Перегляд за Автор "Gut, Serhii F."
Зараз показуємо 1 - 11 з 11
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Legal Mechanisms for Protection of the Rights of Participants in Contractual and Non-Contractual Legal Relations(2021) Sviatoshniuk, Serhii S.; Bakalo, Liliia. O.; Bilostotskyi, Oleg V.; Gut, Serhii F.; Chaikovskyi, Oleh I.; Zaiets, O. M.; Бакало, Лілія Олегівна; Святошнюк, Сергій Сергійович; Білостоцький, Олег Вікторович; Гут, Сергій Федорович; Чайковський, Олег ІгоровичThe aim of this study is a comprehensive analysis of legal mechanisms to protect the rights of participants in contractual and non-contractual relations based on the experience of foreign countries, namely: Australia, Brazil, Spain, Mexico, Germany, Portugal, Turkey, France, and Switzerland. This research involved the following methods: sociological analysis, system-structural and comparative methods, logical-semantic and formal-logical methods, as well as the dialectical method. Our study resulted in identification of the main characteristics and features of legal mechanisms to protect the rights of participants in contractual and non-contractual relations of each of the studied countries. As a result, we drew conclusions about the need to update the regulatory framework of most of the said countries. The further use of mechanisms for legal protection of the rights of participants in contractual and non-contractual relations will help ensure their real and effective protection.Документ Досудовий порядок врегулювання господарських спорів(Ужгородський національний університет, 2024) Гут, Сергій Федорович; Gut, Serhii F.Стаття присвячена інституту досудового порядку врегулювання спорів як різновиду примирення сторін господарського спору. Досліджується питання віднесення такого порядку до стадій господарського судового процесу. Доводиться, що досудовий (претензійний) порядок врегулювання спору доречно визнати факультативною стадією господарського судового процесу, оскільки він впливає на формування доказової бази та вибір форми провадження. Зроблено висновок, що за своєю сутністю даний інститут в Україні доцільно називати «позасудовий (претензійний) порядок врегулювання спору», оскільки основний напрям його застосування – намагання вирішити конфлікт без звернення до суду, однак документи, листування між суб’єктами господарювання, що виникають в процесі врегулювання спору, в подальшому можуть стати доказами у господарській справі. Зроблено висновок про недоцільність встановлення (розширення) переліку спорів, по яких застосування такого порядку є обов’язковим. Розширення переліку призведе до невиправданого обмеження права доступу до суду та надасть можливості для зловживань суб’єктами господарювання своїми правами. Одночасно застосування сторонами спору такого порядку призводить до формування доказової бази, яка в подальшому в процесі надається суду і оцінюється ним поряд з іншими доказами по справі. Лише дотримання всіх вимог, встановлених ст. 222 Господарського кодексу України, надає суду можливість визнати листування між сторонами досудовим порядком врегулювання спору і застосувати негативні наслідки до сторони, яка порушує порядок, встановлений законом. Запропоновано закріпити в процесуальному законі обов’язок суду щодо детального роз’яснення сторонам спору наслідків укладення мирової угоди в ході розгляду спорів у випадках, якщо вони до звернення до суду намагалися врегулювати спір шляхом застосування досудового (претензійного) порядку врегулювання спорів. При цьому строк, який надається законодавцем для відповіді на претензію, пропонується значно зменшити, оскільки господарські відносини є динамічними та потребують оперативного вирішення.Документ Змагальність і дискреційність у механізмі реалізації права сторін на примирення в судовому процесі(Гельветика, 2024) Гут, Сергій Федорович; Gut, Serhii F.У статті досліджуються різні види примирних процедур з точки зору впливу на їх реалізацію в судовому процесі змагальності і дискреційності. При дослідженні примирних процедур можна виявити певні складові механізму, властиві будь-якому судовому процесу. На нашу думку, найбільш яскравими проявами в механізмі реалізації права сторін на примирення в судовому процесі є дискреційність та змагальність. Змагальність у ході реалізації примірювальних процедур – це завжди активна позиція сторін, яка має вираз і в формі переговорів між ними та в подальшому – письмового оформлення цих спільних позицій у проєкті мирової угоди, яка потім подається на затвердження господарського суду. Доводиться, що оскільки суддя в процесі займає центральну позицію, тому дискреційність – це обов’язкова складова в механізмі реалізації всіх примирних процедур в судовому процесі. Завдання суду – запобігти зловживанням у процесі укладення мирової угоди й ущемленню інтересів сторін