Поєднання філологічної традиції у викладанні латинської мови з технологіями штучного інтелекту
Альтернативна назва
Вантажиться...
Дата
2026
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Букаєв Вадим Вікторович
Анотація
Латинська мова належить до циклу дисциплін загальної підготовки та є складовою освітніх програм першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за багатьма спеціальностями. Навчальна програма курсу спрямована на засвоєння основ граматичної системи латинської мови, формування уявлень про наукову й фахову термінологію, опанування інтернаціональної лексики, а також розвиток умінь читання, перекладу та граматичного аналізу текстів.
Оскільки латина – це мертва мова, якою не спілкуються у сучасному світі, основна увага зосереджується на розвитку пасивного сприйняття мови, тобто на перекладі з латинської на рідну мову з акцентом на точність граматичних конструкцій і лексики. Для вивчення латинської мови здебільшого застосовують звичний граматико-перекладний метод. Він і до сьогодні залишається досить популярним, однак має свої недоліки. Застосування цього методу призводить до того, що здобувачі зосереджуються на двох головних аспектах: вони вивчають граматичні форми та конструкції, звертаючи увагу лише на закінчення слів, і, постійно користуючись словником, не сприймають текст цілісно, а лише визначають граматичні форми окремих частин мови.
Опис
Ключові слова
латинська мова, викладання латинської мови, латина, граматико-перекладний метод вивчення латини, засвоєння лексики, штучний інтелект, автоматизовані перекладачі на основі штучного інтелекту, автоматизовані перекладацькі сервіси, інтерактивні підходи у навчанні, технології штучного інтелекту
Бібліографічний опис
Миронова Л. Поєднання філологічної традиції у викладанні латинської мови з технологіями штучного інтелекту. Когнітивно-прагматичні та мультимодальні виміри дискурсу : матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., присвяч. пам’яті д-ра філол. наук, проф. Т. О. Бровченко (Одеса, 4 берез. 2026 р.). Одеса : Букаєв Вадим Вікторович, 2026. С. 312–314.