Статті та доповіді ЕПФ (Правові науки)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Процедура та вимоги до належної денонсації міжнародного договору(Глухівський національний педагогічний університет імені О. Довженка, 2025) Семерецька, А. О.; Веремчук, Владислав Сергійович; Veremchuk, Vladyslav S.У сучасній системі міжнародного права договори є основним джерелом зобов’язань між державами та міжнародними організаціями. Водночас динамічний розвиток міжнародних відносин нерідко зумовлює необхідність перегляду або припинення дії таких договорів. Саме тому процедура денонсації – законний спосіб виходу сторони з міжнародного договору – набуває особливої уваги як елемент забезпечення гнучкості й стабільності міжнародно-правового порядку. Проблематика належної денонсації міжнародних договорів є актуальною у зв’язку з частішими випадками виходу держав з багатосторонніх угод у політичній, економічній та безпековій сферах. Недотримання встановлених процедур або відсутність чітких норм щодо виходу може призвести до виникнення правових колізій, міжнародних спорів та підриву довіри між суб’єктами міжнародного права. Мета дослідження полягає у визначенні міжнародно-правового регулювання процедури та вимоги до належної денонсації міжнародного договору, а також у з’ясуванні ефективності відповідних норм у забезпеченні правової визначеності та стабільності міжнародних відносин.Документ Приєднання України до Римського статуту(Херсонський державний університет, 2025) Ковтун, Д. В.; Веремчук, Владислав Сергійович; Veremchuk, Vladyslav S.Римський статут Міжнародного кримінального суду (далі – РС МКС) є основоположним документом, який забезпечує кримінальну відповідальність за найтяжчі міжнародні злочини, такі, як, злочини геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини, а також визначає відповідне ґрунтовне визначення цих злочинів, їх тлумачення, процедури їх розслідування та здійснення міжнародного правосуддя. РС МКС був прийнятий 17 липня 1998 року та набрав чинності 1 липня 2002 року. Україна підписала Статут ще 20 січня 2000 року, але, досі не завершила процес ратифікації. Актуальність теми зумовлена європейським вибором України, закріпленим у Конституції України 2016 року, та повномасштабним вторгненням Російської Федерації з 2022 р., що призвело до масових воєнних злочинів.Документ До питання про правову дилему у забезпеченні основ національної безпеки України(Право, 2025) Чуваков, Олег Анатолійович; Chuvakov, Oleh A.У даний час наша держава переживає один із найскладніших і найдраматичніших періодів свого існування. Військова агресія Російської Федерації не лише створює реальну загрозу суверенітету, територіальній цілісності та обороноздатності України, а й кардинальним чином змінює існуючу геополітичну реальність. Така обстановка створює сприятливі умови для стрімкого зростання різних антидержавних проявів, що далеко не сприяють зміцненню безпеки нашої держави та консолідації українського суспільства, а навпаки, посилюють внутрішні протиріччя, чим створює нові загрози основам національної безпеки. Подібні прояви, як правило, можуть виражатися у всіляких несанкціонованих мітингах, акціях протесту, демонстраціях, які організованим чином можуть перерости і в масові заворушення антидержавної спрямованості тощо. Наявність подібних загроз сприяє прийняттю з боку держави своєчасних і ефективних заходів, спрямованих на системну протидію таким злочинним посяганням на основи національної безпеки України. Відповідно, в контексті існуючих загроз може виникнути надзвичайна потреба у стрімких змінах низки фундаментальних конституційно-правових пріоритетів, які існували раніше та ефективно функціонували у сфері забезпечення національної безпеки.Документ Правова культура як концептуальна основа доступності судового захисту в демократичній державі(Державна наукова установа «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України», 2025) Борщевський, Ігор Вячеславович; Донченко, Олена Іванівна; Гринь, Оксана Дмитрівна; Borshchevskyi, Ihor V.; Donchenko, Olena I.; Hryn, Oksana D.У статті досліджується роль правової культури як концептуальної основи забезпечення доступності судового захисту в демократичній державі. Обґрунтовується, що правова культура є не лише елементом загальної культури суспільства, а й чинником, який безпосередньо впливає на реалізацію права кожної особи на ефективний судовий захист. Аналізуються основні складові правової культури — правові знання, правова свідомість, рівень довіри до правових інститутів — та їхній взаємозв’язок із якістю доступу до правосуддя. Наголошено на необхідності міжінституційної взаємодії державних органів, освітніх установ, громадянського суспільства та медіа задля формування правової компетентності громадян. Зроблено висновок, що підвищення рівня правової культури має розглядатися як стратегічний пріоритет правової політики, спрямованої на зміцнення принципу верховенства права та легітимність судової влади в очах суспільства.