Традиція і традиціоналізм у методологічному контексті теорії практик

Скорочена інформація про документ
dc.contributor.authorДолгочуб, Валентин Андрійович
dc.contributor.authorDolhochub, Valentyn A.
dc.date.accessioned2018-10-09T11:35:22Z
dc.date.available2018-10-09T11:35:22Z
dc.date.issued2017
dc.description.abstractУ даній статті здійснена спроба застосувати методологічний апарат теорії практик до аналізу традиції і традиціоналізму. Розглянуті методологічні засновки даної теорії, практика як аналітична категорія, концепт габітусу в контексті формування і функціонування культурної традиції, «логіка практик» як основа традиційної культури, а також зауваження прибічників «прагматичного повороту» до класичних етнологічних методів. Окрема увага приділена потенціалу теорії практик у порівнянні автентичної традиції із практиками традиціоналістів.uk
dc.description.abstractThis article is an attempt to use practice theory methodological apparatus for tradition and traditionalism analysis. It is an actual research approach, demanded by post-Soviet scholars that are interested in modern methodological “turns” and particularly in “pragmatic” one. Apparently, on the post-Soviet space “Practice theory”, written by V.Volkov and O.Harhordin, is the most complex work, devoted to this approach. The authors name M.Heidegger and L.Wittgenstein as its founders. N.Elias, P.Bourdieu, M.Focault, J.Scott, A.MacIntyre and all thinkers, who studied everyday and formalized activity of people as socialized members of certain soceity, are called as adherents of this approach. The author defines the practice as any activity that characterizes its performers as member of certain group or some social role carrier. Practice theory is concentrated usually on traditional actions that were formed by continued habit. Unitary practice in this case is understood as “routinized behaviour”, consisted of bodily movement, mental actions, things and their using, background knowledge, emotions and motivations. The main concept, given by the practice theory to ethnology, is the habitus, which can be defined as “collective unproblematic procreation of successful action strategy” (O.Harhordyn) or internalized, embodied schemes of perception, evaluation and action. Pierre Burdieu formulated the most famous conceptualization of the habitus. Actually the habitus is useful to match in which way an actor can carry traditional culture of certain society or ethnos.
dc.identifierУДК 39:167.7
dc.identifier.citationЗаписки історичного факультету = Записки исторического факультетаuk
dc.identifier.urihttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/19051
dc.language.isoukuk
dc.publisherОдеський національний університет імені І. І. Мечниковаuk
dc.relation.ispartofseries;Вип. 28.
dc.subjectтеорія практикuk
dc.subjectтрадиціяuk
dc.subjectтрадиціоналізмuk
dc.subjectгабітусuk
dc.subjectpractice theoryuk
dc.subjecttraditionuk
dc.subjecttraditionalismuk
dc.subjecthabitusuk
dc.titleТрадиція і традиціоналізм у методологічному контексті теорії практикuk
dc.title.alternativeTradition and traditionalism in the practice theory methodological contextuk
dc.typeArticleuk
Файли
Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
365-381.pdf
Розмір:
339.78 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Опис:
Завантажити
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
Назва:
license.txt
Розмір:
1.71 KB
Формат:
Item-specific license agreed upon to submission
Опис:
Завантажити
Зібрання
Записки історичного факультету