичного носія. Запропоновано законодавчо закріпити вимогу про створення захищених цифрових депозитаріїв або спеціальних електронних сховищ в органах досудового розслідування для належного зберігання великих обсягів даних, отриманих за ухвалами слідчих суддів. Наголошується на важливості дотримання автентичності цифрового (електронного) доказу для забезпечення реалізації його належності та допустимості під час долучення до матеріалів кримінального провадження. У висновку підкреслено, що адаптація процесуальних норм до цифрових реалій є критично необхідною умовою для створення єдиного понятійного апарату і процесуальних стандартів, що забезпечить законність, справедливість та ефективність сучасного кримінального провадження.Документ Віктимологічні аспекти воєнних злочинів: міжнародно-правові стандарти компенсації та реабілітації жертв(Гельветика, 2025) Дришлюк, Ігор Анатолійович; Нарожна, Олена Володимирівна; Dryshliuk, Ihor A.; Narozhna, Olena V.У статті досліджуються віктимологічні аспекти воєнних злочинів через призму міжнародно-правових стандартів компенсації та реабілітації жертв. Проаналізовано специфіку віктимізації в умовах збройного конфлікту, еволюцію міжнародно-правового визнання прав жертв воєнних злочинів від Женевських конвенцій до практики Міжнародного кримінального суду. Розглянуто механізми компенсації, що функціонують у рамках МКС, зокрема діяльність Трастового фонду для жертв, а також національні та міжнародні компенсаційні схеми. Особливу увагу приділено комплексному підходу до реабілітації жертв, який містить медичну, психологічну, соціальну та правову складові. Досліджено гендерно-чутливий підхід у роботі з жертвами конфліктного сексуального насильства й особливості реабілітації вразливих категорій населення. Проаналізовано актуальні виклики, пов’язані з імплементацією міжнародних стандартів в українському контексті, включно з питанням створення Реєстру збитків при Раді Європи та перспективами отримання компенсацій від держави-агресора. Визначено основні прогалини в міжнародно-правовому регулюванні та запропоновано шляхи вдосконалення системи захисту прав жертв воєнних злочинів.Документ Процесуальні особливості визначення походження дитини за законодавством України та деяких зарубіжних країн(Гельветика, 2025) Святошнюк, Арина Леонідівна; Sviatoshniuk, Aryna L.Наукову статтю присвячено комплексному дослідженню правових механізмів і процесуальних аспектів встановлення батьківства та материнства в Україні та провідних країнах світу. Актуальність теми зумовлена трансформацією сімейних відносин під впливом цифровізації, глобалізаційних процесів та активного застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). У роботі детально проаналізовано норми глави 12 Сімейного кодексу України, що регулюють презумпцію батьківства, добровільний і судовий порядки визначення походження дитини. Особливу увагу приділено змінам у цивільному процесуальному законодавстві станом на 2025 рік зарубіжних країн, зокрема ролі судово-генетичної експертизи як пріоритетного доказу та наслідкам ухилення від її проведення. У межах порівняльного аналізу досліджено досвід Франції та Німеччини, де у 2024–2025 роках відбулися реформи, спрямовані на захист права дитини знати своє походження та впровадження транскордонного визнання батьківства через «Європейський сертифікат батьківства». Автором виявлено тенденцію до гармонізації українського законодавства з міжнародними стандартами, зокрема Конвенцією ООН про права дитини та практикою ЄСПЛ. У науковій статті запропоновано концепцію «цифрового батьківства», яка передбачає легалізацію цифрових слідів (метаданих месенджерів, геолокацій, спільних цифрових активів) як офіційних доказів у сімейних спорах. Запропоновано внесення змін до ЦПК України щодо автоматизації процесуальних наслідків ухилення від ДНК-тестування. Обґрунтовано необхідність впровадження обов’язкової медіації у справах про оспорювання батьківства задля забезпечення найкращих інтересів дитини. Висновки статті містять практичні рекомендації щодо вдосконалення реєстраційних процедур в умовах воєнного стану та цифровізації державних реєстрів у 2025 році.Документ Застосування судами України норм іноземного права: виклики правозастосування(Гельветика, 2025) Токарчук, Людмила Михайлівна; Tokarchuk, Liudmyla M.