Документ Штучний інтелект в адвокатській діяльності: можливості, виклики та перспективи правового регулювання(Гельветика, 2025) Матвєєв, Віталій Юрійович; Matvieiev, Vitalii Yu.Розвиток штучного інтелекту (далі – ШІ) є одним із ключових чинників трансформації сучасного суспільства, що охоплює всі сфери, включаючи правову діяльність. Використання ШІ в адвокатській практиці дозволяє автоматизувати рутинні процеси, пришвидшувати аналіз великих обсягів правової інформації, підвищувати точність прогнозування судових рішень та оптимізувати взаємодію між адвокатами і клієнтами. Такі можливості відкривають нові перспективи для підвищення ефективності правозахисної діяльності. Водночас широке впровадження ШІ у юридичну практику породжує низку викликів. По-перше, виникають питання юридичної відповідальності за помилки, допущені алгоритмами штучного інтелекту. Хто має відповідати за наслідки таких помилок: адвокат, який використовує ШІ, чи розробник програмного забезпечення? По-друге, важливим є забезпечення прозорості алгоритмів та недопущення упередженості у рішеннях, що генеруються ШІ. По-третє, обробка конфіденційної інформації клієнтів за допомогою ШІ вимагає впровадження додаткових заходів безпеки. На міжнародному рівні ця проблема активно обговорюється. Такі нормативні акти, як Європейський закон про ШІ (EU AI Act) та Algorithmic Accountability Act у США, закладають основи для регулювання використання технологій штучного інтелекту. Водночас в Україні нормативно-правова база для інтеграції ШІ в адвокатську діяльність перебуває на етапі формування, що створює правову невизначеність і ускладнює впровадження інновацій. Прикладом практичних ризиків є випадок з адвокатами США, які зазнали санкцій через використання ChatGPT для підготовки судових документів, що містили вигадані судові рішення. Це підкреслює необхідність обережного та відповідального використання ШІ в юридичній сфері. Актуальність дослідження визначається також потребою у розробці правових та етичних стандартів для регулювання ШІ в адвокатській практиці. Такий підхід сприятиме гармонізації правової системи України з міжнародними стандартами, забезпечуючи ефективність захисту прав людини та довіру до правосуддя.Документ Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану застосуванням технологій штучного інтелекту у процесі написання судових рішень(Астропринт, 2025) Матвєєв, Віталій Юрійович; Matvieiev, Vitalii Yu.У цифрову епоху судочинство стикається з новими викликами, одним з яких є застосування технологій штучного інтелекту (далі ШІ) у процесі винесення судових рішень. Використання технологій ШІ у цій сфері відкриває нові можливості для підвищення ефективності, однак водночас породжує питання цивільно-правової відповідальності за можливу шкоду, завдану застосуванням таких технологій.Документ Місцеве самоврядування як децентралізована форма організації публічної влади(2025) Прієшкіна, Ольга Василівна; Priieshkina, Olha V.Стаття присвячена децентралізації державної влади та розширенню прав місцевого самоврядування. В результаті дослідження доведено, що сучасний стан соціально-економічного розвитку українського суспільства та демократичні перетворення, активізація процесів формування громадянського суспільства та побудова демократичної правової соціальної держави об’єктивно вимагають оптимальних політичних, соціально-економічних модернізацій вдосконалення механізму державної влади. На сьогодні для розвитку України найбільш ефективне реформування системи держави та державно-управлінських відносин можливе лише шляхом децентралізації. Встановлено, що одним із першочергових сучасних напрямів, які зумовлюють необхідність подальшого реформування державної влади, її правового статусу є взяті Україною міжнародні зобов’язання щодо подальшої боротьби зі злочинністю та корупцією, які негативно впливають на сучасний стан розвитку держави та суспільства, розвиток місцевого самоврядування. Доведено, що в незалежній Україні децентралізація публічної влади може бути ефективною лише тоді, коли розвинуті формальні види контролю та стандартні процедури для стримування свободи дій представників, яким віддати повноваження. Сам процес децентралізації на сучасному етапі не є завершеним, оскільки існує необхідність продовжити процес розширення повноважень органів місцевого самоврядування з метою збільшення їх можливостей розпорядження вже формально переданими їм коштами. Встановлено, що децентралізація виступає однією із форм демократії, що дозволяє розширити та зміцнити місцеве самоврядування, активізувати населення, кожного члена територіальної громади на вирішення власних проблем, власних інтересів щодо потреб країни. Отже, аналіз системного дослідження свідчить, що проблема децентралізації в Україні є складною та багатоплановою, а створення додаткових механізмів та гарантій її реалізації виступає не тільки основним завданням держави на сучасному етапі розвитку, а й першочерговим і стратегічним завданням, коли держава існує та функціонує в умовах сучасного військового стану. Передбачено перспективні напрями розвитку окреслених питань, що зводяться до доцільності унормування правової визначеності у питанні децентралізації та вимагають удосконалення нормативно-правової регламентації.