Статті та доповіді (Політологія)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Соціальні наслідки комеморативних практик в Україно-угорському прикордонні(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Коч, Світлана Вадимівна; Узун, Юлія Вадимівна; Koch, Svitlana V.; Uzun, Yuliia V.Визнання ролі колективної памʼяті в процесах формування соціальної свідомості та групової ідентичності заклало основи для активної інструменталізації меморіальних практик у конструюванні політичних систем та національних спільнот. Колективна памʼять особливо важлива для оформлення групової ідентичності, оскільки вона формує відчуття спільного майбутнього, загальної мети, надаючи групі можливість фізично формувати спільні політичні позиції та дії, визнаючи загальні сакральні цінності. В межах комеморації оформлюються нові соціально-політичні та національні міфи, які під контролем політичної влади отримують символічне закріплення через історичні наративи, меморіалізацію та політико-правове регулювання змісту подій у національних правових актах. Ще в ХІХ ст. Ернест Ренанн писав, що «забуття та історична помилка є одним із головних факторів створення нації», визнаючи, таким чином, національну памʼять конструйованим політичним проектом.Документ Особливості функціонування інституту Офісу Уповноваженого Уряду Словацької республіки у справах ромських громад: досвід для України(2023) Габрин, П. В.; Коч, Світлана Вадимівна; Остапець, Ю. О.; Koch, Svitlana V.У статті наведено основні статистичні дані щодо кількості ромського населення Словацької Республіки та України. Коротко охарактеризовані державні інституції захисту та представлення інтересів національних меншин та етнічних спільнот у Словаччині на прикладі Ради уряду Словацької Республіки з питань прав людини, національних меншин і гендерної рівності та Уповноваженого уряду Словацької Республіки з питань національних меншин. Розглянуто питання організаційного становлення урядових інституцій Словацької Республіки, відповідальних за розробку та імплементацію урядових політик щодо ромської етнічної меншини, а саме посади Уповноваженого уряду Словацької Республіки у справах ромських громад та Офісу Уповноваженого уряду Словацької Республіки у справах ромських громад. Охарактеризовано головні етапи на шляху до формування сучасної політико-управлінської моделі функціонування Офісу Уповноваженого уряду Словацької Республіки у справах ромських громад впродовж 1995–2021 рр. Розкрито правові засади діяльності урядового Уповноваженого та його Офісу, а саме їх завдання, організаційну структуру та форми співпраці з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування, неурядовими організаціями. Наведені приклади практичної допомоги з боку Офісу Уповноваженого українським біженцями та шукачам притулку у ході російсько-української війни у 2022 р. Коротко проаналізовано сучасну нормативно-правову базу України, зокрема Закони України «Про національні меншини (спільноти) України», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», розпорядження та постанови Кабінету Міністів України, Указ Президента України, так звані «ромські» Стратегії на предмет правових засад, форм, механізмів включення/інтеграції ромської етнічної меншини та реалізації відповідних урядових практик. Наведено досвід функціонування посади Урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики при Кабінеті Міністрів України впродовж 2014–2015 рр. Зазначено дві інституції в сучасній системі центральних органів державної влади України, які найбільш тісно займаються проблематикою ромської етнічної меншини, а саме – Державна служба України з етнополітики та свободи совісті, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Розкрито питання їх діяльності, спрямованої на реалізацію державної етнополітики стосовно ромської етнічної меншини.Документ Національні рухи постмодерної доби (проект позатериторіального самовизначення народу рома)(2023) Коч, Світлана Вадимівна; Koch, Svitlana V.Трансформація світової політичної системи в умовах постмодерну, яка передусім проявляється в процесі поліморфізації акторів соціально-політичної взаємодії, обумовлює необхідність створення нового фільтру для опису практик політичної участі, представництва та самовизначення. Зміни також відбуваються в змістовному наповненні та концептуальному осмисленні ключовий понять політичного буття: «нації» та «держави». В статті зазначається що сучасний політичний процес не абсолютизує звʼязок між державою та нацією, та їх територіальність. Обидва феномена отримали концептуальну свободу та продемонстрували автономний розвиток в вигляді: недержавних націй; держав, які переосмислюють свою програму національного розвитку; націй, які «виросли» за межі територій своїх держав; держав які не контролюють свої території; дислокальних націй діаспорального (мережевого) типу та інше. Умовою перегляду концептуального наповнення поняття «нації» та формування