Соціальні чинники злочинності в Україні та роль мовного простору у викритті деяких її проявів

Мета статті полягає у класифікації соціальних чинників злочинності та визначенні ролі мовного простору у викритті окремих її проявів з урахуванням сучасних умов реформування правоохоронних органів та змін чинного законодавства. Об’єктом дослідження виступають лінгвістичні маркери злочинної діяльності. Предметом дослідження є соціально-мовні чинники злочинності та шляхи їх використання у розкритті злочину. Методологічною основою дослідження є система загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. Методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія) використано для з’ясування змісту наявних проблем, що виникають у вчиненні злочинів; метод структурно-функційного аналізу застосовано для дослідження мовленнєвої діяльності злочинців; метод системного аналізу — для визначення оптимальної лінії поведінки при використанні лінгвістичних знань у протидії злочинності; статистичний метод дає змогу дійти висновків щодо рівня використання лінгвістичних знань залежно від виду злочину. На підставі вивчення різних наукових точок зору і аналізу мовленнєвої практики осіб, залучених до вчинення злочину, зроблено висновки щодо необхідності підвищення рівня ефективності застосування визначених шляхів використання лінгвістичних знань у викритті окремих категорій злочинів. Результати дослідження мають бути впроваджені в практику здійснення лінгвістичних експертиз, у тому числі в процесі розкриття певних злочинів, а також враховані при розробці освітніх програм підготовки фахівців зі спеціальностей 081 — Право, 262 — Правоохоронна діяльність, у заходах із підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.
Цель статьи состоит в классификации социальных причин преступности и определении роли языкового пространства в раскрытии отдельных её проявлений с учётом современных условий реформирования правоохранительных органов и изменений действующего законодательства. Объектом исследования выступают лингвистические маркеры преступной деятельности. Предметом исследования являются социально-языковые причины преступности и пути их использования в раскрытии преступления. Методологической основой является система общенаучных и специальных методов научного познания. Методы формальной логики (анализ, синтез, дедукция, индукция, аналогия) использованы для определения содержания существующих проблем, которые возникают при совершении преступлений; метод структурно-функционального анализа — для определения оптимальной линии поведения при использовании лингвистических знаний в противодействии преступности; статистический метод даёт возможность сформулировать выводы относительно уровня использования лингвистических знаний в зависимости от вида преступления. В результате изучения разных научных точек зрения и анализа языковой практики лиц, причастных к совершению преступления, сформулированы выводы относительно необходимости повышения уровня эффективности применения определенных путей использования лингвистических знаний в раскрытии отдельных категорий преступлений. Результаты исследования могут быть внедрены в практику проведения лингвистических экспертиз, в том числе в процессе раскрытия определенных преступлений, а также использованы при разработке образовательных программ подготовки специалистов по специальности 081 — Право, 262 — Правоохранительная деятельность, в мероприятиях по повышению квалификации сотрудников правоохранительных органов.
The purpose of the article is to classify the social causes of crime and determine the role of the linguistic space in disclosing its individual manifestations, taking into account the modern conditions of reforming law enforcement agencies and changes in current legislation. The object of the research is the lingual markers of criminal activity. The subject of the research is the socio-linguistic causes of crime and the ways of their use in solving crimes. The methodological basis is the system of general scientific and special methods of scientific knowledge. Methods of formal logic (analysis, synthesis, deduction, induction, analogy) are used to determine the content of existing problems that arise when crimes are committed; the method of structural and functional analysis — for determine the optimal ways of behavior when using linguistic knowledge in combating crime; the statistical method makes a possibility to formulate conclusions regarding the level of use of linguistic knowledge, depending on the type of crime. As a result of studying various scientific points of view and analyzing the linguistic practice of persons involved in the commission of a crime, conclusions have been formulated regarding the need to increase the level of efficiency in the use of certain ways of using linguistic knowledge in disclosing certain categories of crimes. The results of the study can be introduced into the practice of conducting linguistic examinations, including in the process of solving certain crimes, and also can be used in the development of educational programs for training specialists in the specialty 081 — Law, 262 — Law enforcement, in measures to improve the skills of law enforcement officers.

Ключові слова

соціальні чинники, злочинність, викриття правопорушень, субкультура, мовлення, лінгвістичні знання, соціальні діалекти, методи лінгвістичної експертизи, социальные причины, преступность, раскрытие правонарушений, субкультура, речь, лингвистические знания, социальные диалекты, методы лингвистической экспертизы, social reasons, crime, disclosure of offenses, subculture, speech, linguistic knowledge, social dialects, methods of linguistic expertise

Бібліографічний опис

Мова : науково-теоретичний часопис з мовознавства