Документ Інститут муніципальної відповідальності в Україні: проблеми та перспективи розвитку(Ященко, 2025) Прієшкіна, Ольга Василівна; Priieshkina, Olha V.Вказується, побудова ефективної системи відповідальності та контролю діяльності муніципальної влади є стратегічним напрямом реформування місцевого самоврядування. Переосмислення інституту юридичної відповідальності у муніципально-правовій сфері визначається потребами розбудови правової держави, розвитком законодавства та необхідністю гармонізації теоретичних і практичних аспектів муніципального права. Стаття присвячена муніципальній відповідальності в Україні: проблемам та перспективам розвитку. В ході дослідження обґрунтовано, що особливого значення набуває проблема відповідальності в сфері місцевого самоврядування не лише в практиці правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних із здійсненням місцевого самоврядування в Україні, але і в теорії муніципального права. Аналіз системного дослідження свідчить, що надзвичайна увага при цьому приділяється нормативно-правовій базі місцевого самоврядування та законодавчій регламентації цього інституту на сучасному етапі. Автор в своєму дослідженні наголошує, що формування правової соціальної держави нерозривно пов’язано із проблемами взаємної відповідальності держави і громадянина, де юридична відповідальність має надзвичайно велике значення. В дослідженні здійснено аналіз факторів, які мають вплив на процес формування муніципальної відповідальності, яка займає важливе місце в механізмі правового регулювання суспільних відносин. Приводяться рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення інституту муніципально-правової відповідальності в період проведення муніципальної реформи, процесу децентралізації та розширення прав місцевого самоврядування. Здійснений аналіз комплексного дослідженні інституту муніципальної відповідальності в Україні дозволяє дійти висновку, що теоретичне осмислення та ефективне нормативно-правове регулювання юридичної відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування є одним із центральних засобів практичної реалізації права територіальної громади самостійно вирішувати питання локально-регіонального значення в межах Конституції та Законів України та отримувати гарантований Конституцією України захист від незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.Документ Правові засади інклюзивного повоєнного відновлення підприємництва в Україні(2025) Павлова, Тетяна Олександрівна; Pavlova, Tetiana O.Інклюзивне повоєнне відновлення підприємництва – це комплексний процес відбудови та розвитку бізнес-середовища після війни (відміни воєнного стану), який ґрунтується на принципах рівності, доступності та соціальної справедливості. Його ключова мета забезпечити для усіх груп населення, зокрема найбільш уразливих, можливість брати участь у підприємницькій діяльності та користуватися її результатами. Поняття «вразливі категорії осіб» позначає тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах, що негативно впливають на їхнє життя та потребують соціального захисту. У п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 р. № 2671-VIII визначено чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини. Повномасштабне вторгнення в Україну спричинило значне руйнування не тільки великої кількості міст та селищ України, а й суттєво ускладнило роботу економіки, потягло за собою втрату людського капіталу, зниження інвестиційної привабливості тощо. Водночас відновлення України потребує нової моделі підприємництва, заснованої на принципах інклюзії, сталого розвитку та європейської інтеграції. Вважаємо, що правові засади цього процесу мають бути комплексними: від конституційних гарантій підприємницької діяльності до створення спеціальних механізмів державної підтримки в умовах післявоєнного відновлення, прийняття якісного законодавства у вказаній сфері.Документ Основні принципи та завдання інклюзії в соціальній сфері у повоєнній Україні(Астропринт, 2025) Павлова, Тетяна Олександрівна; Pavlova, Tetiana O.