та інших осіб. Таким чином, при реалізації змагальності сторонами і досягнення ними згоди щодо умов мирової угоди, тим не менш, суддя має використати дискреційність при прийнятті рішення по справі щодо питання, затверджувати умови такої мирової угоди або відмовити у затвердженні цієї мирової угоди. Вказане видається обґрунтованим, оскільки конструкція «змагальність-диспозитивність» дозволяє максимально реалізувати права учасників справи та одночасно максимально забезпечити встановлені процесуальним законом гарантії для захисту їх законних прав та інтересів. Тому судова дискреція є важливим елементом процедури реалізації права сторін на примирення в судовому процесі. Примирні процедури в судовому процесі, як і інші дії в ході розгляду справ, потребують дослідження і оцінки суддею та винесення ним рішення по справі, яке фактично підтверджує законність вимог учасників справи. З урахуванням вищевказаного підсумовано, що в механізмі реалізації права сторін на примирення значну та навіть вирішальну роль відіграють змагальність та дискреційність. За їх відсутності або відсутності хоча б одного з цих елементів неможливо реалізувати вказане право.Документ Мирова угода (примирення сторін): порівняльно-правовий аналіз(2022) Гут, Сергій Федорович; Gut, Serhii F.Мирова угода в процесі – це документ, яким оформлюється волевиявлення сторін в судовому провадженні. Останнім часом Україна обрала пріоритет неконфліктного вирішення спорів, в тому числі і в суді. Тому актуальною видається тема реалізації положення про примирення в різних процесуальних кодексах України.Документ Мирова угода в господарському судочинстві(Фенікс, 2024) Гут, Сергій Федорович; Gut, Serhii F.В статті досліджується один з різновидів примирних процедур в господарському судочинстві – мирова угода. Для примирення сторони мають здійснити активні спільні дії для досягнення результату. Виявлено, що процедура примирення сторін і зміст мирової угоди не встановлені та не можуть бути встановлені чинним процесуальним законодавством, оскільки це фактично переговорний процес, який недоцільно деталізовано зарегульовувати. Однак результат спільних зусиль – проєкт мирової угоди – надається суду для подальшого затвердження, і затвердження не є формальною, автоматичною дією суду. Проаналізовано вітчизняні процесуальні кодекси і доводиться, що підстави для відмови судді затвердити мирову угоду чітко закріплені процесуальним законом, але не є тотожними в різних законах. Запропоновано доповнити ст. 192 ГПК України такими підставами для відмови в затвердженні мирової угоди, як «умови угоди не відповідають інтересам суспільства» та «існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися». Автор погоджується з позицією, що сторони в мировій угоді мають дійти компромісу з усіх важливих питань матеріально-правового характеру, що належать до предмета спору та можуть бути реалізовані учасниками справи. Процесуально-правові питання не можуть міститись в мировій угоді сторін. Запропоновано виділяти наступні позитивні риси мирової угоди: 1) мирова угода дозволяє сторонам вирішувати конфлікт без тривалого судового процесу, що мінімізує час і ресурси бізнесу і судової системи; 2) мирова угода надає можливість сторонам вийти за межі вимог та самостійно обирати умови вирішення спору; 3) вирішення спору через мирову угоду сприяє збереженню гарних бізнес-відносин між сторонами; 4) мирові угоди зменшують навантаження на судову систему; 5) застосування українськими суб’єктами господарювання мирових угод підвищує конкурентоспроможність українського бізнес-середовища в світі. Завдання суду – запобігти зловживанням в процесі укладення мирової угоди та ущемленню інтересів сторін та інших осіб.Документ Примирні процедури як основна тенденція сталого розвитку процесуального права(ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2023) Гут, Сергій Федорович; Gut, Serhii F.Загальновідомо, що ідея пожвавлення застосування в судовому процесі примирних процедур прийшла до нас із західної та американської культур. Зазвичай у судах мирові угоди укладалися дуже рідко, оскільки вважалося, що у разі, якщо сторони прийняли рішення звернутися до органів правосуддя для розв’язання виниклого між ними конфлікту, то шляхи мирного врегулюваня спору було вичерпано. Однак практика показала, що не завжди цей підхід є доречним.Документ Роль та значення примирних процедур в господарському процесі(Олді Плюс, 2021) Гут, Сергій Федорович; Gut, Serhii F. ; Степанова, Тетяна Валеріївна; Stepanova, Tetiana V.Загальновідомо, що господарське судочинство відрізняється від інших видів процесів динамічністю та змінюваністю, що обумовлено відповідними характеристиками чинного законодавства. Дійсно, в момент, коли Україна обрала шлях розвитку ринкових відносин, сталість перестала бути властивою господарським відносинам. Відповідно і процесуальні відносини зазнали суттєвих змін. З моменту проголошення незалежності України судова система та судочинство України зазнали значних перетворень.