У статті здійснено комплексне дослідження теоретичних і практичних аспектів застосування судами України норм іноземного права в межах міжнародного цивільного процесу. Підкреслено, що актуальність теми зумовлена зростанням кількості цивільних справ з «іноземним елементом», у яких суди мають визначати зміст, сферу дії та допустимість норм права інших держав. З’ясовано, що правове регулювання відповідних питань ґрунтується на положеннях Закону України «Про міжнародне приватне право», Цивільного процесуального кодексу України та міжнародних договорів, стороною яких є Україна. Розкрито сутність колізійно-правового механізму визначення застосовного права, який забезпечує баланс між автономією волі сторін та необхідністю дотримання імперативних приписів національного законодавства. Особливу увагу приділено аналізу принципу автономії волі сторін у виборі застосовного права, застереженню про публічний порядок (ordre public) як інструменту захисту основ конституційного ладу, прав і свобод людини, а також визначенню меж впливу імперативних колізійних норм у міжнародному приватному судочинстві. Окремо здійснено аналіз судової практики щодо встановлення змісту норм іноземного права. Визначено процесуальні обов’язки суду та сторін у цьому процесі, зокрема обов’язок суду діяти ex officio за наявності підстав для застосування іноземного права. Розглянуто питання залучення експертів-правознавців, використання офіційних запитів, подання документів сторонами й оцінювання доказів щодо змісту іноземного законодавства. Встановлено, що основними викликами залишаються тривалість процедури отримання інформації, мовні бар’єри та неоднакова практика оцінювання експертних висновків судами. У статті доведено, що застосування іноземного права є важливим проявом інтеграції національної судової системи у світовий правовий простір. Українські суди поступово формують власну практику в цій сфері, що свідчить про підвищення рівня правової культури та професійної компетентності. Водночас наголошено на потребі у вдосконаленні методологічних підходів до тлумачення й застосування норм іноземного права, розвитку міжнародного співробітництва, підготовці суддів у сфері міжнародного приватного права, а також у гармонізації національного законодавства з універсальними та європейськими стандартами правосуддя.Документ Альтернативні способи вирішення спорів і право справедливості: між історичною аналогією та сучасною автономією ADR(Гельветика, 2025) Петренко, Наталія Олегівна; Petrenko, Nataliia O.У статті досліджується співвідношення альтернативних способів вирішення спорів (ADR) та права справедливості (equity) крізь призму історичного розвитку правових систем і сучасних теоретичних підходів до реформування правосуддя. Проаналізовано етимологічні та доктринальні засади формування права справедливості в англосаксонській правовій традиції, зокрема його виникнення як реакції на надмірний формалізм загального права (common law) і становлення як самостійної юрисдикції з обов’язковими та примусово виконуваними рішеннями. Окрему увагу приділено генезі концепції ADR у другій половині ХХ століття, зокрема ідеям Ф. Сандера щодо «суду з багатьма дверима», підходам М. Ґалантера до правового плюралізму та реформам доступу до правосуддя, описаним М. Каппеллетті та Б. Ґартом. Показано, що розвиток ADR у різних правових системах був зумовлений кризою судоцентричного мислення, перевантаженістю судів і необхідністю врахування багатовимірної природи конфліктів. Проаналізовано концепцію американського професора Томаса О. Мейна, який розглядає ADR як «нову форму права справедливості» або його «відродження» в сучасних умовах. Водночас у статті обґрунтовується критичний підхід до цієї ідеї. Доводиться, що, попри функціональні подібності між equity та ADR — гнучкість, індивідуалізований підхід і відхід від жорсткого формалізму, — ці явища істотно різняться за своєю правовою природою. ADR не є автономною юрисдикцією, ґрунтується переважно на добровільній згоді сторін, не спирається на державний примус і в окремих моделях може відходити від матеріально-правових стандартів юридичної справедливості. Зроблено висновок, що ADR не може бути ототожнене з правом справедливості в доктринальному сенсі, а має розглядатися як самостійний, плюралістичний механізм врегулювання конфліктів, який співіснує із судовим правосуддям, але не замінює його.Документ Поняття оригінальності твору в українському законодавстві в контексті суб’єктивного підходу до оригінальності в країнах системи droit d’auteur(Гельветика, 2025) Булат, Наталія Миколаївна; Bulat, Nataliia M.Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 вперше надає легальне визначення оригінальності твору, згідно з яким оригінальність твору має відображати творчі рішення, прийняті автором під час створення твору. Варто зауважити, що вимога творчої діяльності та творчих рішень є відображенням суб’єктивного підходу до оригінальності, який традиційно притаманний країнам системи droit d’auteur, що зазвичай реалізовано в країнах цивільного права, зокрема в Україні. Саме цей підхід свого часу став домінуючим у практиці ЄС. Поява легального визначення оригінальності в українському законодавстві зумовлює потребу в дослідженні цього поняття. Зокрема, варто звернути увагу на кожну з ознак, що випливає з легального визначення, розглянувши їх у контексті суб’єктивного підходу до оригінальності, що традиційно застосовується в країнах системи droit d’auteur. Метою статті є аналіз поняття оригінальності твору в українському законодавстві як відображення суб’єктивного підходу до оригінальності твору, що зазвичай застосовується в країнах системи droit d’auteur. Для досягнення цієї мети в роботі виявлено та розглянуто ознаки оригінальності твору, що випливають із легального визначення, а також проаналізовано виявлені ознаки в контексті суб’єктивного підходу до оригінальності твору, що притаманний країнам системи droit d’auteur, з урахуванням практики ЄС. За результатами аналізу легального визначення оригінальності твору в контексті суб’єктивного підходу до оригінальності в статті обґрунтовано висновок, що оригінальність характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора, тобто такої діяльності, що вимагає прийняття автором у процесі створення твору вільних і творчих рішень, що не продиктовані жодними чинниками, які не залишають місця для творчої свободи, враховуючи, що такі творчі рішення мають бути відображені у творі.Документ Право на кібербезпеку страхувальника: нові стандарти та їх вплив на страхові послуги(Гельветика, 2025) Борщенко, Владлена Валеріївна; Borshchenko, Vladlena V.Статтю присвячено дослідженню цивільно-правової природи морського судна як об’єкта права власності в умовах оновлення цивільного законодавства України. Актуальність теми зумовлена процесами рекодифікації Цивільного кодексу України, які передбачають переосмислення базових категорій речового права, зокрема поняття речі, структури права власності, меж здійснення правомочностей власника та ролі публічних інтересів у приватноправовому регулюванні. Морське судно належить до об’єктів цивільних прав зі складним правовим режимом, що поєднує приватноправові та публічно-правові елементи, зумовлені специфікою морської діяльності, міжнародним характером судноплавства та підвищеними вимогами до безпеки й охорони довкілля. У статті проаналізовано сутність цивільно-правової природи морського судна як об’єкта права власності з урахуванням положень Концепції рекодифікації цивільного законодавства України, а також узгодження відповідних теоретичних підходів із нормами Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України «Про морські порти України». Обґрунтовано, що відсутність універсального нормативного визначення поняття «судно» зумовлює потребу у його цивілістичній кваліфікації як індивідуально визначеної рухомої речі зі спеціальним правовим режимом, який за рівнем формалізації та публічності наближається до режиму нерухомого майна. Доведено, що публічно-правові обмеження, встановлені морським і портовим законодавством та міжнародними конвенціями, не змінюють цивільно-правової природи судна, а визначають межі здійснення права власності, реалізуючи його соціальну функцію. Сформульовано концептуальні принципи цивільно-правового статусу морського судна, які можуть бути використані для подальшого вдосконалення речового права України, та запропоновано визначення цивільно-правової природи морського судна на засадах основних принципів речового права, запропонованих у Концепції рекодифікації цивільного законодавства, а саме: принцип приватноправової природи морського судна, принцип спеціального речового режиму морського судна, принцип публічності речових прав на морське судно, принцип соціальності права власності на морське судно, принцип системної узгодженості цивільного та морського законодавства.Документ Фактори прискорення трансформації фінансового права в сучасних умовах(Гельветика, 2025) Гаран, Ольга Володимирівна; Haran, Olha V.