Перегляд за Автор "Romanets, Valentyna M."
Зараз показуємо 1 - 9 з 9
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Depiction of the conflict between personality and state in the novel «1984» by G. Orwell(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2020) Romanets, Valentyna M.; Романець, Валентина Михайлівна; Романец, Валентина МихайловнаThe article «Depiction of the Conflict between Personality and State in the Novel «1984» deals with investigation of the genre peculiarities of the novel – dystopia «1984» by G. Orwell and depiction of the conflict between Personality and State. The author of the article states that the genre of dystopia novel occupies a special place not only in the English literature of the XX century, but also in the world literature. The first part of the article speaks about the formation of the dystopia genre in the world literature, which developed as an opposite to the genre of utopia. The research shows that dystopia genre was creatively implemented in the works by A. Huxley, R. Bradbury, K. Ishiguro, etc. The article states that in the novel under analysis the author touches political, social, moral and philosophical problems. And the main means of treating this issue is the system of characters creatively presented in the novel. The author of the article focuses on the analysis of the main character of the novel – Winston Smith, who becomes a person involved into a dramatic, tense conflict between a Personality and the State. G. Orwell provides the idea that under the pressure of a society any person can be ruined. Outstanding characters of the book make it interesting and exciting for a wide circle of readers. This research states that the most tragic and awful character for G. Orwell is the leader of the totalitarian state – Goldstein. The whole novel is aimed against totalitarian ideas, tending to embrace all aspects of human life in order to develop the nation of warriors and fanatics.Документ L’héritage littéraire de Victor Hugo dans le contecste du romantisme français(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Romanets, Valentyna M.; Романець, Валентина МихайлівнаL’article est consacre a l’etude des l’æuvre de Victor Hugo grand poete, dramaturge, romancier, essayiste et activiste social. Victor Hugo occupe une place marquante dans l’histoire des lettres françaises au XIXe siècle, dans des genres et des domaines d’une remarquable variété. Il est poète lyrique avec des recueils comme Odes et Ballades, Les Feuilles d’automne ou Les Contemplations mais il est aussi poète engagé contre Napoléon III dans Les Châtiments ou encore poète épique avec La Légende des siècles. Il est également un romancier du peuple qui rencontre un grand succès populaire avec par exemple Notre-Dame de Paris, et plus encore avec Les Misérables. Au théâtre, il expose sa théorie du drame romantique dans sa préface de Cromwell en 1827 et l’illustre principalement avec Hernani en 1830 et Ruy Blase n 1838.Документ Motifs Evangeliques dans la prose de Victor Hugo(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2017) Romanetz, Valentine M.; Романець, Валентина Михайлівна; Romanets, Valentyna M.Cet article est consacré а l’étude de l’œuvre de Victor Hugo, grand poète, dramaturge, romancier, essayiste et activiste social. L’auteur se propose de montrer comment les principes sociaux et moraux de l’écrivain ont été mis en action dans sa prose. V. Hugo fait appel а la conscience, plaide pour la miséricorde, dénonçe la cruauté, pleure sur les victimes de l’injustice sociale et rêve d’un avenir meilleur. L’l’étude du roman épique de Victor Hugo «Les Misérables» présente un grand intérêt du point de vue de comparaison de ses protagonistes avec des personnages évangéliques bien connus. L’auteur fait une tentative originale de retracer des liens entre tels personnages que Jean Valjean, Fantine, Javert, Thénardier, l’évêque Miriel et des personnages bibliques. Dans la conclusion l’auteutr souligne que les images, thèmes et motifs évangeliques impregnent le monde d’art de la culture européenne. Or, pour trouver son chemin dans ce monde, comprendre les tendences de son développement il faut étudier profondément les heros evangeliques.Документ Антична література(Букаєв В. В., 2024) Войтенко, Леся Іванівна; Романець, Валентина Михайлівна; Voitenko, Lesia I.; Romanets, Valentyna M.Метою пропонованих методичних рекомендацій є формування і вдосконалення навичок літературознавчого аналізу текстів античних авторів здобувачами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету романогерманської філології. Методичні рекомендації укладено відповідно до робочих навчальних програм. Методичні рекомендації можуть використовуватись здобувачами першого (бакалаврського) рівня філологічного факультету, фахівцями, зацікавленими у знанні та аналізі творчої спадщини античної культури.