Документ «Судові» примирні процедури(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Степанова, Тетяна Валеріївна; Гут, Сергій Федорович; Stepanova, Tetiana V.; Gut, Serhii F.Стаття присвячена дослідженню та розвитку концепції вирішення спорів (конфліктів) між сторонами у ході розгляду справи в суді з використанням позасудових механізмів. Більшість процесуальних кодексів в Україні та за кордоном останнім часом включають норми врегулювання спору за участю або без участі судді. Автори за аналізом вітчизняних процесуальних кодексів виявляють і досліджують «судові» примирні процедури. Всі способи вирішення спорів можна умовно поділити на судові та позасудові. Причому в «судових» способах можна виділити способи, які потребують активної участі судді (врегулювання спору за участі судді), та такі, які не потребують втручання судді на стадії пошуку мирних шляхів врегулювання спору, а суддя залучається до участі в примиренні лише на останньому етапі, і його завдання фактично полягає в перевірці законності умов врегулювання спору, до якого дійшли сторони (визнання позову, відмова від позову). Загалом для якісної реалізації прав та захисту законних інтересів учасників справи вони мають володіти достатньо високим рівнем самоорганізації та самосвідомості, які є обов’язковими умовами досягнення компромісу між сторонами та його належного закріплення і подальшого підтвердження його законності судом. Хоча в деяких процедурах (наприклад, при проведенні врегулювання спору за участі судді) їх результат залежить також від професійної кваліфікації судді як посередника. Автори доходять висновку, що судові органи мають бути більш зацікавлені у процедурі врегулювання спору альтернативним методом, а у разі ініціативи з боку фізичних чи юридичних осіб їх пропозиція має бути прийнята з урахуванням завдань, які ставить перед органами правосуддя держава та законодавець. Оскільки законодавець закріпив широкий спектр можливостей мирного врегулювання спору між сторонами, то обґрунтовується подальша популяризація примирних процедур та роз’яснювальна робота, в тому числі і в суді, щодо ефективності та доцільності застосування таких процедур. В перспективі це буде мати позитивні наслідки для побудови в Україні правової демократичної держави.Документ Щодо вдосконалення процедури врегулювання спору за участю судді як різновиду примирних процедур(Олді+, 2023) Гут, Сергій Федорович; Gut, Serhii F. ; Степанова, Тетяна Валеріївна; Stepanova, Tetiana V.Врегулювання спору за участю судді як різновид примирних процедур з’явилося в господарському, цивільному та господарському судочинстві в ході реформи 2017 року. І на даний час сформувалася неоднозначна практика застосування даного інституту в Україні і неоднозначне відношення до нього суддів та учасників справи. Іноді врегулювання спору за участю судді вважають судовою медіацією, однак після прийняття Закону «Про медіацію» в 2021 році вже не виникає сумнівів, що це різні інститути, які мають суттєві відмінності.Документ Щодо заходів з підвищення ефективності застосування примирних процедур у суді(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Гут, Сергій Федорович; Gut, Serhii F.; Степанова, Тетяна Валеріївна; Stepanova, Tetiana V.Примирні процедури в судовому процесі – особливий формат судової діяльності. Суддя наділений цілим спектром повноважень щодо примирення сторін, однак особливістю даних процесуальних відносин є те, що вони не залежать від волі судді. Суддя вправі ініціювати різні форми примирення, проте якщо сторони не готові до співпраці, результат такої діяльності судді не буде позитивним.Документ Щодо проблем застосування положень про врегулювання спору за участю судді(Хмельниц. ун-т упр. та права ім. Леоніда Юзькова, 2023) Гут, Сергій Федорович; Gut, Serhii F.Врегулювання спору за участю судді є особливим інститутом господарського судочинства, який з'явився в ході реформи 2017 року . До цього часу суддя лише міг запропонувати сторонам укласти мирову угоду, але перейти до особливої специфічної процедури, мета якої – знайти точки дотику інтересів обох сторін в господарському судочинстві – не існувало. Вважаємо, що поява даного інституту відображає новий етап становлення господарського судочинства, в якому важливу роль відіграють сторони процесу. Загальновідомо, що альтернативні способи врегулювання спорів (такі як переговори, медіація) потребують активного впливу та навіть домінування сторін конфлікту, а не посередника. Посередник лише організує зустрічі, направляє учасників у позитивне русло, але самі сторони мають дійти тих висновків і тих спільних рішень, які в подальшому будуть закріплені і виконуватися сторонами в добровільному порядку