Компаративный анализ русских переводов поэмы Генриха Гейне «Германия. Зимняя сказка»
Вантажиться...
Дата
2020
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
В статье рассматривается художественный уровень русских переводов поэмы Генриха Гейне «Deutschland. Ein Wintermärchen», выполненных Юрием Тыняновым и Вильгельмом Левиком в сравнении с оригиналом, и определяется степень их эквивалентности, которая может быть достигнута только при условии использования разнообразных переводческих трансформаций и соблюдения литературных норм языка перевода. Описываются особенности перевода поэтического текста с немецкого языка на русский. Поскольку силлабо-тоника объединяет системы стихосложения в данных языках, переводчикам этот факт позволил достичь эквиметрии. Определяется степень близости информации в сравниваемых текстах на денотативном, коннотативном, а особенно на прагматическом уровне, который требует дополнительного внимания переводчика, потому что между восприятиями адресанта и адресата художественного текста существуют определенные различия. В данной статье рассматриваются средства достижения у русскоязычного читателя соответствующего психологического и эстетического еффекта, так как немецкому оригиналу – поэме Г. Гейне – присущи ирония и пародирование. На основании компаративного анализа переводов Ю. Тынянова и В. Левика определяется частотноcть использования Ю. Тыняновым буквализмов, просторечий и плеоназмов, которые нарушают литературную норму русского языка, что влияет на качество его перевода. Обоим переводчикам удалось воссоздать такие авторские стилистические приёмы как антитезы, многозначные символы, а также излюбленный прием Г. Гейне – синекдоху. Но передать авторскую иронию в большей степени удалось В. Левику за счет таких переводческих трансформаций как компрессия и развитие логической связи. К переводческим находкам В. Левика следует также отнести и воспроизведение игры слов. Компаративный анализ позволил определить, что перевод В. Левика в большей мере соответствует подлиннику, чем перевод Ю. Тынянова при передаче стилистической и прагматической информации немецкого текста, и демонстрирует более высокий поэтический уровень, поскольку он отображает формальные признаки оригинала, а также ироническую интонацию Г. Гейне.
У статті розглядається художній рівень російських перекладiв поеми Генріха Гейне «Deutschland. Ein Wintermärchen», виконаних Юрiєм Тиняновим і Вiльгельмом Левiком у порівнянні з оригіналом, і визначається ступінь їхньої еквівалентності, яка може бути досягнута лише за умов використання рiзноманiтних перекладацьких трансформацiй та дотримання лiтературних норм мови перекладу. Описуються особливості перекладу поетичного тексту з німецької мови на російську. Оскiльки силлабо-тонiка об’єднує системи вiршування у цих мовах, це дозволило перекладачам дотриматися еквiметрiї. Визначається ступiнь близкостi інформації в текстах, що порiвнюються, на денотативному, коннотативному та особливо на прагматичному рiвнi, який вимагає додаткової уваги вiд перекладача, тому що мiж сприйняттям адресанта та адресата художнього тексту iснують певнi розбiжностi. У данiй статті розглядаються засоби досягнення у росiйськомовного читача вiдповiдного психологiчного та естетичного ефекту, тому що нiмецькому оригiналу – поемi Г. Гейне – притаманнi iронiя та парoдiювання. На пiдставi компаративного аналiзу перекладiв Ю. Тинянова та В. Левiка визначається частотнicть використання Ю. Тиняновим буквалiзмiв, просторiч та плеоназмів, якi порушують лiтературну норму росiйської мови, що впливає на якicть його перекладу. Обом перекладачам вдалося вiдтворити такi авторськi стилiстичнi прийоми як антитези, багатозначнi символи, а також улюблений прийом Г. Гейне – синекдоху. Проте передати авторську iронiю бiльшою мiрою вдалося В. Левiку за рахунок таких перекладацьких трансформацiй як компресiя та розвиток логiчного зв’язку. До перекладацьких знахiдок В. Левiка слiд також вiднести вiдтворення гри слiв. Компаративний аналiз дозволив встановити, що переклад В. Левiка бiльш вiдповiдає оригiналу, нiж переклад Ю. Тинянова у вiдтвореннi стилiстичної та прагматичної iнформацiї нiмецького тексту, та демонструє бiльш високий поетичний рiвень, тому що вiн вiдображає не тiльки формальнi ознаки оригiналу, але й також iронiчну iнтонацiю Г. Гейне.
The given article deals with the study and analysis of the artistic level of the poem «Deutschland. Ein Wintermärchen» by Heinrich Heine and its Russian translations by Yurii Tynyanov and Wilhelm Levick, compared to the original. The degree of equivalence, which can be achieved only if a variety of translation transformations are used and the literary norms of the language are observed, is determined. The article describes the features of translating a poetic text from German to Russian. The translators were able to reach aquametry because of the fact that the syllabic-tonic combines the versification of these languages. The faithfulness of the Russian translations on the denotative, connotative, and especially on the pragmatic level, as well as their peculiarities are discussed. The pragmatic level requires additional attention of the translator, because there are certain differences between the perception of the addresser and the addressee of a literary text. The given article deals with the means of achieving the corresponding psychological and aesthetic effect for the Russian-speaking reader, as the poem «Deutschland. Ein Wintermärchen» is characterized by irony and parody. Based on comparative analysis of translations by Yu. Tynyanov and W. Levick, the frequency of Yu. Tynyanov’s use of literalisms, colloquialisms and pleonasms that violate the literary norm of the Russian language is determined. Both translators managed to recreate such stylistic devices as antitheses, polysemantic symbols and synecdoche used by H. Heine. W. Levick managed to convey the author’s pun and irony to a greater extent due to such translation transformations as the compression and the development of logical connection. The comparative analysis proved that W. Levick’s translation is more consistent with the original than Yu. Tynyanov’s one. W. Levick’s translation demonstrates a higher poetic level, as it represents the formal characteristics of the original, as well as the ironic intonation of H. Heine.