нового формату міжнародної системи є визнання активної роли дисперсних етнокультурних систем та локальних соціальних структур меншин. На регіональному, національному та глобальному рівнях зʼявилось багато паралельних місць управління та форм представництва які надають можливість таким групам розбудовувати соціально-політичні системи представницького типу, що є альтернативними до функцій територіальної держави. Серед дисперсних, заснованих на етнічній ідентичності груп, які прагнуть політичного визнання та представництва, але при цьому не вимагають територіального самовизначення – є рома. Незвичний характер претензій рома на статус нетериторіальної нації став можливим в умовах трансформації територіально-політичного простору ЄС, де процес просторового розвитку відбувається в напрямку обмеження політичного значення національних модерних систем та розширення повноважень локальних просторів та груп. В статті показаний процес громадської емансипації рома в умовах триваючої інтеграції країн Європи, що дозволило використовувати переваги простору ЄС для формування адміністративного, політичного, соціального та фінансового управління рома. Цей процес демонструє перетворення транскордонної національної меншини на національну систему мережевого типу, яка має належне представництво в ООН та ЄС.Документ Політичний простір угорської нації: ресурс споріднених діаспор(2022) Коч, Світлана Вадимівна; Koch, Svitlana V.В статті представлено процес переформатування практик національного розвитку за рахунок розширеного трактування ендогенного політичного простору національної спільноти. Зазначається, що просторові стратегії ЄС суттєво впливають на перегляд пріоритетів регіонального розвитку модерних держав, які прагнучі забезпечення сталого розвитку власних політичної системи, звертаються до соціально-політичного капіталу споріднених закордонних діаспор та прикордонних регіонів. В умовах просторової революції та визнання актуального політичного простору конструйованою системою, національно-політичний простір набуває характеристик гнучкої мережевої системи де формуються нові практики національної згуртованості, які не обмежується суверенними кордонами держави. Представлено приклад трансформації процесу національного згуртування в Угорщині, який передбачає інкорпорацію споріднених закордонних діаспор Південної Словаччини, Трансільванії, Воєводино та Закарпаття в єдину соціально-політичну систему без перегляду державних кордонів. Управління соціально-політичним розвитком діаспор угорців за кордоном відбувається централізовано, завдяки державним інститутам та програмам. На прикладі створення розгалуженої мережі угорських політичних партій та громадських організацій в межах соціально-культурних просторів угорських діаспор, показано процес розбудови системи автономістських проектів по периметру кордонів Угорщини, завдяки яким вона прагне модернізувати власну національну доктрину забезпечивши її транснаціональною складовою. Угорська політика розглядає угорські громади як ресурс, який здатний забезпечити політичний транзит для національної доктрини, яка забезпечуючи модерну складову етнонаціональної ідеї, надає можливість реагувати на просторові трансформації з боку ЄС.Документ The national self-determination projects of Greece and Bulgaria: the role of ethnic Bessarabian diasporas(2018) Koch, Svitlana V.; Коч, Світлана ВадимівнаThe article is devoted to an analysis of the roles of the Bulgarian and Greek diasporas in Bessarabia in achievement of the national self-determination projects of Greece and Bulgaria. Based on historical and ethnographic materials, the paper demonstrates the conditions under which ethnocultural groups became the nucleus of national liberation movements in the 19th century. Emphasis is placed on the fact that successful rebellion in Greece in 1821–1832 and the war in Bulgaria in 1876–1877 became possible due to the active position of ethnic diasporas in Odessa and Bessarabia. Their activities proceeded in several directions: emergence of the idea of national revival; financial support for the national struggle by Maecenas from diasporas; and formation of people’s militias that played the role of an advance detachment in national liberation wars.