Переглянути
Нові надходження
Документ Розвиток IT-сектору в країнах Центральної та Східної Європи в умовах фінансово-економічної нестабільності(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2024) Шаповал, Анастасія Віталіївна; Shapoval, Anastasiia V.Шаповал А.В. Розвиток IT-сектору в країнах Центральної та Східної Європи в умовах фінансово-економічної нестабільності. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 292 «Міжнародні економічні відносини». – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, 2024. Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню ІТ-сектору в країнах Центральної та Східної Європи в умовах фінансово-економічної нестабільності. У вступі обґрунтовано актуальність теми, її важливість у контексті наукових досліджень та науково-дослідних програм і тем, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження. Також розкрито наукову новизну, практичне значення та наведено апробації отриманих результатів. У розділі «Теоретико-методологічні основи розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у сучасних умовах» розкрито сутність понять інформаційно-комунікаційних та інформаційних технологій у процесі цифровізації. Уточнено понятійно-категоріальний апарат, зокрема через визначення поняття «сектор інформаційних технологій», що втілює систему, яка базується на суб’єктах, що координують інтеграцію технологій для різних аспектів роботи з інформацією, включно з її збором, обробкою, передачею та модифікацією. На основі узагальнення попередніх досліджень процесу цифровізації та визначення її інструментів, таких як інформаційно-комунікаційні та інформаційні технології, було запропоновано уточнення дефініції поняття, яке полягає у визначенні цифровізації як процесу упровадження цифрових технологій з метою автоматизації та вдосконалення бізнес-процесів для поліпшення комунікаційних каналів між бізнесом та споживачами, що передбачає застосування цифрових інновацій та технологій для реструктуризації управлінської структури підприємств та оптимізації залучення інвестицій в інноваційну діяльність. Водночас підприємства ІТ-сектору – це економічні суб’єкти, які проводять діяльність за статтями 58.2, 62, 63.1, 95.1, відповідно до статистичної класифікації видів економічної діяльності. У рамках дисертаційної роботи на основі аналізу теоретичних та емпіричних досліджень узагальнено фактори впливу на розвиток ІТ-сектору. Встановлено, що особливу увагу в наукових роботах приділено оптимізації державної податкової політики як стимулу розвитку підприємництва та інновацій. Відмічено, що окрема увага в дослідженнях приділена управлінню людськими ресурсами як ключовому фактору впливу на показники підприємств, особливо в контексті розробки стратегій щодо підготовки висококваліфікованих працівників та досягнення стійких конкурентних переваг. Аналіз наукових праць, присвячених дослідженню факторів впливу на показники підприємств, показав, що значна частина цих досліджень зосереджується на показниках ефективності великих та публічних компаній. Оскільки переважна кількість підприємств в секторі ІТ представлена малим та середнім підприємництвом, то було встановлено, що цей погляд не завжди відповідає дійсності. Оцінка досліджень дозволила обґрунтувати подальше використання факторів впливу у вигляді податкової політики, освіти та робочої сили на показники результативності всіх підприємств у секторі інформаційних технологій. У дисертації було запропоновано методичні підходи до виявлення факторів впливу на результативність підприємств ІТ-сектору. Тож, застосування методу лінійної регресії дозволило виявити взаємозв’язок між різними факторами впливу та показниками результативності підприємств в секторі інформаційних технологій. Використання методу векторної авторегресії покращило можливості регресійних моделей шляхом дослідження взаємозв’язків в часовому вимірі. Крім того, було впроваджено емпіричні тести, що дозволило дослідити системні й одночасні впливи факторів різних складових розвитку сектору. Зокрема, було введено моделювання на основі панельних даних, що дозволило глибше проаналізувати вплив як індивідуальних факторів, так