Монографії РГФ
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Монографії РГФ за browse.metadata.type "Article"
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Роль науково-дослідної діяльності студентів у ході формування їх вторинної мовленнєвої особистості(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Мойсеєнко, Наталія Григорівна; Мойсеенко, Наталия Григорьевна; Moiseienko, Nataliia H.; Сосницький, Ігор ОлександровичОсновною метою даного дослідження є встановлення ролі науково- дослідної роботи студентів у процесі формування найвищого рівня їх комунікативної спроможності іноземною мовою, що охоплюється поняттям вторинної мовленнєвої особистості. Одним із завдань даної наукової розвідки є визначення змісту понять мовна особистість, мовленнєва особистість, вторинна мовна особистість, вторинна мовленнєва особистість. У ній також встановлюється кореляція між зазначеними поняттями та поняттям комунікативної компетенціїДокумент Українці: етнос і мова(Нац. акад. держ. управління при Президентові України, Одеський регіональний ін-т держ. управління, 2013) Таранець, Валентин Григорович; Таранец, Валентин Григорьевич; Taranets, Valentyn H.Проблема походження українців розглядається в світлі слов’янського етногенезу, що дає можливість звернутися до витоків давнього українського етносу та його мови. В основі нашого розгляду знаходиться концепція конвергенційного розвитку народів, згідно з якою праслов’яни, витворившись із індоєвропейської спільноти, являли собою первісно гетерогенну етномовну сукупність, яка на базі територіальної та язичницької близькості сформувалась у відносно єдиний етнос та надмову (койне), що постала у вигляді слов’янської прамови. Дослідження у сфері славістики підтвердили реальність зазначеної гіпотези (І. О. Бодуен де Куртене, Ф. де Соссюр, В. Порціг, Г. П. Півторак, М. О. Трубачов, Ю. Шевельов), розуміння якої може бути продовжено на час формування окремих слов’янських субетносів та мов. Саме з цих позицій розглянуто нами проблему походження українського народу та його мови, які сформувалися в період існування праслов’янських племен та діалектів і, консолідуючись на основі суміжної близькості та близькості віри, привели поступово до утворення нації та літературної мови. Таке розуміння еволюції «українства» підтверджується нашим дослідженням та попередніми результатами вивчення історії українського народу та його мови. До останніх необхідно уналежнити праці провідних вчених, з-поміж них це – С. Смаль-Стоцький, Є. Тимченко, І. Огієнко, Ю. Шевельов, Г. П. Півторак, В. М. Русанівський, В. Д. Баран.