Інклюзивне повоєнне відновлення України – це комплексний, системний процес відбудови держави після збройного конфлікту (воєнного стану), що здійснюється на засадах рівності, відсутності дискримінації, участі та доступності, і має на меті забезпечення гідного рівня життя, соціальної згуртованості та рівноправного залучення всіх соціальних груп до економічного, соціального, культурного й політичного життя країни. Вказаний процес повоєнної відбудови України має відбуватися на нормативно-правових засадах, в різних вимірах та на декількох рівнях (національному, регіональному, індивідуальному).Документ Основні напрями реформування українського кримінального законодавства щодо захисту права власності в умовах євроінтеграції(Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління, 2025) Павлова, Тетяна Олександрівна; Pavlova, Tetiana O.У статті здійснено комплексний теоретико-практичний аналіз кримінальних правопорушень проти власності. Підкреслено, що власність є базовою соціально-правовою категорією, а її захист виступає ключовою гарантією стабільності суспільних відносин та економічної безпеки держави. Дослідження доводить, що сучасна система кримінально-правового захисту власності в Україні потребує суттєвого оновлення для забезпечення її відповідності принципам верховенства права, пропорційності покарання та ефективності правозастосування. Наголошено на необхідності реформування кримінального законодавства з метою удосконалення складів кримінальних правопорушень проти власності, усунення колізій правових норм, а також забезпечення балансу між інтересами потерпілих, правопорушників і суспільства. Визначено, що реформування українського кримінального законодавства у сфері захисту права власності є ключовим елементом адаптації правової системи України до європейських стандартів. З огляду на зростання кількості вчинення кримінальних правопорушень проти власності, розвиток цифрової економіки, вимоги практики Європейського суду з прав людини, удосконалення Кримінального кодексу України має охоплювати комплексні та пов’язані мій собою напрями змін, які проаналізовано в статті. Підкреслено, що ефективний кримінально-правовий захист власності вимагає не лише модернізації норм, а й розвитку інституційної спроможності, прозорості державних реєстрів та міжнародної співпраці у сфері виявлення й конфіскації злочинних активів. Запропоновані напрями реформування включають підвищення чіткості й передбачуваності кримінально-правових норм, удосконалення механізмів захисту права власності, забезпечення адекватності санкцій та гармонізацію із правом Європейського Союзу. Реалізація цих заходів сприятиме зміцненню правової безпеки, підвищенню довіри громадян до системи правосуддя та просуванню України на шляху європейської інтеграції.Документ Відмежування складу ст. 297 КК України від суміжних складів кримінальних правопорушень(Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління, 2025) Павлова, Тетяна Олександрівна; Pavlova, Tetiana O.У статті досліджено особливості об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого (ст. 297 КК України). Проаналізовано правові критерії розмежування складу ст. 297 Кримінального кодексу України із суміжними складами кримінальних правопорушень. Встановлено, що моральність – це історично зумовлена система цінностей, ідеалів та норм, яка визначає уявлення суспільства про добро і зло, регулює поведінку людей та забезпечує духовні засади їхнього співжиття. Пропонується розглядати моральність як наукову категорію, що має філософську, соціальну та правову складові. Визначено, що кримінальне законодавство України потребує вдосконалення для ефективнішого регулювання відповідальності за наругу над могилами, іншим місцем поховання або над тілом померлого та чіткого розмежування із суміжними складами. У результаті проведеного дослідження було зроблено наступні висновки: законодавство про наругу над могилами в Україні формувалося від часів Київської Русі до сучасності, відображаючи історичний, соціальний, політичний і культурний розвиток; кримінально-правовий захист похоронної культури є необхідним для збереження традицій і звичаїв вшанування пам’яті померлих; наруга над могилою чи тілом померлого посягає на моральність, принижує пам'ять про особу та ображає її близьких; Конституція України закріплює права і свободи людини, що становлять основу моральних засад суспільства (ст. 3, 32, 34, 35); чинне законодавство у сфері похоронної справи потребує удосконалення; в умовах військової агресії рф проти України особливого значення набуває кримінально-правова охорона місць поховання та тіл померлих; ст. 297 КК України, розташована у розділі XII Особливої частини, посягає на моральність; встановлено особливості та критерії розмежування ст. 297 КК України з суміжними складами кримінальних правопорушень (статті 178, 179, 194, 298 КК України); відмежування ст. 297 КК України здійснюється з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних ознак складу, чітке визначення яких у кримінальному законодавстві має важливе практичне значення.