і систем факторів. До того ж було реалізовано тестування на пропущені змінні для перевірки наявності всіх необхідних факторів у моделі. Це дозволило розробити економіко-математичну модель виявлення залежності показників результативності підприємств ІТ-сектору для країн Центрально-Східної Європи й України, від різних факторів впливу. У розділі «Фактори, що визначають результативність ІТ-сектору в країнах Центральної та Східної Європи» на основі проведеного аналізу ІТ-сектору в країнах Центральної та Східної Європи було виявлено стабільне зростання економічних показників на прикладі таких країн як Польща, Чехія, Румунія, Молдова, Угорщина та Болгарія. Це проявляється в позитивних тенденціях зростання індексу доданої вартості ВВП, розширенні обсягів експорту інформаційно-комунікаційних послуг та підвищенні рівня зайнятості в секторі ІТ. На основі аналізу показників кадрової, освітньої й податкової складової розвитку ІТ-сектору країн регіону було виявлено тенденції та результати, що притаманні кожній складовій та країні. У роботі ідентифіковано характер системи оподаткування кожної з обраних країн Центральної та Східної Європи. На основі економіко-математичних моделей доведено, що податкове навантаження впливає на показники результативності підприємств ІТ-сектору. З огляду на це зазначено, що Польща, Чехія та Румунія активно працюють над реформами, спрямованими на зниження ставок оподаткування. Молдова відзначається специфічним підходом до оподаткування ІТ-представників, що полягає у низькій ставці для резидентів ІТ-парку. Угорщина і Болгарія представляють країни з низьким рівнем ставки корпоративного податку. За результатами аналізів виявлено загальну обернену залежність показників результативності (прибуток, дохід й річний оборот) ІТ-сектору обраних країн від ставок оподаткування. У дисертаційній роботі оцінено фактори впливу освітньої складової, що дозволило виявити стабільні тенденції в більшості країн. Ці тенденції пов’язані зі зростанням обсягу освітніх витрат та збільшенням кількості здобувачів вищої освіти в галузі інформаційно-комунікаційних технологій. Підтверджено важливість освіти для результативності представників ІТ-сектору на основі розроблених моделей. Зокрема виявлено, що у Польщі збільшення обсягу витрат на освіту та зростання показника кількості випускників в ІКТ-галузі відносно загальної кількості випускників впливає на зростання доходів підприємств. У Чехії ріст обсягу освітніх витрат та показника кількості студентів у ІКТ-галузі відносно загальної кількості студентів покращує дохід ІТ-суб’єктів. У Румунії та Болгарії спостерігається пряма залежність між обсягом освітніх витрат та показниками результативності підприємств сектору ІТ. Результати аналізу в Молдові й Угорщині дозволили засвідчити, що існує позитивний вплив збільшення показника кількості студентів, які навчаються за галуззю ІКТ, на фінансові показники діяльності сектору. На основі цих результатів узагальнено ситуацію, що демонструє значення освіти для розвитку ІТ-сектору в регіоні, враховуючи унікальні особливості визначених країн регіону. У рамках дисертаційної роботи представлено показники робочої сили, як фактору впливу: кількість працівників, залучених до сектору, обсяг витрат на співробітників, величина заробітної плати. Виявлено загальну тенденцію зростання кількості співробітників у секторі ІТ та збільшення обсягу витрат на заробітну плату в країнах Центральної та Східної Європи. У результаті економіко-математичних аналізів виявлено, що ключовими факторами впливу зростання показників результативності сектору ІТ в країнах Центральної та Східної Європи є кількість співробітників та витрати на них. У дисертаційному дослідженні оцінено моделі одночасного впливу різних факторів на показники результативності сектору ІТ в країнах Центрально-Східної Європи, виявлено унікальні тенденції та особливості для кожної обраної країни. У Польщі спостерігається зростання доходів ІТ-сектору завдяки зменшенню податкових ставок та збільшенню кількості випускників галузі ІКТ від загальної кількості випускників в країні, а також завдяки росту обсягу освітніх витрат та