Образ Криму в есеїстиці Л. Дереша
Вантажиться...
Дата
2023
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
2307-8332
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
У статті проаналізовано образ Криму в есеїстиці Любка Дереша. обʼєктом дослідження став цикл есеїв «Колоніальні записки із Криму», написаний автором у 2007 році. Основу циклу складають подорожні есеї, написані під враженням Бахчисараю та Євпаторії. Твір рясніє тюркізмами, описами кримських краєвидів, розповідями про екзотичні кримські традиції, обряди, страви і відстоює таку думку: ніхто з можновладців не розуміє кримські проблеми по‑справжньому, найкраще ці проблеми відчувають лише татари. Аналізована есеїстика, з одного боку, поєднує ландшафт із семіотикою обраного локусу, а, з іншого, постачає в галузь творчої свідомості цілі тематичні комплекси геопоетичного бачення автора. Незважаючи на оригінальність дерешівського бачення в описах євпаторійських ландшафтів та культурних памʼяток, очевидна реалізація в тексті певних літературних кліше про радянський слід на цій території. Історія та географія Криму стала для Любка Дереша темою геопоетичного осмислення цього благословенного місця, а також порівняння його зі своїм, західним краєм. Для Любка Дереша Крим – не місце російської слави, яке віками навіювалося у свідомості багатьох читачів, а передусім обитель кримських татар, їх рідна земля, їхня домівка. Своєю творчою свідомістю письменник перетворює реальну географію Криму, оформлює новий ментальний обʼєкт на основі приватного досвіду перебування в ньому та встановлення духовних звʼязків у вигляді есеїстичного бачення та спорідненої уваги. Любко Дереш створює свій міф про Крим як автентичну територію кримських татар, відштовхуючись від реалій географічного простору, що йому відкрився, репрезентує читачеві геопоетичний образ цієї території у своєму індивідуально‑а вторському баченні винятково як кримськотатарську землю.
The article analyses the image of Crimea in the essays of Lubko Deresh. The object of the study is the cycle of essays “Colonial Notes from Crimea” written by the authorin 2007. The cycle is based on travel essays written under the impression of Bakhchisarai and Yevpatoria. The work is replete with Turkisms, descriptions of Crimean landscapes, stories about exotic Crimean traditions, rituals, dishes, and advocates the followin gidea: none of the authorities truly understand the Crimean problems, and only the Tatars feel these problems best. The analysed essay, on the one hand, combines the landscape with these miotics of the chosen locus, and, on the other hand, supplies the field of creative consciousness with entire the matic complexes of the author’s geopoetic vision. Despite the originality of Dereshiv’s vision in his descriptions of Yevpatorian landscapes and cultural monuments, it is obvious that the text uses certain literary clichésab out the Soviet footprint on this territory. The history and geography of Crimea became for Lubko Deresz the topic of geopoetic comprehension of this blessed place, as well as its comparison with his own, western land. For Lyubko Deresh, Crimea is not a place of Russian glory, which has been inspired in them indsof many readers forcenturies, but first of all the abode of the Crimean Tatars, their native land, their home. With his creative consciousness, the writer transforms the real geography of Crimea, creates a new mental object based on his private experience of staying there and establishing spiritual ties in the form of an essayistic vision and kinship. Liubko Deresh creates his myth of Crimea as an authentic territory of the Crimean Tatars, starting from the realities of the geographical space that opened up to him, and presents the reader with a geopoetic image of this territory in his individual authorial vision exclusively as the Crimean Tatarland.
The article analyses the image of Crimea in the essays of Lubko Deresh. The object of the study is the cycle of essays “Colonial Notes from Crimea” written by the authorin 2007. The cycle is based on travel essays written under the impression of Bakhchisarai and Yevpatoria. The work is replete with Turkisms, descriptions of Crimean landscapes, stories about exotic Crimean traditions, rituals, dishes, and advocates the followin gidea: none of the authorities truly understand the Crimean problems, and only the Tatars feel these problems best. The analysed essay, on the one hand, combines the landscape with these miotics of the chosen locus, and, on the other hand, supplies the field of creative consciousness with entire the matic complexes of the author’s geopoetic vision. Despite the originality of Dereshiv’s vision in his descriptions of Yevpatorian landscapes and cultural monuments, it is obvious that the text uses certain literary clichésab out the Soviet footprint on this territory. The history and geography of Crimea became for Lubko Deresz the topic of geopoetic comprehension of this blessed place, as well as its comparison with his own, western land. For Lyubko Deresh, Crimea is not a place of Russian glory, which has been inspired in them indsof many readers forcenturies, but first of all the abode of the Crimean Tatars, their native land, their home. With his creative consciousness, the writer transforms the real geography of Crimea, creates a new mental object based on his private experience of staying there and establishing spiritual ties in the form of an essayistic vision and kinship. Liubko Deresh creates his myth of Crimea as an authentic territory of the Crimean Tatars, starting from the realities of the geographical space that opened up to him, and presents the reader with a geopoetic image of this territory in his individual authorial vision exclusively as the Crimean Tatarland.
Опис
Ключові слова
Крим, есеїстика, цикл, образ, геопоетика, простір, збірка, Crimea, essay, cycle, image, geopoetics, space, collection of works
Бібліографічний опис
Шевченко Т. Образ Криму в есеїстиці Л. Дереша / Т. Шевченко, Л. Чікур // Вісник Одеського національного університету. Філологія. – 2023. – Т. 28, вип. 2(28). – С. 58–64.
УДК
007: 304:070