Документ Незаконне проведення дослідів над людиною: аналіз складу з урахуванням міжнародних стандартів(Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління, 2025) Павлова, Тетяна Олександрівна; Pavlova, Tetiana O.У статті досліджено сучасні проблеми незаконного проведення дослідів над людиною як виду злочину, що створює небезпеку для її життя чи здоров'я. Проаналізовано положення національного та міжнародного законодавства щодо охорони здоров’я людини в контексті поставленої проблеми. Зроблено висновок, що закріплення у Кримінальному кодексі України самостійного складу незаконного проведення дослідів над людиною стало результатом визнання людини, її життя і здоров'я, честі та гідності, недоторканості та безпеки найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України), що відповідає не лише потребам українського суспільства, але й міжнародного співтовариства, оскільки стало результатом багаторічної праці світової спільноти з протидії незаконним експериментам над людьми. Дослідження профільного законодавства, що регулює порядок проведення дослідів над людиною, свідчить про недосконалість та неузгодженість його норм між собою та положеннями ст. 142 КК України. У процесі дослідження поставленої проблеми було зроблено наступні основні висновки: склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 142 КК України, є базовим, матеріальним, диспозиція є бланкетною, оскільки відсилає до норм законодавства, яке регулює проведення дослідів над людиною; відсутність у чинному національному профільному законодавстві уніфікованої термінології щодо визначення поняття та видів експериментів (дослідів) над людиною ускладнює застосування положень ст. 142 КК України; потреба визначення змісту оціночних понять, які використовуються у ст. 142 КК України; необхідність перегляду положень регулятивного законодавства щодо визначення моменту права на захист плоду (ембріону) та особливої кримінально-правової охорони дитини на пренатальної стадії розвитку через закріплення правової можливості визнання ненародженої дитини (ембріону) в якості потерпілого; необхідність ратифікації Конвенції Ов’єдо, що надасть можливість удосконалити національне профільне законодавство щодо проведення дослідів над людиною тощо.Документ Санкції як обмежувальний захід: національний та європейський досвід(Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління, 2025) Павлова, Тетяна Олександрівна; Pavlova, Tetiana O.У статті досліджено правову природу санкцій за нормами національного законодавства та Директиви Європейського Союзу щодо визначення кримінальних правопорушень та покарань за порушення обмежувальних заходів ЄС. Санкції як обмежувальний захід реалізуються на національному, європейському та міжнародному рівнях. Застосовуючи санкції, кожна держава окремо та європейське співтовариство в цілому, намагаються забезпечити захист національної безпеки, охорону та захист прав і свобод людини та громадянина. Обмежувальні заходи є важливим інструментом зовнішньої та безпекової політики ЄС. На національному рівні санкції застосовуються з метою захисту прав та свобод людини та громадянина, суспільства та держави, навколишнього середовища в цілому. У грудні 2022 року з метою обмеження обходу санкцій і посилення їх виконання у відповідь на агресію рф проти України, ЄС прийняв безпрецедентну кількість обмежувальних заходів, щоб ослабити економічну основу рф та обмежити її можливості вести активні бойові дії. Європейські санкції, або обмежувальні заходи, є одним з інструментів ЄС, які застосовуються для досягнення цілей спільної політики безпеки – миру, демократії, верховенства права, поваги прав людини та міжнародного права. У процесі дослідження поставленої проблеми було зроблено наступні основні висновки: на національному рівні в межах санаційної політики кожна держава визначає систему відповідальних органів, механізм контролю за дотриманням санкцій, заходи державного впливу за їх порушення через притягнення до відповідальності певного виду, особливості розслідування тощо; гармонізація із законодавством Європейського Союзу та розвиток міжнародного співробітництва, зокрема через розширення міжвідомчої взаємодії, є одними з найважливіших напрямів реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України; обмежувальні заходи є правовим інструментом підтримання миру і безпеки, охорони спільних цінностей, фундаментальних інтересів, незалежності та цілісності Європейського Союзу; директива є видом законодавчого акту, що встановлює мету, якої повинні досягти всі держави-члени ЄС та є обов’язковою для кожної держави-члена, якій вона адресована, залишаючи вибір форми і методів досягнення результату на розсуд національних органів державної влади; Директива ЄС 2024/1226 від 24.04.2024 р. встановлює мінімальні правила щодо визначення кримінальних правопорушень та покарань за порушення обмежувальних заходів Союзу, які мають бути чітко визначені усіма державами-членами на національному рівні до травня 2025 року; обмежувальні заходи разом з дипломатією є ключовими інструментами ЄС на шляху до мирних перетворень; санкції мають відповідати нормам міжнародного та європейського права, підтримувати легітимну економічну систему, та уникати нанесення шкоди місцевим громадам.