заробітної плати ІТ-фахівців. У Чехії оптимальними факторами виявлено кількість працівників у секторі, витрат на них та оподаткування. Прямий вплив на дохід ІТ-представників відбиває зміни в обсязі витрат на персонал та кількості співробітників, обернена залежність – оподаткування. За результатами аналізу в Румунії та Молдові підтверджено визначальний вплив податкового навантаження на прибуток ІТ-сектору. В Угорщині визначено про пряму залежність обороту ІТ-сектора від показника кількості працівників в інформаційно-комунікаційному секторі та розміру податкових ставок. У Болгарії відзначено вплив податкових ставок та кількості співробітників в інформаційно-технологічному секторі на оборот ІТ-підприємств. На основі загальних тенденцій підкреслено важливість чисельності співробітників та витрат на них для сектору інформаційних технологій у більшості розглянутих країн. Проте найбільш часто повторюваним показником впливу виявлено податкове навантаження, що підкреслює важливість податкової політики для ІТ-сектора. Відмінність між проведеними тестами на основі кожної складової факторів результативності окремо та за побудови системи визначена у необхідності розуміння того, як буде реагувати залежна змінна не лише на вплив одного типу факторів, а на вплив кількох різних факторів одночасно за умови врахування нестабільності у сучасному світі. У розділі «Ключові фактори розвитку сектору інформаційних технологій в Україні в умовах євроінтеграції» виявлено ключові тенденції на основі аналізу інформаційно-технологічного сектору України в період 2010-2022 років. Зокрема, зафіксовано значне збільшення показника чисельності працівників в ІТ-секторі, що свідчить про стрімкий розвиток галузі та зміни в структурі ринку праці. Аналіз динаміки показників ІТ-сектору дозволив підтвердити істотний ріст прибутку та фінансового результату. Ідентифіковано категорії факторів впливу на результативність представників в Україні згідно з аналогічним сценарієм країн Центрально-Східної Європи. Для встановлення впливу податкового навантаження на прибуток сектору інформаційних технологій запропоновано враховувати ставки оподаткування безпосередньо для ІТ-представників, враховуючи велику кількість фізичних осіб-підприємців. Зважаючи на це, було розроблено формулу розрахунку ставки оподаткування з урахуванням фізичних осіб-підприємців в ІТ-секторі, що дозволило підтвердити вплив соціальних внесків на прибуток. До того ж на основі моделювання виявлено прямий вплив показника кількості абітурієнтів бакалаврату на показник прибутку представників ІТ. Водночас зазначено прямий вплив такого показника в робочій категорії, як витрати на співробітників, на прибуток представників сектору інформаційних технологій, що свідчить про те, що при зростанні показника у робочій категорії впливу відбуватиметься ріст прибутку ІТ-сектору. Отже, головними факторами, що впливають на прибуток ІТ-сектору в Україні визначено показники щодо співробітників й оподаткування. На основі аналізу часових рядів доведено, що підвищення середньомісячної заробітної плати, зниження її оподаткування та податків соціального типу вплине на ріст прибутку підприємств ІТ-сектору. Проте для більш глибокого та коректного аналізу запропоновано проведення панельного тестування з використанням тесту на пропущені змінні. На основі даного тестування, виявлено, що ключовими факторами, які впливають на чистий прибуток ІТ-сектору в Україні, є витрати на оплату праці, кількість фізичних осіб-підприємців в секторі та рівень (ставка податку) соціальних внесків. Врахування кількості фізичних осіб-підприємців обґрунтовано на основі їх значного представництва у загальній кількості ІТ-сектора. У роботі засвідчено, що ріст витрат на оплату праці та кількості фізичних осіб-підприємців сприяє зростанню прибутку, тоді як підвищення рівня соціальних внесків може його знизити. У дисертаційній роботі запропоновано концептуальні засади розвитку українського ІТ-сектору на основі результатів дослідження сектору інформаційних технологій в країнах Центрально-Східної Європи та Україні. Результати аналізу українського сектора ІТ з одного боку відбивають тенденційну подібність до результатів аналізу, проведеного в обраних країнах Центральної та Східної Європи, з іншого боку мають відмінності, що дозволило створити рекомендаційну базу для покращення результативності підприємств ІТ-сектору й можливостей подальшого дослідження із зазначенням основних напрямків можливих змін.