Документ Меморіальна політика сусідів України: від стратегії національного суверенітету до «великих держав»(2018) Коч, Світлана Вадимівна; Koch, Svitlana V.The article is devoted to the relevant issues of modern conditions of state memorial policy in the countries that have common borderland with Ukraine. The aim of the work is to dem- onstrate the process of historical policy formation as a mechanism of justification of national sovereignty and its transformation into technology of geopolitical construction applied in prac- tices of Ukraine’s neighbours. Historical policy has been considered in tree forms: as practice of formation of image of soli- dary, loyal society; as an instrument of political power used by the state; as a mechanism of commemoration industry of global world order that result in formation of legislation on memory. The article considers reasons and forms of institutionalization of historical policy of the East Europe and in the Post-Soviet countries in XXI century. The attention is focused on statuses ob- tained by organizations that are responsible for formation of memorial policy: scientific-research centre with right on lustration and procurators’ functions (Poland); State body (Slovak Republic); government structure (Romania); central body of executive power (Ukraine 2006) and scientif- ic-research budgetary institution affiliated to the Government (Ukraine 2010); research centre (Czech Republic), independent scientific research organization (Hungary); Government com- mission (Baltic states, Romania, Moldova, Russia). Practice of control over history and memory demonstrates the process of formation of political industry as a technology of political action. Methodological basis of research. The feature of the subject of research stipulated the com- prehensive, systematic approach to the analysis of “memorial policy” as to the phenomenon as well as to the political practice and political technology. In result the conclusions have been formed that historical policy in state may be represented as a technology of “soft power” or as a mean of homogenization of socio-cultural space or as a method of restructuration of the space. The distinctive element of the memorial policy of the neighbour states is practice of transborder way of defining the term “nation” that excludes the frames of etatism limitation. Such practice allows to use the historical narrative in order to involve ethnically-related population of diasporas and population of borderland territories to the composition of nation. Memorial practice and informational interventions in borderland regions that are realized by Ukraine and its neighbours are part of the national strategies that have been forming within the search processes of historical arguments for political decisions.Документ Кліважування простору Північного Причорномор’я: геополітичні суперечки в епоху пост-правди(2018) Коч, Світлана Вадимівна; Koch, Svitlana V.Причорномор’я протягом століть залишається зоною геополітичного протистояння прикордонних держав: Болгарії, Росії, Румунії, Туреччини, України, Молдови та інших. Вибудовуючи свою геополітичну суб’єктність, кожне з них розглядає регіон як частину простору етногенезу, націогенезу і політогенезу. Сучасний регіоналізм в політичних практиках суміжних держав Причорномор’я став проявом різних процесів. В одному випадку, як механізм децентралізації та лібералізації в рамках глобальних інтеграційних тенденцій, а в другому – як практика реалізації постімперських геополітичних ідеологій. У цьому випадку він в кінцевому рахунку спрямований на руйнування територіального статус-кво. Такі процеси на стадії зародження та оформлення проявляться в вигляді політики «м’якої сили» і відбуваються під ширмою «відродження» нації і справедливості. Мета статті – продемонструвати специфіку Причорномор’я як прикордонного регіону та транскордонної системи та акцентувати увагу на нових якостях соціального і інформаційного просторів. Так, вихід на політичну арену нових акторів – регіональних спільнот і локальних етнокультурних і діаспорних груп, зумовило співіснування різних версій історичної «правди», політичної доцільності, соціальної справедливості в регіону. В статті продемонстровано, що інформаційний та комунікаційний простори стали ареною для політичних дій держав, які проводять в регіоні цілеспрямовану культурну та меморіальну політику. Метою таких заходів проголошується турбота та захист співвітчизників, збереження пам’яті про спільне минуле, створення умов для інтегрування регіону в семіотичну та інституційну систему держави. Зроблено висновок про те, що усі суб’єкти регіональних геополітичних відносин розглядають транскордоння Північного Причорномор’я як стратегічний простір для подальшого національного розвитку. При цьому відзначено, що національні стратегії на початку ХХI ст. були трансформовані за рахунок розширеного тлумачення «націй», які «вийшли» за державні кордони та «включили» у свій склад закордонних співвітчизників, які втратили громадянство, споріднені етнічні групи, а також історичні та етногенетичні простори, які в минулому належали державам і розуміються як «втрачені».Документ Любов, яка рухає кордони: діаспоральна політика Туреччини(2018) Коч, Світлана Вадимівна; Коч, Светлана Вадимовна; Koch, Svitlana V.