Об анимализме и антропоморфизме в художественной литературе
Вантажиться...
Дата
2020
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
Статья посвящена исследованию основых этапов становления и развития анималистического дискурса как одного из широко представленных нестандартных направлений художественного нарратива, его антропоморфический аспект, а также его связь с когнитивной зоологией. Анималистический дискурс представляет собой уникальное явление, т.к. обнаруживается во всех стилях, во всех жанрах, в устной (фольклорной) и письменной формах, причем в последней представлен на протяжении двух тысяч лет. Он, в разных своих ипостасях, рассчитан на аудиторию детскую и взрослую, профессионально подготовленную (научную) и общую. Представленный в профессиональных жанрах, анималистический дискурс широко развился в течение последнего полувека – от антропологической зоологии до когнитивной психологии животных. Представленный в художественной речи, учитывая ее антропоцентричность, он сообщает информацию о животных, имея своей основной и конечной целью характеристику человека, живущего с животным. Антропоморфизм – (практически) обязательная характеристика всех анималистических произведений – рассматривается как одна из форм анимализма, чрезвычайно характерная для ранних исследователей поведения животных и широко используемая в художественном творчестве. Даже в профессиональных кругах до сих пор имеет место подобное заблуждение, хотя развитие зоопсихологии, когнитивной психологии животных в последние годы привели убедительные доказательства функционирования ранее не известных проявлений психической деятельности животных. Животное, безусловно, познает мир и у него должна быть своя “картина мира”. Однако, когнитивные механизмы у человека и животного различны: если для человека основным инструментом познания является слово (в связи с чем мы и говорим о языковой картине мира), то животное, лишенное этого основного когнитивного инструмента, резко ограничено в возможностях построения “своей” картины мира. Рассмотрение ряда персонажей анималистических нарративов как лингвокультурных типажей подтверждает абсолютную антропоцентричность любого художественного текста, кто бы ни был его нарратором и/ или фокализатором.
Стаття присвячена дослідженню найголовніших етапів становлення і розвитку анімалістичного дискурсу як одного з широко представлених нестандартних напрямків художнього наративу, його антропоморфний аспект, а також його зв'язок з когнітивною зоологією. Анімалістичний дискурс становить собою унікальне явище, тому що виявляється у всіх стилях, в усіх жанрах, в усній (фольклорній) і письмовій формах, причому в останній представлений протягом двох тисяч років. Він, у різних своїх іпостасях, розрахований на аудиторію дитячу і дорослу, професійно підготовлену (наукову) і загальну. Представлений у професійних жанрах, анімалістичний дискурс широко розвинувся протягом останнього півстоліття - від антропологічної зоології до когнітивної психології тварин. Представлений у художньому мовленні, враховуючи його антропоцентрічність, він повідомляє інформацію про тварин, маючи своєю основною і кінцевою метою характеристику людини, що живе з твариною. Антропоморфізм - (практично) обов'язкова характеристика всіх анімалістичних творів - розглядається як одна з форм анімалізму, надзвичайно характерна для ранніх дослідників поведінки тварин і широко використовувана в художній творчості. Навіть у професійних колах досі має місце подібне оману, хоча розвиток зоопсихології, когнітивної психології тварин в останні роки привели переконливі докази функціонування раніше не відомих проявів психічної діяльності тварин. Тварина, безумовно, пізнає світ і у неї повинна бути своя "картина світу". Однак, когнітивні механізми у людини і тварини різні: якщо для людини основним інструментом пізнання є слово (в зв'язку з чим ми і говоримо про мовну картину світу), то тварина, позбавлена цього основного когнітивного інструменту, різко обмежена в можливостях побудови "своєї" картини світу. Розгляд низки персонажів анімалістичних наративів як лінгвокультурних типажів підтверджує абсолютну антропоцентрічність будь-якого художнього тексту, хто б не був його наратором і / або фокалізатором.