У статті розглянуто фактори прискорення трансформації фінансового права в сучасних умовах. Звертається увага, що фінансове право як галузь публічного права, що регулює суспільні відносини щодо формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, переживає період фундаментальної трансформації. До ключових факторів прискорення змін належать: глибока інтеграція та дерегуляція фінансових ринків, розвиток цифрових технологій (FinTech, RegTech, SupTech), посилення впливу міжнародних стандартів пруденційного нагляду та фінансової безпеки (AML/ CFT), а також періодичні системні кризи та макроекономічна нестабільність. Зазначено, що науковий аналіз цих факторів стикається з низкою методологічних та концептуальних викликів. По-перше, це проблема нелінійної взаємодії та синергії трансформаційних детермінантів (глобалізація, цифровізація тощо), що ускладнює ізоляцію впливу окремого чинника. По-друге, гострою залишається структурна асинхронність між динамікою інновацій (наприклад, блокчейн, криптоактиви) та правотворчим процесом, що веде до регуляторного вакууму. По-третє, для України особливо актуальною є проблема багаторівневої гармонізації законодавства в умовах євроінтеграції та імплементації acquis communautaire ЄС. По-четверте, існує фрагментарність наукового дискурсу, що потребує комплексного міждисциплінарного підходу. За результатами дослідження виокремлено основні чинники прискорення трансформації фінансового права: цифровізація суспільства; макроекономічна нестабільність; інтеграція ESG-принципів; високий розмір державного боргу України. Зазначено, що цифровізація трансформує фінансове право, породжуючи нові явища (криптоактиви тощо), які не відповідають класичним правовим конструкціям. Це потребує адаптації його інститутів до електронних платіжних систем, державних реєстрів та інноваційних інструментів. Глобалізація фінансових ринків зумовлює необхідність гармонізації національних прав із міжнародними стандартами (наприклад, FATF, Базельські угоди, директиви ЄС) і породжує виклики, зокрема у сфері протидії відмиванню коштів. Інтеграція ESG-принципів може стати чинником глибинної трансформації через розширення предмета регулювання, формування нових інструментів та посилення прозорості. Макроекономічна нестабільність і високий державний борг прискорюють зміни, змушуючи розробляти антикризові інструменти, реформувати бюджетне й податкове право та вдосконалювати управління боргом. Запропоновано рекомендації для законодавчої політики, спрямованої на підвищення ефективності й адаптивності фінансово-правового регулювання.Документ Недоліки сучасної теорії суб’єктів адміністративного права(Гельветика, 2025) Миколенко, Олександр Іванович; Mykolenko, Oleksandr I.У статті здійснено критичний аналіз сучасних підходів до системи та класифікації суб’єктів адміністративного права, що представлені в навчально-методичній літературі. Наголошено, що ґрунтовні змістовні зміни адміністративного права як галузі національного права, які відбулися на матеріальному (об’єктивному) та світоглядному (суб’єктивному) рівнях в Україні, потребують інших підходів до визначення таких важливих галузевих інститутів і категорій, як адміністративна правосуб’єктність, адміністративно-правовий статус, компетенція, повноваження та суб’єкти адміністративного права. Зроблено висновок, що теорія адміністративного права з питань визначення системи суб’єктів адміністративного права чомусь загальмувала й не розвивається суттєво останнім часом, що негативно позначається на розвитку науки адміністративного права, національного законодавства, освітнього процесу в закладах вищої освіти юридичної спрямованості та на практиці діяльності суб’єктів публічного адміністрування й адміністративних судів. Перспективним бачиться розвиток не тільки теорії публічного адміністрування, принципів адміністративного права та публічно-сервісної складової діяльності владних суб’єктів, а й теорії суб’єктів адміністративного права, без якої неможливо побудувати цілісну й узгоджену між собою систему знань про адміністративне право та інші адміністративно-правові явища в Україні і світі.Документ Особливості реалізації принципу рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом на стадії відкриття провадження(Гельветика, 2025) Куля, Володимир Сергійович; Kulia, Volodymyr S.