Документ Порушення та обхід економічних санкцій: проблеми кримінально-правової кваліфікації(Жукова Ірина Віталіївна, 2025) Павлова, Тетяна Олександрівна; Pavlova, Tetiana O.У статті досліджено проблеми кримінально-правової кваліфікації порушення та обходу санкцій, які мають складний характер та пов’язані із недосконалістю регулятивного законодавства про санкції. Проаналізовано положення Закону України «Про санкції», норми Кримінального кодексу України, які потребують свого удосконалення не тільки через відсутність відповідного складу злочину, а й через недосконалість системи заходів запобігання порушенню та обходу санкцій, які мають широку правову природу. У міжнародному праві санкції розглядаються як ефективний юридичний механізм припинення агресивної поведінки однієї держави до іншої. Положення щодо правових підстав застосування, суб’єктів, питання контролю за виконанням санкційних приписів та відповідальності за їх порушення мають чітко визначатися в національному регулятивному законодавстві, оскільки санкцій за своєю правовою природою є потужним обмежувальним заходом, застосування якого має чітко регламентуватися. Проблеми кримінально-правової кваліфікації порушення та обходу санкцій виникають не тільки через відсутність кримінальної відповідальності за вказані суспільно небезпечні діяння, а й через необхідність вирішення наступних питань: зміни регулятивного законодавства; запровадження відповідальності за порушення санкцій не тільки в кримінально-правовій площині; створення ефективної системи кримінально-правових заходів впливу, які є формою реакції держави на порушення та обхід санкцій. Мова йде не тільки про кримінальне покарання, а й про спеціальну конфіскацію та кримінально-правові заходи щодо юридичних осіб. У процесі дослідження поставленої проблеми було зроблено наступні основні висновки: кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності, яка застосовується за вчинення найнебезпечніших діянь, до яких слід віднести й порушення та обхід санкцій; необхідність чіткого визначення порядку реалізації обмежувальних заходів – санкцій у регулятивному законодавстві; закріпити поряд з кримінальною відповідальністю різні форми реакцій на порушення санкцій залежно від ступеня тяжкості вчиненого діяння; розробити ефективну систему заходів (засобів) впливу за порушення та обхід санкцій, в тому числі й кримінально-правового характеру; визначити чіткі підстави застосування санкційного режиму та встановлення належного судового контролю.Документ До питання про криміналізацію суспільно небезпечного діяння, пов’язаного з порушенням та обходом економічних санкцій(Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління, 2025) Павлова, Тетяна Олександрівна; Pavlova, Tetiana O.У статті досліджено етапи спроб криміналізації суспільно небезпечного діяння, пов’язаного з порушенням та обходом економічних санкцій. Проаналізовано законопроєкти щодо криміналізації порушень та обходу економічних санкцій. Встановлено, що термін «санкція» має багаторівневе значення та використовується у різних значеннях. Цей термін вживається як у національному, так і міжнародному законодавстві у якості обмежувального заходу. Санкції виступають юридичними гарантіями захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігають порушенню та сприяють відновленню порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави. У процесі аналізу чинного вітчизняного регулятивного законодавства про санкції встановлено його неузгодженість та недосконалість, неврегульованість питань контролю за виконанням санкційних приписів та відсутності відповідальності за їх порушення, що суттєво зменшує їх ефективність. Спроби запровадити кримінальну відповідальність за порушення санкцій були зроблені декілька разів. Проведений аналіз Закону України «Про санкції» та законопроєктів щодо криміналізації порушення та обходу економічних санкцій, як обмежувального заходу, дозволяє зробити висновки про необхідність: підвищення ефективності санкційної політики України через законодавчу регламентацію питань контролю за виконанням санкційних приписів та відповідальності за їх порушення; узгодження положень регулятивного законодавства щодо запровадження санкцій та їх застосування; внесення змін до кримінального законодавства України та запровадження кримінальної відповідальності за порушення та обхід спеціального економічного чи іншого обмежувального заходу (санкції) та/або умисний обхід санкції, оскільки відсутність персональної кримінальної відповідальності породжує безкарність та провокує порушення; визначення в національному законодавстві органу державної влади, уповноваженого на здійснення контролю за дотриманням економічних санкцій; гармонізації національного законодавства про санкції та відповідальність за їх порушення з європейським.