Перегляд за Автор "Liubetska, Viktoriia V."
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Бачення стилю в межах дискурсу літературознавчої граматики(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Любецька, Вікторія Валеріївна; Liubetska, Viktoriia V.У пропонованій статті ми звертаємося до одного з напрямів у сучасній академічній теорії літератури – літературознавчої граматики, яка розглядає художній текст у лінгвістичному вимірі. Метою дослідження стає позначення особливостей даного дискурсу та пояснення, яким є бачення стилю в межах літературознавчої граматики. Об’єкт дослідження – дискурс літературознавчої граматики; предмет дослідження – стиль у літературознавчій граматиці. Для реалізації поставленої мети було застосовано такі методи: метод аналізу інформації, метод синтезу, описовий метод. Літературознавча граматика, що тяжіє до точності і конкретності, конституюється на межі з лінгвістикою. Прикмети і особливості стилю пізнаються в літературознавчій граматиці як конструкція художнього твору, схема, по якій він побудований, яка і мотивує появу тих або інших «прикмет» стилю. Авторка статті доходить висновку, що уявлення про стиль у межах літературознавчої граматики доестетічно, оскільки редукується почуттєве, тобто внутрішня форма як пластично-живописний компонент образу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю прояснення множинності концепцій стилю в їх своєрідності в сучасній теорії літератури та сучасній лінгвістиці. Поняттям «стиль» позначають одну з фундаментальних ознак художньої творчості, якою, насамперед, визначається естетична цінність твору і без якої неможливе виникнення художніх систем (літературних шкіл, течій, напрямів). Існують різні розуміння стилю. Деякі літературознавці розширюють зміст цього поняття, зближують його з художнім методом (І. Ф. Волков, О. В. Михайлов, П. О. Ніколаєв, Б. Г. Реїзов), а інші, навпаки, ототожнюють його з поняттям індивідуального почерку письменника (І. Клейнер, І. Ю. Подгаєцька, П. М. Сакулін, Л. Шпітцер). Літературознавча граматика опредмечує зовнішню форму твору, тому вирізняється глибиною інтерпретації внутрішньотекстових відношень, однак не може претендувати на висновки естетичного чи онтологічного характеру. Елементи зовнішньої форми твору розглядаються в цьому дискурсі у відриві від його внутрішньої форми і змісту. Літературознавча граматика не ставить перед собою завдання розкрити стиль художнього твору як єдність усіх моментів художньої форми і змісту, але сприяє виявленню специфіки однієї із суттєвих складових стилю – мови літературно-художнього твору. Перспективою подальших досліджень є виявлення смислового наповнення категорії стилю у межах різних теоретико-літературних дискурсів.Документ Бачення стилю в межах персоналістського дискурсу(Назарчук С. Л., 2024) Любецька, Вікторія Валеріївна; Liubetska, Viktoriia V.У пропонованій статті ми звертаємося до одного з напрямів у сучасній академічній теорії літератури — персоналістського дискурсу, що тяжіє до металінгвістики, яка вивчає слово, тобто мову, у його конкретній і живій цілокупності, а не мову як специфічний предмет лінгвістики. Метою дослідження стає позначення особливостей даного дискурсу та пояснення, яким є бачення стилю в межах персоналістського дискурсу. Об’єктом дослідження є персоналістська теорія літератури, персоналістський дискурс; предмет дослідження — стиль у межах персоналістського дискурсу. Для реалізації поставленої мети було застосовано такі методи: метод аналізу інформації, метод синтезу, описовий метод. На відміну від літературознавчої граматика, що тяжіє до точності і конкретності, конституюється на межі з лінгвістикою, персоналістський дискурс конституюється на межі з металінгвістикою. Для персоналістської теорії літератури стиль стає способом буття творчої індивідуальності, а точніше, способом буття людини-автора в її творінні. Персоналістський дискурс наділяє стиль «об’єднувальною енергією». Стиль виступає у персоналістському дискурсі як формотворчий центр, що конкретизує відношення. Для розуміння сутності стилю, персоналістами були розмежовані композиційні та архітектонічні форми. Характерно, що архітектонічні форми не є формами у персоналістському дискурсі, а є «змістом естетичної діяльності», тобто розуміються як суто змістовні. Отже, ототожнюючи в художньому стилі «естетичне» та «змістовне», М. М. Бахтін визначає його як «сукупність прийомів формування й завершення людини та її світу». У художньому стилі взаємозв’язані «внутрішній стиль» і зміст, що розкривається в образах. Для персоналізму — «художній стиль працює не словами, а моментами світу, цінностями світу і життя», це «спосіб обробки» людини та її світу, тобто спосіб «естетичного завершення». Авторка статті доходить висновку, що без завершувальної здатності образу «естетичне завершення» неможливе. У персоналістському дискурсі вся проблематика, що є сприйняттям, інтерпретацією художнього тексту, переноситься у сферу міжсуб’єктних відносин. Об’єктом у персоналізмі стають саме відносини між суб’єктами висловлювання — діалогічні відносини. У персоналістській теорії літератури конститутивним моментом художньої творчості є автор-творець. Але персоналізм позбавляє художній стиль головного — внутрішнього ядра, тобто образу, тому уявлення про стиль у персоналістському дискурсі постестетичне. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю прояснення множинності концепцій стилю в їх своєрідності у сучасній теорії літератури та сучасній лінгвістиці. Одна з фундаментальних ознак художньої творчості позначається поняттям «стиль». Перш за все, стиль — це визначальний спосіб виявлення естетичної сутності поетичного мистецтва. Але ж існують досить різні розуміння стилю Перспективою подальших досліджень є виявлення смислового наповнення категорії стилю у межах різних теоретико-літературних дискурсів.Документ Педагогічний дискурс як технологія оволодіння українською мовою як іноземною на початковому етапі(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Любецька, Вікторія Валеріївна; Liubetska, Viktoriia V.; Любецкая, Виктория Валерьевна; Шахіна, Юлія ГригорівнаПоряд з традиційними, усталеними поняттями сучасні дослідники опановують й ті поняття, що поступово вводяться в науковий обіг лінгвістики й методики навчання мови. До таких належать поняття педагогічного дискурсу, неоднозначно трактоване різними гуманітарними науками, де зустрічається широке й вузьке його тлумачення. У запропонованому дослідженні розглянуто поняття «педагогічний дискурс» та описано особливості і важливість педагогічного дискурсу як технології викладання української мови для студентів-іноземців підготовчих відділень закладів вищої освіти.Документ Про особливості психологічної школи XX століття у літературознавстві та лінгвістиці(2022) Любецька, Вікторія Валеріївна; Liubetska, Viktoriia V.Історія розвитку та особливостей психологічної школи XX століття у літературознавстві та лінгвістиці набуває нового змісту та актуалізується у наш час. Сучасні суспільні обставини породжують потребу в новочасній інтерпретації вітчизняної психологічної думки, зокрема становлення психологічної школи у XX столітті та її розвиток у XXІ столітті. Особливо актуальною виявляється проблема осмислення соціального, культурного, політичного й ет- нічного аспектів як джерельної бази для з’ясування багатьох чинників формування психологічної думки, розкриття динаміки етногенезу, процесу самоусвідомлення суб’єктів психічної реальності. Психологічні знання, що переосмис- лені дослідником історії психології, дають можливість обрати правильний вектор у розумінні багатоголосся сучасної психологічної парадигми. Метою статті є розгляд вагомого внеску у філологічну науку представників психологічної школи, які зосередили свою увагу на вивченні художньої творчості та мови з точки зору психологічної складової і ей- досу. Основні завдання: розглянути теорію образності О. О. Потебні та ґрунтовні праці його послідовників; визначити вплив, наданий психологічною школою на розвиток філологічної науки. Для вирішення поставлених у роботі завдань використано такі методи дослідження, як: метод аналізу інформації, метод синтезу, описовий метод. Методологічну основу дослідження становлять базові положення ейдосної теорії літератури. У вітчизняному літературознавстві те- оретичні основи психологічної школи було закладено працями О. О. Потебні (теорія «внутрішньої форми слова» та «внутрішньої форми мистецтва» у роботі «Мышление и речь»). Найбільш видатними послідовниками О. О. Потебні вважають Д. М. Овсянико-Куликовського та Л. С. Виготського. Під впливом праць О. О. Потебні Д. М. Овсянико-Ку- ликовський виховав у собі стійке прагнення розкриття психологічної сутності будь-якого явища мови та літератури. Психологічний метод із соціологічною спрямованістю стає основним у літературознавчій діяльності Д. М. Овсянико- Куликовського. Культурно-історична теорія, розроблена Л. С. Виготським, стала однією з найважливіших теорій, сформованих у 1920–1930-ті роки. Л. С. Виготський розмірковує про специфіку внутрішнього, психічного світу людини, визначає механізми його формування, виокремлює два рівня психічних функцій: рівень натуральних і вищих функцій. Натуральні функції характеризують людину як природну істоту, а вищі психічні функції опосередкова- ні — це уява, цілеспрямоване мислення тощо. Висновки. Психологічна школа має неминуще значення для розвитку сучасного літературознавства та мовознавства. Безперечно, звернення до проблем мови та мислення, до теорії худож- ньої образності, психології творчості та сприйняття художніх творів у дослідженні історико-літературного процесу сприяло розвитку філологічної науки.