The concept of intertextuality and approaches to it
Вантажиться...
Дата
2017
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
The article analyzes the concept of «intertextuality», emphasizes its essential features
and characteristics.
The intertextuality is defined as a dialogue of a text with other text, the features of
one text in another, which is known to the reader, is recognized by him, correlates with a
certain historical and cultural epoch. The intertextuality introduces this work of art into the context of the new epoch as a new phenomenon.
The appearance of the term and its evolution are traced. The intertextuality is analyzed from the point of view of the historical and literary, communicative, system and typological method. There is establishing the connection with M. Bakhtin’s dialogueness theory
and it is analyzing the main points and opinions of intertextuality researchers: J. Derrida, L. Jenny, R. Bart, J. Kristeva.
В статье анализируется понятие «интертекстуальности», выделяются её существенные признаки и характеристики. Прослеживается появление термина и его эволюция. Анализируется интертекстуальность с точки зрения историко-литературного, коммуникативного, системного и типологического подходов. Методологической основой статьи является теория диалогичности М. Бахтина, концепция пародии Ю. Тынянова, учитываются основные положения и мысли исследователей интертекстуальности, таких как Ж. Деррида, Л. Женни, Р. Барта, Ю. Кристевой.
У статті аналізується поняття «інтертекстуальність», виділяються її суттєві ознаки та характеристики. Прослідковується поява терміну та його еволюція. Інтертекстуальність розглядається як самостійна сфера досліджень, з власною проблематикою, об’єктом та предметом. Вона визначається як діалог тексту з текстом, як наявність риси одного тексту в іншому, який відомий читачеві, впізнається ним, співвідноситься з певною історико-культурною епохою. Інтертекстуальність уводить даний художній твір у контекст нової епохи як новий феномен.
В статье анализируется понятие «интертекстуальности», выделяются её существенные признаки и характеристики. Прослеживается появление термина и его эволюция. Анализируется интертекстуальность с точки зрения историко-литературного, коммуникативного, системного и типологического подходов. Методологической основой статьи является теория диалогичности М. Бахтина, концепция пародии Ю. Тынянова, учитываются основные положения и мысли исследователей интертекстуальности, таких как Ж. Деррида, Л. Женни, Р. Барта, Ю. Кристевой.
У статті аналізується поняття «інтертекстуальність», виділяються її суттєві ознаки та характеристики. Прослідковується поява терміну та його еволюція. Інтертекстуальність розглядається як самостійна сфера досліджень, з власною проблематикою, об’єктом та предметом. Вона визначається як діалог тексту з текстом, як наявність риси одного тексту в іншому, який відомий читачеві, впізнається ним, співвідноситься з певною історико-культурною епохою. Інтертекстуальність уводить даний художній твір у контекст нової епохи як новий феномен.
Опис
Ключові слова
intertextuality, historical and literary method, communicative method, system method, typological method, dialogueness theory, интертекстуальность, историко-литературный метод, коммуникативный метод, системный метод, типологический метод, теория диалогичности, інтертекстуальність, історико-літературний метод, комунікативний метод, системний метод, типологічний метод, теорія діалогічності
Бібліографічний опис
Проблеми сучасного літературознавства = The problems of contemporary literary studies