Класифікація відводів в процесуальному праві
Вантажиться...
Файли
Дата
2024
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
2709-1198
E-ISSN
2306-9082
Назва тому
Видавець
Гельветика
Анотація
Стаття присвячена дослідженню класифікацій відводів у судовому процесі та виявленню підстав, за якими доцільно класифікувати відводи. Аналізується класифікація відводів у процесуальному праві як важливого механізму для забезпечення справедливого та об’єктивного судового розгляду. Проаналізовано різновиди відводів за різними підставами, які сформовані теорією процесуального права на теперішній час, а також виявлено, що існують деякі відмінності між забезпеченням права на відвід в різних видах процесу. Класифікація відводів дозволяє глибше зрозуміти правову природу цього інституту, окреслити його межі та усунути можливі суперечності в законодавстві. Основна увага приділена виокремленню критеріїв класифікації відводів, серед яких найважливішими є: суб’єкт, підстава, вид судочинства та наслідки розгляду заяви про відвід. У статті висвітлюються різноманітні підходи до класифікації відводів. Зокрема, розглядається їх поділ за суб’єктами: судді, експерти, спеціалісти, перекладачі, адвокати, прокурори та інші учасники процесу. Виокремлюються об’єктивні підстави (наприклад, родинні чи службові зв’язки) та суб’єктивні (припущення про упередженість чи сумніви в компетентності). Іншим важливим критерієм є поділ відводів на категоричні (обов’язкові, імперативні), які вимагають автоматичного усунення учасника у разі наявності відповідних обставин, і некатегоричні (дискреційні), які залежать від оцінки суду. Залежно від наслідків відводи поділяються на абсолютні (які впливають на подальший рух процесу) і відносні (які не змінюють ходу справи, наприклад, заміна експерта чи перекладача). За аналізом судової практики України та Європейського суду з прав людини наголошується на обов’язковості дотримання об’єктивного та суб’єктивного критеріїв неупередженості суду. Дослідження показало, що основна проблема інституту відводів полягає у можливості його використання для затягування процесу. Зловживання цим правом підриває довіру до судової системи та ставить під сумнів ефективність судового розгляду. Підкреслюється важливість інституту відводів як однієї з гарантій верховенства права, що забезпечує об’єктивність і справедливість у судовому процесі. Чітка класифікація відводів дозволяє уникнути правових суперечностей, сприяє підвищенню ефективності судової системи та довіри громадян. Стаття також акцентує на необхідності подальших наукових досліджень, які можуть виявити нові підходи до класифікації та вдосконалення цього інституту в Україні.
The article is dedicated to the study of the classification of recusals in the judicial process and the identification of grounds for classifying recusals. The classification of recusals in procedural law is analyzed as an important mechanism to ensure a fair and objective judicial review. The article examines various types of recusals based on different grounds that have been formulated by procedural law theory to date. It is also identified that there are some differences in the provision of the right to recusal in different types of proceedings. The classification of recusals allows for a deeper understanding of the legal nature of this institution, defines its boundaries, and eliminates potential contradictions in the legislation. The main focus is on distinguishing the criteria for the classification of recusals, among which the most important are: the subject, grounds, type of procedure, and the consequences of considering a recusal request. The article highlights various approaches to the classification of recusals. In particular, it discusses their division based on the participants: judges, experts, specialists, interpreters, lawyers, prosecutors, and other process participants. Objective grounds (such as family or professional connections) and subjective grounds (such as assumptions about bias or doubts about competence) are distinguished. Another important criterion is the division of recusals into categorical (mandatory, imperative) ones, which require the automatic removal of a participant in the presence of certain circumstances, and non-categorical (discretionary) ones, which depend on the court’s assessment. Depending on the consequences, recusals are divided into absolute (which affect the further course of the process) and relative (which do not change the course of the case, for example, replacing an expert or interpreter). Based on the analysis of Ukrainian judicial practice and the European Court of Human Rights, the article stresses the mandatory compliance with objective and subjective criteria for judicial impartiality. The research shows that the main problem of the recusal institution lies in the potential for its use to delay the process. Abusing this right undermines public trust in the judicial system and questions the effectiveness of judicial review. The importance of the recusal institution is emphasized as one of the guarantees of the rule of law, ensuring objectivity and fairness in judicial proceedings. A clear classification of recusals helps avoid legal contradictions and contributes to increasing the effectiveness of the judicial system and public trust. The article also stresses the need for further scientific research, which may uncover new approaches to classification and improvement of this institution in Ukraine.
The article is dedicated to the study of the classification of recusals in the judicial process and the identification of grounds for classifying recusals. The classification of recusals in procedural law is analyzed as an important mechanism to ensure a fair and objective judicial review. The article examines various types of recusals based on different grounds that have been formulated by procedural law theory to date. It is also identified that there are some differences in the provision of the right to recusal in different types of proceedings. The classification of recusals allows for a deeper understanding of the legal nature of this institution, defines its boundaries, and eliminates potential contradictions in the legislation. The main focus is on distinguishing the criteria for the classification of recusals, among which the most important are: the subject, grounds, type of procedure, and the consequences of considering a recusal request. The article highlights various approaches to the classification of recusals. In particular, it discusses their division based on the participants: judges, experts, specialists, interpreters, lawyers, prosecutors, and other process participants. Objective grounds (such as family or professional connections) and subjective grounds (such as assumptions about bias or doubts about competence) are distinguished. Another important criterion is the division of recusals into categorical (mandatory, imperative) ones, which require the automatic removal of a participant in the presence of certain circumstances, and non-categorical (discretionary) ones, which depend on the court’s assessment. Depending on the consequences, recusals are divided into absolute (which affect the further course of the process) and relative (which do not change the course of the case, for example, replacing an expert or interpreter). Based on the analysis of Ukrainian judicial practice and the European Court of Human Rights, the article stresses the mandatory compliance with objective and subjective criteria for judicial impartiality. The research shows that the main problem of the recusal institution lies in the potential for its use to delay the process. Abusing this right undermines public trust in the judicial system and questions the effectiveness of judicial review. The importance of the recusal institution is emphasized as one of the guarantees of the rule of law, ensuring objectivity and fairness in judicial proceedings. A clear classification of recusals helps avoid legal contradictions and contributes to increasing the effectiveness of the judicial system and public trust. The article also stresses the need for further scientific research, which may uncover new approaches to classification and improvement of this institution in Ukraine.
Опис
Ключові слова
відвід, судочинство, процес, захист прав, повноваження судді, теорія процесуального права, неупередженість суду, конфлікт інтересів, судова оцінка, доброчесність судді, recusal, judicial proceedings, process, protection of rights, powers of a judge, theory of procedural law, impartiality of the court, conflict of interests, judicial assessment, integrity of a judge
Бібліографічний опис
Кастрова М. Класифікація відводів в процесуальному праві / М. Кастрова // Публічне право. – 2024. № 4(56). – С. 60–65.
УДК
346.91:347.922