The article is dedicated to the studies of animalistic narrative as one of major directions of non-standard narratives, its origin, development, anthropomorphic aspect and its connection with cognitive zoology. Animalistic discourse is a unique phenomenon as it is found in all styles, in all genres, in oral (folklore) and written forms, and in the latter it has been represented for two thousand years. In its various forms, it is designed for an audience of children and adults, professionally trained (scientific) and general. Presented in professional genres, animal discourse has developed widely over the past half century - from anthropological zoology to the cognitive psychology of animals. Presented in fictional speech, given its anthropocentricity, it communicates information about animals, having as its main and final goal the characteristic of a person living with an animal. Anthropomorphism - a (practically) indispensable characteristic of all animalistic works - is considered as one of the forms of animalism, extremely characteristic of early researchers of animal behavior and widely used in artistic creation. Even in professional circles, a similar delusion still exists, although the development of zoopsychology, cognitive psychology of animals in recent years has provided convincing evidence of the functioning of previously unknown manifestations of mental activity in animals. The animal, of course, cognizes the world and it must have its own “picture of the world”. However, the cognitive mechanisms in humans and animals are different: if for a person the main tool of cognition is the word (in connection with which we are talking about the linguistic picture of the world), then the animal, deprived of this main cognitive tool, is sharply limited in the possibilities of constructing "its" picture of the world. Considering a number of characters in animalistic narratives as linguocultural types confirms the absolute anthropocentricity of any literary text, no matter who its narrator and / or focalizer is.
Стаття присвячена дослідженню найголовніших етапів становлення і розвитку анімалістичного дискурсу як одного з широко представлених нестандартних напрямків художнього наративу, його антропоморфний аспект, а також його зв'язок з когнітивною зоологією. Анімалістичний дискурс становить собою унікальне явище, тому що виявляється у всіх стилях, в усіх жанрах, в усній (фольклорній) і письмовій формах, причому в останній представлений протягом двох тисяч років. Він, у різних своїх іпостасях, розрахований на аудиторію дитячу і дорослу, професійно підготовлену (наукову) і загальну. Представлений у професійних жанрах, анімалістичний дискурс широко розвинувся протягом останнього півстоліття - від антропологічної зоології до когнітивної психології тварин. Представлений у художньому мовленні, враховуючи його антропоцентрічність, він повідомляє інформацію про тварин, маючи своєю основною і кінцевою метою характеристику людини, що живе з твариною. Антропоморфізм - (практично) обов'язкова характеристика всіх анімалістичних творів - розглядається як одна з форм анімалізму, надзвичайно характерна для ранніх дослідників поведінки тварин і широко використовувана в художній творчості. Навіть у професійних колах досі має місце подібне оману, хоча розвиток зоопсихології, когнітивної психології тварин в останні роки привели переконливі докази функціонування раніше не відомих проявів психічної діяльності тварин. Тварина, безумовно, пізнає світ і у неї повинна бути своя "картина світу". Однак, когнітивні механізми у людини і тварини різні: якщо для людини основним інструментом пізнання є слово (в зв'язку з чим ми і говоримо про мовну картину світу), то тварина, позбавлена цього основного когнітивного інструменту, різко обмежена в можливостях побудови "своєї" картини світу. Розгляд низки персонажів анімалістичних наративів як лінгвокультурних типажів підтверджує абсолютну антропоцентрічність будь-якого художнього тексту, хто б не був його наратором і / або фокалізатором.
The article is dedicated to the studies of animalistic narrative as one of major directions of non-standard narratives, its origin, development, anthropomorphic aspect and its connection with cognitive zoology. Animalistic discourse is a unique phenomenon as it is found in all styles, in all genres, in oral (folklore) and written forms, and in the latter it has been represented for two thousand years. In its various forms, it is designed for an audience of children and adults, professionally trained (scientific) and general. Presented in professional genres, animal discourse has developed widely over the past half century - from anthropological zoology to the cognitive psychology of animals. Presented in fictional speech, given its anthropocentricity, it communicates information about animals, having as its main and final goal the characteristic of a person living with an animal. Anthropomorphism - a (practically) indispensable characteristic of all animalistic works - is considered as one of the forms of animalism, extremely characteristic of early researchers of animal behavior and widely used in artistic creation. Even in professional circles, a similar delusion still exists, although the development of zoopsychology, cognitive psychology of animals in recent years has provided convincing evidence of the functioning of previously unknown manifestations of mental activity in animals. The animal, of course, cognizes the world and it must have its own “picture of the world”. However, the cognitive mechanisms in humans and animals are different: if for a person the main tool of cognition is the word (in connection with which we are talking about the linguistic picture of the world), then the animal, deprived of this main cognitive tool, is sharply limited in the possibilities of constructing "its" picture of the world. Considering a number of characters in animalistic narratives as linguocultural types confirms the absolute anthropocentricity of any literary text, no matter who its narrator and / or focalizer is.
Опис
Ключові слова
анималистический дискурс, антропоморфический аспект, когнитивная зоология, анімалістичний дискурс, антропоморфічний аспект, когнітивна зоологія, animalistic discourse, anthropomorphic aspect, cognitive zoology
Бібліографічний опис
Записки з романо-германської філології = Writings in Romance-Germanic Philology