Дисертації ЕПФ (Економіка та підприємництво)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Формування і розвиток бізнес-моделей в умовах цифрової трансформації національної економіки(2026) Скорук, Аліна Олегівна; Skoruk, Alina O.Скорук А. О. Формування і розвиток бізнес-моделей в умовах цифрової трансформації національної економіки. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії зі спеціальності 051 Економіка. – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, 2026. Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методичних та практичних аспектів формування та розвитку бізнес-моделей в умовах цифрової трансформації, з акцентом на SMART-орієнтовану інклюзивну цифрову бізнес-модель як стратегічний вектор економічного розвитку національної економіки. Наукова робота складається з трьох розділів, кожен з яких структурно поділено на три підрозділи. Розділ 1 присвячений теоретико-методичним основам формування та розвитку бізнес-моделей в умовах цифрової трансформації. Проаналізовано еволюційне становлення концепції цифрової трансформації від початкових ідей інформатизації до сучасної інтеграції з ШІ та IoT. Акцентовано увагу на проблемному існуванні синонімізації економічних концептів в українській та зарубіжній літературі, запропоновано варіант її уникнення через чітке розмежування термінів (наприклад, «цифрова трансформація» та «цифровізація»). На основі актуальної наукової літератури розроблено модель теоретичних основ бізнес-моделей, орієнтуючись на яку було створено цілісну модель еволюції від ринкової економіки вільної конкуренції до цифрової економіки. Сформульовано сучасну парадигму бізнес-моделей, зміни якої відображаються у трансформації сутності цінності (від продукту до екосистеми), принципу інноваційності та платформи, яка є цифровим простором для реалізації стратегій. Досліджено трансформацію бар’єрів трансформації, пов’язаних із бізнес-середовищем, на можливості ефективнішого використання технологій та уникнення ризиків (наприклад, кібербезпеки). Розділ 2 присвячений аналізу передумов і тенденцій цифрової трансформації бізнес-моделей в українській економіці. Здійснено комплексний аналіз трансформації бізнес-моделей у секторальному розрізі в умовах цифровізації національної економіки. Досліджено сучасний стан і тенденції цифрової трансформації економіки України на основі аналізу міжнародних рейтингів цифрового розвитку, національних статистичних показників та аналітичних звітів, що дозволило визначити ключові структурні диспропорції, бар’єри та потенціал цифровізації. Проведено емпіричне дослідження особливостей трансформації бізнес-моделей у аграрному та освітньому секторах, у результаті чого виявлено галузеву специфіку впливу цифрових технологій на механізми створення цінності, організацію бізнес-процесів та формування конкурентних переваг. Здійснено економіко-математичне моделювання впливу цифрової трансформації на економічний розвиток України на основі багатофакторних регресійних моделей. Оцінювання проведено за чотирма кластерами: розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури, діяльність підприємств цифрового сектору, цифровізація суб’єктів господарювання та капітальні інвестиції в ІК-послуги. Результати засвідчили статистично значущий позитивний вплив поширення Інтернету, зростання частки користувачів мобільного зв’язку та розвитку ІКТ у виробництві на динаміку реального ВВП і експорту ІТ-послуг, а також окреслили структурні обмеження екстенсивного зростання інфраструктурних показників, що наближаються до граничних значень. Також виявлено, що реалізацію потенціалу цифровізації стимулюють фінансові бар’єри. У цілому цифровізація формує мультиплікативні ефекти для зростання реального ВВП і експорту ІТ-послуг. Разом із тим, доведено, що подальша цифрова трансформація потребує спрямування капітальних інвестицій у створення та широке використання інтелектуальних цифрових продуктів і SMART-платформ з високою доданою вартістю в усіх сферах економічної діяльності. Також вона сприяє забезпеченню інклюзивності цифровізації національної економіки на всіх рівнях модернізації існуючих бізнес-моделей підприємницької діяльності від традиційних до інноваційних. На основі експертного