Kommunikativ-syntaktische Struktur des deutschen schöngeistigen Dialogs
Альтернативна назва
Комунікативно-синтаксична структура німецькомовного художнього діалогу
Communicative-syntactic structure of the German-language literary dialogue
Communicative-syntactic structure of the German-language literary dialogue
Вантажиться...
Дата
2025
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
2307-4604
E-ISSN
2518-7627
Назва тому
Видавець
Астропринт
Анотація
Die vorliegende Untersuchung widmet sich der detaillierten Analyse elliptischer Sätze im modernen Deutschen unter besonderer Berücksichtigung ihrer morphologisch-syntaktischen Strukturen, ihrer Entstehungsmechanismen sowie ihrer kommunikativen Funktionen. Ausgehend von der theoretischen Grundlage der paradigmatischen Syntax und im Rahmen der aktuellen „performative turn“-Diskussion wird die Ellipse nicht als zufällige Verkürzung, sondern als reguläre, durch spezifische kommunikative und kontextuelle Faktoren gesteuerte Konstruktion aufgefasst. Die Forschung basiert auf einem Korpus von 5000 einfachen Prädikatskonstruktionen, die aus zeitgenössischer deutscher Literatur, Dramen und transkribierter spontaner Rede stammen. Die Analyse erfolgt sowohl qualitativ als auch quantitativ und identifiziert sechs Kernmodelle einfacher Prädikatsätze (S+Vp, S+(V’+C)p sowie Varianten mit den Subjekten es und man), die als strukturelle Grundlage für Ellipsen fungieren.
Die Ergebnisse belegen, dass elliptische Strukturen im Deutschen eine hohe Frequenz aufweisen, insbesondere Konstruktionen vom Typ S+V’+C, die in knapp drei Vierteln der Fälle auftreten. In der Mehrzahl dieser Fälle bleibt das Komplement erhalten, was eine bewusste Informationsfokussierung erlaubt. Darüber hinaus zeigt sich, dass Ellipsen der sprachlichen Ökonomie dienen, indem sie den syntaktischen Ausdruck reduzieren, ohne den propositionalen Gehalt zu verändern. In literarischen Texten tragen sie häufig zur Simulation von Spontaneität und Authentizität bei, während sie in der gesprochenen Sprache als effizientes Mittel der Interaktion fungieren.
Die vorliegende Arbeit schließt an frühere Untersuchungen zur paradigmatischen Syntax an und erweitert diese um eine empirisch fundierte Analyse moderner deutscher Ellipsen. Die gewonnenen Erkenntnisse besitzen nicht nur theoretische Relevanz für die Syntaxforschung, sondern auch praktische Bedeutung für die Sprachdidaktik, die lexikografische Arbeit und die automatische Sprachverarbeitung (z. B. in der Entwicklung syntaktischer Parser). Künftige Forschungen sollten sich verstärkt mit der automatisierten Erkennung elliptischer Strukturen in großen Korpora sowie mit der kontrastiven Analyse zwischen dem Deutschen und anderen Sprachen befassen, um universelle und sprachspezifische Ellipsenmerkmale herauszuarbeiten.
Дослідження присвячене детальному аналізу еліптичних речень у сучасній німецькій мові з особливим урахуванням їхніх морфолого-синтаксичних структур, механізмів виникнення та комунікативних функцій. Спираючись на теоретичні засади парадигматичного синтаксису та в контексті сучасної дискусії про «перформативний поворот», еліпсис розглядається не як випадкове скорочення, а як регулярна конструкція, що зумовлюється специфічними комунікативними та контекстуальними чинниками. Дослідження ґрунтується на корпусі з 5000 простих предикативних конструкцій, відібраних із сучасної німецької художньої літератури, драматургії та транскрибованого спонтанного мовлення. Аналіз здійснюється як якісними, так і кількісними методами, і виокремлює шість базових моделей простих предикативних речень (S+Vp, S+(V’+C)p, а також варіанти з підметами es і man), що слугують структурною основою для еліпсисів. Результати засвідчують високу частотність еліптичних конструкцій у німецькій мові, зокрема конструкцій типу S+V’+C, які трапляються майже у трьох чвертях випадків. У більшості з них зберігається компонент-комплемент, що забезпечує свідому фокусизацію інформації. Крім того, еліпсиси виконують функцію мовної економії, скорочуючи синтаксичний вираз без зміни пропозиційного змісту. У художніх текстах вони часто сприяють імітації спонтанності й автентичності, тоді як у розмовному мовленні виступають ефективним засобом інтеракції. Дана робота продовжує попередні дослідження з парадигматичного синтаксису та доповнює їх емпірично обґрунтованим аналізом сучасних німецьких еліпсисів. Отримані результати мають не лише теоретичну цінність для синтаксичних досліджень, але й практичне значення для мовної дидактики, лексикографії та автоматичної обробки мови (наприклад, у розробці синтаксичних парсерів). Подальші дослідження доцільно спрямувати на автоматизоване виявлення еліптичних структур у великих корпусах та на контрастивний аналіз між німецькою та іншими мовами з метою виокремлення універсальних і мовно-специфічних ознак еліпсису.