У статті здійснено ґрунтовний аналіз особливостей реалізації фундаментального принципу рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом саме на початковій стадії відкриття провадження. Наведено негативні факти реалізації цього принципу під час дії воєнного стану та поширення спорів, пов’язаних із проходженням військової служби, зокрема: прояви надмірного формалізму судів під час вирішення питання про відкриття провадження (що підтверджується позицією ЄСПЛ та практикою Верховного Суду); дискримінація за категоріями справ, що проявляється в необґрунтованому затягуванні відкриття провадження (особливо у справах військовослужбовців); невизначеність законодавства щодо застосування строків звернення до суду для похідних позовних вимог і дискримінаційна вимога сплати судового збору військовослужбовцями у справах, пов’язаних із виконанням військового обов’язку (на прикладі відшкодування неотриманого речового забезпечення). Запропоновано шляхи розв’язання виявлених недоліків як на теоретичному, так і на практичному рівні.Документ Податкові правовідносини і відносини адміністративних зобов’язань: доктринальні питання зв’язку та взаємоузгодження(Гельветика, 2025) Білик, Павло Петрович; Bilyk, Pavlo P.У статті здійснено теоретичний аналіз підстав та обґрунтування можливості трансформації державно-владної діяльності з упорядкування суспільних відносин у виконавчо-розпорядчий спосіб із державно-управлінських засад на публічно- адміністративні. Наголошено, що, попри наявність окремих теоретичних напрацювань, на сьогодні відчувається брак комплексних досліджень, які б розглядали податкові правовідносини саме як відносини адміністративних зобов’язань, що унеможливлює відповідні трансформації чинного податкового законодавства, де органи адміністрування податків, виконуючи роль органу публічно-сервісного обслуговування платників податків, повинні стати органами забезпечення належного виконання приватними особами їх податкового обов’язку. Це зумовлює потребу в подальшому системному осмисленні категорії «адміністративні зобов’язання» в податковому праві з урахуванням нових викликів і завдань правової реальності в Україні. Критичному аналізу були піддані підстави визначення переваг публічного адміністрування перед державним управлінням, а також проаналізовано публічні правовідносини з огляду можливості їх розуміння як відносин адміністративних зобов’язань. Податкові правовідносини досліджено як двосторонній юридичний зв’язок адміністративно-зобов’язального характеру. Обґрунтовано необхідність подальшої розробки та впровадження публічно- адміністративних і зобов’язальних засад у практику вдосконалення правового регулювання відносин оподаткування.Документ Принцип цифрової доступності правосуддя(Гельветика, 2025) Степанова, Тетяна Валеріївна; Stepanova, Tetiana V.У статті досліджується принцип доступності правосуддя, а також обґрунтовується потреба у виділенні принципу цифрової доступності правосуддя як окремого самостійного принципу судочинства. Підкреслено, що принципи правосуддя є фундаментальними засадами судової діяльності, які визначають її зміст, мету та межі, забезпечують законність, справедливість, ефективність і довіру суспільства до судової системи. Окремо розглядається сутність цифрової доступності як закономірного результату розвитку судової системи та трансформації суспільства в інформаційну епоху. Цифрова доступність правосуддя формується під впливом об’єктивних соціальних і технологічних змін, що характеризуються глобалізацією, підвищеною мобільністю громадян, збільшенням обсягу правових спорів та появою нових правових ризиків, зокрема кіберзлочинів і цифрових правопорушень. У статті показано, що цифрова доступність правосуддя забезпечує оперативний і безперешкодний доступ до судових послуг, що передбачає можливість подання позовних заяв, скарг та інших процесуальних документів в електронній формі, отримання своєчасної інформації про стан справи та результати розгляду. Вона сприяє персоналізації процесуальної інформації, надаючи кожному учаснику процесу змогу отримувати дані, що стосуються саме його справи, у зручному форматі та з урахуванням індивідуальних особливостей і потреб. Крім того, цифрова доступність стимулює індивідуалізацію процесуальної діяльності, даючи змогу суду й учасникам процесу оперативно узгоджувати строки, подавати документи та брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференцій незалежно від їхнього географічного положення чи фізичних обмежень. Вона забезпечує чітке визначення та дотримання процесуальних прав учасників та суду, зменшуючи ризик