У статті представлено аналіз процесу формування діаспоральної політики Туреччини в контексті реалізації нової геополітичної стратегії неоосманізму. Метою роботи є дослідження еволюції поняття діаспори в державній політиці та аналіз трансформації відносин держави з діаспорами залежно від змін національних пріоритетів Туреччини. В якості об’єкту державної діаспоральної політики постають «турецькі громадяни за кордоном», «споріднені групи», «дружні спільноти». Розширення поняття «діаспора» демонструє факт того, що діаспора в Туреччині стала розглядатися як ресурс для реалізації міжнародної стратегії держави щодо стабілізації та розвитку геополітичного та економічного становища, як механізм посередництва та лобіювання інтересів. Визначається, що діаспоральна політика Турецької республіки орієнтована на виконання двох завдань: створення міцної транснаціональної лобістської структури на основі етнічних діаспор у всьому світові та виконання геополітичного завдання – створення глобальної інтеграційної системи через консолідовані зусилля споріднених держав і народів тюркського світу.Документ Трансграничное позиционирование культурной идентичности(2018) Коч, Светлана Вадимовна; Коч, Світлана Вадимівна; Koch, Svitlana V.Культурная идентичность в сложном многомерном пространстве трансграничной периферии позиционируется как капсульная, диффузная, кластерная, кризисная или гибридная. Все эти характеристики отражают условия нахождения локальных групп в пространстве трансграничья, выбор групповой идентификации и поведения в условиях сложной геополитической, кроскультурной среды. Трансграничное позиционирование культурной идентичности определяется как поиск и изменение позиции этноса в культурном пространстве между границами.Документ Borderland groups between political centres: national influence and local practices and in Bessarabia(2018) Koch, Svitlana V.; Коч, Світлана ВадимівнаThe article considers the conditions, under which ethnic groups form the necessity in lobbying of group socio−economic and political interests. The attention is focused on the leading role of ethnic groups in the processes of integration and disintegration of the region, regional policy of national development. The process of acquisition of subjects` of socio−economic and political relations function by local ethnic groups both within the State and in the international arena is demonstrated on the example of ethnic groups of Bessarabia in Ukraine and Moldova. The paper illustrates the acquisition of active capacity by ethnic groups while protecting cultural and social rights, as well as participation in global international processes. This problem acquires the special relevance in regard with the developed institutional and integrational crisis in Ukraine at the end of 2013 − beginning 2014. The “Ethnic map” at this conjuncture acquired additional functions as by the side of ethnic groups and in the managerial political projects of leading geopolitical players in the region (Romania, Moldova, Ukraine, Russia, Turkey, etc.).Документ Трансформации идентификационных стратегий болгар Украины: социально-политические условия и адаптационные практики(2017) Коч, Светлана Вадимовна; Коч, Світлана Вадимівна; Koch, Svitlana V.Современное состояние «идентификационных процессов» на фоне «войн памяти» и «изобретения традиций» ставит эти процессы в ряд приоритетных проблем науки и политики.В работе предложен анализ процесса выбора различных идентификационных стратегий, которые реализуются болгарами Украины. Предметом анализа являются особенности формирования коллективной памяти, которая лежит в основе выбора идентификационной стратегии: коммеморативные практики, механизмы мемориализации прошлого, соотношение локальной групповой истории с национальными стратегиями Болгарии и Украины. Показано, что на выбор идентификационного поведения оказывает влияние эффективность социальной адаптации в конкретных исторических условиях. Социальный ресурс, которым обладает группа в каждый конкретный момент, оказывая влияние на выбор векторов коллективной памяти, предопределяет формирование охранительных практик, которые направлены на сохранение группы.Документ Субъектно-объектные отношения в процессах структурирования пограничья (на материалах исследования Бессарабии)(2015) Коч, Светлана Вадимовна; Коч, Світлана Вадимівна; Koch, Svitlana V.The article focuses on the idea that interaction between the space as an object and the space as a subject of regional relations that has a dialectical relationship, which is formed by the process of structuring a regional system determining the logic of conversion of the inside conditions (geopolitics, history, economy) into the models of perception and activity that are realized on the levels of group and individual practices. The analysis of the process of conversion of the borderland into the historical and political reality – the object of relations – has been made on the example of the Bessarabia region. The article demonstrates the working model of the borderland space. The base of its current development are algorithms of behavior set down by the social structure and communication links that have been historically formed in the region. Communication environment as a factor of programming of social relations has been considered on the example of ethno-cultural groups of the region.