Документ Сучасні проблеми методики викладання мов та навчання іноземців у закладах вищої освіти(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Арефьєва, Наталія Георгіївна; Бєлоброва, Тетяна Анатоліївна; Дащенко, Ольга Іванівна; Дерба, Світлана Миколаївна; Івлєва, Світлана Миколаївна; Іліаді, Олександр Іванович; Любецька, Вікторія Валеріївна; Мойсеєнко, Наталія Григорівна; Мусій, Валентина Борисівна; Панченко, Олена Іванівна; Ромащенко, Людмила Іванівна; Сосницький, Ігор Олександрович; Соценко, Наталія Федорівна; Степанов, Євгеній Миколайович; Степанова, Світлана Євгеніївна; Черновалюк, Iрина Володимирівна; Шахіна, Юлія Григорівна; Шепель, Юрій Олександрович; Арефьева, Наталья Георгиевна; Любецкая, Виктория Валерьевна; Мойсеенко, Наталия Григорьевна; Мусий, Валентина Борисовна; Степанов, Евгений Николаевич; Черновалюк, Ирина Владимировна; Arefieva, Nataliia H.; Liubetska, Viktoriia V.; Moiseienko, Nataliia H.; Musiy, Valentyna B.; Stepanov, Yevhenii M.; Chernovaliuk, Irina V.; Stepanova, Svitlana Ye.У колективній монографії, присвяченій 50-річчю кафедри мовної та загальногуманітарної підготовки іноземців та 30-річчю підготовчого відділення для іноземних громадян ОНУ імені І. І. Мечникова, представлено дослідження з актуальних теоретичних та прикладних проблем методики викладання мов та навчання іноземців у закладах вищої освіти. Розглянуто широке коло питань в руслі наступних напрямків: 1. Традиції та інновації в практиці викладання мов. 2. Лінгвокультурологічні аспекти викладання мов і проблеми міжкультурної комунікації. 3. Актуальні проблеми навчання іноземців на етапі довузівської підготовки. 4. Актуальні проблеми сучасної лінгвістики, літературознавства та перекладознавства.Документ Текстоцентризм як основний принцип навчання для іноземних студентів гуманітарних спеціальностей(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Любецька, Вікторія Валеріївна; Шахіна, Юлія Григорівна; Liubetska, Viktoriia V.; Shahina, Yulia G.У статті висвітлено принцип текстоцентризму як однієї з головних засад формування українськомовної професійної комунікативної компетентності іноземних студентів гуманітарних спеціальностей у процесі вивчення української мови як іноземної (УМІ). Актуальність наукової розвідки підтверджено наявністю низки лише поверхнево розглянутих або навіть не порушених питань із проблеми ефективного використання навчальних текстів різних стилів і жанрів у процесі вивчення української мови як іноземної. Мета дослідження — окреслити структуру навчальних текстів з української мови як іноземної за їх рівнями складності та тематикою (ситуативно-тематичний мінімум, побутова тематика, соціальне життя й культура, краєзнавча та наукова тематика). Предметом дослідження є принципи комплексної системи завдань для роботи з художнім текстом у вивченні УМІ студентами-іноземцями гуманітарних спеціальностей. Ефективне використання принципу текстоцентризму зумовило дослідження складного об’єкту: комунікативних потреб різних категорій іноземних студентів відповідно до різних моделей мовного навчання; ефективності засвоєння студентами мовних знань і мовленнєвих вмінь, у тому числі для виконання самостійної навчальної діяльності; способів удосконалення когнітивно-операційного компонента мовленнєвої діяльності як засобу всебічного розвитку особистості; формування вмінь міжкультурного спілкування і навичок толерантного ставлення до представників української та інших культур; дечого іншого. Методологійну основу дослідження становлять базові положення теорії пізнання, тексту, мовленнєвої діяльності. Важливими методами дослідження є аналіз і синтез отриманих даних, описовий метод, метод зіставного аналізу, експериментальний і кількісний методи. Висновки. Процес вивчення української мови як іноземної спрямований на формування елементів низки компетентностей: мовної — засвоєння основ базових знань у спілкуванні українською мовою; мовленнєвої або стратегічної — здатність застосовувати знання на практиці; соціокультурної — здатність позитивного ставлення до іншої культури. Успішність опанування української мови як іноземної базується на низці складників, серед яких різноаспектні навчальні тексти, доцільне використання яких відіграє вирішальну роль.