Документ Іміджмейкінг у сучасних політичних технологіях: український досвід(2023) Трушевич, Ганна Богданівна; Trushevych, Hanna B.Дисертацію присвячено дослідженню досвіду українського іміджмейкінгу, як сучасної політичної технології, який зазнав змін у зв’язку із значною еволюцією ціннісних кодів суспільства з 2014 по 2022 роки, пов’язаних із соціально-політичними, військовими та культурно-ідеологічними трансформаціями в Україні, які були представлені у тих або інших образах українських політиків. Актуальність вибору теми дослідження обумовлена зростанням впливу політичних технологій на формування іміджу політика в демократичному суспільстві, необхідністю донесення змісту, форм, прийомів та методів маніпулятивного впливу на електорат, сприянням зростанню політичної культури, зокрема, розумінні технологічних прийомів іміджмейкінгу, щоб громадяни змогли обирати політиків більш професійних та відповідальних перед виборцями. Також наявністю недостатнього наукового доробку вивчення технології іміджмейкінгу в українській політичній науці та змінами в підходах та методах створення і застосування технології формування іміджу політиків. Сучасні глобальні політичні, військові та цивілізаційні фактори впливають на процеси, що викликають трансформацію ціннісних орієнтирів громадянського суспільства і, як наслідок, зміну уявлень про політичних лідерів. Виходячи з того, що імідж політика не може будуватись незалежно від таких трансформаційних змін, не враховувуючи їх, працівники політтехнологічної сфери та самі політики повинні швидко реагувати на очікування виборців і створювати такі образи політиків, які будуть їм відповідати. Як реакція громадян на політичну та військову ситуацію в країні, з’явився запит на політичного лідера, який принесе мир, безпеку та суверенітет державі. Саме тому політична технологія іміджмейкінгу постійно вдосконалюється і набирає нових концептів, правил, щоб відповідати потребам електорату. Важливим стає не тільки те, як майстерно побудований імідж політика, а як переформований та як підлаштовується під електорат, глобальні і локальні події. Крім того, значну увагу викликають саме приклад суттєвих змін в образах Президентів України 2014-2022 рр. – П.Порошенка та В. Зеленського, які до сьогодні поки залишаються недослідженими. В межах дисертаційного дослідження автором уперше: зроблено спробу дослідити вплив трансформації ціннісних орієнтацій українців на застосування політичної технології формування іміджу політиків, в зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну; представлено авторську модель етапів побудови стратегії політичного іміджу, як головної складової передвиборчої кампанії; розроблено техніку та правила підготовки політика до виступу; запропоновано типи іміджу сучасних українських політиків, виходячи з політичного сьогодення України; з’ясовано типи іміджевих образів українських президентів через контент-аналіз їх інавгураційних промов, офіційних виступів та особливості мовного іміджу сучасних українських політиків; запропоновано правила коригування зовнішності іміджу політика, як однієї з компонентів створюваного образу; представлено рекомендації в роботі політика в соціальних мережах; проаналізовано особливості формування та зміни іміджу Президентів України з 2014 по 2022 роки. В дисертаційному дослідженні з’ясовано різні підходи до визначення поняття «імідж», проведено порівняння понять «імідж» та «образ». Визначені різні підходи вітчизняних та зарубіжних фахівців до розуміння змісту іміджу. Здійснено детальний опис функцій іміджу, його характеристик, структурних компонентів, типів та моделей. Зміст основного поняття «іміджмейкінг» розглянуто як політичну технологію, тобто технологію формування іміджу політика. Окреслено компоненти імідж-технологій та їх поділ на етапи проведення. Досліджено