У статті розглядається художній рівень російських перекладiв поеми Генріха Гейне «Deutschland. Ein Wintermärchen», виконаних Юрiєм Тиняновим і Вiльгельмом Левiком у порівнянні з оригіналом, і визначається ступінь їхньої еквівалентності, яка може бути досягнута лише за умов використання рiзноманiтних перекладацьких трансформацiй та дотримання лiтературних норм мови перекладу. Описуються особливості перекладу поетичного тексту з німецької мови на російську. Оскiльки силлабо-тонiка об’єднує системи вiршування у цих мовах, це дозволило перекладачам дотриматися еквiметрiї. Визначається ступiнь близкостi інформації в текстах, що порiвнюються, на денотативному, коннотативному та особливо на прагматичному рiвнi, який вимагає додаткової уваги вiд перекладача, тому що мiж сприйняттям адресанта та адресата художнього тексту iснують певнi розбiжностi. У данiй статті розглядаються засоби досягнення у росiйськомовного читача вiдповiдного психологiчного та естетичного ефекту, тому що нiмецькому оригiналу – поемi Г. Гейне – притаманнi iронiя та парoдiювання. На пiдставi компаративного аналiзу перекладiв Ю. Тинянова та В. Левiка визначається частотнicть використання Ю. Тиняновим буквалiзмiв, просторiч та плеоназмів, якi порушують лiтературну норму росiйської мови, що впливає на якicть його перекладу. Обом перекладачам вдалося вiдтворити такi авторськi стилiстичнi прийоми як антитези, багатозначнi символи, а також улюблений прийом Г. Гейне – синекдоху. Проте передати авторську iронiю бiльшою мiрою вдалося В. Левiку за рахунок таких перекладацьких трансформацiй як компресiя та розвиток логiчного зв’язку. До перекладацьких знахiдок В. Левiка слiд також вiднести вiдтворення гри слiв. Компаративний аналiз дозволив встановити, що переклад В. Левiка бiльш вiдповiдає оригiналу, нiж переклад Ю. Тинянова у вiдтвореннi стилiстичної та прагматичної iнформацiї нiмецького тексту, та демонструє бiльш високий поетичний рiвень, тому що вiн вiдображає не тiльки формальнi ознаки оригiналу, але й також iронiчну iнтонацiю Г. Гейне.
The given article deals with the study and analysis of the artistic level of the poem «Deutschland. Ein Wintermärchen» by Heinrich Heine and its Russian translations by Yurii Tynyanov and Wilhelm Levick, compared to the original. The degree of equivalence, which can be achieved only if a variety of translation transformations are used and the literary norms of the language are observed, is determined. The article describes the features of translating a poetic text from German to Russian. The translators were able to reach aquametry because of the fact that the syllabic-tonic combines the versification of these languages. The faithfulness of the Russian translations on the denotative, connotative, and especially on the pragmatic level, as well as their peculiarities are discussed. The pragmatic level requires additional attention of the translator, because there are certain differences between the perception of the addresser and the addressee of a literary text. The given article deals with the means of achieving the corresponding psychological and aesthetic effect for the Russian-speaking reader, as the poem «Deutschland. Ein Wintermärchen» is characterized by irony and parody. Based on comparative analysis of translations by Yu. Tynyanov and W. Levick, the frequency of Yu. Tynyanov’s use of literalisms, colloquialisms and pleonasms that violate the literary norm of the Russian language is determined. Both translators managed to recreate such stylistic devices as antitheses, polysemantic symbols and synecdoche used by H. Heine. W. Levick managed to convey the author’s pun and irony to a greater extent due to such translation transformations as the compression and the development of logical connection. The comparative analysis proved that W. Levick’s translation is more consistent with the original than Yu. Tynyanov’s one. W. Levick’s translation demonstrates a higher poetic level, as it represents the formal characteristics of the original, as well as the ironic intonation of H. Heine.
Опис
Ключові слова
эквивалентность, адекватность, прагматика перевода, виды переводческих трансформаций, воссоздание подтекста в переводе, нарушения литературной нормы, еквівалентність, адекватність, прагматика перекладу, види перекладацьких трансформацій, відтворення підтексту в перекладі, порушення лiтературної норми, equivalence, faithfulness, translation pragmatics, types of translation transformations, implication reflection in the process of translation, violation of the literary norm
Бібліографічний опис
Записки з романо-германської філології = Writings in Romance-Germanic Philology