Документ Этническое лоббирование как социальная практика в пограничье (на материалах исследования Бессарабии)(2014) Коч, Светлана Вадимовна; Коч, Світлана Вадимівна; Koch, Svitlana V.The paper discusses features of ethnic lobbying. The conditions, under which ethnic groups form the need to lobby group socioeconomic and political interests, are analyzed on the example of the borderland of Bessarabia. Ethnic culture under the conditions of the region has become a significant element of the social space designing: from the organization of city landscape to ethnic representation in the socioeconomic activity of the majority of the «traditional» and «new» ethnic groups living in the region. The ethno-social groups create a social network, inside which the main socio-cultural activity of the group is realized: adaptation to the environment of other cultures, retention of the part of social space and the city infrastructure within the limits of which the group is functioning and conducting the translation of the cultural tradition, which is necessary for maintaining identity and reproduction of the group. The conditions for the development of socioeconomic environment of the researched region determine conscious demonstration of belonging to ethno-cultural and confessional communities. This was the natural condition for forming lobbying groups on the basis of cultural, ethnic and religious affiliations. Their activity is directed towards providing assistance for the development of economic and social projects initiated by the members of the groups. Traditional ethnic groups of the region (Jews, Armenians, Greeks, Bulgarians, Russians, and Tatars) and a number of the «new» ethnic groups, whose economic and demographic possibilities allowed them to act as capable subjects in the sociopolitical space of the city (Chechens, Azerbaijanis, Chinese, Vietnamese), carry out the lobbying activity under the conditions of the city. The presence of the already formed social ethno-cultural systems under the conditions of the region has become an important moment in the process of forming groups of pressure with ethnic features. It has made ethnic groups a convenient reserve for electoral recruitment during election campaigns.Документ Політико-правові аспекти історичних джерел українського демократичного транзиту: вибори до установчих зборів УНР 1917 року(2014) Коч, Світлана Вадимівна; Koch, Svitlana V.Розглянуто політико-правові аспекти демократичного транзиту в Україні на прикладі трансформаційних перетворень 1917 року. Проведено огляд процесу організації виборів до Установчих зборів УНР. Проаналізовані положення закону Центральної Ради «Про вибори до Установчих зборів Української Народної Республіки».Документ Особенности процессов этнической идентичности в среде болгар-поселенцев Одесской области(2009) Коч, Светлана Вадимовна; Коч, Світлана Вадимівна; Koch, Svitlana V.Пpoблeмa идeнтичнocтив цeлoм и этничecкoй идeнтичнocти в чacтнocти paccмaтpивaeтcя в paзныx кoнтeкcтax yчeными paзличныx oтpacлeй знaний.Документ Demography as history”: methods of studying the past (II)(2023) Ganchev, Alexander; Uzun, Yuliia V.; Ганчев, Олександр; Узун, Юлія ВадимівнаThe article provides specifics to an attempt at theoretical and methodological comprehension of historical and demographic reconstructions in the contexts of both “cliometrics” and “social history”. The characteristics of the specific toolkit are described and the technique of cognitive procedures is revealed. The methodology of demographic research is in line with the typological analysis of microsocial units of human activity (family, clan, community). The review and the description of specific methods are carried out in accordance with the general historiographic experience and the practice of the specific quantitative modelling of the population growth processes in a particular region. These studies are based on the identification and digital processing of formulary sources of the 19th – early 21st centuries. The article proposes a toolkit to improve the external and internal criticism of these types of sources. Special attention is paid to specific historical and demographic methods of identification and interpretation: coefficients, indices, and indicators. We fit them into the contours of historical science and expose their heuristic value and potential. This understanding contributes to the development of additional meanings in the humanities. The tested specific methodology is presented as potential for further extrapolations to sociocultural environments and historical periods. Overall, the paper highlights the issue of the prospects and possibilities of historical and demographic research in the context of studying the past of communities, as well as the issues of mutual influences of social institutions and practices, on the one hand, and population reproduction factors, on the other.