Документ Mediation as a type of legal services(Caspian Public University, 2025) Zahorin, Ivan A.; Загорін, Іван Андрійович; Bulat, Nataliia M.; Булат, Наталія МиколаївнаThis paper aims to analyse mediation as a type of legal service, offering an examination of its nature and practical implementation. It begins by examining statutory and scholarly definitions of mediation and proposes considering it not only as a method of conflict resolution but also as a type of legal service. The article identifies mediation’s core features as a legal service, including legal analysis, drafting agreements, and supporting enforcement. It also highlights key advantages – such as accessibility, affordability, and flexibility – as well as limitations, particularly its inapplicability to serious criminal cases. The study outlines the essential competencies of a mediator, combining legal expertise with ethical and emotional intelligence, and stresses the importance of a supportive physical environment for mediation. Finally, the paper identifies key challenges to the broader adoption of mediation and calls for active support from both the state and legal community.Документ The peculiarities of the conclusion of contracts with lawyers in civil process of Ukraine(Caspian Public University, 2025) Sviatoshniuk, Aryna L.; Святошнюк, Арина ЛеонідівнаThere are defined the peculiarities of conclusion of contracts with lawyers in civil process of Ukraine. There are examined the main laws that regulate the features of conclusion of contracts with lawyers in civil process of Ukraine. There are noted the provisions about using of QEP by lawyers. Also, there are paid attention on specific features of electronic contracts between clients and lawyers. They are considered the provisions of the Civil Procedure Code of Ukraine, that expressly provides for the possibility of representation on the basis of an agreement on the provision of legal assistance, including an agreement concluded in electronic form in compliance with the legislation on electronic commerce and electronic trust services. There are made a conclusion about specifics of conclusion of electronic contracts between clients and lawyers.Документ Enhancing legal culture as a mechanism for ensuring effective access to justice(Caspian Public University, 2025) Borshchevskyi, Ihor V.; Hryn, Oksana D.; Борщевський, Ігор Вячеславович; Гринь, Оксана ДмитрівнаThis article examines the relationship between the level of legal culture among the population and the effectiveness of access to justice in the context of the transformation of Ukraine’s legal system. It is argued that an insufficient level of legal culture creates barriers to the exercise of the right to judicial protection, deepens social inequality, and undermines trust in judicial institutions. The paper emphasizes that legal culture is not only an educational phenomenon but also a social, communicative, and motivational factor that determines citizens’ readiness for lawful behavior and the protection of their rights. The article explores ways to enhance legal culture as an integral part of legal policy.Документ The legal regulation of the powers of lawyers and legal consultants in Ukraine: problems of delineation and interaction(Caspian Public University, 2025) Tokarchuk, Liudmyla M.; Токарчук, Людмила МихайлівнаThere are considered the issue of legal regulation of the powers of lawyers and legal consultants in Ukraine in the scientific work. The problems of delimitation and interaction of the powers of lawyers and legal consultants in Ukraine are analyzed. There are explored the legal framework governing the powers of lawyers and legal consultants in Ukraine. The similarities and differences in the legal status, functions, and responsibilities of these professionals, paying particular attention to the boundaries of their respective powers are highlighted in the scientific work. There identified gaps and inconsistencies in current legislation that complicate the clear delineation of their roles. There is also given special focus to the challenges of interaction between lawyers and legal consultants, including issues of competition, duplication of functions, and the protection of clients' rights. There are proposed directions for improving legal regulation to ensure effective cooperation and clearer separation of powers between these legal professionals in Ukraine’s legal system.