елементи іміджмейкінгу та цілі впровадження. Значну увагу приділено аналізу впливу цінностей суспільства на іміджмейкінг, як технологію формування іміджу політика. В роботі проаналізовано результати соціологічних досліджень, які дають підставу стверджувати, що до усталених цінностей українців сьогодні належать: безпека, забезпечення стабільності у суспільстві, комунікабельність, порядність політика, відповідальність, патріотизм, чесність, інтелігентність, розважливість, гнучкість, почуття гумору, людяність. Після Євромайдану запит суспільства на стабільність, патріотизм, чесність та відповідальність значно виріс, а у виборах 2019 року – на «нові» обличчя в політиці. Домінуючим ціннісним вподобанням українського суспільства в 2022 році, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, став попит електорату на безпеку. Тому цінності миру, перемоги, свободи, патріотизму, відповідальності та забезпечення стабільного життя стали підґрунтям для побудови образу політика. Професійний іміджмейкер чи політичний консультант повинен слідкувати і відчувати всі ці трансформації в суспільстві, і постійно спостерігати за результатами соціологічних досліджень, які показують зміни, щоб вчасно реагувати і коректувати, змінювати імідж свого політика-клієнта під політичну ситуацію. Цінності громадянського суспільства – це та основа, яка транслює запит громадськості на те, якими вони очікують бачити політиків. В дисертації висвітлено побудову стратегії іміджу політика, тому що перш ніж працювати над формуванням, зміною чи переформатуванням образу, потрібно чітко визначитись з кроками його побудови, технологіями, які будуть застосовуватись для його утвердження та шляхами збереження/захисту іміджу. Спочатку автор визначає фактори, які впливають на створення іміджу політика та специфіку впровадження довгострокового чи короткострокового іміджу. Визначено етапи створення стратегії іміджу політика, де спираючись на власний досвід, дисертант пояснює обов’язкові кроки та технології, які варто застосовувати при формуванні образу політика. Проаналізувавши різні підходи та концепції вчених-політологів, виділено авторські типи образів українських політиків: «Артист» та «Волонтер» (С. Притула, С.Вакарчук), «Воїн» (В. Зеленський), «Мудрий гетьман» (П. Порошенко), «Постійний опозиціонер» (Ю.Тимошенко), «Управлінець» (В. Гройсман та Д. Разумков), «Військовий» (І. Смешко, А. Гриценко), «Мер» (В. Кличко, А. Садовий, Б. Філатов, І. Терехов). Подібна типологія не є однозначно домінуючою, окремі аспекти залишаються дискусійними. Потрібно зазначити, що типів образів політиків в чистому виді не існує, завжди відбувається поєднання двох або трьох образів. Основними компонентами структури іміджу є мова та зовнішність. Мовний імідж – маніпулятивна складова образу політика, яка виступає каталізатором комунікації з виборцями та передає створений образ електорату. Обґрунтовано авторські техніки правильних промов та поради для підготовки політика до виступу. Виділено мовні особливості, на які потрібно звертати особливу увагу при початковій роботі з мовним іміджем кандидата. Представлення образу політика через мовний імідж досліджено через контент- аналіз інавгураційних промов президентів України. Результати показують, що через виступи можна не тільки презентувати образ, а й транслювати його переформатування. Здійснено характеристику риторики українських політиків, які особливо майстерно володіють мовним іміджем, адже він є елементом їх впізнаваності. В дисертаційній роботі проаналізовано синергію та відповідність зовнішності політика створюваному його образу. Зовнішність можна скоректувати чи підкреслити через стиль, зачіску, одяг і т.д. На сьогодні політик повинен слідкувати не лише за чистотою чи охайністю свого одягу, а й за тим, яка подія повинна відбутись, хто буде присутнім на заході і т.