Унійні пропозиції Візантії та польсько-литовської держави на Констанцькому соборі
Вантажиться...
Дата
2020
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
Для константинопольського уряду церковні протиріччя між Сходом та Заходом слугували вагомим інструментом зовнішньої політики протягом всієї історії Ромейської імперії. З моменту формального розколу церков у 1054 р. цей інструмент отримав ясний та відвертий характер. Оскільки офіційна ідеологія як східної, так і західної Церкви розглядала схизму як ненормальний її стан, то за всякої ліпшої нагоди пропозиція припинення схизми мала розглядатись як безумовно прийнятна до розгляду та благочестива. Тому будь-яке загострення у відносинах із країнами латинського обряду чи, пізніше, будь-яка потреба в активнішому їх втручанні у візантійські справи, в першу чергу з метою підтримки проти загрози з боку турків-османів, мали своїм наслідком появу пропозицій з боку Константинополя, які невідворотньо призводили до позитивної офіційної реакції Римського престолу.
The article concentrates on the idea of reuniting Western and Eastern churches being used by emperor Manuel II Palaiologos and, separately, by Polish king Władysław II Jagiełło and the Grand Duke Vytautas of Lithuania through their representatives at the Council of Constance, 1414–1418 (Nicholas Eudaimonoioannes, Andreas and Theodoros Chrysoberges, Andreas Lascaris of Poznań, Gregory Tsamblak). It is justified that Byzantine and Polish-Lithuanian policy considered church union not as their aim per se, but utilized it as instrument in achievement of much more urgent political needs. Ukrainian translations of series of speeches and letters on the matter are applied to the publication.
The article concentrates on the idea of reuniting Western and Eastern churches being used by emperor Manuel II Palaiologos and, separately, by Polish king Władysław II Jagiełło and the Grand Duke Vytautas of Lithuania through their representatives at the Council of Constance, 1414–1418 (Nicholas Eudaimonoioannes, Andreas and Theodoros Chrysoberges, Andreas Lascaris of Poznań, Gregory Tsamblak). It is justified that Byzantine and Polish-Lithuanian policy considered church union not as their aim per se, but utilized it as instrument in achievement of much more urgent political needs. Ukrainian translations of series of speeches and letters on the matter are applied to the publication.
Опис
Ключові слова
Унійні пропозиції, Візантія, польсько-литовська держава, Констанцький собор
Бібліографічний опис
Libra: збірка наукових праць кафедри історії стародавнього світу та середніх віків