порушень і забезпечуючи прозорість і контроль на всіх стадіях процесу. Цифрові інструменти, як-от електронні кабінети, автоматизовані системи повідомлень, відеоконференції та Єдина судова інформаційно-комунікаційна система, не лише сприяють реалізації цих функцій, але й підвищують ефективність, оперативність та відкритість судового процесу, забезпечуючи одночасно стандартизовану організацію документообігу та можливість адаптації процедур під конкретні обставини справи. Доводиться, що цифрова доступність правосуддя не є частиною загального принципу доступності, а виступає самостійним принципом судочинства, що відповідає сучасним тенденціям розвитку правової системи, технологічному прогресу та новим соціальним викликам.Документ Кібербезпека морського торговельного судна: поняття, складові та міжнародно-правове регулювання(Фенікс, 2025) Орловський, Богдан Михайлович; Зозулянський, Д. О.; Orlovskyi, Bohdan M.; Zozulianskyi, D. O.Стаття присвячена комплексному дослідженню кібербезпеки морського торговельного судна, розкриттю його сутності, ознак, основних складових, міжнародно-правового регулювання. У статті здійснено поглиблений аналіз поняття «кібербезпека морського торговельного судна», що виходить за межі суто технічного захисту й охоплює «забезпечення безперебійного, безпечного та надійного функціонування судна як цілісного технологічного комплексу в умовах постійних та зростаючих кіберзагроз». Для морського торговельного судна кібербезпека означає всебічний захист його критично важливих систем управління, до яких належать навігаційні, комунікаційні, двигунові, баластні, вантажні та інші бортові системи, від будь-якого несанкціонованого доступу, маніпуляцій, пошкодження або виведення з ладу, що може бути спричинене кібератаками. Охарактеризовано ключові ознаки кібербезпеки, до яких віднесено системність, превентивність, динамічність та комплексність, що підкреслює необхідність багатовекторного підходу до захисту. Наприклад, системність вказує на те, що заходи захисту повинні бути інтегровані на всіх рівнях: від глобальних навігаційних систем до локальних бортових мереж, створюючи єдиний, взаємопов’язаний захисний контур. Динамічність відображає постійну еволюцію кіберзагроз, що вимагає безперервного оновлення методів і засобів захисту, щоб відповідати викликам кіберзлочинців. Проаналізовано перелік об’єктів кібербезпеки згідно зі статтею 4 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», до яких відносяться: конституційні права і свободи людини і громадянина; сталий розвиток інформаційного суспільства та цифрового комунікативного середовища; держава, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність; національні інтереси в усіх сферах життєдіяльності особи, суспільства та держави; а також об’єкти критичної інфраструктури, до яких, безумовно, належать морські торговельні судна, їхні бортові та наземні системи управління, порти й термінали, що забезпечують їхнє функціонування. Детально розглянуто основні складові кібербезпеки морського торговельного судна, а саме: 1) захист інформаційних систем та мереж; 2) безпека операційних технологій (ОТ); 3) управління ризиками; 4) навчання та підвищення обізнаності екіпажу; 5) фізична безпека. Кожна з цих складових виступає невід’ємним елементом загальної системи захисту та вимагає специфічних заходів для забезпечення стабільної та надійної роботи. Особливу увагу приділено безпеці операційних технологій, що є критично важливою для запобігання втраті контролю над судном та уникненню серйозних аварій. У статті проаналізовано міжнародно-правове регулювання кібербезпеки на морі, що знаходиться на стадії постійного розвитку. Вивчено роль Міжнародної морської організації (ІМО), Резолюції MSC.428(98), що пов’язана з управлінням морськими кіберризиками у системах управління безпекою, вплив її рекомендацій на держави, що приєдналися до цієї резолюції. Поряд із цим, акцентовано увагу на діяльності інших міжнародних інституцій та галузевих асоціацій, які сприяють розробці стандартів та найкращих практик. Наголошено на тому, що морські торговельні судна, безумовно, належать до об’єктів критичної інфраструктури, що зумовлює їх особливий статус та необхідність першочергового захисту. У висновках підкреслено необхідність подальшої гармонізації міжнародного та національного законодавства, а також розробки більш детальних і обов’язкових норм для забезпечення стабільної та безпечної морської торгівлі.