Просторові категорії в англійській мові

Вантажиться...
Ескіз
Дата
2020
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
Стаття присвячена огляду основних тенденцій когнітивного підходу до вивчення просторових категорій в англійській мові, оскільки когнітивна лінгвістика активно розвивається як лінгвістичний напрям, що визначає обличчя сучасної світової лінгвістичної науки. Простір відноситься до основних сенсоутворювальних філософських категорій, без яких неможлива побудова світоглядної моделі реальності. Здатність до просторової орієнтації є віддзеркаленням когнітивних механізмів, що лежать в основі сприйняття і пізнання світу людиною. Категоризація об'єктів простору відображає процес вибору і визначення цінності відповідно до людських потреб та інтересів. Матеріальна система відліку, що забезпечує людині ціннісне сприйняття простору, закладена в асиметрії будови її тіла. Різниця між її верхньою і нижньою частиною, передньою і задньою, правою і лівою сторонами дає людині можливість диференційовано сприймати напрямки простору і його протяжність, що й знаходить своє відображення у мові. Концептуалізація і мовна категоризація простору обумовлені умовами буття людини. Верховенство вертикального виміру пояснюється характерною для людини просторовою орієнтованістю її тіла в нормальних умовах, а саме в положенні стоячи. Семантичні структури просторової лексики відповідних категорій залежні від концептуальних структур і будуються з одиниць концептуальних структур. Оскільки людині властиво прямоходіння, саме на це спрямоване тіло людини, і тому вертикальне положення можна розглядати як прототипне, а в мові одиниці, що позначають просторові реалії та напрямки в межах категорії «вертикаль», мають пріоритетне значення і частіше піддаються метафоризації. Перспективним продовженням даного дослідження вважаємо аналіз вербалізації просторових категорій в англомовному дискурсі.
Статья посвящена обзору основных тенденций когнитивного подхода к изучению пространственных категорий в английском языке, поскольку когнитивная лингвистика – активно развивающееся лингвистическое направление, во многом определяющее лицо современной мировой лингвистической науки. Пространство относится к основным смыслообразующим философским категориям, без которых невозможно построение мировоззренческой модели реальности. Способность к пространственной ориентации является отражением когнитивных механизмов, лежащих в основе восприятия и познания мира человеком. Категоризация объектов пространства отражает процесс выбора и определения ценности в соответствии с человеческими потребностями и интересами. Материальная система отсчета, обеспечивающая человеку ценностное восприятие пространства, заложена в асимметрии строения его тела. Различие между его верхней и нижней частью, передней и задней, правой и левой сторонами дает человеку возможность дифференцировано воспринимать направления пространства и его протяженность. Концептуализация и языковая категоризация пространства обусловлены условиями бытия человека. Главенство вертикального измерения объясняется характерной для человека пространственной ориентированностью его тела в нормальных условиях, а именно в положении стоя. Семантические структуры пространственной лексики соответствующих категорий зависимы от концептуальных структур и строятся из единиц концептуальных структур. Так как человеку свойственно прямохождение, именно на это ориентировано тело человека, и поэтому вертикальное положение можно рассматривать как прототипическое – в языке единицы, обозначающие пространственные реалии и направления в пределах категории «вертикаль», обладают приоритетным значением и чаще подвергаются метафоризации. Перспективным продолжением данного исследования считаем анализ вербализации пространственных категорий в англоязычном дискурсе.
The article is devoted to an overview of the main trends in the cognitive approach to the study of spatial categories in the English language, since cognitive linguistics is an actively developing linguistic direction, in many respects determining the face of modern world linguistic science. Space belongs to the main semantic philosophical categories; without which it is impossible to build a worldview model of reality. The ability for spatial orientation is a reflection of the cognitive mechanisms underlying human perception and knowledge of the world. The categorization of space objects reflects the process of selection and value determination in accordance with human needs and interests. The material frame of reference that provides a person with a valuable perception of space is embedded in the asymmetry of the structure of his body. The difference between the upper and lower parts, front and back, right and left sides gives a person the ability to differentiate the direction of space and its extent. Conceptualization and linguistic categorization of space are determined by the conditions of human existence. The supremacy of the vertical dimension is explained by the spatial orientation of his body, characteristic of a person, under normal conditions, namely in a standing position. The semantic structures of the spatial vocabulary of the corresponding categories are dependent on conceptual structures and are built from units of conceptual structures. Since a person is characterized by upright walking, this is what the human body is oriented towards, and therefore the vertical position can be considered as prototypical, and in the language, the units denoting spatial realities and directions within the category of “vertical” have a priority meaning and are more often metaphorized. We consider the analysis of the verbalization of spatial categories in the English discourse to be a promising continuation of this research.
Опис
Ключові слова
простір, категорія, когнітивна лінгвістика, пространство, категория, когнитивная лингвистика, space, category, cognitive linguistics
Бібліографічний опис
Записки з романо-германської філології = Writings in Romance-Germanic Philology
DOI
ORCID:
УДК