Sacred texts as a source of the Buddhist visual tradition: the Korean iconometric corpus
Альтернативна назва
Сакральні тексти як джерело буддистської зображальної традиції: корейський іконометричний корпус
Вантажиться...
Дата
2025
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Акваторія
Анотація
This comprehensive research advances a fundamental reconceptualization of the Korean Buddhist iconometric tradition, systematically transitioning the academic discourse away from purely art-historical or aesthetic interpretations. Rather than interpreting this rich textual and material corpus as a mere compilation of artisanal heuristics or stylistic guidelines, this study posits it as an advanced, highly codified mechanism of soteriological engineering and ontological stabilization applied to sacred materiality. By tracing the historical arc from the heterogeneous proto-Tantric practices of the Unified Silla era (676–935 CE) to the highly systematized ritual orthopraxy of the late Joseon period (1392–1910 CE), the analysis investigates the dialectical relationship between the textual codification of the divine form and its physical instantiation in resistant media. Through a rigorous synthesis of philological analysis and material culture methodologies – focusing specifically on the codicology of the Josang gyeong (造像經, Sutras on the Production of Images) and the consecratory bokjang (腹藏) rituals – this paper argues that Korean sacred statuary operates as meticulously organized matter. The numinous efficacy of these objects is entirely contingent upon their mathematical subjugation to canonical dictates. Ultimately, this work decodes the generative matrix of the Korean sacred image, illustrating how iconometry functions as the critical juncture where theological imperatives, metallurgical technologies, and actualized divine presence intersect.
Це комплексне дослідження пропонує фундаментальне переосмислення корейської буддійської іконометричної традиції, системно зміщуючи академічний дискурс від суто мистецтвознавчих або естетичних інтерпретацій. Замість того, щоб трактувати цей багатий текстовий та матеріальний корпус як просту компіляцію ремісничих евристик чи стилістичних настанов, у цьому дослідженні він розглядається як складний, висококодифікований механізм сотеріологічної інженерії та онтологічної стабілізації, застосований до сакральної матеріальності. Простежуючи історичну траєкторію від гетерогенних прототантричних практик епохи Об’єднаної Сілли (676–935 рр. н. е.) до жорстко систематизованої ритуальної ортопраксії пізнього періоду Чосон (1392–1910 рр. н. е.), аналіз розкриває діалектичний зв’язок між текстовою кодифікацією божественної форми та її фізичним втіленням у резистентних матеріалах (камені, металі, дереві). Завдяки ретельному синтезу філологічного аналізу та методологій вивчення матеріальної релігії — із особливим фокусом на кодикології «Чосан кьон» (造像經, Сутри про створення зображень) та ритуалах внутрішнього освячення покчан (腹藏) — у статті доводиться, що корейська сакральна скульптура функціонує як ретельно організована матерія. Нумінозна ефективність та дієвість цих об’єктів повністю залежить від їхнього беззаперечного математичного підпорядкування канонічним приписам. Зрештою, ця робота деконструює генеративну матрицю корейського сакрального зображення, ілюструючи, як іконометрія слугує критичною точкою перетину теологічних імперативів, інженерно-металургійних технологій та актуалізованої божественної присутності.
Це комплексне дослідження пропонує фундаментальне переосмислення корейської буддійської іконометричної традиції, системно зміщуючи академічний дискурс від суто мистецтвознавчих або естетичних інтерпретацій. Замість того, щоб трактувати цей багатий текстовий та матеріальний корпус як просту компіляцію ремісничих евристик чи стилістичних настанов, у цьому дослідженні він розглядається як складний, висококодифікований механізм сотеріологічної інженерії та онтологічної стабілізації, застосований до сакральної матеріальності. Простежуючи історичну траєкторію від гетерогенних прототантричних практик епохи Об’єднаної Сілли (676–935 рр. н. е.) до жорстко систематизованої ритуальної ортопраксії пізнього періоду Чосон (1392–1910 рр. н. е.), аналіз розкриває діалектичний зв’язок між текстовою кодифікацією божественної форми та її фізичним втіленням у резистентних матеріалах (камені, металі, дереві). Завдяки ретельному синтезу філологічного аналізу та методологій вивчення матеріальної релігії — із особливим фокусом на кодикології «Чосан кьон» (造像經, Сутри про створення зображень) та ритуалах внутрішнього освячення покчан (腹藏) — у статті доводиться, що корейська сакральна скульптура функціонує як ретельно організована матерія. Нумінозна ефективність та дієвість цих об’єктів повністю залежить від їхнього беззаперечного математичного підпорядкування канонічним приписам. Зрештою, ця робота деконструює генеративну матрицю корейського сакрального зображення, ілюструючи, як іконометрія слугує критичною точкою перетину теологічних імперативів, інженерно-металургійних технологій та актуалізованої божественної присутності.
Опис
Ключові слова
Korean iconometry, Seokguram Grotto, Tuoluoni ji jing (陀羅尼集經), Josang gyeong (造像經), consecration rituals (Bokjang), Huryeongtong (喉鈴筒), material religion, ontological instantiation, Fenben (粉本), корейська іконометрія, грот Соккурам, Толоні чіп кьон (陀羅尼集經), Чосан кьон (造像經), ритуали освячення (Покчан 腹藏), Хурйонтон (喉鈴筒), матеріальна релігія, онтологічне втілення, матриця феньбень (粉本)
Бібліографічний опис
Zolotarova K. Sacred texts as a source of the Buddhist visual tradition: the Korean iconometric corpus. Δόξα / Докса : зб. наук. пр. з філософії та філології / Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, Одес. гуманіт. традиція. Одеса : Акваторія, 2025. Вип. 2(44) : Смисли культури та виднокраї філософії. С. 102–116.
УДК
130.2+730+242