Принцип «одна країна, дві системи» у зовнішньополітичному процесі КНР
Альтернативна назва
The “one country, two systems” principle in the foreign policy process of the PRC
Вантажиться...
Дата
2026
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
2664-1933
E-ISSN
2664-1941
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
Стаття присвячена всебічному аналізу принципу «Одна країна, дві системи» (ОКДС) як фундаментальної концепції зовнішньополітичної доктрини КНР та ключового інструменту її стратегії мирного возз'єднання. Концептуальні основи принципу, закладені Ден Сяопіном наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років, спочатку були розроблені як пропозиція для Тайваню, а пізніше були адаптовані для вирішення питання статусу Гонконгу. Підписання Спільної китайсько-британської декларації 1984 року та конституційно-правове закріплення принципу у статті 31 Конституції КНР, що поклало початок унікальному правовому та економічному експерименту в рамках єдиної держави. Використовуючи кризово-трансформаційний підхід, дослідження простежує еволюцію САР Гонконг через чотири ключові кризи: переговорний процес 1982-1984 років, потрясіння 1989 року після розстрілу протестів на площі Тяньаньмень, зростання централізаційних тенденцій після 1997 року та четверту, найруйнівнішу фазу 2014-2020 років, яка охопила «Революцію парасольок». Також увага приділяється аналізу «регуляторного розриву» між правовими системами Гонконгу та материкового Китаю – незалежною системою корпоративного та фінансового права, як основи економічного процвітання Гонконгу як світового фінансового центру. Досліджено стратегічне значення принципу в контексті тайванського питання, проаналізовано «Двосистемний план для Тайваню», оголошений СіЦзіньпіном у 2019 році, розглянуто дискусії між консервативним та прогресивним таборами китайської експертної спільноти щодо його змісту, а також задокументовано відмову Тайваню від цієї моделі в результаті подій у Гонконзі після 2020 року. Окремо досліджується геополітичний вимір тайванського питання в контексті відносин між КНР та США. Аналізується культурний аспект китайської «м’якої сили» – зокрема, медійна експансія через CGTN та освітню дипломатію. Зроблено висновок про наявність глибокої онтологічної суперечності між декларованою автономією та реальною централізацією управління, що зрештою призвело до фактичної ліквідації моделі «Двох систем» у Гонконзі та дискредитації принципу ОКДС як механізму залучення Тайваню до возз’єднання.
The article provides a comprehensive analysis of the principle of “One Country, Two Systems” (OCTS) as a fundamental concept of the foreign policy doctrine of the PRC and a key instrument of its strategy of peaceful reunification. The conceptual foundations of the principle, laid down by Deng Xiaoping in the late 1970s and early 1980s, were initially developed as a proposal for Taiwan and later adapted to address the issue of Hong Kong’s status. The signing of the Sino-British Joint Declaration of 1984 and the constitutional enshrining of the principle in Article 31 of the Constitution of the PRC initiated a unique legal and economic experiment within the framework of unified sovereignty. Applying an analytical framework of crisis and transformation, the study traces the evolution of the OCTS through four structural crises: the negotiation panic of 1982-1984, the deep disillusionment caused by the Tiananmen Square massacre of 1989, the creeping centralization after the transfer of sovereignty in 1997, and the fourth and most important crisis of 2014-2020, encompassing the Umbrella Revolution. Considerable attention is paid to the analysis of the “regulatory gap” between the legal systems of Hong Kong and mainland China – an independent system of corporate and financial law built as the institutional basis for Hong Kong’s prosperity as a global financial center. The study examines the strategic significance of OCTS in the context of the Taiwan issue: it analyzes Xi Jinping’s 2019 “Two Systems” plan for Taiwan, examines the debate between conservative and progressive camps in the Chinese expert community about its essence, and documents Taiwan’s categorical rejection of this model in light of the events in Hong Kong after 2020. The geopolitical dimension of the Taiwan issue is examined through the prism of China-US relations. The cultural dimension of China’s “soft power”, including the expansion of media through CGTN, and educational diplomacy, is analyzed as a supporting tool to support China’s foreign policy initiatives. The article concludes that there is a deep ontological contradiction between the proclaimed principle of a high degree of autonomy and the practical tendency towards centralization, which ultimately led to the de facto elimination of the “Two Systems” model in Hong Kong and the complete discrediting of the OCTS as a mechanism for involving Taiwan in reunification.
The article provides a comprehensive analysis of the principle of “One Country, Two Systems” (OCTS) as a fundamental concept of the foreign policy doctrine of the PRC and a key instrument of its strategy of peaceful reunification. The conceptual foundations of the principle, laid down by Deng Xiaoping in the late 1970s and early 1980s, were initially developed as a proposal for Taiwan and later adapted to address the issue of Hong Kong’s status. The signing of the Sino-British Joint Declaration of 1984 and the constitutional enshrining of the principle in Article 31 of the Constitution of the PRC initiated a unique legal and economic experiment within the framework of unified sovereignty. Applying an analytical framework of crisis and transformation, the study traces the evolution of the OCTS through four structural crises: the negotiation panic of 1982-1984, the deep disillusionment caused by the Tiananmen Square massacre of 1989, the creeping centralization after the transfer of sovereignty in 1997, and the fourth and most important crisis of 2014-2020, encompassing the Umbrella Revolution. Considerable attention is paid to the analysis of the “regulatory gap” between the legal systems of Hong Kong and mainland China – an independent system of corporate and financial law built as the institutional basis for Hong Kong’s prosperity as a global financial center. The study examines the strategic significance of OCTS in the context of the Taiwan issue: it analyzes Xi Jinping’s 2019 “Two Systems” plan for Taiwan, examines the debate between conservative and progressive camps in the Chinese expert community about its essence, and documents Taiwan’s categorical rejection of this model in light of the events in Hong Kong after 2020. The geopolitical dimension of the Taiwan issue is examined through the prism of China-US relations. The cultural dimension of China’s “soft power”, including the expansion of media through CGTN, and educational diplomacy, is analyzed as a supporting tool to support China’s foreign policy initiatives. The article concludes that there is a deep ontological contradiction between the proclaimed principle of a high degree of autonomy and the practical tendency towards centralization, which ultimately led to the de facto elimination of the “Two Systems” model in Hong Kong and the complete discrediting of the OCTS as a mechanism for involving Taiwan in reunification.
Опис
Ключові слова
принцип «одна країна, дві системи», Гонконг, Тайвань, зовнішня політика КНР, автономія, Сі Цзіньпін, м’яка сила, “One Country, Two Systems”, Hong Kong, Taiwan, PRC foreign policy, autonomy, soft power
Бібліографічний опис
Кравець Р., Сєроєдова Н. Принцип «одна країна, дві системи» у зовнішньополітичному процесі КНР. Соціально-політичні студії [Електронний ресурс] : наук. альм. : пр. молод. науковців [Науки : політологія, соціологія, історія, економіка] / ОНУ імені І. І. Мечникова, ф-т міжнар. відносин, політології та соціології. Електрон. текст. дані (1 файл : 3,6 МБ). Одеса : ОНУ імені І. І. Мечникова, 2026. № 10. С. 83–86.
DOI
ORCID:
УДК
327(510):323.1