Територіальна політика держав ЄС: цілі, інструменти, результати
Вантажиться...
Дата
2023
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті представлено процес формування та розвитку територіальної політики
Європейського Союзу та держав-членів Європейського Союзу. Визначено цілі та
логіку територіально-політичної трансформації національних територіально-політичних систем в умовах глокалізації – макрорегіональної інтеграції національних
утворень Європи, де головним бенефіціаром реформування проголошено регіони,
а місце – топосом, основою політичного процесу. Політика на основі місця, розвиток систем самоврядування, реформи децентралізації, просування локального,
регіонального автономізму та системної асиметрії, де статус визначається обсягом функціональних обов’язків, розглядаються як процеси де(ре)конструкції нової
моделі поліцентричного врядування та політичної взаємодії в умовах формування ефективного наднаціонального політичного простору ЄС. Автором розглянуто
особливості трансформації системних відносин у державах-членах ЄС, у тому числі
щодо відносин метрополій та неєвропейських віддалених територій (на прикладі Франції та Нідерландів), та відносин наднаціонального центру ЄС та цих віддалених територій держав ЄС, що мають специфіку асиметричної включеності в
територіальні та політичні процеси ЄС. Автор зазначає, що розвиток політичного
простору ЄС випереджає процес трансформації територіальної морфології, що проявляється в розширенні політичних прав участі на наднаціональному рівні і збереженні цензів на національних рівнях. У роботі зазначено, що стратегія просторового розвитку ЄС сформована на основі інституційного компромісу між різними
рівнями прийняття політичних рішень у багаторівневій та поліцентричній системі
територіально-політичних відносин і забезпечується комплексом інструментів. Цей
комплекс утворюють: політика вертикальної та горизонтальної співпраці; багаторівневого та поліцентричного управління; практики регіонального та автономізму; асиметрії статусів та функціональних ролей; інструменти 4D-децентралізації;
стандартизації та вимірювання (індексації) стандартів; інструменти консоціативної демократії, які передбачають «політику включення», «ефективне громадянство», «мобільну політичну участь» в умовах поглиблення інтеграції, підвищення
мобільності, зміни функціональної значимості інституту громадянства.
The article presents the process of formation and development of the territorial policy of the European Union and its Member States. The author defines the goals and logic of territorial and political transformation of national territorial and political systems in the context of glocalisation – macro-regional integration of national entities in Europe, where regions are proclaimed the main beneficiary of reforms, and place is proclaimed the topos, the basis of the political process. Place-based politics, development of self-government systems, decentralisation reforms, promotion of local and regional autonomy and systemic asymmetry, where status is determined by the scope of functional responsibilities, are considered as processes of de(re)construction of a new model of polycentric governance and political interaction in the context of formation of an effective supranational political space of the EU. The author examines the peculiarities of the transformation of systemic relations in the EU member states, including the relations between metropolises and non-European remote territories (on the example of France and the Netherlands), and the relations between the supranational centre of the EU and these remote territories of the EU states, which have the specifics of asymmetric involvement in the territorial and political processes of the EU. The author notes that the development of the EU political space is ahead of the process of transformation of the territorial morphology, which is manifested in the expansion of political participation rights at the supranational level and the preservation of restrictions at the national level. The paper notes that the EU’s spatial development strategy is formed on the basis of an institutional compromise between different levels of political decision-making in a multi-level and polycentric system of territorial and political relations and is provided by a set of instruments. This complex is formed by: the policy of vertical and horizontal cooperation; multilevel and polycentric governance; practices of regional and autonomy; asymmetry of statuses and functional roles; 4D decentralisation instruments; standardisation and measurement (indexation) of standards; instruments of consociative democracy, which provide for “inclusion policy”, “effective citizenship”, “mobile political participation” in the context of deepening integration, increasing mobility, and changing the functional significance of the institution of citizenship.
The article presents the process of formation and development of the territorial policy of the European Union and its Member States. The author defines the goals and logic of territorial and political transformation of national territorial and political systems in the context of glocalisation – macro-regional integration of national entities in Europe, where regions are proclaimed the main beneficiary of reforms, and place is proclaimed the topos, the basis of the political process. Place-based politics, development of self-government systems, decentralisation reforms, promotion of local and regional autonomy and systemic asymmetry, where status is determined by the scope of functional responsibilities, are considered as processes of de(re)construction of a new model of polycentric governance and political interaction in the context of formation of an effective supranational political space of the EU. The author examines the peculiarities of the transformation of systemic relations in the EU member states, including the relations between metropolises and non-European remote territories (on the example of France and the Netherlands), and the relations between the supranational centre of the EU and these remote territories of the EU states, which have the specifics of asymmetric involvement in the territorial and political processes of the EU. The author notes that the development of the EU political space is ahead of the process of transformation of the territorial morphology, which is manifested in the expansion of political participation rights at the supranational level and the preservation of restrictions at the national level. The paper notes that the EU’s spatial development strategy is formed on the basis of an institutional compromise between different levels of political decision-making in a multi-level and polycentric system of territorial and political relations and is provided by a set of instruments. This complex is formed by: the policy of vertical and horizontal cooperation; multilevel and polycentric governance; practices of regional and autonomy; asymmetry of statuses and functional roles; 4D decentralisation instruments; standardisation and measurement (indexation) of standards; instruments of consociative democracy, which provide for “inclusion policy”, “effective citizenship”, “mobile political participation” in the context of deepening integration, increasing mobility, and changing the functional significance of the institution of citizenship.
Опис
Ключові слова
політичний простір, політичний процес, територіально-політична система, інтеграція, ЄС, держави ЄС, території з особливим статусом, демократія, територіальна політика, політична географія, геополітика, виборчий процес
Бібліографічний опис
Міжнародні та політичні дослідження = Іnternational and Political Studies