Спільні мотиви у зображенні села та селянина в українській та болгарській літературі (на матеріалі творів І. Нечуя-Левицкого, Л. Каравелова, В. Стефаника та Е. Пеліна
Ескіз недоступний
Дата
2019
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І.І. Мечникова
Анотація
Актуальність дослідження визначається тим, що порівняльний образ селянина у болгарській та українській літературах не був предметом системного літературного аналізу.
У сучасному літературному дискурсі порівняння творчісті письменників епохи реалізму та модернізму дедалі частіше викликає інтерес науковців. Відомі болгарські літературознавці (В. Андреев, Б. Пондев, С. Ігов, Н. Аретов) та українські дослідники (М. Попович, Н. Уривалкін, О. Хрущ) присвячували свої наукові розробки пошукам закономірностей та особливостей болгарського та українського Реалізму, окремим постатям цих епох (Іван Вазов, Григорій Цамблак, брати Дімітр і Костянтин Міладінови, Георгій Раковський, Васіл Левський, Христо Ботев, Любен Каравелов, Добрі Чінтулов і багато інших у болгарському реалістичному письмі; І. Франко, М. Старицький, П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, І. Карпенко-Карий в українській літературі). Зацікавленість творчою спадщиною Любена Каравелова і дотепер дає підстави для оновленого погляду на його творчий доробок. Зокрема, у 2010 р. вийшла праця Л. Андрейчина про мову та стиль письма Каравелова. Відомий історик болгарської літератури В. Андреев у своїйх працях розглядає письменників реалістичної доби у Болгарії, серед них і дослідження про Л. Каравелова та Е. Пеліна. М. Іванова продовжує досліджувати творчість Е. Пеліна, зокрема зупиняючись на типах героїв у його творах. Постать українського письменника-реаліста І. Нечуй-Левицького цікавила свого часу О. Чехівського (він аналізував в першу чергу гумор та сатиру митця); а в 2001 р. виходить робота О. Довгушевої, присвячена типології комічного у творах І. Нечуя-Левицького. Аналізучи модерне зображення українського селянина, зупиняємося на творчості В. Стефаника. Його твори досліджували О. Хрущ (роль психологізму в оповіді), О. Галич (аналізував експресіоністичні риси прози Стефаника), Я. Гоян (визначав художню деталь, як основний із методів передачі дійсності письменника) та інші українські дослідники.
Новизна роботи полягає в спробі порівняння конкретних українських та болгарських літературних творів про життя та побут селянства з метою виявлення схожості в менталітеті, характері, ціннісних орієнтаціях в болгарського та українського селянина.
Вперше було визначено спільне й відмінне у літературному зображенні болгарського та українського селянина. Висуното концепцію еволюційності літературного портрету селянина впродовж різних стильових течей, що узагальнює ідею динамічності та розвитку художніх образів.
Опис
Ключові слова
6.020303 філологія, літературний процес, образ селянина, І. Нечуй-Левицький, Л. Каравелов, побутова повість, В. Стефаник, Е. Пелін, оповідання
Бібліографічний опис
Колесник, Р. В. Спільні мотиви у зображенні села та селянина в українській та болгарській літературі (на матеріалі творів І. Нечуя-Левицького, Л. Каравелова, В. Стефаника та Е. Пеліна) = The Common Motives in the Imaje of a Village and a Peasant in Ukrainian and Bulgarian Literature (Based on the Works by I. Nechui-Levitskyi, L. Karavelov, V. Stephanyk and E. Pelin) : дипломна робота бакалавра / Р. В. Колесник; наук. кер. Д. Ф. Стоянова; ОНУ ім. І. І. Мечникова, Філол. ф-т, Каф. болгарської філології. – Одеса, 2019. – 48 с.