Документ Феномен шлюбного договору(Фенікс, 2025) Труба, Вячеслав Іванович; Морозова, Стелла Євгенівна; Truba, Vyacheslav I.; Morozova, Stella Ye.У статті викладено результати досліджень інституту шлюбного договору в сімейному праві України. Для найбільш повного огляду досліджуваного інституту наведено законодавчий досвід деяких зарубіжних держав, який може стати в нагоді при удосконаленні вітчизняного законодавства. Розглянуто правову природу відносин у шлюбному договорі, відзначено поєднання засад цивільного зобов’язання і сімейно-правового договору. Розглядаючи умови укладення шлюбного договору та його зміст, автори відзначають неможливість шаблонного ставлення до цього виду сімейно-правового договору. Шлюбний договір використовується як засіб упорядкування майнових відносин подружжя, захисту їхніх майнових прав, а також майнових прав їхніх дітей, тож і зміст договорів залежить від багатьох чинників. Серед проблемних моментів, притаманним застосуванню шлюбного договору, є відсутність в загальному чи обмеженому доступі інформації про укладений шлюбний договір. Це порушує права контрагентів за правочинами, другою стороною яких є особа, яка уклала шлюбний договір. На практиці зустрічаються випадки зловживання особами, які уклали шлюбний договір відносно бізнес-партнерів. З метою захисту прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, так і третіх осіб автори пропонують законодавчо запровадити спеціальний реєстр правового режиму майна подружжя. Реєстр правового режиму майна подружжя – це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про режим володіння, користування та розпорядження майном подружжя. Авторами проаналізовано статистичні дані посвідчених шлюбних договорів державними та приватними нотаріусами. Визначені тенденції зростання кількості посвідчених шлюбних договорів приватними нотаріусами порівняно з державними. Звернено увагу на неналежне виконання Міністерства юстиції України своїх функцій щодо здійснення узагальнення та аналізу звітів, поданих за результатами роботи державними та приватними нотаріусами як це передбачено наказом Міністерства юстиції України від 13.12.2022 р. № 5591/5.Документ Щодо класифікації електронних послуг(Фенікс, 2025) Святошнюк, Арина Леонідівна; Sviatoshniuk, Aryna L.Наукова стаття присвячена дослідженню питання класифікації електронних послуг. Визначено ознаки та поняття електронної послуги. У науковій статті визначено підходи до класифікації електронних послуг. Проведено аналіз існуючих класифікаційних моделей, заснованих на критеріях функціонального призначення, галузевої приналежності, суб’єктного складу, способах взаємодії з користувачем та технологіях, що використовуються. Запропоновано класифікації, які враховують різні аспекти надання послуг в електронному форматі. Виокремлено основні критерії класифікації та визначено види електронних послуг. Запропоновано класифікацію електронних послуг в залежності від таких критеріїв: в залежності від сфери діяльності електронних послуг, що надаються; за способом оплати; за критерієм участі у купівлі-продажу; в залежності від форми власності суб’єкта господарювання, що надає послугу; за кількістю складових процесів та складності надання; в залежності від терміну надання послуги; за мотивацією споживача; за статусом організації, що надає послугу.Документ До питання про особливості становлення реклами (період із Стародавнього світу до XIX століття)(Фенікс, 2025) Криворучко, В. В.; Kryvoruchko, V. V.У цій статті розглянуто питання становлення реклами як суспільного явища з часів Стародавнього світу до початку 19 століття. На нашу думку, саме в даний історичний відрізок часу і сформувалося уявлення про рекламу як певної соціальної необхідності просування товару, роботи, послуги. Це було зумовлено насамперед економічним розвитком суспільства. Люди почали пропонувати вироблений товар, надавати послуги. Це вимагало, щоб населення якимось чином дізналося про такі об’єкти товарообігу. Реклама стає особливим «провідником» між виробником та потенційним споживачем. Саме з періоду, що розглядається, виникає чітке уявлення про те, що реклама дозволить привернути увагу велику кількість людей до товару (роботі, послузі). Також описується і еволюція реклами від Стародавнього світу до початку 19 століття. У статті вказується на появу перших форм реклами у Стародавньому світі, ескалація технологій у середньовічній Європі, та розширення доступності через