опитування із залученням 15 груп експертів із використанням методів ранжування та аналізу мереж (ANP) сформовано модель пріоритетів цифрової трансформації, яка включає три кластери взаємопов’язаних факторів. Застосування методу ANP дозволило врахувати системний характер взаємодії чинників і визначити їхні глобальні пріоритети. Встановлено, що найбільшу значущість мають кібербезпека та захист даних, формування цифрових компетенцій, інвестиції у розвиток персоналу та організаційна гнучкість, що їхні виконують роль базових драйверів цифрової трансформації. Крім того, побудовано багатофакторну регресійну модель впливу показників цифрової трансформації на ключові макроекономічні індикатори національної економіки, яка підтвердила наявність статистично значущого позитивного впливу цифровізації на економічний розвиток та обгрунтувала її роль як стратегічного чинника економічного зростання. У третьому розділі розроблено науково-методичні та прикладні засади формування SMART-орієнтованої інклюзивної цифрової бізнес-моделі як стратегічного вектора розвитку національної економіки. Досліджено роль державної політики у забезпеченні цифрової трансформації, зокрема проаналізовано інституційні ініціативи та інструменти підтримки цифровізації бізнесу, що реалізуються в Україні. Запропоновано ієрархічну схему цифрової трансформації національної економіки, яка інтегрує рівні від індивідуального (онлайн-навчання, віддалена робота, фрілансерство, гнучка робота, інтернет-покупки, телемедицина, електронні платежі) до глобального (цифрова економіка, цифрове управління, цифрове суспільство), що дозволяє комплексно моделювати вплив SMART-технологій на економічний розвиток і зменшення нерівності в українському контексті. Запропоновано авторський методичний підхід до оцінювання цифрової зрілості бізнес-моделі на основі інтегрального показника цифрової готовності, який включає чотири субіндекси: технологічний розвиток, людський капітал, операційні процеси та клієнтський досвід. На цій основі сформовано матрицю рівнів цифрової зрілості, адаптовану до умов функціонування підприємств національної економіки, що дозволяє ідентифікувати поточний рівень цифрового розвитку та визначити стратегічні напрями його підвищення. Розроблено науково-прикладний алгоритм трансформації бізнес-моделі та запропоновано циклічну модель формування цифрової стратегії, яка забезпечує поетапний та безперервний процес цифрової трансформації. З метою оцінювання економічної ефективності цифрової трансформації запропоновано показник цифрової віддачі інвестицій (dROI), який, на відміну від традиційних підходів, враховує як прямі фінансові результати, так і стратегічні ефекти цифровізації. Проведено сценарний розрахунок показника dROI за песимістичним, реалістичним та оптимістичним сценаріями, що дозволило обгрунтувати економічну доцільність реалізації запропонованого алгоритму цифрової трансформації та підтвердити його ефективність як інструменту підвищення конкурентоспроможності підприємств. Обгрунтовано застосування SMART-підходу як інструменту формування цифрової стратегії розвитку бізнес-моделі, що забезпечує узгодження стратегічних цілей підприємства з вибором відповідних цифрових рішень. Доведено, що використання SMART-критеріїв (конкретність, вимірюваність, досяжність, релевантність і обмеженість у часі) дозволяє підвищити обгрунтованість управлінських рішень щодо цифрової трансформації, забезпечити цільову орієнтацію впровадження цифрових інструментів та оцінити результативність їх використання. Практичне застосування SMART-підходу продемонстровано на прикладі підприємств аграрного та освітнього секторів, що підтвердило його універсальність як методичної основи розвитку цифрових бізнес-моделей.Документ Формування та розвиток інститутів децентралізації економічної влади в Україні на сучасному етапі трансформаційних зрушень(2026) Котелевська, Яна Віталіївна; Kotelevska, Yana V.Котелевська Я. В. Формування та розвиток інститутів децентралізації економічної влади в Україні на сучасному етапі трансформаційних зрушень. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії зі спеціальності 051 Економіка. – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, 2026. В дисертації здійснено теоретичне обґрунтування, методичний супровід та практичне забезпечення процесів формування і розвитку інститутів децентралізації економічної влади в Україні на сучасному етапі трансформаційних зрушень. Визначено концептуальні положення щодо інституціоналізації та зміцнення децентралізованої моделі управління економічними процесами, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування економіки, посиленню фінансової автономії територіальних громад і забезпеченню їх сталого економічного розвитку. У першому розділі дисертаційної роботи проаналізовано сутність та складові економічної влади, визначено концептуальні підходи до її інституціоналізації та децентралізації, узагальнено світовий і вітчизняний досвід запровадження моделей децентралізації. Визначено суть дефініції «економічна влада», що є багатовимірною категорією, проявляється через здатність впливати на розподіл ресурсів, формування економічних стимулів, забезпечення умов для економічного зростання, реалізується через систему інститутів різних рівнів, які спрямовують рух ресурсів, визначають правила їх використання та формують траєкторії соціально-економічного розвитку. Досліджено механізм децентралізації економічної влади у країнах ЄС та здійснено оцінку результатів його імплементації в українську економічну систему в контексті розвитку інституційної інфраструктури й регіональної специфіки. Доведено, що децентралізація економічної влади в Україні стала ключовою реформою, результатом якої є формування і розвиток інститутів децентралізації економічної влади, зміцнення інститутів місцевого самоврядування, а також посилення довіри громадян до органів влади. Децентралізація виступає ключовим чинником трансформаційних зрушень, що охоплюють як структурні зміни в регіональній економіці, так і інституційну модернізацію системи управління на місцях, передбачає передачу частини економічних і соціальних функцій від держави до органів місцевого самоврядування, бізнесу та громадських організацій, посилює конкуренцію між регіонами за інвестиції, оскільки делеговані повноваження дозволяють формувати власні податкові умови та процедури адміністрування, що створює широкі можливості для забезпечення збалансованого економічного розвитку регіонів країни. Українська модель децентралізації поєднує риси світових підходів, але має унікальність завдяки одночасному реформуванню місцевого самоврядування, адміністративно-територіального устрою та регіональної економіки. Визначено, що в умовах війни інститути децентралізації економічної влади зберегли стійкість територіальних економік через оперативний перерозподіл ресурсів, чим забезпечили виконання базових економічних функцій та фінансову спроможність громад. Це засвідчило їхню визначальну роль у мінімізації економічних втрат та формуванні передумов для подальшого відновлення й стабілізації економіки. У другому розділі дисертації узагальнено зарубіжний досвід децентралізації економічної влади (Данія, Німеччина, Франція, Латвія, Польща), який підтвердив визначальну роль нормативно-правової бази, фінансової спроможності та інституційної стійкості місцевих економічних інститутів у забезпеченні результативності реформ. Обґрунтовано, що український механізм децентралізації економічної влади має ґрунтуватися на інтеграції економічних, правових, фінансових та організаційних інструментів із урахуванням європейських моделей та адаптації до трансформаційних викликів і воєнних умов. Доведено, що формування об’єднаних територіальних громад стало практичною основою для передачі економічних ресурсів і повноважень на місцевий рівень, що забезпечило зростання фінансової самостійності громад, підвищення ефективності використання місцевих активів та створення економічних передумов для стимулювання розвитку регіональної економіки. Водночас повномасштабне вторгнення суттєво модифікувало процес децентралізації, посиливши централізоване управління та загостривши диспропорції між економіками тилових і прифронтових територіальних громад. Проведено оцінювання результативності реформи децентралізації економічної влади на регіональному рівні із застосуванням системи індикаторів ефективності фінансової децентралізації, що виступає ключовим