Protection of the environment under occupation: scope and content of legal obligations of the occupier
Вантажиться...
Дата
2024
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
2411-2054
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Фенікс
Анотація
The article is dedicated to the problem of the protection of the environment on occupied territories. Due to the fact that the law of occupation doesn’t contain legal rules establishing environmental obligations of the occupying power, the environment on the territories under its authority often becomes a victim of the overexploitation and destruction. At the same time, it is suggested that the current international law, in particular, international human rights law and international environmental law, can be used to fill gaps in the rules of international humanitarian law. Certainly, the scope and the content of occupier’s obligations will be different depending on the instruments applied for the protection of the environment. The author concludes that the occupying state may be bound by its own multilateral environmental agreements, multilateral environmental agreements of the state which territory is occupied or both groups of treaties. A case-by-case approach to environmental human rights protection can serve as a useful tool for the concretization of occupier’s environmental obligations.
Стаття присвячена проблемі охороні довкілля окупованих територій. Через те, що міжнародне право окупації не містить правових норм, які б встановлювали екологічні зобов’язання держави-окупанта, навколишнє середовище на територіях, що знаходяться під її владою, часто стає жертвою надмірної експлуатації та знищення. Проте у статті наголошується на тому, що чинне міжнародне право, зокрема міжнародне право прав людини та міжнародне право навколишнього середовища, може бути використане для усунення прогалин у нормах міжнародного гуманітарного права. Звичайно, обсяг і зміст зобов’язань держави-окупанта будуть різними залежно від інструментів, застосованих для захисту навколишнього середовища. Можливість звернення до міжнародних договорів про охорону довкілля в умовах збройного конфлікту, на якій наголошено, зокрема у дослідженні Комісії ООН з міжнародного права, суттєво розширює перелік таких інструментів. У цьому зв’язку авторка робить висновок, що держава-окупант може бути пов’язана своїми власними міжнародними природоохоронними угодами, міжнародними природоохоронними угодами держави, територія якої окупована, або обома групами договорів. На додаток, індивідуалізований підхід до захисту екологічних прав людини може слугувати корисним інструментом для конкретизації екологічних зобов’язань окупанта. Крім того, він дає можливість звертатись до існуючих міжнародних інституцій, таких як міжнародні суди та комітети з прав людини, рішення яких відкривають шлях до притягнення держав-окупантів до відповідальності у зв’язку із шкодою, завданою населенню територій під окупацією у зв’язку із збитками, що спричинені довкіллю. Враховуючи вищезазначене, на окрему увагу заслуговує застосування міжнародного звичаєвого права, яке також може виступати джерелом природоохоронних зобов’язань держави-окупанта. Якщо стосовно прав людини міжнародні звичаї є добре сформованим нормативним масивом, їх конкретний зміст у контексті охорони довкілля ще потребує остаточного визначення. Проте наявність окремих звичаєвих норм, як-то норма, яка забороняє завдання екологічної шкоди у транскордонному контексті, не викликає сумнівів та, як наслідок, може виступати джерелом відповідних міжнародних зобов’язань держави, що окупує певну територію. Подальшого розвитку потребує також теза щодо існування міжнародних зобов’язань erga omnes щодо охорони навколишнього середовища.
Стаття присвячена проблемі охороні довкілля окупованих територій. Через те, що міжнародне право окупації не містить правових норм, які б встановлювали екологічні зобов’язання держави-окупанта, навколишнє середовище на територіях, що знаходяться під її владою, часто стає жертвою надмірної експлуатації та знищення. Проте у статті наголошується на тому, що чинне міжнародне право, зокрема міжнародне право прав людини та міжнародне право навколишнього середовища, може бути використане для усунення прогалин у нормах міжнародного гуманітарного права. Звичайно, обсяг і зміст зобов’язань держави-окупанта будуть різними залежно від інструментів, застосованих для захисту навколишнього середовища. Можливість звернення до міжнародних договорів про охорону довкілля в умовах збройного конфлікту, на якій наголошено, зокрема у дослідженні Комісії ООН з міжнародного права, суттєво розширює перелік таких інструментів. У цьому зв’язку авторка робить висновок, що держава-окупант може бути пов’язана своїми власними міжнародними природоохоронними угодами, міжнародними природоохоронними угодами держави, територія якої окупована, або обома групами договорів. На додаток, індивідуалізований підхід до захисту екологічних прав людини може слугувати корисним інструментом для конкретизації екологічних зобов’язань окупанта. Крім того, він дає можливість звертатись до існуючих міжнародних інституцій, таких як міжнародні суди та комітети з прав людини, рішення яких відкривають шлях до притягнення держав-окупантів до відповідальності у зв’язку із шкодою, завданою населенню територій під окупацією у зв’язку із збитками, що спричинені довкіллю. Враховуючи вищезазначене, на окрему увагу заслуговує застосування міжнародного звичаєвого права, яке також може виступати джерелом природоохоронних зобов’язань держави-окупанта. Якщо стосовно прав людини міжнародні звичаї є добре сформованим нормативним масивом, їх конкретний зміст у контексті охорони довкілля ще потребує остаточного визначення. Проте наявність окремих звичаєвих норм, як-то норма, яка забороняє завдання екологічної шкоди у транскордонному контексті, не викликає сумнівів та, як наслідок, може виступати джерелом відповідних міжнародних зобов’язань держави, що окупує певну територію. Подальшого розвитку потребує також теза щодо існування міжнародних зобов’язань erga omnes щодо охорони навколишнього середовища.
Опис
Ключові слова
occupation, protection of the environment, occupying power, international armed conflict, human rights, the Kakhovka dam, law of occupation, international humanitarian law, international environmental law, international human rights law, окупація, охорона довкілля, держава-окупант, міжнародний збройний конфлікт, права людини, Каховська гребля, право окупації, міжнародне гуманітарне право, міжнародне право навколишнього середовища, міжнародне право прав людини
Бібліографічний опис
Nihreieva O. O. Protection of the environment under occupation: scope and content of legal obligations of the occupier / O. O. Nihreieva // Правова держава. – 2024. – № 54 : До 25-річчя журналу. – С. 173–186.
УДК
341.324