Перегляд за Автор "Mykytyn, Mariia L."
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Відбиття особливостей народного мовлення в “Енеїді” І. П. Котляревського (1798)(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 1996) Микитин, Марія Львівна; Mykytyn, Mariia L.“Енеїда" І. П. Котляревського ґрунтувалася на основі народно-розмовної мови південно-східного наріччя. "Таємниця її в тому, що вона не тільки данина традиційному класичному жанрові героїко-комічної поеми, реалістичне, етнографічно точне відображення життя, а й свого роду маніфест нової української літературної мови” [22:3]. Як зазначає П. Житецький, у праці “Энеида Котляревскаго и древнъйшій списокъ ее в связи съ обзоромь малорусской литературы XVIII в.”, фонетична система “Енеїди” І. Котляревського відбиває ті риси, що в дальшому сформувалися як фонетична норма нової української літературної мови [4:164].Документ Динаміка особових імен студенток філологічного факультету українського відділення денної форми навчання ОНУ ім. І. І. Мечникова(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2002) Микитин, Марія Львівна; Засухіна, Інна Олександрівна; Mykytyn, Mariia L.Дослідження власних імен людей — цікавий матеріал для глибшого розуміння процесів, які відбувались на різних історичних зрізах у мові народу, його історії, культурі. "Личные имена имеют важность и значение... и как памятник воззрений, понятий и представлений народных, и в них нередко отражается характер и дух народа лучше всех других исторических памятников".Документ Кодифікована вимова на сторінках “Грамматики руского язика” Я. Головацького(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2005) Микитин, Марія Львівна; Шевчук, Лариса Василівна; Mykytyn, Mariia L.; Shevchuk, Larysa V.Праця присвячена проблемі становлення орфоепічних норм української літературної мови у XIX ст. Правописна система граматики Я. Головацького (1848) була побудована значною мірою на фонетичних засадах. Тому завдяки особливостям правопису, а частіше всупереч йому, відбилися вимовні риси, більшість з яких стала орфоепічною нормою сучасної української літературної мови.Документ Становлення орфоепічних норм вимови приголосних за рукописами Т. Г. Шевченка(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 1995) Микитин, Марія Львівна; Mykytyn, Mariia L.Однією з основних ознак, що відрізняє літературну мову від місцевих діалектів, є її унормованість. Норма літературної мови має велике суспільне значення. Саме тому в літературній мові є обов’язкові для всіх, хто нею користується, правила граматики, правопису, унормований словниковий склад. Не меншу вагу, особливо зараз, для спільної основи мови нації мають саме їй властиві норми орфоепії. Орфоепія у власному значенні слова вказує, як мають вимовлятися ті чи інші звуки у певних фонетичних позиціях, у певних сполуках з іншими звуками, а також в окремих граматичних формах та групах слів [8:3].Документ Т. Г. Шевченко та становлення української орфоепії(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2001) Микитин, Марія Львівна; Mykytyn, Mariia L.Основне джерело мови Т. Г. Шевченка — це мова українського народу, мова його фольклору [2:130], зокрема не народна середньонаддніпрянська вимова, яка стала основою орфоепічних норм сучасної української літературної мови. Звернувшись вперше по-справжньому до фольклорної і усно-побутової мови, творчо синтезуючи різноманітні джерела, Т. Г. Шевченко збагатив літературну мову. Т. Г. Шевченко є основоположником тих норм літературної мови, які лежать в основі системи норм сучасної української літературної мови. На думку Л. А. Булаховського, «Шевченкову фонетику від сучасної нам літературної мови відрізняють, взагалі кажучи, лише малозначні деталі». Я.Рудницький підкреслює, що «фонетика Шевченкової мови — це в основі фонетика сьогоднішньої літературної мови, за винятком кількох вузькомісцевих говорових прикмет». У творах Т. Г. Шевченка цілком виразно відбиті ті фонетичні риси, що становлять норми сучасної у країнської літературної мови.