інструментом забезпечення економічної самодостатності та фінансової незалежності територіальних громад і регіонів. Запропонована система показників (Кдв, Кдд, Кпд, Іфа, Кфз, Ібс) дала змогу здійснити комплексний аналіз процесів децентралізації в умовах обмеженого доступу до даних та виявити відносну стійкість індексів фінансової автономії й бюджетної самодостатності навіть у кризових умовах. Встановлено, що фінансова децентралізація супроводжувалася формуванням нових та розвитком існуючих інститутів економічної влади, що забезпечило інституційне закріплення трансформаційних процесів. Таким чином, фінансова децентралізація постає не лише як механізм перерозподілу коштів, але й як драйвер інституціоналізації, що трансформує конфігурацію економічної влади на користь місцевого рівня та підвищує стійкість національної економічної системи. Регіональний аналіз підтвердив, що просторові відмінності та воєнні ризики формують асиметрію економічної спроможності громад, це актуалізує потребу у диференційованій економічній політиці, здатній враховувати регіональні диспропорції та забезпечувати баланс фінансової автономії. У третьому розділі дисертації обґрунтовано напрями розвитку інститутів децентралізації економічної влади в умовах трансформаційних зрушень в економіці України. Удосконалено методичний підхід до прогнозування ефектів децентралізації економічної влади шляхом побудови економіко-математичної моделі на основі інтегрального індексу фінансової стійкості (ІІФС) та реального ВВП. Запропонована модель дозволяє кількісно оцінити економічні ефекти інституційних змін, пов’язаних із формуванням нових та розвитком існуючих інститутів економічної влади на місцевому рівні, а також прогнозувати вплив децентралізаційних процесів на макроекономічну динаміку, зокрема на темпи зміни реального ВВП. Економіко-математичне моделювання підтвердило наявність оберненого зв’язку між інтегральним показником фінансової стійкості та динамікою реального ВВП, що свідчить про неповну реалізацію потенціалу децентралізації у прямий економічний ефект і актуалізує потребу вдосконалення інституційного та бюджетного середовища. Використання регресійного аналізу забезпечує виявлення об’єктивних залежностей між рівнем фінансової автономії, бюджетної самодостатності та економічним зростанням. Результати доводять, що фінансова автономія та бюджетна самодостатність є ключовими детермінантами зміцнення економічної влади громад, а зростання власних доходів місцевих бюджетів визначає довгострокові перспективи соціально-економічної стабільності та позитивно корелює із підвищенням макроекономічної стійкості. Запропоновано сценарії формування перспективної моделі нової конфігурації економічної влади, що поєднує стратегічну роль держави у сферах безпеки та макроекономічної стабільності з розширенням повноважень громад у плануванні розвитку, управлінні ресурсами та наданні публічних послуг. Такий підхід забезпечує баланс централізації та децентралізації, відповідає європейським стандартам багаторівневого урядування та створює основу для модернізації економіки України. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економіки та підприємництва Одеського національного університету імені І.І. Мечникова і є складовою частиною наукових тем: «Дослідження процесів інституціоналізації соціально-економічної діяльності в умовах трансформації економіки» (тема № 184, номер державної реєстрації: 0118U007174, 2018-2022 рр.); «Розвиток інституціонального потенціалу повоєнної економіки України» (тема № 333, номер державної реєстрації: 0123U101894, 2023-2027 рр.). Практичне значення отриманих у дисертаційній роботі результатів полягає у тому, що викладені в дисертації теоретичні та методичні розробки та пропозиції застосовуються у практичній діяльності: Департаменту фінансів Одеської міської ради (Довідка № 05-12-440/1853 від 08.09.2025 р.); Одеської обласної ради (Довідка № 275/Ш від 31.10.2025 р.); Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (Довідка № 1181/02-30/25 від 23.10.2025 р.); Запорізького регіонального центру підвищення кваліфікації (Довідка № 229/03-19 від 24.10.2025 р.); Громадською організацією «Агенція регіональних перспектив» (Довідка від 05.11.2025 р.).