д. Також не менш важливим є свіжий, здоровий вигляд політика. Найменші деталі, що слугують аксесуарами, можуть вирізнити стиль політика серед його колег і зробити такий акцент в образі, за яким такий пункт кампанії, як впізнаваність, буде точно виконаним. Особливу увагу політику потрібно приділяти підготовці до ефірів, ток-шоу на телебаченні. Адже телебачення має властивість «оголювати» образ політичного лідера, якщо він не щирий і зроблений максимально штучно. З 2019 року спостерігається перехід від класичних образів політиків до відповідності сьогоденню: прихід до влади нових облич – яскраві акценти в костюмах та порушення протоколу, війна – military стиль. Висвітлено значення фотографії під час передвиборчої кампанії, виділено правила коригування зовнішності та поради по підготовці політика до ефіру на телебаченні. Можна створити ідеальний образ політика, який буде відповідати запитам суспільства, але не донести його до нього. Саме через PR-кампанію виборець починає сприймати імідж таким, яким його хочуть показати, презентувати та подати, безумовно, із використанням маніпулятивного ефекту. Імідж підлаштовують під уявлення виборця. В наших політичних реаліях класична комунікація політиків з виборцями змінюється через те, що значну кількість інформації громадяни отримують через Інтернет. Соціальні мережі стали інструментом в руках політиків та їх команд, який допомагає бути ближчими до народу та транслювати створений імідж. Спілкування виборців із кандидатом через соціальні мережі та різні флешмоби демонструють ефект участі, важливості та залученості людини до системи. Українські політики дуже вчасно та ефективно реагують на будь-які можливості використання шансу зайвий раз нагадати про себе. Представлено поради автора до позиціонування політика в соціальних мережах. Досліджено український досвід іміджмейкінгу, як політичної технології, через детальний аналіз іміджу Президентів України 2014-2022 рр. П. Порошенка та В. Зеленського. Етапи встановлення та зміни образів П.Порошенка здійснено через біографічну складову, враховуючи наявний багатий політичний досвід у одного та відсутність у іншого президента. Заклик до нового життя народу на фоні завершення Революції гідності та початку війни Росії проти України допомагає П.Порошенку прийти до влади. В роботі здійснений аналіз причин підтримки П.Порошенка українцями та розчарування на кінець його каденції. Під час президентських виборів 2019 року він застосовує технології «Протиставлення добра і зла» та «Виділення лідера», але це не допомагає йому реабілітуватись в короткий термін. Актору В.Зеленському вдається змусити молодий електорат долучитись до виборчого процесу, що і стало поштовхом до змін технологій в класичних виборчих кампаніях. В.Зеленський за короткий строк свого президенства змінив багато образів, що пов’язано з політичними реаліями. Спочатку він має образи «Неполітика», «Обранця народу», «Свого хлопця», потім стає «Лідером народу» та «Військовим», але з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну стихійно отримує образи «Героя» на міжнародному рівні та «Батька нації» для українців. За результатами соціологічних досліджень, можемо стверджувати, що на кінець 2022 року українці потребують сильного, вольового лідера, який поведе країну за собою, але не буде зловживати владою, дотримуючись демократичних принципів. Отже, можемо зазначити, що застосування іміджмейкінгу, як політичної технології, в українській політичній практиці виступає складним процесом, але напрацьовано багатий досвід, який дозволяє реагувати на очікування виборців та вимоги сьогодення. Разом із тим динаміка сучасних політичних процесів потребує постійного оновлення напрацьованного досвіду та його технологічного інструментарію. У дисертації визначені основні проблеми та перспективи подальшого розвитку іміджмейкінгу в Україні.Документ РЕВОЛЮЦІЯ ЯК МЕХАНІЗМ ЗМІНИ ВЕКТОРА ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ(2013) Кравець, Ганна Василівна; Кравец, Анна Васильевна; Kravets, Hanna V.Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю аналізу причин, механізмів та результатів суспільних, у тому числі й політичних трансформацій – переходів політичного і загалом суспільного ладу з одного якісного стану в інший. Упродовж двох останніх століть в дослідженнях такого роду домінувала революційна парадигма, хоча й досить часто критикувалася за свій насильницький характер та радикалізм.