Документ ВИКЛАДАННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В КОНТЕКСТІ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ (ЕПОХА ПРОСВІТНИЦТВА)(Астропринт, 2009) Романець, Валентина Михайлівна; Romanets, Valentyna M.Документ Композиція та архітектоніка твору як ознака авторського стилю. Дж. Чосер «Кентерберійські оповідання»(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Романець, Валентина Михайлівна; Подковирофф, Нанушка; Romanets, Valentyna M.; Podkovyroff, NanouchkaУ статті розглядаються проблеми композиції та архітектоніки художнього твору. Досліджується співвідношення цих понять. Проведено аналіз типів композиційної організації художнього твору. Зазначено, що проблема композиції художнього твору має досить давню традицію. Її розглядав свого часу ще у IV ст. до н. е. Аристотель, при цьому наголошував на тому, що досконалість твору можна забезпечити вмотивованим відбором і поєднанням окремих елементів у цілісність, яка становитиме певну гармонію. Проведено дослідження теоретичних аспектів поняття «композиція», розмежування із подібними йому значеннями «структура» та «архітектоніка», опис композиційних прийомів, які увиразнюють функції композиції в художньому творі. У статті розглядаються особливості композиції та архітектоніки «Кентерберійських оповідань» («The Canterbury Tales») — твору Джеффрі Чосера, що був написаний наприкінці XIV століття середньоанглійською мовою, але залишився незавершеним. Літературна майстерність Чосера проявляється, наприклад, в тому, що в оповіданнях відображені індивідуальні риси та манера оповіді героїв. Автор малює широке полотно англійської дійсності сучасної йому доби. Книга складається з «Прологу», двадцяти двох віршованих та двох прозових оповідань, які зв’язані інтер-людіями. Обрамляючі оповідання повідомляють про розвиток дії. Запозичивши сюжети багатьох оповідань у інших авторів, Чосер ускладнює фабулу, насичує її реалістичними деталями. Динаміку дії автор поєднує з психологічним аналізом. Наголошено на тому, що композиція художнього твору структурується з таких основних елементів: сюжет — черга подій, що відбуваються в творі; конфлікт — зіткнення характерів та обставин, поглядів і принципів життя, які покладені в основну дії. Конфлікт може відбуватися між особистістю і суспільством чи між персонажами. А у свідомості він може бути явним, прихованим чи уявним. Елементи сюжету відтворюють ступені розвитку конфлікту; пролог — своєрідний вступ до твору, в якому розповідається про події минулого, він емоційно налаштовує читача на сприйняття твору; експозиція — введення в основну дію, показ умов і обставин, які були до початку дії (розгорнута, нерозгорнута, цілісна і «розірвана», розташована на початку, в середині чи наприкінці твору); ознайомлення з персонажами твору, обставинами та хронологією, на тлі яких відбувається дія; зав’язка — початок руху сюжету (подія, з якої починається конфлікт, розвиваються подальші дії); розвиток дії — система подій, які стають наслідком зав’язки, конфлікт загострюється, а суперечності проявляються ясніше і гостріше; кульмінація — момент найвищої напруги дії, вершина конфлікту — після кульмінації відбувається послаблення дії; розв’язка — вирішення конфлікту або вказівка на можливі шляхи його вирішення. Це заключний момент дії художнього твору. На цьому етапі композиції показане чи вирішення, чи неможливість його розв’язати; епілог — заключна частина твору, в якій позначається напрям подальшого розвитку подій і долі героїв. Коротка розповідь про те, що сталося з дійовими особами твору, після закінчення основної сюжетної дії. В дослідженні розглянуто варіанти сюжету: сюжет може викладатися в прямій послідовності подій з відступами у минуле — «ретроспективами». Крім того, сюжет може зображувати екскурси в майбутнє чи навмисно змінено послідовність подій. Несюжетними елементами вважаються: вставні епізоди, авторські відступи. Таким чином, слід зазначити, що основною функцією сюжету є відображення позиції автора. У творі можуть бути відсутні окремі елементи сюжету, а іноді є кілька сюжетних ліній. Прийоми архітектоніки, використані автором, створюють особливий неповторний авторський стиль. І саме автор сам обирає провідні композиційні принципи. Так композиція твору може бути багатоплановою, лінійною, кільцевою, «ниткою з намистинами». Майстерна архітектоніка — це не просто єдність складових частин твору, це — самобутність конкретного твору, його краса й унікальність. Зазначено, що суттєвою якістю композиції твору Чосера є її логічна послідовність. Саме за допомогою композиції можна вирізнити, що в «Кентерберійських оповіданнях» центром подій є подорож пілігримів до святого місця. Архітектоніка, тобто співвідношення між собою частин твору, наприклад, пролог і епілог традиційно невеликі, розташовуються на початку — пролог і наприкінці — епілог твору. А розділи більшого розміру розташовані між прологом і епілогом. У «Кентерберійських оповіданнях» Дж. Чосера подієвий тип композиції має хронологічну форму. Між окремими діями є часові відстані, але порушення природної послідовності в часі відсутні.