масовий друк у середині 19 століття. Можна виділити етапи розвитку реклами як інструменту впливу на споживача: використання знаків та епіграфів на каменях та папірусах, щоб привернути увагу до своїх послуг та продукції; розвиток торгівлі та становленням ринкових відносин у середньовічній Європі з’явилися перші торгові марки та гасла, що показують, що саме пропонує той чи інший продавець; розвиток масового друку та виникнення перших газет у середині 19 століття реклама стала доступнішою. Незважаючи на сучасний розвиток технологій, суть реклами була закладена ще в такі давні часи, вона завжди полягала у створенні таких ідей, які сприятимуть задоволенню життєвих потреб споживачів. У центрі реклами завжди стояли люди, і незважаючи на мінливість часу, її основним завданням залишається створення контенту, який відповідає нашим потребам. Головне, що потрібно розуміти, що виникнення реклами обумовлено, перш за все, економічними потребами суспільства.Документ До питання про особливості психологічних послуг(Фенікс, 2025) Клейменова, Світлана Миколаївна; Kleimenova, Svitlana M.Стаття присвячена окремим особливостям надання психологічних послуг. При характеристиці цього виду послуг виникають складнощі у визначенні самого поняття психологічної послуги. Викликано це тим, що на сьогодні відсутнє легальне поняття психологічної послуги. Необхідність визначення психологічних послуг обґрунтована тим, що останніми роками громадяни все частіше звертаються до послуг психологів. Для цього потрібно чітко розуміти специфічність цього виду послуг. У статті визначено, що психологічним послугам притаманні загальні ознаки, характерні для всіх видів послуг. Виявлено особливі характеристики психологічних послуг. Розглянуто проблему якості психологічних послуг. Особливості надання психологічних послуг пов’язані, безпосередньо, з характером таких послуг. Психологічне консультування, за своєю суттю, являє собою бесіду між психологом і клієнтом, у рамках якої клієнт звертається до психолога з проблемою, а психолог пропонує різні варіанти розв’язання цієї проблеми. Слід зазначити, що психологія, так само як і будь-яка інша професія, як і будь-яка наука, має свої стандарти якості надання психологічної допомоги. Водночас слід констатувати, що з огляду на величезну кількість різноманітних методик, єдиних професійних стандартів не вироблено не тільки на нормативному, а й на професійному рівні. Крім того, клієнт, через цілу низку об’єктивних і суб’єктивних чинників, практично позбавлений можливості самостійно оцінити якість наданих йому послуг. Виходячи з вищевикладеного, позитивний емоційний настрій після психологічного консультування сприймається як висока якість наданої послуги, а негативний, найчастіше, як низька якість. Водночас необхідно розуміти, що, як ми вже визначили раніше, метою психолога є не тимчасове створення гарного настрою, а усунення несприятливих моделей поведінки клієнта, що далеко не завжди може бути пов’язано зі сприятливим емоційним фоном.Документ Доброчесність судді як процесуальна гарантія винесення неупередженого судового акту(Фенікс, 2025) Борщенко, Владлена Валеріївна; Borshchenko, Vladlena V.В статті досліджено проблематику доброчесності судді як фундаментальної процесуальної гарантії неупередженого судового розгляду. Визначено, що доброчесність у правовій площині є багатогранною категорією, яка поєднує етичний та процесуально-правовий виміри. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, доброчесність найчастіше ототожнюється з категорією «безсторонність», яка охоплює як суб’єктивні, так і об’єктивні критерії оцінки. З’ясовано, що відсутність у національному законодавстві чіткого визначення доброчесності як процесуальної гарантії створює прогалини у правозастосуванні, що вимагає доктринального осмислення та законодавчої конкретизації. Підкреслюється, що формування доброчесності має розпочинатися ще на етапі юридичної освіти, коли майбутні правники засвоюють стандарти неупередженості, об’єктивності та справедливості. Окрему увагу приділено інституту відводу судді, який розглядається як практичний механізм забезпечення доброчесності та усунення ризиків упередженості. Доведено, що доброчесність, у поєднанні з інститутом відводу, виступає системоутворюючим елементом гарантії справедливого судочинства, формує суспільну довіру до судової влади та зміцнює легітимність судових рішень відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.