The present study offers a detailed analysis of elliptical sentences in contemporary German, with special attention to their morpho-syntactic structures, mechanisms of formation, and communicative functions. Based on the theoretical foundations of paradigmatic syntax and situated within the current discussion of the “performative turn,” ellipsis is interpreted not as a random omission, but as a regular construction determined by specific communicative and contextual factors. The research is grounded in a corpus of 5,000 simple predicative constructions extracted from modern German literary prose, drama, and transcribed spontaneous speech. The analysis applies both qualitative and quantitative methods and identifies six basic models of simple predicative sentences (S+Vp, S+(V’+C)p, as well as variants with the subjects es and man) that serve as structural bases for ellipses. The results reveal a high frequency of elliptical constructions in German, particularly of the type S+V’+C, which occur in nearly three quarters of all cases. In most of these instances, the complement component is retained, enabling deliberate information focusing. Moreover, ellipses fulfill the function of linguistic economy by reducing syntactic expression without altering propositional content. In literary texts, they often contribute to the simulation of spontaneity and authenticity, whereas in spoken language they function as an efficient means of interaction. This study continues previous research on paradigmatic syntax and expands it with an empirically grounded analysis of modern German ellipses. The findings have not only theoretical value for syntactic studies, but also practical significance for language didactics, lexicography, and natural language processing (e.g., in the development of syntactic parsers). Future research should focus on the automated detection of elliptical structures in large corpora and on contrastive analysis between German and other languages, in order to identify both universal and language-specific features of ellipsis.
Дослідження присвячене детальному аналізу еліптичних речень у сучасній німецькій мові з особливим урахуванням їхніх морфолого-синтаксичних структур, механізмів виникнення та комунікативних функцій. Спираючись на теоретичні засади парадигматичного синтаксису та в контексті сучасної дискусії про «перформативний поворот», еліпсис розглядається не як випадкове скорочення, а як регулярна конструкція, що зумовлюється специфічними комунікативними та контекстуальними чинниками. Дослідження ґрунтується на корпусі з 5000 простих предикативних конструкцій, відібраних із сучасної німецької художньої літератури, драматургії та транскрибованого спонтанного мовлення. Аналіз здійснюється як якісними, так і кількісними методами, і виокремлює шість базових моделей простих предикативних речень (S+Vp, S+(V’+C)p, а також варіанти з підметами es і man), що слугують структурною основою для еліпсисів. Результати засвідчують високу частотність еліптичних конструкцій у німецькій мові, зокрема конструкцій типу S+V’+C, які трапляються майже у трьох чвертях випадків. У більшості з них зберігається компонент-комплемент, що забезпечує свідому фокусизацію інформації. Крім того, еліпсиси виконують функцію мовної економії, скорочуючи синтаксичний вираз без зміни пропозиційного змісту. У художніх текстах вони часто сприяють імітації спонтанності й автентичності, тоді як у розмовному мовленні виступають ефективним засобом інтеракції. Дана робота продовжує попередні дослідження з парадигматичного синтаксису та доповнює їх емпірично обґрунтованим аналізом сучасних німецьких еліпсисів. Отримані результати мають не лише теоретичну цінність для синтаксичних досліджень, але й практичне значення для мовної дидактики, лексикографії та автоматичної обробки мови (наприклад, у розробці синтаксичних парсерів). Подальші дослідження доцільно спрямувати на автоматизоване виявлення еліптичних структур у великих корпусах та на контрастивний аналіз між німецькою та іншими мовами з метою виокремлення універсальних і мовно-специфічних ознак еліпсису.
The present study offers a detailed analysis of elliptical sentences in contemporary German, with special attention to their morpho-syntactic structures, mechanisms of formation, and communicative functions. Based on the theoretical foundations of paradigmatic syntax and situated within the current discussion of the “performative turn,” ellipsis is interpreted not as a random omission, but as a regular construction determined by specific communicative and contextual factors. The research is grounded in a corpus of 5,000 simple predicative constructions extracted from modern German literary prose, drama, and transcribed spontaneous speech. The analysis applies both qualitative and quantitative methods and identifies six basic models of simple predicative sentences (S+Vp, S+(V’+C)p, as well as variants with the subjects es and man) that serve as structural bases for ellipses. The results reveal a high frequency of elliptical constructions in German, particularly of the type S+V’+C, which occur in nearly three quarters of all cases. In most of these instances, the complement component is retained, enabling deliberate information focusing. Moreover, ellipses fulfill the function of linguistic economy by reducing syntactic expression without altering propositional content. In literary texts, they often contribute to the simulation of spontaneity and authenticity, whereas in spoken language they function as an efficient means of interaction. This study continues previous research on paradigmatic syntax and expands it with an empirically grounded analysis of modern German ellipses. The findings have not only theoretical value for syntactic studies, but also practical significance for language didactics, lexicography, and natural language processing (e.g., in the development of syntactic parsers). Future research should focus on the automated detection of elliptical structures in large corpora and on contrastive analysis between German and other languages, in order to identify both universal and language-specific features of ellipsis.
Опис
Ключові слова
Ellipse, paradigmatische Syntax, morphologisch-syntaktische Modelle, kommunikative Funktionen, performative Wende, deutsche Sprache, Korpuslinguistik, еліпсис, парадигматичний синтаксис, морфолого-синтаксичні моделі, комунікативні функції, перформативний поворот, німецька мова, корпусна лінгвістика, ellipsis, paradigmatic syntax, morpho-syntactic models, communicative functions, performative turn, German language, corpus linguistics
Бібліографічний опис
Tschumakow O. M. Kommunikativ-syntaktische Struktur des deutschen schöngeistigen Dialogs / O. M. Tschumakov, S. S. Boguslawskij, O. L. Melnitschuk // Записки з романо-германської філології : зб. наук. пр. – Одеса : Астропринт, 2025. – Вип. 1(54). – С. 295–308.
УДК
81’42.-31