Документ Плани семінарських занять для спеціальності «Філологія» (англійська, німецька, іспанська, французька, українська філологія, переклад)(Астропринт, 2024) Войтенко, Леся Іванівна; Абабіна, Наталія Василівна; Бежан, Олена Анатоліївна; Подковирофф, Нанушка; Романець, Валентина Михайлівна; Садовська, Юлія Володимирівна; Фокіна, Світлана Олександрівна; Ланова, Вікторія Володимирівна; Voitenko, Lesia I.; Ababina, Nataliia V.; Bezhan, Olena A.; Podkovyroff, Nanouchka; Romanets, Valentyna M.; Sadovska, Iuliia V.; Fokina, Svitlana O.; Lanova, Viktoriia V.Навчальне видання рекомендовано для семінарських занять для спеціальності «035 Філологія» (англійська, німецька, іспанська, французька, українська філологія, переклад), розроблено викладачами кафедри зарубіжної літератури для першого та другого рівня вищої освіти очної та заочної форми навчання. Матеріали видання сприяють покращенню рівня роботи студентів на семінарських заняттях, якісній підготовці до них. Рекомендовано студентам факультету романо-германської філології, філологічного факультету та викладачам, які працюють за спеціальністю «035 Філологія».Документ Повесть В. Гюго „Последний день приговорённого к смерти” в оценках А. С. Пушкина(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2014) Романец, Валентина Михайловна; Романець, Валентина Михайлівна; Romanets, Valentyna M.Предложенная статья посвящена исследованию оценок А. С. Пушкиным повести В. Гюго „Последний день приговорённого к смерти” и влияния данного произведения на повесть „Пиковая дама” выдающегося русского писателя. Автор статьи доказывает, что среди произведений „неистовой литературы”, несомненно, самым выдающимся и оказавшим на „Пиковую даму” наиболее значительное влияние была повесть „Последний день приговорённого к смерти”. Отмечены различия художественных принципов двух авторов, свидетельствующие о прямо противоположных путях решения ими проблемы преступления и наказания.Документ Тема гордої смерті героя-одинака у контексті французького романтизму (А. де Віньї «Смерть вовка»)(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Романець, Валентина Михайлівна; Подковирофф, Нанушка; Romanets, Valentyna M.; Podkovyroff, NanouchkaПропонована стаття присвячена дослідженню поеми французького романтика А. де Віньї «Смерть вовка». Автор дослідження аналізує образи тварин в поемі, художні засоби їх втілення. Розглядається основна тематика та проблематика твору як в контексті творчості А. де Віньї, так і в контексті європейського романтизму. Наголошується на тому, що поезія Віньї за своєю суттю глибоко особиста та лірична, а за зовнішньою формою підкреслено епічна та філософічна. Сам Віньї стверджував, що якщо й випередив у чомусь сучасників, то це у здатності створювати філософську поезію. Такі проблеми як: фатальна самотність генія, безсилля людини перед жорстоким і сліпим божеством, страждання невинних, поет одягає у форму міфологічної чи історичної притчі, античного сюжету. Таким чином, проявляється й інша особливість його поезії — вона далека від злободенності. Поет з’ясовує стосунки не зі своїм віком, але з історією взагалі, і з Богом, з долею. У пізнішому періоді його творчості часто звучить тема «поет та суспільство». Поема «Смерть вовка» (1843) увійшла до посмертної збірки віршів та поем Віньї «Долі», що вийшла 1864 р. Так, наприклад, до нього увійшли такі поеми як: «Гетсиманський сад», «Гнів Самсона», «Чистий дух». Саме завдяки публікації цієї збірки французькій літературі відкрилися тексти величезної поетичної сили. Літературознавці справедливо відносять їх до кращого, що було написано Віньї і що взагалі створено французькими поетами-романтиками. Саме твори цієї збірки демонструють «пошуки та вираження «ідеальної правди», високої моральності та духовності, ідеологічної активності тощо». Збірка «Долі» та поема «Смерть вовка» є яскравим зразком філософської поезії. Сам поет вважав, що філософська поезія — вершина мистецтва, вираження найважливіших підсумків поетичної думки. Відомим є порівняння самим поетом філософської поезії з великим органом, інструментом, підкреслював Віньї, який не має собі рівних за великою кількістю виразних засобів, багатства та повноти звучання. Над своїм філософсько-поетичним циклом поет працював близько 30 років і зробив його вершиною своєї творчості.