Документ Конституювання нової територіальної ідентичності міста в умовах асиметричної децентралізації(2023) Узун, Юлія Вадимівна; Коч, Світлана Вадимівна; Uzun, Yuliia V.; Koch, Svitlana V.Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 25 вересня 2015 року «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року», а згодом прийнятий Європейським Союзом в 2021 р. «Територіальний порядок денний, 2030» анонсували продовження глобальних реформ децентралізації, пов’язаних з: визнанням принципу асиметрії для функціонально різних територій; розвитком потенціалу регіонів як «полюсів зростання»; розвитком «поліцентричних мереж», «транснаціоналізації», «розумної спеціалізації»; «деконцентрації ресурсів та інвестицій»; розвитком «циркулярної економіки» (локальний промисловий симбіоз); розвитком «політики на основі місця» .Документ Афірмативна політика Болгарії щодо «зарубіжних болгар»(ТОВ «РІК-У», 2023) Коч, Світлана Вадимівна; Узун, Юлія Вадимівна; Koch, Svitlana V.; Uzun, Yuliia V.Формулюючи тези щодо афірмативних практик держав по відношенню до споріднених народів, втрачених співвітчизників та етнічних «своїх» груп за кордоном, слід зауважити що ці практики мають різні завдання та ефективність, але всі вони є інструментами сучасних глобальних перетворень політичного простору. Практики позитивної дискримінації орієнтовані на «споріднені» або «сусідські народи» (як в Туреччині) , «втрачені» співвітчизники (як в Румунії), етнічні «свої» (як в Болгарії, Польщі, Угорщині) .Документ Етнонаціональний вимір глобальної просторової деконструкції(2023) Узун, Юлія Вадимівна; Uzun, Yuliia V.Політичний процес, що конструюється в глобальному вимірі, демонструє, що територіально-політичний простір з умови політичного процесу перетворюється на результат політичного конструювання. На це вказують програми глобальної просторової стратегії управління урбанізованими поліцентричними мережами мегаполісів і регіонів, розвитку транснаціональних мереж та зв’язків в контексті реформ «municipal statecraft» та твердження «політики на основі місця». Це актуалізує дослідження: нового муніципалізму, локалізму, муніципальної парадипломатії, глобальної деволюції.Документ Архітектура регіонального представництва в системах багаторівневих відносин(2023) Узун, Юлія Вадимівна; Uzun, Yuliia V.В статті здійснено аналіз комплексу інститутів, які реалізують функції представництва регіонів в умовах глобальної трансформації територіально-політичних систем. Зазначено, що глокалізація як специфічний процес другої половини ХХ ст. обумовила: 1) піднесення ролі регіонів різного масштабу в реалізації глобальної програми дій, орієнтованої на забезпечення потреб та прав людини, інтересів локальних регіональних спільнот, 2) посилення функціональної спроможності субнаціональних регіонів через зменшення дистанції політичної участі в наднаціональних інтеграційних макрорегіональних системах. В статті продемонстровано теоретико-методологічну основу формування нової архітектури глокальних політичних відносин, що конструюється на основі принципів: відмови від «методологічного націоналізму», що супроводжувалося визначенням в якості головного об’єкту досліджень – локалітетів, регіонів; заміни низхідної логіки аналізу (від держави до регіонів та локалітетів) висхідною (від систем самоврядування до національних систем та наднаціональних систем, подібних ЄС); обґрунтування політичного простору як результату співпраці суб’єктів соціальних відносин, які конструюють простір; обґрунтування нової територіальної та політичної структури систем характеристиками яких є: мережевість, деієрархічність, гетеротопічність, мультимодальність, здатність до ремодуляції та адаптації. Стаття будується навколо декількох проблем конституювання регіонального представництва в політичних системах: 1) співвідношення територіального та політичного контекстів регіонального представнцитва; 2) виборчих систем, які технічно забезпечують моделі представництва; 3) парламентського наднаціонального макрорегіонального представництва, яким кожен обраний регіон представляє себе в глобальному контексті міжнародних відносин; 4) парламентського та позапарламентського способів представництва субнаціональних регіонів. В роботі робиться висновок про процес інституціоналізації позапарламентських форм регіонального представництва, які приходять на заміну традиційній формі територіального представництва, представленій бікамералізмом. Сучасна логіка інституціоналізації будується на визнанні асиметричних функціональнообумовлених форм представництва регіональних інтересів в мережах міжурядових структур, побудованих не стільки на основі моделі представництва, скільки на основі участі і координації.