Структурно-семантические особенности немецкоязычной протестанской проповеди
Вантажиться...
Дата
2020
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
Статья посвящена исследованию протестантского проповеднического дискурса, рассмотрению композиционных и структурно-семантических особенностей немецкоязычной протестантской проповеди с позиций частной синхронической теолингвистики. В статье рассматриваются особенности протестантизма, как христианского религиозного течения, основанного на вере в Христа и базирующегося на четырех основных принципах: 1) sola fide (только верой); 2) sola gratia (только Божьей милостью); 3) solus Christus (только Христос); 4) sola Scriptura (только Священное Писание). Рассмотрение истории развития протестантской церкви в сопоставлении с другими христианскими течениями позволило констатировать акцентуацию протестантизма на внутреннем мире человека, что и отражается в содержательных и структурных особенностях центрального действия протестантского богослужения – проповеди. Целью статьи является теолингвистическое исследование структурно-семантических особенностей немецкоязычной протестантской проповеди. Поставленная цель предусматривает разрешение следующих задач: определение места протестантского проповеднического дискурса в системе религиозных дискурсов, рассмотрение истории становления протестантского проповедничества; исследование композиционных особенностей протестантских проповедей, анализ лингвальных средств организации текста проповеди. На основании лингвального анализа текстов немецких проповедей и с учетом экстралингвальных составляющих проповеднического дискурса представилось возможным выделить набор лексических, морфологических и синтаксических средств, способствующих достижению воздействующего эффекта протестантской немецкоязычной проповеди. Исследование немецкоязычного протестантского проповеднического дискурса с позиций частной синхронической теолингвистики открывает перспективы дальнейшего комплексного изучения этого особого вида речевой деятельности воздействующего типа.
Стаття присвячена дослідженню протестантського проповідницького дискурсу, розгляду композиційних і структурно-семантичних особливостей німецькомовної протестантської проповіді з позицій частинної синхронічної теолінгвістики. У статті розглядаються особливості протестантизму, як християнської релігійної течії, що заснована на вірі в Христа і базується на чотирьох основних принципах: 1) sola fide (тільки вірою); 2) sola gratia (тільки Божою милістю); 3) solus Christus (тільки Христос); 4) sola Scriptura (тільки Святе Письмо). Розгляд історії розвитку протестантської церкви в зіставленні з іншими християнськими течіями дозволив констатувати акцентуацію протестантизму на внутрішньому світі людини, що і відбивається в змістовних і структурних особливостях центральної дії протестантського богослужіння – проповіді. Метою статті є теолінгвістічне дослідження структурно-семантичних особливостей німецькомовної протестантської проповіді. Поставлена мета передбачає вирішення наступних завдань: визначення місця протестантського проповідницького дискурсу в системі релігійних дискурсів, розгляд історії становлення протестантського проповідництва; дослідження композиційних особливостей протестантських проповідей, аналіз лінгвальних засобів організації тексту проповіді. На підставі лінгвального аналізу текстів німецьких проповідей і з урахуванням екстралінгвальних складових проповідницького дискурсу виявилося можливим виділити набір лексичних, морфологічних і синтаксичних засобів, що сприяють досягненню впливового ефекту протестантської німецькомовної проповіді. Дослідження німецькомовного протестантського проповідницького дискурсу з позицій частинної синхронічної теолінгвістики відкриває перспективи подальшого комплексного вивчення цього виду мовленнєвої діяльності впливового типу.
The article is devoted to the study of Protestant preaching discourse, consideration of the compositional and structural-semantic features of the German Protestant sermons from the standpoint of particular synchronic theolinguistics. The article examines the features of Protestantism as a Christian religious confession based on faith in Christ and on four basic principles: 1) sola fide (only by faith); 2) sola gratia (only by God's grace); 3) solus Christus (only Christ); 4) sola Scriptura (only Holy Scripture). The analysis of the history of the development of the Protestant Church in comparison with other Christian movements made it possible to state the accentuation of Protestantism on the inner world of a person, which is reflected in the content and structural features of the central action of Protestant worship - preaching. The purpose of the present article is a theolinguistic study of the structural and semantic features of the German Protestant sermon. This goal provides for the solution of the following tasks: determining the place of Protestant preaching discourse in the system of religious discourses, considering the history of the formation of Protestant preaching; study of the compositional features of Protestant sermons, analysis of the lingual means of organizing the text of the sermon. Based on the lingual analysis of the texts of German sermons and taking into account the extralingual components of the preaching discourse, it became possible to single out a set of lexical, morphological and syntactic means that contribute to the achievement of the persuasive effect of the Protestant German sermon. The study of the German Protestant preaching discourse from the viewpoint of the particular synchronic theolinguistics opens up prospects for further comprehensive study of this special type of speech activity of the influential type.
