“Виявлення себе в слові”: Леся Українка про природу художньої творчості

Вантажиться...
Ескіз
Дата
2002
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
Тема слова - “слова Божого” і профанного, слова “голосного” й “німого”, “слова тіла” і “слова діла” - чи не визначальна у творчості Лесі Українки - художній й епістолярній. Екзистенційне розуміння слова, а також уявлення про трансцендентну природу мовлення як такого визначили ту особливу новоромантичну концепцію словесної творчості поетики, яка стала предметом постмодерного наукового дискурсу у кінці XX ст. [4]. Лесина увага до самої сфери творчості, до осмислення нею притаманної слову загадкової пов’язаності із відображуваним світом і душею митця, якій нерідко “бракує слів”, або з’являються такі, “що вголос невимовні”, спроба збагнути завдяки/всупереч чому річ набуває голосу в слові, - все це й на сьогодні не втратило своєї значущості для теорії та психології художньої творчості.
Опис
Ключові слова
“слово Боже”, Леся Українка, “чистий історизм”, “писателі-суб’єктивісти”
Бібліографічний опис
Історико-літературний журнал
DOI
ORCID:
УДК