Стаття присвячена дослідженню протестантського проповідницького дискурсу, розгляду композиційних і структурно-семантичних особливостей німецькомовної протестантської проповіді з позицій частинної синхронічної теолінгвістики. У статті розглядаються особливості протестантизму, як християнської релігійної течії, що заснована на вірі в Христа і базується на чотирьох основних принципах: 1) sola fide (тільки вірою); 2) sola gratia (тільки Божою милістю); 3) solus Christus (тільки Христос); 4) sola Scriptura (тільки Святе Письмо). Розгляд історії розвитку протестантської церкви в зіставленні з іншими християнськими течіями дозволив констатувати акцентуацію протестантизму на внутрішньому світі людини, що і відбивається в змістовних і структурних особливостях центральної дії протестантського богослужіння – проповіді. Метою статті є теолінгвістічне дослідження структурно-семантичних особливостей німецькомовної протестантської проповіді. Поставлена мета передбачає вирішення наступних завдань: визначення місця протестантського проповідницького дискурсу в системі релігійних дискурсів, розгляд історії становлення протестантського проповідництва; дослідження композиційних особливостей протестантських проповідей, аналіз лінгвальних засобів організації тексту проповіді. На підставі лінгвального аналізу текстів німецьких проповідей і з урахуванням екстралінгвальних складових проповідницького дискурсу виявилося можливим виділити набір лексичних, морфологічних і синтаксичних засобів, що сприяють досягненню впливового ефекту протестантської німецькомовної проповіді. Дослідження німецькомовного протестантського проповідницького дискурсу з позицій частинної синхронічної теолінгвістики відкриває перспективи подальшого комплексного вивчення цього виду мовленнєвої діяльності впливового типу.
The article is devoted to the study of Protestant preaching discourse, consideration of the compositional and structural-semantic features of the German Protestant sermons from the standpoint of particular synchronic theolinguistics. The article examines the features of Protestantism as a Christian religious confession based on faith in Christ and on four basic principles: 1) sola fide (only by faith); 2) sola gratia (only by God's grace); 3) solus Christus (only Christ); 4) sola Scriptura (only Holy Scripture). The analysis of the history of the development of the Protestant Church in comparison with other Christian movements made it possible to state the accentuation of Protestantism on the inner world of a person, which is reflected in the content and structural features of the central action of Protestant worship - preaching. The purpose of the present article is a theolinguistic study of the structural and semantic features of the German Protestant sermon. This goal provides for the solution of the following tasks: determining the place of Protestant preaching discourse in the system of religious discourses, considering the history of the formation of Protestant preaching; study of the compositional features of Protestant sermons, analysis of the lingual means of organizing the text of the sermon. Based on the lingual analysis of the texts of German sermons and taking into account the extralingual components of the preaching discourse, it became possible to single out a set of lexical, morphological and syntactic means that contribute to the achievement of the persuasive effect of the Protestant German sermon. The study of the German Protestant preaching discourse from the viewpoint of the particular synchronic theolinguistics opens up prospects for further comprehensive study of this special type of speech activity of the influential type.
Опис
Ключові слова
синхроническая теолингвистика, протестантский проповеднический дискурс, структурно-семантические особенности, синхронічна теолінгвістика, протестантський проповідницький дискурс, структурно-семантичні особливості, synchronic theolinguistics, Protestant preaching discourse, structural and semantic features
Бібліографічний опис
Записки з романо-германської філології = Writings in Romance-Germanic Philology